Читайте также:
|
|
Починаючи з XVII ст., у передових європейських країнах швидко розвиваються ринкові економічні відносини. В аграрному секторі поволі з’являються господарства підприємницького типу з найманою працею, у промисловості з’явились нові джерела доходу, сформувався промисловий капітал, який все більше підпорядковував собі торговельний. Виникла необхідність у формуванні нової економічної ідеології, яка б теоретично узагальнила і пояснила нові економічні процеси. Цю місію виконала класична політична економія, об’єктом дослідження якої стало матеріальне виробництво і об’єктивні закони економічного життя.
До класичної політичної економії варто віднести всі концепції, в основі яких знаходяться принципи свободи підприємництва і вільної торгівлі, тобто економічного лібералізму.
При цьому з кінця XVII–початку XVIIІ ст. ст. ідея „економічного лібералізму” перетворилась у своєрідний девіз ринкової ліберальної економічної політики. І саме з цього часу зароджується нова теоретична школа економічної думки, яку пізніше й назвуть класичною політичною економією.
Класична школа провела рішучу боротьбу з протекціоністською ідеологією меркантилістів, звернувшись до найновіших досягнень економічної науки тієї доби і розгорнувши фундаментальні теоретичні дослідження. „Класики”, на відміну від меркантилістів, по суті, заново сформулювали і предмет, і метод вивчення економічної теорії, перенісши теоретичні дослідження зі сфери товарного і грошового обігу у сферу виробництва і застосувавши для цього нові методологічні прийоми, які забезпечили проведення достатньо глибокого наукового аналізу економічних явищ і процесів. Таким чином, у свій „класичний період” політична економія набула рис дійсно наукової дисципліни, що вивчає проблеми економіки вільної конкуренції (вільного підприємництва).
У розвитку класичної політичної економії можна виділити такі етапи:
· перший етап – етап зародження; він пов’язаний з іменами таких видатних дослідників, як В. Петті, П. Буагільбер, фізіократів Ф. Кене і А. Тюрго;
· другий етап повністю пов’язаний із творчістю засновників економічної науки А. Сміта, Д. Рікардо;
· третій етап – етап розвитку класичної школи; це період творчості великих послідовників та інтерпретаторів вчення А. Сміта, Д. Рікардо – Ж.-Б. Сея, Т. Мальтуса, Дж. С. Мілля, Г. Ч. Кері;
· четвертий етап – етап виникнення і розвитку марксистської економічної теорії.
Найбільший внесок у формування і розвиток класичної політичної економії зробили англійські і французькі вчені – економісти XVII–ХІХ ст. ст. В. Петті, П. Буагільбер, Ф. Кене, А. Тюрбо, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, Дж. Мілль та ін.
Свої економічні погляди Уільям Петті виклав у працях „Трактат про податки і збори”, „Політична арифметика”, „Дещо про гроші” та ін. У перших працях економічні проблеми У. Петті розглядав із позиції теорії активного торгового балансу. Джерелом багатства він оголосив працю і землю, що стало його історичною заслугою. „Праця – батько й активний принцип багатства, а земля – його мати” – писав він. Досліджуючи матеріальне виробництво, У. Петті першим в Європі сформулював основні положення трудової вартості. Щодо величини заробітної плати, У. Петті робить два важливих висновки:
1) рівень заробітної плати визначаться економічними, а не правовими чинниками;
2) працівник отримує тільки частину створеної ним вартості, а решту присвоює власник підприємства.
Ренту він розглядає із двох боків: як загальну форму привласнення додаткового продукту і як власне диференціальну земельну ренту. Ціну землі У. Петті розглядав як насамперед закуплену певну кількість річних рент або як капіталізовану ренту. Позичковий відсоток він визначав як функцію від земельної ренти і ціни землі, тобто як грошову ренту. Гроші У. Петті трактує як особливий товар, що виконує функції загального еквівалента.
П’єр Буагільбер – родоначальник класичної політичної економії у Франції. Він вважав за необхідне провести докорінну податкову реформу. Пропонував звільнити внутрішню торгівлю від обмежень – скасувати митні застави. Вимагав ввести вільний ринок зерна і не стримувати природне підвищення цін на нього. Важливим досягненням П. Буагільбера, як і У. Петті, є обґрунтування трудової теорії вартості. Він зробив спробу дізнатися, за яких умов обмін здійснюватиметься на справедливих засадах. Розрізняв „істину вартість”, в основі якої – кількість витраченої праці, і ринкову ціну, яка відхиляється від цієї вартості внаслідок обігу грошей, що опосередковують обмін товарів.
Завершує перший етап у розвитку класичної школи політичної економії школа фізіократів.
Фізіократія (від грецького physis – природа, kratos – влада) означає владу природи. Фізіократи – невелика група французьких економістів–теоретиків другої половини XVIII ст., які на основі суспільності вчення вперше в історії економічної думки об’єднались у наукову школу. Школа фізіократів виникла як негативна реакція на меркантилізм, існувала всього 22 роки (з 1756 по 1778 рр.), але її ідеї набули значного поширення в Європі.
Економічна школа фізіократів генетично належить до класичної політичної економії. Її представниками були Ф. Кене, А. Тюрбо, В. Мірабо, В. Де Гурне, П. Мерсьє де ла Рів’єр та ін., але особливий інтерес викликають погляди двох перших – Ф. Кене та А. Тюрбо. Фізіократів уперше в історії економічної думки почали називати економістами.
В „Економічній таблиці” показано, як сукупний річний продукт, що створюється в сільському господарстві, розподіляється між класами: продуктивним (особи, зайняті в сільському господарстві, - фермери і сільські наймані робітники), безплідним (особи, зайняті в промисловості, а також купці) і власниками (особи, що одержують ренту, - землевласники і король). У цьому творі Кене представив основні шляхи реалізації суспільного продукту у вигляді напрямленого графіка з трьома вершинами (класами), об’єднавши всі акти обміну в масовий рух грошей і товарів, але при цьому виключивши процес накопичення (рис.5.9).
Загальний обсяг відтворювання: 5 млрд.
Аванси Доходи Аванси
продуктивного власників безплідного
класу землі, духовенства, (непродуктивного)
короля класу
Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 169 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Особливості генези індустріального суспільства у Франції | | | Млрд. 2 млрд. 1 млрд. |