Спрощення в групах приголосних

Збіг приголосних у слові ускладнює вимову, тому в процесі мовлення один з них (здебільшого середній) випадає.

На письмі фіксується:

1. Випадання д, т у групах приголосних ждн, здн, стн, стл: тиждень – тижневий, проїзд – проїзний, роз’їзд – роз’їзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, користь – корисний, честь – чесний, якість – якісний, захист – захисний, стелити – слати. Буква т зберігається у словах: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять.

2. Випадання к у групах приголосних скн, зкн при творенні дієслів із суфіксом ну: тріск – тріснути, брязк – брязнути. Але: виск – вискнути.

3. Випадання л у групі приголосних слн: масло – масний, мисль – умисний, навмисне; ремесло – ремісник.

Зверніть увагу: спрощення відбувається при вимові, але не позначається на письмі у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження (аванпостний, баластний, компостний, контрастний, форпостний, гігантський, парламентський і под.), у словах типу студентський, туристський, фашистський; у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду першої відміни (аспірантці, оптимістці, піаністці, хустці).

***********************************

Терміни знайомі й незнайомі

В українській мові терміни начебто і не відрізняються від інших слів: мають певні значення, граматичні категорії, відмінюються, вживаються як повноправні лексичні одиниці. Але терміни виражають наукові, технічні поняття, обслуговують спеціальні галузі. Й таке їхнє призначення не могло не відбитися на характері цієї досить великої групи слів.

Тож порівняймо, як поводяться звичайні лексеми в мові літературній і професійній. Ми кажемо: землекоп узяв лопату, дитині купили лопатку. Лопатка – це маленька лопата. Однак, маючи на увазі медичний термін, що позначає широку трикутну кістку у верхній частині спини, можна стверджувати лише жартома: в малюка – лопатка, а в дорослого – лопата. Кулачок, який міститься на розподільному валу двигуна, буває і великий, і маленький. Та й великий він усе ж таки кулачок, а не кулак. Від прикметника важкий утворюється вищий ступінь порівняння важчий, проте ніхто не скаже: “У них важке машинобудування, а в нас важче”. Багато чи мало масла – ми ставимо це слово в однині. Бо, як відомо, такі іменники не виступають у множині. Це в літературній мові. А ось у професійній виступають: маслаў, граніти, сталі й под. Навіть рід слова іноді змінюється: окуляри – звичайне, окуляр – технічний термін (елемент складної оптичної системи з двоступеневим зображенням – мікроскопа, зорової труби). Аналогічно: клавіша – клавіш, манжета – манжет, спазма – спазм.

Таких відмінностей немало. Але що ж тут найважливіше? Лінгвісти визначили дві головні особливості терміна. По-перше, він тісно пов’язаний з певною науковою чи технічною сферою: одне й те ж саме слово в різних галузях має різний зміст (наприклад, реакція в медицині, хімії і в політиці). По-друге, зміст терміна розкривається через точне, логічне визначення, а не лексичне значення слова.

Люди довго й наполегливо шукають і в рідній мові, і за її межами підхожу назву для нового явища в науці, техніці. Американський учений Норберт Вінер так розповідав про походження слова кібернетика: “Я наполегливо працював, але з перших кроків був вельми заклопотаний тим, як назвати предмет, про який я писав. Спочатку пробував знайти якесь грецьке слово, котре виражає значення “той, що передає повідомлення”, але я знав тільки angelos. В англійській мові angel – це янгол. Отже, angelos уже було зайняте,s і в моєму випадку могло лише викривити зміст книги. Тоді я став шукати потрібне слово з-поміж термінів, пов’язаних із галуззю керування чи регулювання. Єдине, що я зміг дібрати, було грецьке kybernetes, яке означало “стерновий”, “штурман”. Я вирішив, що, оскільки слово, яке відшукав, уживатиметься по-англійськи, слід віддати перевагу англійській вимові, а не грецькій. Так я натрапив на назву кібернетика. Згодом дізнався, що іще на початку ХІХ століття це слово попадалося у французького фізика Ампера, але осмислювалося в соціологічному плані... У слові кібернетика мене привабило те, що воно найбільше серед інших відомих мені слів підходило для вираження всеохопного мистецтва регулювання і керування, застосовуваного в різноманітних галузях”.

Чимало термінів утворено шляхом метафоризації – перенесення назви з одного явища або предмета на інший на підставі подібності ознак чи функцій. Такий спосіб спільний для всіх мов. Приміром, поширений у техніці термін сорочка (ізольована порожнина в машинах та апаратах для циркуляції охолоджувальної чи обігрівної речовини) передається в слов’янських мовах так: в українській сорочка, в російській рубашка, в чеській kosile і т. д. Тобто для називання спільного поняття кожна мова знаходить власні лексичні засоби.

Але є випадки, коли в природні мовні процеси втручаються позамовні чинники. У період прискореного зближення мов народів колишнього Радянського Союзу, як зазначається в навчальному посібнику “Культура слова”, ознакою гарного тону було впровадження запозичень з російської без огляду на те, існувала така потреба чи ні. З цих міркувань при загальнонародному українському слові черевик для називання приладу, що накладається на рейку з метою гальмування вагонів, до нашої мови введено російський термін башмак. Таке саме відбулося зі словом спідниця (вид жіночого одягу), яке в технічному вжитку поступилося місцем російському юбка (нижня частина бокових стінок циліндричного виробу). Не взято до уваги навіть те, що українська юпка – це верхній жіночий одяг з рукавами, тобто ознака суперечить назві.

З української термінології в тридцяті роки під гаслами інтернаціоналізації вилучили не тільки наші питомі слова, котрим у російській відповідали запозичення: приросток (префікс), наросток (суфікс), дієйменник (інфінітив). Терміни іншомовного походження, яких не було в мові північного сусіда, замінено в нас російськими. Скажімо, хімічний елемент у вигляді твердої речовини сірого кольору, що входить до складу мінералів, звався в українській, як і в багатьох інших мовах, арсен (з грецької), а нам нав’язали російське миш’як.

Спільна для багатьох слов’янських і неслов’янських мов назва тугоплавкого сріблясто-білого металу манган була заступлена словом марганець тільки тому, що цей германізм уживається в російській мові. Інші терміни, утворені від манган, – манганін, манганіт, залишилися (бо вони використовуються в російській термінології).

Російському шар (зменшене шарик, прикметник шариковый) відповідає українська куля (зменшене кулька, прикметник кульковий). Російська шариковая ручка – українська кулькова ручка; відповідником російського шариковый подшипник (шарикоподшипник) мало б бути українське кульковий підшипник (кулькопідшипник). Натомість з “інтернаціоналістських” міркувань у технічну термінологію запровадили семантично незграбний витвір шарикопідшипник.

У ботанічній термінології тривалий час уживався оригінальний український термін на позначення родини рослин окружкові, але в п’ятдесятих роках його замінено запозиченим зонтичні.

Таке бездумне калькування, аби максимально наблизитися до російської, засвідчує в українській мові довжелезна низка термінів. Ось лише деякі: болванка, баранка, движок, затвор, карман, оборот, підйомник, рубильник, рульовий, штепсельна вилка. Цей перелік можна доповнити неоковирними термінологічними словосполученнями крокуючий екскаватор, обслуговуючий персонал, ведучий спеціаліст або взятими живцем із російської віддієслівними іменниками вивозка, обрізка, обрубка, офлюсовка, поставка, прописка та ін. Саме такий шлях “збагачення” української термінологічної лексики цілком відповідав “рекомендаціям” Всесоюзної наради з питань розроблення термінології в мовах народів СРСР.

Нині в незалежній Україні ми виправляємо помилки в цій царині. Видано перший у нашій лексикографії “Російсько-український словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю і Космос”. Він охоплює терміни і найпоширеніші номени понад 50 галузей сучасної науки і техніки. Їх тут міститься близько 120 тисяч. Побачили світ “Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина” та “Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки”, що включають по майже 100 тисяч термінів і номен кожен. Виходять й інші видання, потреба в яких назріла вже давно.

***********************************

В анфас чи анфас?

У нашій мові є велика група слів, близьких за звуковим складом і вимовою, але різних за значенням і написанням. Це так звані пароніми: абонемент-абонент, афект-ефект, линути-ринути, мимохідь-мимохіть, талан-талант і под. (про деякі з них ми згадували в попередніх “Уроках...”). Щоб не плутати їх у вживанні, треба знати, що виражає кожна з таких лексем. Наприклад, абонемент – то право користуватися, за плату або безплатно, чим-небудь (місцем у театрі, на стадіоні, книжками в бібліотеці тощо) протягом певного часу, а також документ, який посвідчує це право. Читацький абонемент, абонемент на футбольні матчі сезону. Абонементом називають і відділ у бібліотеці, й замовлення та одержання для читачів літератури з інших книгозбірень. Міжбібліотечний абонемент.

Абонент – той, хто послуговується абонементом. Найчастіше це слово вживають на позначення особи або установи, на ім’я якої оформлено телефон, закріплено той чи той номер. “Телефонний комутатор має сигнальне обладнання, що дає можливість диспетчерові бачити і чути, який з абонентів викликає його для телефонних переговорів” (з журналу).

Семантично відмінні адаптація й адоптація. Адаптація – пристосування організму до певних умов середовища. Крім того, полегшення тексту для осіб, що починають вивчати іноземну мову. Адаптація уривка.

Адоптація – усиновлення. Адоптація малюка з дитбудинку.

Глуз-глузд. Глуз – насміхання з когось, чогось. “Обличчя в Мишуні було круглясте, губи пухкі, і саме вони викликали нестерпні глузи дівчат” (Юрій Яновський). Глузд – розум, тверезе розуміння речей. “Переміг здоровий глузд” (Ірина Вільде).

Естакада-естокада. Естакада – споруда (поміст) для прокладання залізничного або іншого шляху над землею. Естокада – прямий перпендикулярний удар шпагою, рапірою чи еспадроном при фехтуванні.

Ще одна пара слів-паронімів: афект-ефект. Перше з них передає стан дуже великого, але короткочасного нервового збудження, під час якого людина втрачає самовладання. “В стані афекту він тупо гатив стиснутим кулаком лівої руки в полум’я” (Микола Руденко).

Друге виступає в таких значеннях.

1. Результат, наслідок яких-небудь заходів. Економічний ефект. 2. Сильне враження, викликане кимось або чимось. “Поезія від давніх-давен уміла використовувати ті музикальні ефекти, які дає сама мова” (Іван Франко).

Безперечно, замінювати ці пароніми один одним не можна.

Автограф – власноручний, звичайно пам’ятний, підпис, напис чи текст. “Іван показав книгу з автографом редакторові журналу” (Микола Руденко); “Посилаю також вірш Мирного. Він може бути автографом” (Михайло Коцюбинський).

Іменник автограф часом уживають у сполученні з присвійним займенником свій. “На зустрічі з глядачами кіноактор охоче роздавав свої автографи” (з газ.). Виникає повторення, оскільки перша частина цього іменника – авто – якраз і означає свій, власний. У таких випадках уникати тавтології можна, випускаючи лексему свій (роздавав автографи) чи замінюючи автограф іншим словом (ставив свій підпис).

Слід перебудовувати і схожий вислів свій автопортрет з тих же самих міркувань. Тут можливі теж два варіанти: або прибрати слово свій і залишити тільки автопортрет, або усунути компонент авто, тоді вийде цілком грамотне: свій портрет.

Прислівник анфас має зміст “обличчям до того, хто дивиться”. По-українськи його треба подавати без прийменника, адже у французькій мові, з якої це слово запозичено, воно буквально значить “ в лице” (en face). Однак іноді кажуть і пишуть неправильно: сфотографуватися в анфас замість анфас. Належить уживати так: “І фотографії повирізував, правда, самі лише профілі – анфас ніде не попадався” (Олесь Гончар); “Одна з телевізійних камер передає зображення пілота анфас, а друга – збоку” (з газ.).

Афіша – об’ява – оголошення. Слова-синоніми, котрі означають “надруковане або написане повідомлення про концерт, виставу, лекцію і т. ін., що вивішується на видному місці”. Усі три лексеми, зафіксовані в словниках, раніше активно використовувалися в мовному вжитку – усно й на письмі. На жаль, нині перевагу чомусь надають оголошенню. А відповідно й дієсловам, які утворені від нього: оголошують (а не об’являють) конкурс, набір, прийом; оголошують збори відкритими. Це збіднює нашу мову.

***********************************

Всюдисущий прийменник “за”

Останнім часом, пише довідник “Культура української мови”, в газетних текстах спостерігаємо доречне й недоречне вживання іменникових зворотів із прийменником за, що заступають синонімічні вислови з прийменником при. Інакше кажучи, деякі засоби масової інформації безпідставно уникають слововживань типу при бажанні, при однакових даних і подібних, що містять у своєму значенні відтінок умови (коли є бажання, якщо маємо однакові дані) й замінюють їх семантично близькими сполуками за бажанням, за однакових даних.

Там, де й справді йдеться про значення умови, де це знаходить вираження в самому лексичному наповненні конструкції, скажімо, за сприятливих обставин, зворот із за правомірний, нормативно виправданий, стилістично доцільний. Але в газетах раз у раз натрапляємо на фрази типу: “За розумнішого розміщення різних організацій... можна знайти чимало приміщень для кафе”; “Сьогодні для того, щоб прибрати в місті сніг, що випав, за атмосферних опадів в чотири сантиметри, потрібно буде три з половиною години”; “Радимо викреслювати прізвища не олівцем, який легко витирається, а ручкою. За цього варто врахувати, що забороняється перекреслювати прізвища кандидатів хрест-навхрест” і под.

Такі приклади засвідчують штучне впровадження прийменника за в усі контексти, в яких можна й треба використовувати синонімічні прийменники при та у (в), чи звертатися до іншої синтаксичної конструкції з підрядними реченнями, які передають різноманітні відтінки обставинних, об’єктних відношень. Хіба є потреба виживати із синтаксичних засобів сучасної української мови звороти із при, що ними широко користувалися наші класики: “При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний” (Леся Українка); “В ті дні при співах лебединих...” (Максим Рильський)? На місці цей прийменник і в сполуках: при тому зауважимо, при тому варто врахувати тощо.

А от зі словом допомога літературна норма вимагає, залежно від контексту, вживати прийменники з або за, а не при (з допомогою, за допомогою – правильно, при допомозі – неправильно).

За спостереженнями відомого мовознавця Євгенії Чак, останніми десятиріччями в літературній мові усталилося таке неписане правило: коли йдеться про живу істоту, вдаються до прийменника з (з допомогою брата); коли ж мовиться про неживий предмет, зокрема про інструмент, знаряддя, що сприяє виконанню дії, – до прийменника за (за допомогою електрики, за допомогою новітніх пристроїв).

Та правил без винятків не буває. Доводиться констатувати: сьогодні в книжних стилях дедалі частіше невиправдано застосовують звороти із прийменником за там, де донедавна цілком звичними були синонімічні вислови з прийменником з. Напр.: “Адміністрація за участю представників громадськості відновила роботу добровільних народних дружин”; “За ініціативою молоді проведено озеленення території району” (з газ.).

Але є випадки, коли в реченні потрібен саме прийменник за. Передають прогноз погоди: вітер східний (західний), три метри на секунду. Чи правильний такий зворот? Ні. Чому? Поміркуймо. У метеозведенні повідомляється, з якою швидкістю дме вітер, тобто скільки метрів він пролітає впродовж секунди. А для значення “відрізок часу, протягом якого що-небудь відбувається” українська літературна мова має зворот із прийменником за. Тож треба вживати метрів за секунду, а не метрів на секунду.

Вислів з прийменником на використовується у фізиці: п’ять кілограмів на один сантиметр, тобто на кожен сантиметр поверхні, площі припадає вага в п’ять кілограмів. Очевидно, під впливом таких словосполучень з науково-технічних текстів зворот перейшов і в зведення синоптиків.

***********************************

Камінь спотикання

За належністю до роду та відмінковими закінченнями всі іменники в українській мові поділяються на чотири відміни. Нас же зараз цікавить друга відміна, а ще конкретніше – правопис закінчень іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини. Чому? Бо саме тут найчастіше спотикаємося, коли відмінюємо ці слова.

Тож запам’ятаймо.

І. Іменники приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах) і -я (в м’якій групі), коли вони означають:

1. Назви осіб, власні імена і прізвища, персоніфіковані предмети, явища: тесляра, вчителя; Петра, Сергія, Стельмаха, Ємця; Вітра, Мороза та ін. (персонажі казок).

2. Назви тварин і дерев: вовка, коня, дуба, ясеня.

3. Назви предметів: ножа, плаща, телевізора, олівця, стола (й столу).

4. Назви населених пунктів: Києва, Очакова, Ямполя. Але: Кам’яного Броду, Кривого Рогу, Зеленого Гаю (складені назви з іменниковими закінченнями на -у,-ю).

5. Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також суфіксами присвійності: Дніпра, Дінця, о. Колгуєва.

6. Назви мір довжини, ваги, часу тощо: кілометра; грама, тижня (але віку, року), назви місяців та днів: вересня, листопада (але листопаду – процес), понеділка; назви грошових знаків: долара, червінця; числові назви, слова, що стосуються порядку предметів при лічбі: десятка, мільйона, номера, параграфа.

7. Назви машин та їхніх деталей: комбайна, трактора, двигуна, поршня.

8. Терміни іншомовного походження, які позначають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їхні частини: атома, синуса, шківа тощо; українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, іменника, трикутника, числівника. Але: виду, роду, також синтаксису, складу.

ІІ. Закінчення -у (в твердій і мішаній групах) та -ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:

1. Речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, воску, гіпсу, граніту, квасу, льоду, меду, піску, сиру, спирту (але хліба).

2. Збірні поняття: ансамблю, батальйону, вишняку, гурту, каталогу, кодексу, лісу, оркестру, полку, реманенту, рою, тексту, хору; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, звіробою, очерету, чагарнику, щавлю, ячменю (але вівса); назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету, ренклоду та ін.

3. Назви споруд, приміщень та їхніх частин: аеропорту, вокзалу, даху, замку, каналу, коридору, комплексу, палацу, поверху, стадіону, універсаму, але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; -а (-я) вживаються і в іменниках – назвах архітектурних деталей: карниза, еркера, портика; обидва закінчення

-(-я) та -у (-ю) приймають слова: моста й мосту, паркана й паркану, плота й плоту.

4. Назви установ, закладів, організацій: банку, інституту, комітету, профкому.

5. Переважна більшість слів із зазначенням місця, простору тощо: абзацу, байраку, лиману, майдану, світу, яру, але: берега, горба, хутора тощо, а також зменшені форми на -к: ліска, ставка, ярка.

6. Явища природи: вітру, вогню, граду, землетрусу, морозу, смерчу, туману, холоду.

7. Назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху, суму.

8. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авралу, бігу, галасу, дисонансу, догмату, достатку, екзамену, експорту, екскурсу, звуку (але, як термін, звука), ідеалу, інтересу, канону, клопоту, конфлікту, мажору, міражу, мінімуму, моменту, принципу, прогресу, реалізму, рейсу, ремонту, руху, світогляду, спорту, способу, тифу, хисту, шуму, але: ривка, стрибка, стусана.

9. Терміни іншомовного походження, що позначають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: аналізу, електролізу, синтезу, ферменту, а також літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанру, журналу, роману, стилю, сюжету, фейлетону і под.

10. Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, краков’яку, тенісу, футболу, хокею, але: гопака, козака (наголос на останньому складі).

11. Більшість складних суфіксальних слів (крім назв істот): водогону, живопису, родоводу, суходолу, але: електровоза, пароплава.

12. Переважна більшість префіксальних іменників з різними значеннями (крім назв істот): вибору, випадку, відзвуку, відпочинку, заробітку, запису, побуту, посвисту, сувою і т. д.

13. Назви річок (крім зазначених вище), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Амуру, Байкалу, Дунаю, Мічигану, Рейну, Світязю, Ельбрусу, Паміру, Кіпру, Криму, Сахаліну, Азербайджану, Казахстану, Єгипту, Китаю, Донбасу, Сибіру тощо.

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання держав), буряка (одиничне) – буряку (збірне), вала (деталь машини) – валу (насип), елементу (абстрактне) – елемента (конкретне), інструмента (одиничне) – інструменту (збірне), каменя (одиничне) – каменю (збірне), пояса (предмет) – поясу (просторове поняття), рахунка (документ) – рахунку (дія), терміна (слово) – терміну (строк), фактора (маклер) – фактору (чинник) і т. д.

***********************************

Вишневські відсебеньки

У столичних гастрономах продають сосиски, виготовлені у Вишневому під Києвом. Вони і смачні, й упаковані гарно, але ж назва яка – “Заказні”... Чи хоч знають керівники цього підприємства, що вона означає? Розгорнімо одинадцятитомний академічний словник української мови (СУМ). Там зафіксовано: “Заказ – заборона. Заказувати – не дозволяти, рішуче радити не робити чого-небудь; наказувати”. Аналогічне значення має і дієприкметник заказаний. Бачите, що виходить, коли українськими літерами пишуть російські слова: назва продукту заперечує торгівлю ним. У російського заказной є гарні наші відповідники, якими й треба було скористатися: сосиски замовні, на замовлення, а не вдаватися до покруча заказні.

Неодноразово доводилося читати в пресі, чути по радіо й телебаченню вислови на кшталт: “До аварії призвела безпечність водія”; “Діти безпечно гралися на проїжджій частині вулиці”. СУМ подає безпечність як відсутність небезпеки, безпеку. А в наведених реченнях маємо справу з невмотивованим застосуванням російських лексем беспечность і беспечный, які українською мовою перекладаються безтурботність (безтурботний), безжурність (безжурний), недбалість (недбалий). Отже, правильно було б написати: “До аварії призвела (аварію спричинила) недбалість водія”; “Діти безтурботно (безжурно) гралися на проїжджій частині вулиці”.

***********************************

Дата добавления: 2015-10-21