Аналіз програм з розвитку мовлення дошкільників.

Першою національною програмою для дошкільнят стала программа «Малятко» (1991), підготовлена науково-творчим колективом під керівництвом 3. Плохій. У ній уперше було змінено структуру викладу матеріалу: не за віковими групами, як це склалося традиційно, а за розділами; передбачалося проведення занять різного типу: фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні.

У програмі виокремлено розділ «Мовленнєве спілкування» дітей другого-сьомого років життя. Змістова лінія кожної вікової групи завершується «Показниками засвоєння змісту».

Порівняно з попередніми програмами вперше підрозділ «У світі слів» подано за тематичним принципом, теми розміщено з поступовим ускладненням у кожній віковій групі. У підрозділі «Наші співрозмовники» виокремлено завдання: а) спілкування з дорослими; 6) спілкування з однолітками; в) етичні засади спілкування; г) маленькі оповідачі. Змістова лінія — спілкування з однолітками, спілкування з дорослими, етичні засади спілкування — орієнтує вихователя на розвиток діалогічного і розмовного мовлення, а також мовленнєвого етикету.

У 1993 р. було опубліковано програму «Дитина», науковий керівник О. Проскура. Основними принципами, що визначили зміст програми, є такі: орієнтація вихователя на особистість дитини, її вікові та індивідуальні особливості; узгодження колективних та індивідуальних форм і методів роботи з дітьми в усіх вікових групах з метою принципового збільшення питомої ваги індивідуальної роботи; опертя на здобутки психологічної науки про роль таких напрямів діяльності, як спілкування з дорослими, діяльність з предметами, гра, організовані та самостійні заняття; зв’язок з традиціями народної педагогіки, фольклором, різновидами національного та світового мистецтва; забезпечення умов для формування творчої особистості. Програма призначена для дітей віком від 3 до 7 років. Ознайомлення з довкіллям, розвиток мовлення і художня література, інтегровані у програмі в розділ «Мова рідна, слово рідне».

Автори програми докладно розробили тематику ознайомлення дітей з довкіллям, зорієнтовану здебільшого (за змістом) на народознавчий аспект. Слід наголосити, що це єдина програма (загальнопедагогічна), в якій у повному обсязі пропонується формування у дошкільнят народознавчої компетенції.

Змістову лінію мовленнєвого розвитку розкрито достатньо повно і ґрунтовно. Однак негативним моментом програми є відсутність розділу «Художня література», який замінено лише однією темою «У нас в гостях книжка».

Художній літературі, як і художньо-мовленнєвій діяльності, відводиться найбільша питома вага у навчально-виховній роботі впродовж дня. Це читання, розповідання, заучування віршів, драматизація, інсценування, театралізовані ігри, етичні бесіди та ін.

У 1991 р. вперше в Україні вийшла друком тематична авторська програма Н. Дзюбишиної-Мельник «Розвиток українського мовлення У Дошкільників». Програма-довідник для дошкільних закладів з українським мовним режимом. Програма охоплює дошкільні вікові групи від 3 до 7 років і складається з таких розділів: «Звукова культура», «Формування граматично правильної мови», «Зв’язне мовлення». Зауважимо, що змістова лінія усіх розділів насичена так, що програму можна назвати програмою-максимумом для дітей дошкільного віку.

Важливим моментом є врахування автором ситуації функціонування української мови у різних регіонах України, недостатнє володіння педагогами українською мовою.

У 1997 р. було опубліковано тематичну програму «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» як програму-максимум. Крім програми в ній представлено теоретичні засади мовленнєвої і художньо-мовленнєвої діяльності дітей (функції, принципи, форми навчання, різновиди компетенцій та їх сутність).

У Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») вперше розглядалося питання щодо нагальної потреби визначення базисного компонента дошкільної освіти. Державні програмні документи визнали дошкілля початковою, вихідною ланкою освіти у країні. В Україні розроблено новий державний документ — стандарт «Базовий компонент дошкільної освіти».

Базовий компонент дошкільної освіти — це мінімально необхідний і водночас достатній для нормального функціонування дитини у довкіллі рівень знань, умінь і навичок, рівень обізнаності, або ступінь компетентності.

Ступенем компетентності (обізнаності) вважають комплекс особистісних якостей і властивостей, розвинених потреб і здібностей, елементарних теоретичних уявлень, що становлять систему знань дитини; життєво важливих практичних умінь, які гарантують дошкільнику пристосованість до життя, вміння орієнтуватися в ньому, здатність реалізувати свій природний потенціал.

Базисний компонент дошкільної освіти визначає вимоги суспільства та держави до вихованості, обізнаності й навченості дошкільника, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті. Це фундаментальні засади, підвалини перших років життя дитини, мінімальне освітнє ядро, що відображає якісно-кількісні показники поведінки й діяльності дитини і ні за яких умов у жодному дошкільному закладі України не може бути знижене.

Базисний мінімум обізнаності розглядається як складна, структурована, інтегрована одиниця, як сукупність мінімальних одиниць виміру різнобічних компетенцій дитини-дошкільника.

•«Базовий компонент» становить 2 частини — інваріантну та варіантну. Інваріантна частина є обов’язковою для всіх дітей віком до 7 років (як у дошкільному закладі, так і в сім’ї), її мета — забезпечення єдності освітньо-виховного простору України і його відповідності до європейського освітнього простору та духовного розвитку дітей. Варіантна частина враховує індивідуально-психічні властивості розвитку особистості дитини (потреби, нахили, здібності та ін.), регіональний, етно-соціокультурний компонент, що дає можливість відкривати різні альтернативні дошкільні заклади, створювати варіантні програми і методики навчання.

«Базовий компонент дошкільної освіти» визначив і її кінцеву мету, яка полягає в розвитку елементарного світогляду, ціннісного ставлення до зовнішнього й внутрішнього світу, елементарного самовизначення, духовного розвитку дитини.

Засобами реалізації мети дошкільної освіти є прилучення дітей до національних і загальнолюдських цінностей, формування базисної особистісної культури і механізмів забезпечення життєдіяльності, виховання потреб у самореалізації та самоствердженні. Завдання дошкільної установи і сім’ї в реалізації мети полягає в тому, щоб полегшити дитині процес входження в соціальне середовище й адаптування в ньому, прищепити навички практичного життя, розвинути внутрішній світ дитини.

Розроблення базисного компонента дошкільної освіти — нове завдання як для науковців, так і для практиків України. Тож його створення вимагало враховувати принаймні три позиції: базисні характеристики особистості, якісні новоутворення психічного розвитку та віко Базисними характеристиками дитини-дошкільника психологи визнають такі психічні якості та властивості як: креативність, ініціативність, самостійність і відповідальність, довільність, свобода поведінки й безпека, самосвідомість і самооцінка.

Планування роботи з розвитку мовлення в різних вікових групах.

Без планування неможливо належним чином організу­вати навчально-виховний процес, зробити його цілеспря­мованим, систематичним і послідовним. Складаючи план, слід керуватися вимогами програми, але враховувати природне і соціальне оточен­ня дитячої установи. Наприклад, у приморському місті чи селі до­цільно планувати більше спостережень, читання творів про близьке дітям оточення: море, пароплави, риболо­вецький промисел тощо. Врахування місцевих умов дає можливість здійснювати навчання дітей на близькому і зрозумілому їм матеріалі.

Важливе значення має забезпечення принципу систематичності і послідовності в розташуванні матеріалу. Усклад­нення програмних завдань, методів навчання, вимог до словесної діяльності дітей повинно здійснюватись як про­тягом навчального року у межах однієї групи, так і від групи до групи. На початку навчального року завжди планується легший матеріал, який поступово ускладню­ється. Наприклад, у старшій групі діти спочатку вчаться переказувати невеликі оповідання та казки повністю, близько до тексту, а в кінці навчального року — більші за розміром твори, повністю і частинами.

Основними видами планування роботи з розвитку мо­ви є перспективний та календарний плани. Перспектив­ний план складається на місяць чи квартал з метою упо­рядкувати роботу, рівномірно розподілити матеріал про­тягом певного часу. План має дві частини. У першій визначають конкретні програмні виховні і навчальні за­вдання з розділів програми, передбачають зміст роботи, спрямованої на засвоєння всіх сторін мови. У другій ча­стині плану подаються методи навчання.

Перспективний план деталізується уточненням у ка­лендарному плані, який складають на один-два тижні чи кілька днів. У ньому конкретизується навчальна і вихов­на робота з розвитку мови, що проводиться вранці, на заняттях, під час прогулянок і в вечірню годину.

Відповідно до нової програми виховання та навчання в дитячому садку проводять такі види занять: з розвит­ку мови, ознайомлення дітей з явищами навколишнього життя, з художньої літератури та грамоти. Заняття з розвитку мови планують двох типів — комплексні та те­матичні. Перші три заняття кожного місяця — комплекс­ні, на четвертому тижні місяця планується тематичне заняття. Комплексне заняття складається з трьох частин, четверте присвячене одному з розділів мовної роботи: звукова культура, словник чи граматика. Враховуючи рі­вень підготовки дітей, вихователь може сам визначити, яку частину заняття (зв'язне мовлення, словник чи гра­матика) ставити першою. В окремих випадках доцільно починати заняття з роботи над словником чи граматикою, а потім переходити до розділу зв'язного мовлення. Роз­діл звукової культури переважно є третьою частиною заняття

Програмний зміст комплексних занять з розвитку мо­ви складається з трьох розділів відповідно до структури заняття. У плані можна записувати скорочено: словник, граматика, зв'язне мовлення, звукова культура.

З розділу «Ознайомлення дітей з явищами навколиш­нього життя» планують такі види занять: спостереженая, екскурсії-огляди, екскурсії за межі дитячого садка, роз­глядання предметів та бесіда про них, бесіда за репро­дукціями художніх картин, бесіди, читання творів пізна­вального змісту, показ діафільмів за творами пізнаваль­ного змісту, прислів'я, приказки, загадки, дидактичні ігри та вправи, радіослухання, телебачення. Заняття з цього розділу носять комбінований характер, вони об'єднані однією темою, одне завдання виконується різними мето­дами. В плані виховної роботи записується тема, провід­ний метод (назва заняття), матеріал.

З розділу «Художня література» плануються такі види занять: читання художніх оповідань морально-етичного та гумористичного змісту; розповідання казок; заучу­вання віршів; розігрування потішок, ігри-драматизації, етичні бесіди, узагальнюючі бесіди про улюблені казки, книги, письменника, покази різних видів театрів, діа­фільмів. У плані виховної роботи записується провідний метод навчання, завдання, матеріал.

Процес оволодіння рідною мовою відбувається як під час занять, так і в повсякденному житті дитячого садка. В різні періоди дня можна планувати таку роботу з дітьми.

Вранці: індивідуальна робота з виховання звукової культури та граматичної правильності мови, бесіди на близькі для дітей теми, нетривалі спостереження, дидак­тичні ігри, словесні доручення, малорухливі ігри із співом та діалогом, розглядання ілюстрацій, настільно-друкова­ні ігри. На прогулянці: спостереження в суспільному жит­ті, індивідуальна робота, дидактичні ігри; рухливі ігри із співом і діалогом. У другу половину дня: після сну — показ різних видів театрів, концерти для дітей силами учнів музичної школи, художня самодіяльність співро­бітників дитячого садка, самодіяльні концерти дітей, ве­селі ігри-змагання, інсценований показ забавних ігра­шок, слухання улюблених казок, пісень; відзначення днів народження дітей; перегляд діафільмів, літературні ран­ки; у вечірні години — спостереження в природі і сус­пільному житті, дидактичні, хороводні ігри, індивідуаль­на робота, загадування і відгадування загадок, розгля­дання ілюстрацій, настільно-друковані ігри, перегляд телевізійних передач.

З усіх перелічених видів роботи щодня планується два-три види.

У повсякденному житті вихователі повинні стимулю­вати мовну активність дітей, організовувати бесіди, роз­повіді, повторення віршів; наприклад, можна запланува­ти розмову-бесіду про те, як діти гралися, які ігри були цікавими, чи правильно діти розподілили ролі між со­бою, чи добре поводили себе.

У педагогічній діяльності вихователя великого значен­ня надається індивідуальній роботі з дітьми. Ця робота планується як на заняттях, так і в повсякденному житті.

Дата добавления: 2015-10-21