Коли книжка, а коли книга

Що таке книжка? За мовними довідниками, це переплетені в одне ціле друковані або рукописні аркуші з певним текстом. Це окремо виданий чи призначений для видання твір, і одна з частин роману, і номер товстого журналу.

Не применшимо вагу солідного тому, якщо назвемо його книжкою. Але з якогось часу це слово чомусь стали обминати, вживаючи тільки книга. Іноді доходило до смішного: невеличку збірочку-метелик початківця випускали у світ з видавничим девізом “Перша книга прозаїка”. А чому не “Перша книжка прозаїка”? Чи поета, гумориста, драматурга?

Іменник книга звучить з відтінком урочистості, піднесеності. Наприклад: “Книга вчить, як на світі жить” (прислів’я), “Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить” (Іван Франко).

В офіційних назвах, скажімо, в найменуваннях спеціалізованих закладів чи їхніх підрозділів, що поширювали друковані видання через пошту (магазин “Книга – поштою”, відділ “Книга – поштою”) усталилося слово книга. Від нього пішло книгарня. В діловому й побутовому мовленні книгою називають зшиті докупи, в оправі аркуші; фоліанти з відповідними записами: бухгалтерська книга (головна – гросбух), касова книга, книга обліку товарів, книга скарг і пропозицій, книга відгуків (вражень) тощо.

Але й слово книжка входить до цілого ряду термінологічних висловів: трудова книжка, ощадна книжка, телефонна книжка, залікова книжка. Звідси й загальновживане записна книжка (скорочено записник), куди занотовують щось для кращого запам’ятовування: думки, враження від почутого, побаченого, прочитаного, адреси, телефони і т. ін.

Отже, книжка й книга в окремих значеннях синонімічні, але різняться усталеною сполучуваністю з деякими словами. Варто пам’ятати, що для друкованого видання літературного твору загальною назвою є книжка.

***********************************

Розмір, об’єм, обсяг

Чи є різниця між цими словами, чи вони абсолютні синоніми, котрі можна довільно вживати на свою вподобу?

Іменник розмір ставлять тоді, коли йдеться про величину чогось в одному або в усіх вимірах. “І ось, нарешті, вершина. Це була площа значних розмірів, безладно завалена голим камінням” (Олесь Гончар). Розмір – це і стандартизований показник одягу людини за даними якогось вимірювання (костюм 50-го розміру, пальто 54-го розміру), і літературознавчий термін, який виражає кількість та чергування складів у вірші, від чого залежить мелодійний лад поетичного твору. А також термін музичний.

Об’єм означає величину завдовжки, завширшки і заввишки якогось тіла із замкнутими поверхнями, що вимірюється в кубічних одиницях. “Треба було визначити поверхню і об’єм конуса” (Олександр Довженко).

Зі словами книжка, стаття, капіталовкладення, знання, робота і низкою інших слід уживати обсяг. “Математику знав Марко в більшому обсязі, ніж вимагає того середня школа” (Олександр Копиленко).

Використання таких словосполучень, як розмір статті, об’єм роботи, розмір книжки або об’єм книжки, є порушенням стилістичної норми. “Збільшення масштабів і темпів розвитку народного господарства супроводжується лавиноподібним ростом об’єму (треба зростанням обсягу) інформації, необхідної для планування й управління виробництвом” (з журналу).

***********************************

Зняти з посади – усунути від роботи

В одній з газет було написано: “Його звільнили від посади керуючого трестом”. Чи правильно це? Якщо дієслово звільняти вживається у значенні “позбавляти професійної діяльності”, то доречними будуть родовий відмінок і прийменник з: “Ви звільнені з посади інспектора” (Олександр Довженко), “За грубість з абонентом її слід було навіть звільнити з роботи” (Семен Журахович).

Коли мова йде про якийсь рід занять узагалі, то використовується родовий відмінок іменника з прийменником від: “Другого ж ранку Зейнаб сказала, що її звільнено від будь-якої роботи” (Зінаїда Тулуб). Синонімами слів звільняти (звільнити) в першому значенні виступають лексеми знімати (зняти), яким також властиві керування родовим відмінком і прийменник з: “Його знімуть з цієї посади” (Григорій Тютюнник), “Невдовзі Петренка зняли з роботи” (з газети). Для слів усувати (усунути), синонімічних до названих вище дієслів, характерне керування родовим відмінком іменника робота з прийменником від: “Їх дуже скоро за минулі гріхи усунули від роботи” (Ірина Вільде).

У виступах на медичні теми нерідко чуємо сентенцію, що “хворобу легше попередити, ніж вилікуватися від неї”. Але ж так сказати не можна. Дієслово попередити означає “заздалегідь повідомити когось про щось; передувати чомусь”. Зверніть увагу: когось, тобто людину, людей. А тут мовиться про хворобу. Коли йдеться про те, щоб не допустити чогось, відвернути щось небажане, маємо послуговуватися словом запобігати. До речі, попереджати сполучається зі знахідним відмінком іменника та прийменником про: “Якщо ми все попалимо, вони зрозуміють, що тебе попередили про трус” (Зінаїда Тулуб). А запобігати вимагає додатка в давальному відмінку: “Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові” (Михайло Коцюбинський).

Отже, “хворобі легше запобігти, ніж вилікуватися від неї”.

Часто дієслово збиткуватися вживають із додатком у родовому відмінку і прийменником з (збиткуватися з хлопця) замість додатка в орудному відмінку та прийменника над (збиткуватися над хлопцем). “Ще мало ти на світі пожив, щоб збиткуватися над господарями” (Михайло Стельмах).

Очевидно, неправильно застосовується це слово під впливом його синонімів – знущатися, глумитися, глузувати, які в літературній мові переважно виступають із додатком у родовому відмінку і прийменником з (знущатися, глумитися, глузувати – з кого?).

***********************************

Чи можна взяти себе в руки?

У нашому мовленні – усному й писемному – є багато похибок, пов’язаних з уживанням слова не в українському, а в російському значенні.

“Гринько взяв себе в руки і став говорити спокійно”, – пише газета. Але по-українському можна взяти в руки щось або когось, тільки не себе: “Ну, – гукнув Бертольд, – то байка! Я візьму співців тих в руки ” (Леся Українка). Якщо ж треба передати російські вислови взять себя в руки, овладеть собой, то маємо вдатися до таких відповідників: опанувати себе, запанувати над собою (Словник за редакцією Агатангела Кримського).

Дієслово збутися в значенні “здійснитися” чимраз частіше використовують засоби масової інформації, знімаючи з ужитку давні українські слова здійснитися й справдитися. А тим часом збутися відповідає насамперед російським избавиться, освободиться, отделаться: “Біда здибає легко, та трудно її збутись ” (прислів’я), “Так вони й липнуть до того, як мухи до меду! Ледве вже ми їх збулися” (Марко Вовчок).

Наша класична література й фольклор, відповідно до російських сбыться, осуществиться, послуговувалися словами здійснитися (“Ще недавно бачив у мріях, тепер здійснилось ”, – Михайло Коцюбинський), справдитися (“Той сон твій справдиться ”, – Тарас Шевченко).

“Ти був учора на новорічному вечорі?

– Та ні. Так заробився... запрацювався, що й незчувся, як день минув”.

Це розмова двох освічених людей, працівників однієї установи. Співрозмовник сам, очевидно, відчув комізм ситуації, яку створила калька: за-работать-ся – за-робити-ся (работать – робити). Справді, як зазначає довідник “Культура української мови”, дуже небезпечно калькувати, здавалося б, зовсім однакові слова близьких мов. Адже розмовні російські зарабатываться, заработаться означають “працювати дуже довго або багато; стомлюватися від роботи”. А українські зароблятися, заробитися мають іншу семантику. Зароблятися – зворотна форма дієслова заробляти, основне значення якого – “одержувати за роботу, придбавати роботою”. “Ми б працювали, заробляли, зібрались би на свою хату” (Степан Васильченко). Утворена від заробляти форма зароблятися використовується в пасивних конструкціях для передавання дії, що відбувається над предметом (об’єктом): “Час немов стер всі подробиці, залишивши тільки те... головне, що заробляється довгим трудом” (Олександр Довженко). Форма доконаного виду заробитися – розмовний синонім до забруднитися – уживається в активних конструкціях: “ Заробивсь, як чорт” (Матвій Номис). Заробитися використовується і в пасивних конструкціях: “Семен казав... треба купити коненята... Може б, там заробилося який гріш хурманкою” (Михайло Коцюбинський).

Значення, що нас цікавить у російських зарабатываться, заработаться, відповідно передається українськими запрацьовуватися, запрацюватися: “Воно вже й додому час, запрацювалися ми сьогодні з Максимом” (Іван Цюпа).

***********************************

Не злісний, а затятий

“Ніякі вмовляння й попередження не допомогли, і він став злісним п’яницею”, – читаємо в репортерській замітці й міркуємо: чи ця людина, що пустилася берега, почала тільки без просипу пити, чи в неї водночас і зіпсувалася вдача – стала злісна, як то виходить за автором. Адже прикметник злісний є насамперед відповідником до російського злобный: “Під удари вітру злісні, що летить над морем нив, відчинив вікно я пісні, серце пісні відчинив” (Володимир Сосюра). Проте з подальшого читання тексту бачимо, що йдеться тут не про вдачу, а лише про те, що п’яниця став непоправний, не піддавався впливу. На такий випадок є в українській мові слово затятий: “Коли він такий затятий, то й я буду затятий ” (Словник Бориса Грінченка). Тому репортер мав написати: “став затятим п’яницею”.

Однак прикметник злісний може відповідати і російському злостный, коли йдеться про рослини чи комах, наприклад, злісні шкідники: “Насіння для посіву треба цілком очистити від бур’янів, особливо злісних ” (з газети). Зі сказаного випливає, що не можна користуватися словом злісний безоглядно, слід ставити його там, де воно буде слушне.

Іноді навіть у художніх творах трапляються помилки типу: “ Не то справді хотів спати, не то тільки вдавав, що хоче”. Такого вислову в нашій мові нема – його механічно перенесено з російської, де цілком природно звучить фраза: “ Не то, действительно, хотел спать, не то делал вид, что хочется”. Українським відповідником йому буде чи то – чи, наприклад: “Одна з таких чи то камер, чи то маленьких скель стирчала тільки за метр від берега” (Юрій Шовкопляс). Отже, й у фразі, наведеній на початку, годилося вжити це словосполучення.

Або таке речення: “ Ні-ні та й піде на базар щось продавати”. Тут одразу відчувається буквалістичність і неприродність звороту ні-ні в контексті українського твору: його скальковано з російського вислову типу “Нет-нет да и соврет опять”.

Заперечення ні в українській мові може бути повторене лише для того, щоб передати особливо піднесений емоційний стан людини: “ Ні, ні, не хочу цього! Не дам згоди на це!” А для російського “ нет-нет да и...” є інші відповідники: гляди (“То не хотів їхати, а то, гляди, вже й у дорогу зібрався” (з живих уст), коли-не-коли (“Артем на заводі. Коли-не-коли провідає матір” (Андрій Головко). Повторення дієслова із запереченням може також відповідати наведеній російській сполуці: “ Не йде, не йде та й прийде стовбичити цілий день” (з живих уст).

Тим-то у першій помилковій фразі треба було написати: “ Коли-не-коли та й піде на базар щось продавати”, або “ Гляди, й піде на базар...”

***********************************

Шлях і дорога – що брат і сестра

"Через гору шлях-доріженька, ой, широкая та пробитая, слізоньками перемитая",- співається в народній пісні. Можливо, не всі знають цю пісню, але кожному відоме в ній значення обох споріднених слів. То смуга землі, якою їздять і ходять. Дорогу, шлях прокладають у потрібному напрямку, їх будують (насипають, підвищують, аби зручно було і людям, і транспорту пересуватися). Так виникають підвісні дороги (шляхи), канатні, трамвайні, тролейбусні тощо.

Смуга для руху, взагалі сполучення, може бути й у небі чи на воді – тоді йдеться про повітряні або морські, річкові дороги (шляхи).

Спеціалістів з будівництва та експлуатації земних трас називають дорожниками (шляховиками). Вони виконують дорожньо-ремонтні роботи. Саме таке словосполучення побутує в мовленні, хоча паралельно вживається вислів ремонт шляхів. Чому автодорожній інститут, але Міншляхбуд, Держшляхбуд? У власних назвах користуються усталеними умовними найменуваннями, не допускаючи синонімії. Узвичаєні також словосполучення: дорожні знаки (а не шляхові), вулично-шляхова мережа міст (а не вулично-дорожня). Є шляхопровід, однак немає дорогопроводу. Коли мовиться про вирушання кудись неблизько, про подорож, тоді доречне буде слово путь жіночого роду або дорога. "Далекая путь, хвилини не ждуть" (Леся Українка), "В далеку дорогу піду" (Борис Грінченко).

Невелика дорога між селами зветься путівець, не пряма, а кружна – манівець.

Російські вислови дорога домой, обратный путь, на обратном пути, (не) по пути, половина дороги (пути), счастливого пути по-українському звучать так: дорога додому, дорога назад (а не зворотна дорога), по дорозі назад, повертаючись назад (а не на зворотній дорозі), (не) по дорозі, (не) по путі; половина дороги (шляху), щасливої дороги чи просто: щасливо. А сполука торная (укатанная) дорога передається як битий шлях. Відповідно до російських таким путем; туда ему и дорога нашою мовою кажуть: таким способом (або); так йому й треба, катюзі по заслузі, своїм шляхом пішов!

Нагадаємо, що останнім часом дуже вподобали в нас західноукраїнський вислів у такий спосіб. Він витискує з ужитку зворот таким способом (чином): "У такий спосіб працюватимемо й надалі" (з газети). Ліпше все-таки дотримуватися повсюди давнього загальноукраїнського словосполучення таким способом, що не має впливу інших мов (у цьому разі – німецької).

Переносне тлумачення "напрям діяльності, розвитку" треба передавати словом шлях. Його вживають переважно з означенням або з іменником у родовому відмінку, перед яким стоїть прийменник до, наприклад: важкий шлях до щастя, шлях до миру.

Як синонімічні назви відтінюються ці іменники в поетичній мові: " Спільна дорога у всіх дівчат, та окремий у кожної шлях " (Максим Рильський).

Літературна норма рекомендує уникати конструкцій з прийменником типу по шляху технічного прогресу. Краще сказати й написати: шляхом технічного прогресу.

***********************************

Як у множині слово "дно"?

Далеко не кожен може на це відповісти. Тож запам'ятайте: дена. У родовому відмінку (чого?) – ден. Таку форму подають "Український правопис", деякі словники.

Не всі пояснять різницю в значеннях дієслів зріднитися і поріднитися. Тому візьміть також до уваги: зріднитися – значить стати близькими, дорогими одне одному. "Вона (Ольга)... духовно зріднилася з тобою" (Петро Колесник). А поріднитися – породичатися. "Ми хочемо поріднитися з вами,- сказав сват.- У вас дочка на виданні, а в нас жених" (Іван Нечуй-Левицький).

Часто ставлять не там, де треба, слова допускати і припускати. Причина та ж сама: не відчувають змістової відмінності між ними. Якщо перше з них означає "дозволяти комусь брати участь у чомусь чи мати доступ кудись; примирюватися з чимось" (допускати брак), то друге – "вважати за ймовірне, можливе що-небудь" (припускати думку).

А як зрозуміти вислів " Куштуйте на здоров'я! ", який часом трапляється і в усній мові, й у писемній? Дієслово куштувати, коли його використовують стосовно їжі, виражає поняття "з'їдати або випивати трохи чогось для проби". Отже, це словосполучення означає, що когось запрошують лише попробувати якоїсь страви, але ніяк не спожити її. Тим-то тут годився б усталений зворот " Їжте на здоров'я! "

Іноді плутають іменники декваліфікація та дискваліфікація, підмінюють їх один одним, чим викривлюють зміст сказаного, написаного. Варто нагадати, що декваліфікація – то втрата професійних знань, навичок. Декваліфікація інженера. Часткова декваліфікація. А дискваліфікація – оголошення когось не гідним або не здатним обіймати свою посаду, виконувати певну роботу, функції через фахову непідготовленість; усунення від обов'язків на знак покарання за якусь службову чи моральну провину. "Після багаторічної перерви він не міг працювати за високим розрядом, і атестаційна комісія ухвалила рішення про дискваліфікацію " (з газети). Це і позбавлення спортсмена або команди брати участь у змаганнях. Дискваліфікація футболіста. Часом чуємо: ведучий спеціаліст. Вислів неправильний. На місці цього прикметника має бути провідний. Адже саме він містить у собі значення "найважливіший, головний, основний; а також – який указує дорогу, напрямок руху". Провідна зірка. Провідна роль. Провідна ідея. Провідні вчені. Але ведучий концерту. Втім, це явна калька з російської.

***********************************

Недолік чи хиба?

Колись іменник недолік мав далеко вужче значення, ніж тепер. Утворений від кореня дієслова лічити (рахувати) й заперечної частки недо, він був синонімом слова нестача. Саме в такому розумінні його вживали класична література та народне мовлення. “Під час ревізії каси виявлено недолік (або нестачу) на чималу суму”.

Згодом цей іменник утратив своє первинне значення і набув змісту російського слова недостаток. Хоча з погляду мовної традиції є чіткіші українські відповідники: хиба, вада, огріх, похибка, недоробок тощо. “Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений” (Василь Стефаник). “Цей твір захоплює читача, але в ньому багато стилістичних вад ”.

То чи варто всі названі тут синоніми замінювати одним-єдиним і не завжди доречним у конкретному контексті словом недолік, як це нерідко роблять у нас?

Буває, деякі мовці не розрізняють значень слів спеціальність, професія й фах і тому припускаються помилок. Для них нагадаємо: спеціальність – це окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін., в якій людина працює; основна кваліфікація. Хірург за спеціальністю. А професія – рід занять, певна форма трудової діяльності. Вибір професій. Професія вчителя.

Професія найчастіше виступає як родове поняття стосовно слова спеціальність, тож використовувати одне замість одного не рекомендується. Порівняймо: за професією лікар, за спеціальністю стоматолог. Фах уживається з обома значеннями. Фах учителя. Хірург за фахом.

Прикметники братерський і братній збігаються семантично, коли передають зміст: “який буває між однодумцями, близькими людьми, народами”. Братерська (братня) допомога. Розрізняються сполучуваністю. Братерська єдність. Братні партії.

Тільки братній уживається в значенні “який стосується брата”. Рідна братня кров.

Тільки братський входить до усталених словосполучень братська могила, братські школи (іст.).

Принагідно зазначимо, що при підметі, вираженому зворотом “брат з сестрою” (чоловік з жінкою, батько з матір’ю), присудок має: а) форму множини, якщо дія приписується двом рівноправним особам – брат з сестрою поїхали в село; б) форму однини, якщо треба підкреслити, що хтось супроводжує особу, – брат з сестрою поїхав за кордон; в) за наявності слова разом частіше використовується форма однини – брат разом з сестрою пішов у ліс.

***********************************

Дата добавления: 2015-10-21