Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Опівночі на баку

Читайте также:
  1. Опівночі на баку

 

Гарпунери і матроси. (Піднімається фок, і стає видно нічну вахту, – на баку в різних позах стоять, сидять і лежать люди; усі співають хором.)

 

Прощавайте, іспанські кралі!

Прощавайте назавжди!

Капітан дав наказ…

 

1‑й матрос з Нентакету. Гей, хлопці, чого це ви затужили? Від ваших співів аж кишки ниють. Ану заспіваймо веселої! (Співає, і всі підтягують.)

 

Наш капітан пішов на ют

З підзорною трубою,

І бачить, аж кити пливуть

У морі чередою.

Спускайте на воду човни,

Веслуйте що є сили –

Царя морської царини

Сьогодні ми зловили!

Звеселися, мій хлопче, журитись не смій –

Загарпунив кита молодець‑китобій!

 

Голос старшого помічника з юта. Гей, на баку! Пробити вісім склянок!

2‑й матрос з Н є н т а к е т у. Ану тихо! Вісім склянок, чуєш, хлопче? Гей, Піпе, продзвони вісім разів у свій дзвін, чорнопикий! А я піду розбуджу вахтових. Моя горлянка для цього годиться: гуде, як порожнє барило. Ану, ану (просовує голову в люк). Перша вахта! Егей, хлопці! Пробили вісім склянок! Підйом!

Матрос‑голландець. Сьогодні їх ніяк не добудишся. Це в старого Могола таке міцне вино. Кого з ніг звалить, кого розпалить. Ми тут співаємо, а вони знай собі сплять! Лежать, мов колоди. Ану привітай їх іще раз! Ось візьми брандспойт і гукай у нього. Їм, певно, кралі сняться, і жаль просинатися. Гукни, що час воскреснути: нехай іще поцьомаються і приходять на Страшний суд. Ану, ану! Оце гукнув! Еге ж, твоя горлянка амстердамським маслом не зіпсута.

Матрос‑француз. От що, хлопці, давайте станцюємо джиґу, перш ніж кидати якір у Ліжковій бухті. Згодні? Ось і нова вахта. Ставайте всі! Піпе! Тягни сюди свій бубон, малий!

Піп (невдоволено і сонно). Я його десь загубив.

Матрос‑француз. То ляпай себе по череві і ляскай вухами! Потанцюймо, хлопці! Побавімось досхочу! Ура! Під три чорти, хто не хоче танцювати з нами! Ставаймо в коло, хлопці, та ворушіться! Гоп! Вище ноги! Хутчіш!

Матрос‑ісландець. Ні, друже, така підлога не для мене; вона під ногами ходором ходить. Я звик танцювати на льоду. Ти вже мені вибач…

Матрос‑мальтієць. І я не танцюватиму. Що ж то за танці без дівчат? Який дурень буде потискати собі правою рукою ліву та здоровкатись сам до себе? Ні, мені треба партнерок!

Матрос‑сицилієць. Атож. З дівчатами, та на зеленій галявинці – ото б я погопцював! Стрибав би, наче той коник.

Матрос з Лонг‑Айленда. Надто ви перебірливі. Ну, то й без вас вода одсвятиться! Збирай урожай, де можеш, – це моє правило. От ми його і позбираємо ногами. І музика є! Ану руш!

Матрос з Азорських островів (з'являється у люку з бубном у руках). Тримай, Піпе. А ще візьми ось ганшпуг від кабестана. Лізь сюди! Нумо, хлопці! Дайте лиха закаблукам! (Половина з них танцюють під бубон, одні спускаються в кубрик; інші розляглися на палубі серед снастей; ще інші поснули. Звучить добірна лайка.)

Матрос з Азорських островів (танцюючи). Давай, Піпе! Лупи в бубон, не бійся! Так, щоб іскри посипалися! Щоб усі дзвоники повідлітали!

П і п. Еге ж, повідлітають, якщо так лупити. Ось іще один упав, бачите?

Матрос‑китаєць. Тоді клацай зубами гучніше. Зроби із себе пагоду!

Матрос‑француз. Веселися, щоб у пеклі жарко стало! Ану підніми свій обруч, Піпе, я стрибну через нього! Нумо! Шквар! Утни!

Т є ш т і г о (спокійно курить). Це білі люди; такі в них розваги. Хм! Я б так не надривався.

Старий матрос з острова Мєн. А чи знають ці веселі хлопці, що в них під ногами? «Я ще станцюю на твоїй могилі» – так проклинає нас вулична шльондра, стоячи під нічним вітром на розі. Господи Ісусе! Коли думаєш про ті позеленілі підводні флотилії, про повиті водоростю черепи… Ну, годі. Мабуть, весь світ – це бал, так кажуть учені люди; отже, це добре, що всі танцюють. Танцюйте, хлопці, поки молоді. Я теж колись був молодий.

3‑й матрос з Н є н т а к е т у. Ху‑ух, спочиньмо трошки! Це важче, ніж у штиль веслувати за китом. Дай затягнутись, Тешу. (Вони припиняють танцювати і збираються до гурту. Тим часом небо нахмарилося, вітер подужчав.)

Матрос‑індієць. О Брама! Мабуть, зараз нам накажуть спускати вітрила, хлопці. Народжений небом могутній Ганг, що обернувся вітром! Ти показав нам своє темне лице, о Шиво!

Матрос‑мальтієць (розлігшись на палубі, обмахується шапкою). Погляньте, а тепер хвилі у білих капелюшках теж затанцювали джиґу. Зараз почнуть вистрибувати. Якби всі хвилі були жінками – отоді б я знав, що робити; я б потанцював з ними на славу. Хіба може бути щось краще, – навіть у раю, – ніж танець, коли мигтять розпашілі смагляві груди, коли схрещені руки затуляють такі стиглі соковиті грона!

Матрос‑сицилієць (підвівшись на лікті). Ох, не кажи! Любо згадати, га? У польоті вихиляються руки й ноги, коливаються, звиваються, схвильовано тремтять! Вуста до вуст, серце до серця, стегно до стегна! І маєш поживу з легкого дотику. А скуштувати – зась, а то й об'їстися можна. Хіба ні, ти, поганцю? (Штовхає його ліктем.)

Матрос‑таїтянин (лежачи на циновці). Нехай буде благословенна свята голизна наших танцівниць! Хіво‑Хіво! О ти, закутаний у туманний покрив, порослий високими пальмами Таїті! Зараз я спочиваю на твоїй циновці, та не на твоїй м'якій землі! Я бачив, як тебе плели в лісі, циновко! Ти була зеленою того дня, коли я приніс тебе з лісу; а тепер ти зів'яла і поблякла. Ото лихо! Ні тобі, ні мені не стерпіти такої зміни! Що ж із нами буде, коли ми опинимося на небі? Та що це я чую? Так реве шалений водоспад, що мчить по скелях з вершини Пірохіті і затопляє селища! Як гуде! Постаньмо ж назустріч вітру! (Схоплюється на ноги.)

Матрос‑португалець. Чуєте, як б'ються в борт хвилі? Готуйтеся, хлопці, зараз будемо брати риф! Вітри вже схрестили шпаги, зараз буде славна битва.

Матрос‑датчанин. Тріщи, тріщи, старе корито! Ти тріщиш – значить, поки що живе. Молодець! Старший помічник налаштував тебе як годиться. Він злякався не більше, ніж форт, поставлений біля входу в Каттегат, щоб воювати з Балтикою гарматами, жерла в яких посічені вітрами й укриті морською сіллю!

4‑й матрос з Нентакету. Так, але ж він просто виконує наказ. Я чув, як старий Ахаб учив його завжди різати шквал – наче стріляєш з гармати по водяному вихору, – вдарити кораблем у самісіньке серце шквалу!

Матрос‑англієць. Оце по‑нашому! Так, старий – молодець. Ми вполюємо для нього того кита!

Усі. Атож! Звісно!

Старий матрос з острова М є н. Ого, як тремтять наші три сосни! Сосна приживається в чужому ґрунті гірше, ніж будь‑яке дерево, а тут у нас замість ґрунту – смертні матроські тіла, тлін та прах. Що з праху постало, до праху повернеться. Гей, стерновий! Тримай стерно міцніше! У таку негоду розбиваються мужні серця на березі й відважні кораблі в морі. Дивіться, хлопці, у нашого капітана є родима пляма, а отам у небі – така сама: світить блідим вогнем, а навколо темно, аж чорно.

Деггу. Ну то й що? Хто боїться чорного, той боїться мене! Я сам витесаний з чорноти!

Матрос‑іспанець (убік). Знову хизується своєю силою. А мені ще й давня образа муляє (підходить до Деггу). Це правда, гарпунере, твоя раса – це темна пляма роду людського, чорніша від чорта. Тільки не ображайся.

Деггу (похмуро). У цьому образи немає.

Матрос із С а н т‑Я г о. Іспанець геть упився і з глузду з'їхав. Чого б ото? Мабуть, у нього в голові рідке полум'я нашого старого Могола розгорілося не одразу.

5‑й матрос з Нентакету. Що це блищить? Еге, блискавка!

Матрос‑іспанець. Ні, це Деггу вишкірив зуби.

Деггу (кидається на нього). А ти зараз проковтнеш усі свої зуби, дрібне стерво! Біла шкура – гниле нутро!

Матрос‑іспанець (не відступаючи). Я залюбки штрикну тебе ножем, довбне боягузлива!

Усі. Б'ються! Б'ються!

Тештіго (видихаючи дим). І внизу б'ються, і нагорі б'ються – там боги, тут люди, усім хочеться побавитись! Пфф!

Матрос із Белфаста. Бійка! Ура! Пресвята Діво, бійка! Бийте його!

Матрос‑англієць. Битися чесно! Відніміть в іспанця ніж! У коло, станьте в коло!

Старий матрос з острова Мен. Умить стали в коло. Це кільце замикає світ! У цьому кільці Каїн убив Авеля. Усе чудово, так і має бути! А інакше для чого ж ти, Господи, створив це кільце?

Голос старшого помічника з юта. Марсові – до вантів! Спустити брамселі і бомбрамселі! Взяти рифи у марселів!

Усі. Шквал! Шквал іде! Швидше, молодці! (Розбігаються.)

Піп (переляканий, заліз під кабестан). Молодці? Нічого собі молодці, хай Бог милує! Гуп! Це луснув клівер‑леєр. Бум! Боже! Залізай глибше, Піпе, то спускають бом‑брам‑рей. Тут іще страшніше, ніж на Новий рік у лісі в бурю! Хіба ж тут насмілишся лізти за каштанами? А вони лізуть та ще й лаються, аж слухати страшно, а я сиджу тут. Їм краще, там ближче до неба. Тримайся! Оце так! Оце шквал так шквал! Тільки ці люди ще страшніші – гірше білих бурунів за бортом. Білі буруни, Білий Кит – цур йому пек! Я чув, як вони точили ляси про Білого Кита, – цур йому пек! – оце тільки ввечері, а вже трясуся, наче мій бубон. Цей старий змій примусив усіх присягнути йому на вірність. О, великий білий бог десь там, у темній висоті, врятуй його від цих людей, які й боятися не сміють!

 


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 67 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Лицарі і зброєносці | Лицарі і зброєносці | Розділ 28 | Входить Ахаб, за ним – Стабб | Розділ 31 | Цетологія | Спексиндер | Стіл у капітанській каюті | Розділ 35 | Розділ 36 |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Захід сонця| Мобі Дік

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)