Робити акцент, а не ставити

Авторизований, авторський. Перше слово означає “схвалений автором”. Авторизований переклад, авторизоване видання, авторизована копія. Друге – прикметник від іменника автор; належний авторові. Вживається зі словами: колектив, концерт, монолог, примірник, текст, думка, настанова.

Артист, актор. Артист – 1. Виконавець творів мистецтва (актор, співак, музикант тощо). Артист естради, оперний артист, цирковий артист, заслужений артист, народний артист. 2. Переносно: особа, котра досягла в чомусь високої майстерності. “Товариству, звичайно, розвага, клас шаленіє: ну й дає цей Кульбака, от артист!” (Олесь Гончар).

Актор – професіональний виконавець ролей у театральних виставах. У переносному значенні людина, що показує себе не такою, якою є насправді.

Акцент – 1. Своєрідний характер вимови: грузинський акцент, французький акцент. 2. Наголос у слові; ритмічний наголос. 3. Особлива увага до чого-небудь, підкреслення чогось. У цьому розумінні вживаємо словосполучення робити акцент (а не ставити акцент).

Бажати, зичити. Збігаються у значенні “висловлювати побажання”. Щиро бажаю (зичу) вам успіху. Тільки бажати передає зміст “хотіти, прагнути”. “Один у другого питаєм... Нащо живем? Чого бажаєм?” (Тарас Шевченко).

Батьків, батьківський. Батьків – який належить батькові. Батькові знайомі, батькові ордени. Батьківський – 1. Належний батькам – батькові й матері. Батьківський дім, батьківський поріг. 2. Який виражає почуття батька, батьків, перейнятий любов’ю. Батьківське піклування.

Безгосподарський. Треба: безгосподарний.

Бережливий, бережний. Бережливий – ощадливий, економний. Бережлива господиня, бережливе витрачання електроенергії. Бережний – який уміє берегти щось, дбайливо поводитися з чим-небудь. Бережне ставлення до таланту.

Браво, бравісимо. Ці вигуки розрізняються ступенем вияву почуття. Браво виражає схвалення, захват, заохочення. Бравісимо передає найвищий ступінь схвалення.

Бридж, бриджі, брижі. Бридж – картярська гра. Бриджі – штани для верхової їзди. Брижі – дрібні хвилі, складки одягу тощо.

Важкий, тяжкий. Значення цих прикметників (за деяким винятком) збігаються. Паралельно вживаються зі словами: відро, голова, рука, людина, повіки, роки, день, боротьба, праця, втома, туга, стан, думка, вдача, злочин, провина, гріх, запах, повітря, дух, податок, залежність, зітхання, сон, пологи, хода, кроки, слово, рана, характер, погляд тощо.

Тільки важкий використовується у значеннях “про мову, стиль твору, розповіді” (важка книжка, важкий стиль), “великий розмірами й силою дії” (важка артилерія, важкий електровоз, важкі вагові категорії, важкі фігури – в шахах) та в словосполученнях важка індустрія, важка промисловість.

У складних словах уживаються паралельно: важкопоранений і тяжкопоранений, важкохворий і тяжкохворий, важкодум і тяжкодум, важкотілий і тяжкотілий. Тільки з важко... пишуться: важкоатлет, важкоатлетичний, важковаговик, важковантажний, важковимовний, важковиховуваний, важководний, важкорозчинний.

Відварний, відварений. Відварний (прикметник) – виготовлений відварюванням. Відварне м’ясо. Відварений (дієприкметник) – доведений варінням до готовності. Відварена картопля.

Відзначати, зазначати. Збігаються у значенні “виділяти позначкою; звертати увагу, зауважувати; підкреслювати”. Відзначати (зазначати) на полях. Слід відзначити (зазначити). Тільки відзначати – 1. Виділяти когось чи щось похвалою, нагородою. Відзначати переможців, відзначати цінним подарунком. 2. Святкувати. Відзначати ювілей, відзначати урочисту подію.

Впереміж, впереміш, прислівники. Впереміж (упереміж), впереміжку (упереміжку) – чергуючись одне з одним; навперемінно. Білі й червоні троянди стоять упереміж. Впереміш (упереміш), вперемішку (уперемішку) – перемішуючись із чимось. Трава росте впереміш з квітами.

В’яз, в’язь, яз, в’язи. В’яз – листяне дерево. В’язь – прісноводна риба родини коропових; спосіб скріплення дерев’яних частин будівлі; зав’язь; вид старовинного декоративного письма. Яз – пліт, частокіл упоперек річки, затоки, в які вставляють вершу чи ятір. В’язи – шия. Скрутити в’язи.

Давнина, давність. Давнина – давноминулі часи. Сива давнина, звичаї давнини. Давність – 1. Велика часова віддаленість виникнення, здійснення чогось. Вікова давність, тисячорічна давність. 2. Довгочасне існування. За давністю (а не давниною) років, пожовтів од давності. Хоча в окремих випадках ці поняття збігаються: глибока давнина – глибока давність.

Заснований, оснований. Заснований – значить створений, а оснований – той, що грунтується на чому-небудь. Отже, можна сказати: місто засноване давно, але теорія основана на фактах.

Зріст, зростання. У значенні “довжина тіла людини” вживається переважно зріст. Високий (низький) на зріст, на весь зріст. Слово зростання означає “збільшення, підвищення”. Зростання (а не ріст) прибутків, зростання продуктивності праці.

Корисний, корисливий. Сплутування цих прикметників призводить до прикрих помилок, перекручення змісту, бо один з них виражає позитивну якість, а другий – негативну. Корисний – який дає користь; корисливий (відповідає російському корыстолюбивый) – той, хто дбає тільки про власну вигоду, користолюбний.

Течія процесу. Треба: перебіг процесу.

Тост. Його можна виголошувати, пропонувати, а не піднімати і не підносити (як часто кажуть в усному мовленні). Піднімають келих, а не тост.

Тюрки, турки, туркмени. Розрізняються значенням. Тюрки – велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, турки тощо. Похідне тюркський. Турки – народ, що становить основне населення Туреччини. Похідне турецький. Туркмени: нація, основне населення Туркменістану. Похідне туркменський

***********************************

Штампують деталі, а не слова

Мовознавці, та й не тільки вони, занепокоєні впливами шаблону й штампу на живе народне слово. Ще Борис Антоненко-Давидович писав, що всі оті рішення, присвоєння, виконання, кредити довір’я й ліміти часу, які заполонили мовну ниву, мають одне спільне невичерпне джерело – канцелярію.

Штампи – люте зло мови. Усної, письмової. Усіх жанрів, надто художніх – оповідання, повісті, нарису тощо. Вони проникають у лексику, конструкцію окремого речення, архітектоніку всього твору. Тому так часто натрапляємо на стертий вислів, багато разів уживаний образ, зайві слова, нескінченні повтори тих самих лексем і зворотів.

Ось і з метою обернули в прикрий канцеляризм, що не допомагає зрозуміти написане, а тільки паразитує в тексті, профануючи гарне слово мета. Такого вислову можна уникнути, замінивши його прийменником для, або перетворивши речення з простого на складнопідрядне, до якого ввійшов би сполучник щоб. З метою вивчення проблеми. Для вивчення проблеми. Щоб вивчити проблему.

З боку. Також вельми поширений штамп. “Запропонований проект закону зазнав серйозної критики з боку групи депутатів”. Найчастіше це словосполучення доречно випускати, і зміст фрази від того не порушиться. В іншій ситуації замість з боку варто поставити прийменник від: “Зазнав серйозної критики від групи депутатів”. Можливий ще один шлях – зміна будови речення: “Група депутатів серйозно критикувала запропонований проект закону”.

У галузі. Без нього теж часто можна обійтися. “Є в нас певні успіхи в галузі металургії”. Краще: певні успіхи в металургії.

Даний. Переважно це слово є канцеляризмом, якого слід уникати. Лише інколи воно виступає в таких контекстах, де немає змоги його замінити. У реченні в значенні даний можна використати вказівний займенник цей (“на даній фірмі” – “на цій фірмі”, “в даному разі” – “в цьому разі”).

З приводу. Знову-таки з арсеналу стереотипів. Правильніше буде сказати: журналістські роздуми не з приводу трудової дисципліни, а про трудову дисципліну.

Від частого вживання заялозилися і вже не сприймаються такі вислови: завдання № 1, на пульсі життя, за великим рахунком, на доброму рахунку, заслуговує уваги, випереджаючи час, докладати всіх зусиль, брати розгін, діставати прописку, в цьому напрямі, розгорнути роботу, з новими силами тощо. А від словосполучення на сьогоднішній день рябіють сторінки газетних інформацій, статей і фейлетонів, хоча доцільніше було б уживати на сьогодні. Адже в прикметникові сьогоднішній уже є корінь день.

***********************************

Складні випадки перекладу

У просторовому значенні українські прийменники з-за (із-за) та з-поза збігаються з російським из-за. Из-за границы, из-за облаков – з-за кордону, із-за хмар. Але російський прийменник передає також відношення причини й мети, які безпідставно переносяться в нашу мову. Звороти из-за вас, из-за неосторожности часом перекладають з-за вас, із-за необережності. А це неправильно. Основний прийменник, який відтворює причиновий зв’язок, – через: через вас, через необережність. Відношення мети передається словами заради, задля.

У ряді випадків російському слову відповідає українське зовсім іншого кореня. Якщо той, хто не обізнаний з цією особливістю, перекладає, скажімо, дієслово относиться, то може припускатися ось таких похибок: “Сергій віднісся (треба поставився) до зауваження болісно”, “Микола відноситься (треба належить) до категорії людей ініціативних”.

Візьмімо слово круг в обох мовах: вычислить площадь круга – обчислити площу круга; бросил на воду спасательный круг – кинув на воду рятувальний круг. Але: правящие круги – правлячі кола; круг служебных обязанностей – коло службових обов’язків; в кругу друзей – у колі (в оточенні) друзів. Неуважність до значення слів круг і коло призвела, наприклад, до помилки при перекладі з російської опису пам’ятних монет (карбованців ювілейних): монета “має форму кола діаметром 31 мм”. Правильно: круга, адже коло – це лише контур, а йдеться про діаметр площі монети.

Слова спільної основи не можна довільно переносити з мови в мову, бо хоч звучанням вони близькі, та значенням бувають не тотожні. Приміром, гарбуз – арбуз, мешкати – мешкать, орати – орать. Їх називають міжмовними омонімами. Українське неділя вживається як назва сьомого дня в тижні – дня відпочинку. У російській неделя означає “тиждень”, а воскресенье – “вихідний день”. Отже, вислів болеть целую неделю слід перекладати хворіти весь тиждень.

Гарбуз відповідає російському тыква, а арбуз – то українське кавун. Боягуз – по-російськи трус, а наше трус – це обыск. Українське другий годиться вживати у значенні порядкового числівника (щось має бути перше). А російське слово другой звичайно перекладаємо інший. Дієслово мешкати своїм змістом споріднене з нашим помешкання, а не з російським мешкать, тобто баритися, гаятися.

В клетку (тетрадь) – у клітинку, в клетку (ткань) – картата, войти в сделку – укласти угоду, вступить в сделку – вступити в змову, изысканная одежда – вишуканий одяг, изысканный вкус – витончений смак, косвенные результаты – побічні результати, косвенная причина – непряма причина, ложная мысль – неправильна (помилкова, хибна) думка, ложное учение – псевдовчення, мешать (кашу) – мішати, мешать (прохожим) – заважати, на ночь глядя – проти ночі, неотложная помощь – невідкладна допомога, неотложное дело – нагальна справа, письменное разрешение – письмовий дозвіл, письменные источники – писемні джерела, угловая комната – наріжна кімната.

Непритязательный – невибагливий, невимогливий; неприятие – спротив; неприятие идеи – спротив до ідеї; неудобь – непридатна земля; неуживчивый характер у кого – незлагідний хто; неурядицы – розбрат, чвари; нечленораздельная речь – нерозбірлива мова; ничего себе кто – нівроку (нічогенько собі, нічого собі) хто; оказывать знаки внимания – виявляти увагу; оказывать сопротивление – чинити опір; околпачивать – ошукувати, обдурювати; осквернять память – паплюжити пам’ять; оставить в покое кого, что – давати спокій кому, чому; повредить механизм – зіпсувати (пошкодити) механізм; повредить палец – ушкодити палець; попасть на обед к кому – нагодитися на обід до кого; порядочный заработок – чималий (неабиякий, пристойний) заробіток; пресекать – класти край, припиняти; претить кому – бути неприйнятним для кого; причинить зло – заподіяти (учинити) зло, завдати лиха; причинить убытки – завдати збитків (втрат); приличная сумма – пристойна (чимала, неабияка) сума; приличные результаты – (цілком) задовільні результати; приличный (порядочный) – порядний.

***********************************

Варто і слід

Присудкове слово варто (варт) уживається в значенні "доцільно зробити; є рація, сенс". Наприклад, "Розкажи, все нам знати варто" (Андрій Малишко), "Варт іще попрацювати над дисертацією" (з газети).

Інколи, вважає мовознавець Олександр Пономарів, без достатніх доказів відмовляють у праві користування цим словом на позначення умови швидкого здійснення чогось. А ось у наших класиків: "Варто було тільки поглянуть на мене в той вечір, як панна Анеля запрохала мене кататься" (Михайло Коцюбинський), "Каховка поставала перед ним, як біле, веселе місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах... під які лише варто вступити, як у кишенях тобі вже задзвенять легендарні таврійські червінці" (Олесь Гончар). У таких конструкціях варто синонімічне словам досить, як тільки, тільки-но.

Слід. Часто означає лише рекомендацію, а не рішучу дію. Тому вислів слід обов'язково є неприродним, правильніше треба обов'язково. Помилково вживають слід тоді, коли вказують на умови, що їх потрібно конче виконувати: "Для вступу до університету слід подати заяву і всі згадані далі документи". Тут має бути треба. Характерно відзначити. Зворот хибний. Краще сказати: характерно, що... або слід відзначити. Відігравати значення. Відігравати можна роль, а не значення. Нормативно: мати значення. Також мати характер. "Ці виступи мали (а не носили) стихійний характер".

***********************************

Літом чи влітку?

Ясна річ, що влітку, взимку, навесні, восени. То в російській мові летом, зимой... Так само вранці, увечері, а не ранком, вечором. Нема сенсу калькувати, коли маємо в себе питомі слова-відповідники. Безпідставно вживають дієслово виявляється в усіх його формах замість з'ясовується. "І ми дуже зраділи, коли виявилось, що всіх нас єднає цікава справа." А чому не з'ясувалось?

Треба, щоб "знали" своє місце слова: вдвічі-вдвоє; втричі-втроє тощо. "Хлопець узяв складений вдвічі аркуш паперу." Потрібно вдвоє. "Обсяг зробленого був удвоє більший запланованого." Потрібно вдвічі. Сплутують схожі звучанням прикметники ефективний та ефектний, ставлять їх не там, де годиться. Тож нагадаймо значення цих лексем. Ефективний – це дійовий, результативний, корисний, досконаліший. Ефективні засоби. Ефективні ліки. А ефектний – той, що справляє враження, зовнішньо показовий. Ефектна поза (жест). Ефектний танець. Буває, що за аналогією з російською мовою дієслово зрадити сполучають з орудним відмінком (зрадив Батьківщині), тоді як воно вимагає знахідного відмінка: "Зрадив мене милий" (нар. пісня).

Пишуть: – Треба:

Сміятися над кимось – сміятися з когось. Знущатися над кимось – знущатися з когось. Моросить дощ – накрапає дощ, мжичить. У більшості випадків – здебільшого. Нові булавки – нові шпильки. Гарні буси – гарне намисто. Відтік капіталу – відплив капіталу. Кольоровий вкладиш – кольорова вкладка. Робочий телефон – службовий телефон. Під стать – до пари. Пилинка в оці – порошинка в оці. Від несподіванки – з несподіванки. Від радості – з радості. Святкова відкритка – святкова листівка. Головокружіння – запаморочення голови. Терпіти поразку – зазнавати поразки. Розбивати намет – ставити (напинати) намет. Розбивати парк – саджати (вирощувати) парк. Діюче законодавство – чинне законодавство. Існуючі ціни – теперішні (нинішні) ціни. Диву даєшся – не надивуєшся, дивина та й годі. Запорука цьому – запорука цього. Свідчення цьому – свідчення цього. В кінці весни – наприкінці весни. Переймати досвід – запозичувати досвід. Рахуватися з інтересами – зважати на інтереси. Ходити взад-вперед – походжати. Молода швея – молода швачка. Миючі засоби – мийні засоби. Рядом – поряд, поруч. Розсотатися – розсмоктатися. А іменно – а саме. Старий напильник – старий напилок. Легке недомогання – легке нездужання. Рідко траплятися – зрідка траплятися. Круглодобово – цілодобово. Ота нерозбериха – отой безлад.

Безособові форми на -но, -то

Згадаймо відому українську народну пісню:

Ой у полі жито

Копитами збито,

Під білою березою

Козаченька вбито.

Ой убито, вбито,

Затягнено в жито,

Червоною китайкою

Личенько накрито.

У кожному з цих речень нема підмета, а в ролі присудка виступають віддієслівні безособові форми на -но, -то: збито, вбито, затягнено, накрито. Такі форми є й у російській мові (сказано – сделано), але там вони вживаються далеко рідше, ніж в українській. Натомість російська ширше послуговується пасивними дієприкметниками у функції присудка: "В прошлом году сняты новые документальные фильмы", "Обязательства выполнены досрочно". Українською треба сказати: "знято нові документальні фільми", "зобов'язання виконано достроково". Це не значить, що пасивних дієприкметників узагалі слід уникати. Їх насамперед використовують як означення, переважно поширені: "зняті торік документальні фільми були вдалі", "достроково виконані зобов'язання піднесли престиж підприємства". Тут присудком уже виступають дієслова були, піднесли

***********************************

Час не проходить, а минає

Якщо мовиться про плин часу, то маємо вживати дієслова наставати і минати. “Ні, тату, настав уже й мій час” (Леся Українка). “Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя...” (Тарас Шевченко), “Пливуть і минають години” (Володимир Сосюра). У мовознавстві є навіть термін минулий час. У таких значеннях замість цих дієслів не рекомендується використовувати лексеми приходити й проходити. Наприклад, не можна сказати “повільно проходить час”, треба: “повільно минає (йде, спливає) час”.

***********************************

Забити чи зняти тривогу?

“Сталася пожежа, і люди забили тривогу”, “Забили в селі сполох”, – сповіщають засоби масової інформації. Та авторам цих повідомлень варто було б підшукати інші дієслова замість багатозначного забити. Ми звикли чути його в розумінні “вганяти, заглиблювати в щось якийсь предмет” (“Кілочки в землю забили, На знак, де військові стоять” – Іван Котляревський), “закривати наглухо вікна, отвір, прохід тощо” (“Чіпчину хату опечатали, забили” – Панас Мирний), “захарастити, забуртувати” (“Забило вулиці врівень з тинами, тільки паколи в снігу стирчать” – Андрій Головко), “позбавляти життя” (“Вдарив Іван мечем, забив хижого яструба, а сам пішов далі” – Анатолій Шиян). Чуємо це дієслово в переносному значенні в інших висловах: забивати баки, забивати памороки. Коли йдеться про тривогу, сполох, лемент, галас, гвалт, гамір і т. ін., тоді більше до речі будуть дієслова бити (“В хаті виразно було чути, як довго й густо били на сполох” – Григорій Епік), зчиняти (“Гукав і зчиняв гвалт одним-один чоловік...” – Юрій Смолич), здіймати (“Публіка здіймає нетерплячий гомін” – Леся Українка), знімати (“Кілька разів вистрілив (Ничипір) у повітря, щоб зняти тривогу” – Микола Руденко).

***********************************

Відвертати – відволікати – відволікатися

Дієслова відвертати, відвернути, крім прямого значення, часто вживаються в переносному, передаючи зміст “спрямовувати чиюсь діяльність, увагу в інший бік”. “Якби хоч жестом відвернув від дум важких увагу” (Петро Дорошко).

На відміну від них відволікати, відволікти в літературній мові, як правило, використовуються в прямому значенні – “відтягати, відтягти”. “Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх” (Марко Вовчок). У розумінні “відвертати, відвернути увагу” послуговуватися цими дієсловами не бажано. Тому й недоречні в тексті, скажімо, такі словосполучення: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти її і т. ін.

Застосування зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в цьому значенні теж не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від своїх думок тощо (краще відриватися, відвертати свою увагу чи под.).

***********************************

Коли обстоювати, а коли відстоювати

Обстоювати – захищати, доводити, аргументувати думку, погляд, ідею, наполягати на чомусь. “Обстоювати існування заповідника Андрію Тобілевичу в столиці допомагав Максим Рильський” (Терень Масенко), “Як завжди, він і тепер... обстоював погляд, що земля має належать до тих, хто її обробляє” (Михайло Коцюбинський). Це дієслово переважно вживають у недоконаному виді. Коли ж ідеться про завершену дію, доцільніше замість обстояти застосовувати відстояти. “Зуміли до кінця використати свій досвід, вчасно відстояли, підтримали дитячу чистоту й непорочність...” (Олесь Гончар). Відстоювати – активно боротися, захищати щось у відповідь на несправедливі, неправомірні дії іншої сторони. Вживається зі словами: вчення, думка, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правда, проект, свобода, честь та ін. “На засіданні міжнародної комісії наша делегація відстояла свій проект резолюції” (з газети).

***********************************

Захоронити – похоронити

У діалектному мовленні захоронити означає “сховатися”: “Ліс тебе захоронить” (Агата Турчинська). Захоронок, захоронка – це “схованка”: “Йому раптом захотілося вискочити з свого захоронку” (з журналу). Часом захоронити неправильно вживають замість дієслів, що мають значення “поховати, похоронити (померлого)”. Про нормативність саме цих висловів свідчить і літературно-художня практика: “Мене похоронять На чужині – і ці думи Зо мною сховають!” (Тарас Шевченко).

***********************************

Пов’язувати – зв’язувати

Крім прямих значень (пов’язати хустку, пов’язати снопи тощо), перше з дієслів уживається в переносних “єднати когось, щось; встановлювати зв’язок, взаємну залежність між кимось, чимось; об’єднувати разом чим-небудь спільним”. “Мишуга був першим і неперевершеним виконавцем багатьох пісень Лисенка, з яким його пов’язувала щира дружба” (з журналу), “Дуже ймовірно, що вона пов’язує відповідь свою з його від’їздом” (Андрій Головко). Зв’язувати, зв’язати з цими значеннями в сучасній літературній мові майже не виступають.

***********************************

Значення близькі, та сполучуваність різна

Вислови (не) позбавлений гумору, (не) грішити емоціями, хибувати на суб’єктивізм досить близькі за значенням, проте синтаксична сполучуваність у них неоднакова. Так, при слові (не) позбавлений уживаємо родовий відмінок. “Донощик мерщій викладав нові й нові, не позбавлені вірогідності, факти” (Павло Загребельний). Звичайна сполучуваність – не позбавлений зверхності, не позбавлений привабливості, не позбавлений вад.

Дієслово (не) грішити керує орудним відмінком. “Істинній науці властиві об’єктивність і неупередженість в оцінках, висновки й формулювання не грішать емоціями” (з журналу). Додамо також: грішить суб’єктивізмом, грішить підтасовкою фактів, грішить упередженістю. Для слова хибувати характерне поєднання зі знахідним відмінком іменників та прийменником на. “Щораз менше хибує наша критика на суб’єктивізм в оцінці літературних явищ” (з журналу). Порівняйте: хибувати на поверхові твердження, хибувати на складність викладу.

***********************************

Ріка й річка

Декому здається, що різниця між словами ріка і річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів. Мовляв, велику називають рікою, а малу – річкою. Насправді це не так. Російському река відповідає українське річка. Незалежно від того, яка вона завдовжки і завширшки. “Під горою лисніла, як блакитна емаль, широка річка” (Петро Панч). Від цього іменника походить і прикметник річковий. А коли треба вживати слово ріка? Коли вдаємося до врочистого стилю, щоб передати піднесений настрій або тон поважності чи статечності, як це бачимо в перекладі Миколи Зерова з Овідія: “Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки”.

Річище й русло. Слова, що виступають синонімами і в прямому, і в переносному розуміннях. Порівняймо використання їх у значенні “заглиблення в грунті, по якому текла або тече вода”: “Шевченко ішов навпростець, вгадуючи річище” (Зінаїда Тулуб), “Дніпро затопив усі протоки й старі русла” (Юрій Яновський). Так само це й “напрям, шлях розвитку”: “Наша література, наше мистецтво течуть правильним річищем і дадуть вицвіт нечуваної сили й краси” (Максим Рильський).

Шкода лише, що останнім часом засоби масової інформації іменника річище майже не вживають, усюди чуємо й читаємо тільки русло з неправильним наголосом на першому складі: “Розмову перевели в інше русло” і под. А треба навпаки – віддавати перевагу саме річищу як оригінальному витворові української мови.

***********************************

Робітник, працівник, співробітник

Який зміст вкладають у кожне з цих понять?

Робітник – той, хто працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; у давні часи – також наймит. У сучасній мові слово робітник означає й соціальне становище людини, рід занять; його уживають на позначення відповідного класу суспільства. Молодий робітник, робітники й селяни.

Працівник – який трудиться, незалежно від сфери його діяльності. Це слово має ширше значення, ніж робітник. Кожного робітника заводу чи фабрики можна назвати працівником, але не кожен працівник є робітником. Порушення норми – вживання ряду словосполучень з іменником робітник замість працівник (як це було в 20-ті роки): торговельний робітник, газетний робітник, науковий робітник (треба торговельний працівник, газетний працівник, науковий працівник). До речі, деякі лексеми можуть поєднуватися і з словом робітник, і з словом працівник, однак значення цих сполучень різне: кваліфікований робітник – кваліфікований працівник, робітник порту – працівник порту. Тут працівник виступає як загальніше поняття. Про робітника можна сказати, що він кваліфікований працівник, а от службовця не назвеш кваліфікованим робітником. Робітник сцени – людина, яка встановлює і міняє декорації, а працівник сцени – це член творчого колективу театру: актор, режисер тощо.

Той, хто займається науковою діяльністю, – науковець, науковий працівник. Що ж до словосполучення науковий співробітник, то воно передає офіційну назву посади, яка переважно вживається разом із найменуванням закладу, в котрому науковець працює. Науковий співробітник Інституту автоматики НАН України. Без назви установи це словосполучення використовують тільки для означення певного звання: старший (молодший) науковий співробітник.

Слід вважати невдалим речення типу: “На Захід виїжджають тисячі наукових співробітників” (з газети). Треба наукових працівників. Але природними є словосполучення: газетний працівник і співробітник редакції районної (міської тощо) газети, співробітник (працівник) редакції журналу.

***********************************

Б’ють не ковадлом, а молотом

Як зазначає мовознавець Сергій Головащук, бувають випадки, коли словам надають непритаманних або маловластивих їм значень (здебільшого під впливом іншої мови). Ось типові зразки таких помилок, узяті з перекладів: “Низькі хмари сірими баранами нависли над лісом” (треба вівцями); “Хлопець підповз до куща вільшаника” (вільшаник – це зарості вільхи; треба вільшини); “жевріло вишневе вугілля” (треба жар); “Він узяв жердину й забив її сокирою в землю” (жердини в землю не заб’єш, бо вона дуже довга; треба кілок); “Він через мокру шкіру чобота обмацує пальцями зап’ястя” (зап’ястя на руці, на нозі щиколотка); “хімічне з’єднання” (треба сполука); “відрізати клаптик хліба” (треба шматок); “наче бив ковадлом” (б’ють не ковадлом, а молотом по ковадлу); “минули кут депо”, “наче тебе хтось мішком прибив з-за кутка”, “кутик паперу” (треба ріг, ріжок); “Мчать потужні пароплави” (у пароплавів не така швидкість, щоб характеризувати їх цим словом); “тематичний показник”, “показник імен” (треба покажчик); “Було як звичайно, як двадцять років попереду” (треба до того, перед тим); “рухлива група” (треба рухома); “Екскаватор копав фундамент” (треба котлован, яму під фундамент).

Слово статися виражає зміст “мати місце”. Сталася важлива подія, сталася зустріч, сталася трагедія, сталася затримка, сталася біда, з ними сталося щось дивне, стався голод, стався переполох тощо.

Відбутися в цьому значенні невживане або вживане зрідка; отже, невдало: відбулася трагедія, відбулися глибокі зрушення, нічого не відбулося, раптом відбулося несподіване, що з вами відбулося? Не бажано використовувати в такому значенні дієслово трапитися. Його ставлять часто тоді, коли хочуть висловити дію, неозначену в часі: “Наталці траплялися женихи” (Іван Котляревський)

***********************************

Професора чи професори?

Користуймося активними конструкціями

В одному з недавніх "Уроків..." ("Хрещатик" за 5 квітня) ми розповідали про невідмінювані дієслівні форми на -но, -то, які вживають у всіх стилях сучасного мовлення – від офіційно-ділових документів до уснорозмовних та фольклорних текстів. Завдання виконано, домовленостей досягнуто, врожай зібрано. Такі форми характерні для речень, де наголошуємо на результатах певних дій. Самих же дійових осіб при цьому не згадуємо. А коли є потреба вказати їх, то слід віддавати перевагу активним синтаксичним побудовам.

На жаль, наші ЗМІ досить часто порушують цю вимогу: "Верховною Радою прийнято нові закони", "Директором головна увага приділена добору кадрів", "Роман був написаний автором ще у війну", "Нашим колективом дотримане слово".

Це так звані пасивні конструкції, здебільшого штучні, незграбні, в яких мовлення втрачає природну еластичність. Тут суб'єкт (виконавець дії) замість бути підметом стає додатком. Тому краще сказати чи написати: "Верховна Рада прийняла нові закони", "Директор головну увагу приділив доборові кадрів", "Автор написав роман ще у війну", "Наш колектив дотримав слова".

***

Навіть від людей з вищою освітою можна почути: професора пішли, вчителя засідають, офіцера виїжджають на полігон. Наголос, звичайно, ставлять на закінченні. Це не по-українському. У називному множини іменники чоловічого роду другої відміни, що позначають осіб, мають закінчення -и (для твердої групи): професори, офіцери та -і (для м'якої та мішаної груп): вчителі, секретарі.

Не завжди правильно використовують іменники чоловічого роду у сполученні з числівниками. За правилом, у поєднанні з два (три, чотири) вони також виступають у формі називного відмінка множини. Два (три, чотири) будинки, заводи (столи, стільці, студенти, школярі та ін.). Тим часом ми натрапляємо на такі фрази: "До гурту молоді підійшли два міліціонера (треба міліціонери)", "У центрі міста виросли три багатоповерхові будинка (треба будинки)", "Чотири студента (треба студенти) вже написали дипломні роботи". Закінчення -а вживається лише в іменниках, що мають суфікс -ин (який випадає в множині): киянин – кияни – чотири киянина (частіше четверо киян).

Потребує пояснень використання з числівниками слова чоловік. Коли ми кажемо два (три, чотири) чоловіки, то маємо на увазі тільки представників сильної статі. А якщо йдеться про якусь кількість людей незалежно від статі, тоді буде закінчення -а: "На виробничу практику вирушило 103 чоловіка" (тобто люди обох статей). Цю особливість пояснюємо тим, що спочатку іменник чоловік мав у нас таке саме значення, як і в інших слов'ян,- являв собою однину до слова люди. Потім лексема чоловік семантично звузилася і стала позначати лише половину людства, а в своєму первісному розумінні вона була замінена словом людина. Є й ще варіанти: 103 особи, 103 (сто троє) людей.

***********************************

Не самий великий, а найбільший

Потрібно бути дуже уважними, користуючись різними словосполученнями, що їх учені вважають найважливішою частиною нашого мовного процесу. Часто припускаються помилок (про що вже згадувалося в "Уроках..."), поєднуючи прислівники більш або менш з формою вищого ступеня, замість із звичайним прикметником. Отож: більш лагідний, більш важливий, менш цінний, а не більш лагідніший, більш важливіший, менш цінніший. Не можна слідом за російською мовою застосовувати для вираження найвищого ступеня порівняння слова самий. Не самий близький, самий дорогий, самий небезпечний, а найближчий, найдорожчий, найнебезпечніший.

Російський вислів лучшие люди українською перекладається не кращі, а найкращі люди, высшая мера наказания – найвища міра покарання, высшая аттестационная комиссия – найвища атестаційна комісія. Вищий ступінь порівняння прикметників у російській мові часом виражають не прикметником, а прислівником: "Брат моложе меня". По-українському: "Брат молодший від мене (за мене, ніж я)". Неправильно: "Брат молодший мене", "Брат молодше мене".

Буває, що і в мовленні тих, хто прагне оберігати чистоту нашого слова, "проскакують" здеформовані чи напівздеформовані вислови, фрази: все рівно (природні мені однаково, мені байдуже, про мене), насильно милим не будеш (забуваємо українську приповідку на милування нема силування), вистава була до того поганою, що... (треба такою поганою), під відкритим небом (треба просто неба).

Зверх плану – понад план, на днях – цими днями, відмінити – скасувати, в кінці кінців – зрештою, врешті-решт, кінець кінцем, в остаточному рахунку – в кінцевому підсумку, до цих пір – досі, другим разом – іншим разом, з виду випустити – випустити з уваги, заявитися – прийти, прибути, ставити у вину – ставити за провину, кожного року – щороку, кожний раз – щоразу, мало-мальськи – хоч трохи, перетурбації – пертурбації, признак – ознака, роди – пологи, світер – светр, у найближчий час – найближчим часом, близькі по духу – споріднені духом, дрель – дриль (свердло), Євроазія – Євразія, творче лице – творче обличчя, смокче під ложечкою – смокче під грудьми, технічка – техпрацівниця, натощак – натщесерце, моральні начала – моральні засади, халатне ставлення – недбале ставлення, прийшла удача – пощастило, поталанило, прожиточний мінімум – прожитковий мінімум, падіння виробництва – спад виробництва, з панею Людмилою – з пані Людмилою, поставка газу – постачання газу, правові причини – правові підстави, робота зборів триває – збори тривають, у силу різних обставин – через різні обставини, чіпляти лапшу на вуха – чіпляти локшину, взяти ссуду – взяти позику, поселитися – оселитися, факт на лице – незаперечний факт, будь-якою ціною – за будь-яку ціну, шалфей – шавлія, шаром покоти – порожнісінько, паливно-мастильні матеріали – пально-мастильні матеріали, прихожани церкви – парафіяни церкви, кольорова капуста – цвітна капуста, чистої води обман – чистісінька брехня.

***********************************

...І заговорили в тролейбусі українською

“Шановна редакціє “Хрещатика”!

Час від часу ви друкуєте уроки української мови. Добре. Практичний внесок і, звичайно ж, лікнеп. Думаю, щире у вас почуття відданості. Купи російськомовних видань усе більше стають схожими одне на одне, нагадують недавні роки, коли з десятка передплачуваних газет переглянеш якусь, а решту можеш і не розгортати: те ж саме.

Та я про мову. Урок української провів на “відмінно” водій тролейбуса. Чекала якось, а точніше – 27 квітня, в дощ тролейбус на Либідській. Людей зібралося дуже багато. “Автоавария возле Голосеева, пока все осмотрят...” – каже один чоловік. Аж ось рух відновився. У машину №126 одинадцятого маршруту напхалося пасажирів по саме нікуди. Та водій виявився мудрий, пощастило нам. Бездоганною українською мовою власним голосом оголошував зупинки і керував спільним, так би мовити, процесом поїздки: водій – машина – пасажири. “Не затримуйтеся, будь ласка, на східцях”, “Обережно: двері зачиняються”, “Дивіться уважно під ноги при виході – на дорозі ремонтні роботи”. Справді, смола, щебінь, пісок, агрегати, робітники... Спокійна, тактовна участь водія творила дива. Збуджений тривалим чеканням люд не лаявся, не нарікав на тісноту, а дослухався, довірявся голосу з кабіни – і добрішав, шляхетнішав. “Ось сюди станьте, тут вільніше”, – це той, що “сообщал” про аварію. “Посидьте ще ви, я трохи вже перепочила”, – поступалися місцем.

Українське слово запанувало на окремо взятій території. Я вийшла на Метрологічній. Дощ перестав, свіже, насичене озоном повітря й особлива атмосфера буденної поїздки, яку створив водій, робили душу піднесено задоволеною. Відчуття державності має бути в людини на повсякденному рівні. Конкретне відчуття. Частіше ж маємо (якщо знову про транспорт): “Красноармейская. Следующая – Дворец спорта, билеты приобретайте...” – і подібне.

Настав час возвеличити головний атрибут держави – Мову. На державному рівні. Чому я мушу заглядати до словників, коли виступає російськомовний посадовець? Чи вже й високих чиновників купуємо в іншої країни, як купують футболістів? Але ж гравці в м’яча опановують чужу мову швидко й залюбки.

Набридли мляві віце-прем’єри з поглядом чеховського Бєлікова: “Как бы чего не вышло?” На цій посаді має бути достойник з головою київського мера: діяльний, пильний, розумний, всевидящий, послідовний, діловитий, залюблений у свою роботу.

До того ж володіти мовою і користуватися нею – не одне й те ж саме для багатьох сьогоднішніх службовців. Людина, що поважає себе, не роздвоюється. Але це вже етика і ще дещо.

Звертаюся в ощадбанку до дівчини-працівниці: “Українською мовою поясніть, що я не так заповнила”. Вона: “Я не знаю украинской мовы, у меня нет высшего образования”.

Та й правда. Хай залишаються говорити в Україні языком сусідньої країни тільки люди з “нижчою” освітою чи пак – свідомістю, якщо вони того бажають.

Марія Йосипівна Горобець, Київ, вул. Саксаганського, 54 – 56, кв. 73”. Цей лист не потребує коментарів. Тут усе зрозуміло, все правда – і гірка, й обнадійлива. Ще залунає наша рідна мова повсюдно на вулицях столиці, в оселях киян. Як запанувала вона в тролейбусі одинадцятого маршруту з легкої руки мудрого водія.

***********************************

Примірник – екземпляр

Про один із тотожних зразків друкованої продукції, про одну з копій рукописного тексту кажуть примірник. Примірник книжки, примірник газети, примірник постанови. Часом замість цього іменника, коли йдеться про певну частину накладу, вживають екземпляр. Це не є фактичною помилкою, оскільки примірник – калька слова екземпляр, переклад його (з лат. exemplar – зразок). Але з стилістичного погляду краще і в цьому разі ставити примірник. І якщо заміна примірника на екземпляр іноді можлива, хоч і не бажана, то зворотна дія неприпустима. Адже лише словом екземпляр можна назвати окремого представника якогось виду тваринного чи рослинного світу, що його досліджують або експонують на виставці. Рідкісний екземпляр комахи, екземпляр тополі. Слово екземпляр іронічно, в значенні “унікум” уживають часом щодо якоїсь людини: “(Юрченко): Я – що! Я бракований екземпляр! Контузія зробила своє” (Любомир Дмитерко).

***********************************

Обличчя – лице

Збігаються в значенні “передня частина голови” та в переносному “загальний вигляд, обриси чогось”. Тільки лице вживається в розумінні “верхній, зовнішній бік предмета” (протилежне спід): на лице, з лиця. І тільки обличчя, коли мовиться про моральні якості людини, про її духовні, творчі особливості, норми поведінки. В усному мовленні інколи замість обличчя безпідставно вживають облік. Тим часом облік в українській мові має зовсім іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо).

Міра – захід

У значенні “захід для досягнення, здійснення чогось” слово міра в літературній мові не вживається. Тому замість ненормативного вислову приймати міри (поширений в усному мовленні) треба ставити вживати заходів. Також у міру розвитку краще замінювати на з розвитком, а у міру вдосконалення конструкції – на з удосконаленням конструкції тощо.

Писемність – письменність – письменство

Мабуть, через звукову подібність цих іменників автори й промовці інколи помиляються, використовуючи їх у невластивому значенні.

Писемність передає такий зміст:

1. Система графічних знаків, уживаних в якій-небудь мові або групі мов. Слов’янська писемність.

2. Сукупність давніх писемних, літературних пам’яток.

Письменність – уміння писати й читати. Письменність народу, показник письменності.

Письменство – синонім слова література. Красне письменство. Уживається і як збірне поняття “письменництво, письменники”. Письменство України.

Отже, розрізняйте значення цих лексем, ставте кожну з них на своєму місці.

***********************************

Дата добавления: 2015-10-21