Предмет та принципи референдума

Предмет референдуму - це питання, що підлягає вирішенню на референдумі. Його формулювання в бюлетені називається формулою референдуму. Найбільш поширеними є два види формули референдуму. Перший являє собою питання, звернене до голосуючого, на яке він може відповісти тільки «так» чи «ні». Другий вид - це так званий народний вибір, тобто надання виборцю декількох варіантів вирішення питання, один з яких він може вибрати або відхилити.[19, c. 25]

Поняття предмету референдуму є вкрай важливим в житті кожної держави, адже ним є суспільні відносини в країні, на які завжди і спрямовані останній. Більшість вчених визначають предметом референдуму питання, яке підлягає з’ясуванню шляхом народного голосування. В статті 3 Закону України «Про всеукраїнський референдум» чітко визначено, що предметом всеукраїнського референдуму можуть бути будь-які питання за винятком тих, вирішення яких референдумом не допускається Конституцією України, законами України. На всеукраїнський референдум можуть виноситися декілька питань з однієї проблеми.

За предметом всеукраїнський референдум може бути:

1) про схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрату чинності чи визнання не чинним закону про внесення змін до Конституції України (конституційний референдум);

2) про зміну території України (ратифікаційний референдум);

3) щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України (законодавчий референдум);

4) з будь-якого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно з Конституцією України (загальний референдум)

Дотримання принципів організації та проведення референдуму є лакмусом демократичності системи прийняття публічно владних рішень у державі. Вимоги, що висуваються до основних учасників кампанії (зокрема ті, що стосуються належного адміністрування), покликані забезпечити вільне волевиявлення громадян. Венеціанська комісія у своїх Рекомендаціях наголошує на тому, що право на участь у референдумах не порушується за таких умов: а) органи виконавчої влади мають організувати референдум відповідно до законодавчих вимог; це має особливе значення, якщо предметом референдуму не є ініціатива органів публічної адміністрації; б) референдум повинен проводитись протягом встановленого законом часу; в) результати референдуму повинні оголошуватися органом, відповідальним за проведення референдуму, та публікуватися в офіційному видання. [19, c.52]

На основі узагальнення практики європейських країн у 2006-му році Венеціанською комісією було розроблено та схвалено Рекомендації щодо проведення референдуму. Відповідно до цього документу народна ініціатива щодо проголошення референдум має відповідати ряду принципів:

1) кожен громадянин, наділений політичними правами, може підтримати ініціативу проведення референдуму; 2) всі зібрані підписи мають бути перевірені; з метою запобігання фальсифікації список підписів має містити інформацію про виборців; 3) час збору підписів (перший та останній дні), а також кількість підписів, які необхідно зібрати, мають бути чітко визначені;

4) оплата з приватних джерел процедури збору підписів, як правило, має бути заборонена; якщо законодавчо така можливість все ж передбачена, мають бути обмежені суми коштів на кожну особу та загальна сума коштів;

5) з метою запобігання визнання результатів референдуму недійсними уповноважений орган повинен мати право коригувати формулювання народної пропозиції відповідно до вимог законодавства.

Голосування на референдумі в Україні може вважатися легітимним тільки, якщо воно відповідає принципам закріпленим в ст. 5 Закону України «Про всеукраїнський референдум»:

1) загальне право голосу;

2) рівність;

3) законність;

4) пряме волевиявлення;

5) вільна участь у всеукраїнському референдумі;

6) таємність голосування;

7) особиста участь у голосуванні;

8) однократності голосування

Всі ці принципи мають зміст, аналогічний змісту відповідних принципів виборів. Так, свобода волевиявлення означає, що питання про участь у голосуванні і характері такого голосування громадянин вирішує виключно самостійно, контроль за його волевиявленням не допускається. З деяким протиріччям принципом свободи волевиявлення виступає обов'язковий вотум, встановлений у ряді країн.

Принцип загального волевиявлення передбачає, що право на участь у референдумі мають лише ті особи, що володіють активним виборчим правом. Якщо у виборах верхньої та нижньої палат парламенту бере участь різний коло виборців, то при проведенні загальнонаціонального референдуму право голосу мають особи, які володіють активним виборчим правом з виборів нижньої палати. Наприклад, згідно з Конституцією Італії 1947 року в референдумі беруть участь всі громадяни, правомочні брати участь у виборах Палати депутатів (у її виборах беруть участь повнолітні громадяни, а той час як у виборах Сенату - громадяни, які досягли 25 років). Частіше всього в референдумі вправі приймати участь повнолітні, дієздатні громадяни за деякими зазначеними в законі винятками (наприклад, це особи, які тримаються в місцях позбавлення волі, липа, позбавлені судом виборчих прав).[20]

Рівне волевиявлення характеризується тим, що кожен голосуючий має тільки один голос при вирішенні кожного питання на референдумі.

Рівність прав і можливостей суб'єктів процесу всеукраїнського референдуму брати участь у процесі всеукраїнського референдуму забезпечується:

1) забороною втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у процес всеукраїнського референдуму, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

2) неупередженим ставленням органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до ініціативної групи всеукраїнського референдуму, інших суб'єктів процесу референдуму;

3) забороною використання під час фінансування агітації всеукраїнського референдуму інших коштів, крім визначених цим Законом, виділених на забезпечення процесу всеукраїнського референдуму;

4) рівним та неупередженим ставленням засобів масової інформації до процесу всеукраїнського референдуму, об'єктивним та збалансованим висвітленням позицій на підтримку та проти питання всеукраїнського референдуму. Безпосереднє або пряме голосування означає, що громадяни голосують за пропоноване рішення питання або проти нього особисто. Нарешті, голосування проводиться на референдумі тільки таємно, тобто в спеціальній кабіні або кімнаті, де за загальним правилом заборонена присутність кого б то не було, крім самого виборця.

Однократність голосування, означає, що кожен громадянин України, який має право голосу на всеукраїнському референдумі, може реалізувати це право під час проведення такого референдуму лише один раз і лише на одній дільниці референдуму

Як висновок по цьому питання можна сказати, що питання, що виносяться на референдум, є важливим елементом функціональної складової інституту. Якщо їх перелік чітко зазначений у законодавстві, то проблем з визначенням предмету референдуму не виникає.

Зазвичай на референдум виносяться питання пріоритетного політичного чи конституційного значення, пов’язані із формою правління, конституцією, суверенітетом та міжнародними відносинами. При цьому, якщо рішення референдуму є факультативним, то предметне поле референдуму значно розширюється за рахунок об’єднання досить широкого кола питань, рішення щодо яких можуть прийматися народним голосуванням. Як правило, на референдуми виносяться такі питання: прийняття конституції, внесення змін до конституції;,прийняття законів або інших правових актів;,дострокове припинення або збільшення строків повноважень державних органів; питання, що стосуються міжнародних відносин, у тому числі – передачі,суверенних повноважень міжнародним організаціям;питання, що мають ключове значення для держави і суспільства

Дата добавления: 2015-10-16