Коми не ставимо

Не слід розглядати як однорідні й відокремлювати комами:

а) два однакові формою дієслова, що означають дію та мету її: піду подивлюся, сядьмо поміркуймо тощо;

б) два однакові або близькі значенням слова, з яких друге вжите з запереченням не, якщо таке словосполучення становить змістом одне ціле (чекаю не дочекаюся, дивишся не надивишся, вовк не вовк і под.), “Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем!” (Іван Нечуй-Левицький).

Коли перед підрядним реченням стоять частки не, і, то воно не відділяється від головного комою: “Мене цікавить не як це сталося, а які наслідки цього факту” (порівняйте: “Мене цікавить не те, як це сталося...). “Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють” (пор.: “Треба бути уважним і тоді, коли обставини...”).

***********************************

Примушений – змушений – вимушений

Примушений – присилуваний кимось або чимось чинити саме так. Причому особа чи обставини, що вимагають таких дій, можуть і не вказуватися. “Ми в темряві примушені томитись” (Іван Кочерга), “Була б якась потіха мені з того, якби ти заїхала, я б, може, чогось довідалась, що вивело б мене з сеї примушеної пасивності” (Леся Українка). Змушений і вимушений – синоніми, коли виступають у функції дієприкметника й виконують роль іменної частини складеного присудка. У цьому разі вони означають вчинки людини, інколи здійснювані навіть проти власного бажання, волі. “Змушений жити в місті, далеко від народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи” (Михайло Коцюбинський), “Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону” (Віталій Петльований).

У функції прикметника (означення до підмета або додатка, що виражений віддієслівним іменником), коли разом з іменником це словосполучення передає дію, зумовлену певними ситуаціями, вживають вимушений, а не змушений. Наприклад: вимушена посадка, вимушена зупинка, вимушене байдикування, а не змушена посадка, змушена зупинка тощо. Вимушений (не змушений) виступає у значенні “здійснюваний через силу, роблений, нещирий”. “По її лиці перебігло щось чудне... мов жаль, мов вимушений усміх” (Ольга Кобилянська).

Як уже зазначалося, лексема вимушений найчастіше поєднується з віддієслівним іменником, але іноді другий компонент словосполучення являє собою іменник не дієслівного походження, хоч і абстрактний. “Улька слухала матір з вимушеною увагою, а її лукавий погляд не відривався від Грицевого бриля, що висів на гвіздку” (Спиридон Добровольський). Так само з ви-, а не з- уживаються відповідні слова, поєднуючись із заперечною часткою (префіксом) не-: невимушена усмішка, невимушений вигляд, невимушена хода. “Розмова полилась невимушена, весела...” (Натан Рибак).

Батьків – батьківський

Батьків – присвійний прикметник від іменника батько. “Кожний батьків докір здавався йому тепер удвічі важчим” (Іван Нечуй-Левицький). Батьків голос, батьків лист, батькові колеги, батькові ордени.

Батьківський – передусім прикметник від слова батьки (батько й мати). Батьківський комітет, батьківські збори, батьківська оселя, батьківський поріг.

Батьківський – прикметник і від батька, коли йдеться про обов’язки, почуття, ставлення до рідних дітей, властиві чоловікам. Батьківська любов, батьківські клопоти. “Тепер би треба описати Евандра батьківську печаль І хлипання всі розказати, І крик, і охання, і жаль” (Іван Котляревський).

Лексему батьківський використовують також переносно, щоб передати значення “дбайливий”, “доброзичливий”. “За плечі рукою обняв його (Сергійка) кулеметник і любовно, з батьківською ласкою глянув на хлопця” (Андрій Головко). Поширеним відхиленням від стилістичної норми є використання прикметника батьківський із значенням присвійності. Батьківський (треба: батьків) костюм, батьківські (треба: батькові) вуса. Щоб довести помилковість такого вживання, зробимо мовний експеримент: замінимо слово батько іменами Степан, Олександр. Хіба можна сказати: “Степанівська сорочка” або “Олександрівське пальто”? Українською мовою це звучить неприродно; інша річ – Степанова сорочка, Олександрове пальто.

Читач – читець

Розрізняються значенням.

Читач – той, хто читає книжки, газети; відвідувач бібліотеки тощо.

Читець – той, хто читає комусь уголос. Читець-декламатор.

Фасонний – фасонистий

Виражають різний зміст.

Фасонний. Пов’язаний з виготовленням виробів за певним фасоном (зразком); який має складну конфігурацію (про тканину): фасонні роботи, фасонна тафта.

Фасонистий – 1. Гарного, модного фасону. Фасонистий одяг.

2. Якому притаманні показний шик, франтуватість. Фасонистий юнак.

Вилуджений – вилужений

Вилуджений. Дієприкметник від вилудити – вкрити полудою: добре вилуджений мідний посуд.

Вилужений. Дієприкметник від вилужити – добути за допомогою певних розчинів, піддати дії лугу: вилужений цукор з буряків; вилужений кварц із залізних кварцитів.

Не зйомочний, а знімальний

Виводячи похідні від дієслова знімати в розумінні “фотографувати”, літературна мова надає перевагу власне українським утворенням знімання, знімальний (знімальна група, знімальний павільйон). “Ми (кінорежисери) розлучаємося, нарешті, з тривалим знімальним днем із семи ранку до семи вечора” (Олександр Довженко), “Сучасний знімальний апарат рухається, фіксуючи дійових осіб у будь-якому положенні, з будь-якої точки” (з журналу), “Світлочутливий шар фотоматеріалу зазнає впливу променів, відбитих об’єктами знімання” (з газети).

Поширені в засобах масової інформації слова зйомка, зйомочний – неоковирні й невмотивовані запозичення з російської мови, яких треба уникати.

Різний – усякий

Автори статей та оповідань, писав Борис Антоненко-Давидович, часто надуживають прикметником різний, не спиняючись думкою, чи буде ця лексема доречна в певному контексті: “Він наговорив багато різних слів, але нічого путнього так і не сказав”; “З різними людьми він зустрічався в житті”. У цих фразах ми зосереджуємо увагу на різниці між словами й людьми, але не знаходимо її в дальшому тексті, бо автори оповідали нам про всякі слова й про всяких людей. Прикметник різний передає відмінність: “Ми з тобою – різні люди” (з живих уст); “Мій п’янюга найнявся до одного попа... я до другого найнялась – у різні села” (Ганна Барвінок).

Якщо нема потреби підкреслювати відмінність між тим, про що йдеться, тоді краще користуватися займенником усякий: “Всього було доволі: вовків у лісах, зайців у полі й риби всякої великої і малої в озерах та ставах” (Леонід Глібов); або займенником усілякий: “...обов’язок фольклористів – усілякими способами виявляти таланти” (Максим Рильський).

***********************************

Завдавати – задавати

Щоб не було плутанини у вживанні цих дієслів, запам’ятайте їхні значення. Завдавати – робити комусь щось неприємне; заподіювати. Сполучається здебільшого з іменниками, які передають негативний зміст: біль, втрата (втрати), жаль, клопіт, морока, мука (муки), неприємності, нудьга, образа, поразка, прикрість, скорбота, страждання, страх, тортури, туга, удар, шкода тощо. Наприклад: “Зчорнілий, спалений посухою степ ще більшої туги, ще гіршої нудьги завдає чумакові” (Михайло Коцюбинський), “Танк Шашла, напевно, був останнім у групі військ, які, завдаючи німцям великих втрат, відходили на схід” (Юрій Збанацький). Зі словами позитивного плану поєднується зрідка: завдавати втіхи. Уживається також у розумінні “допомогти комусь підняти тягар на плечі, спину; піддати”. “ – От завдай мені, сину, на плечі тую в’язку” (Іван Франко). Або в значенні “додаючи якийсь продукт, готувати тісто, ряжанку і т. ін.”. “Жінки тим часом обдивлялися запаси, дивувалися хлібові святому, що він у Олени Іванівни завжди і пухкий, і високий; розпитувалися – у кого брали борошно, як учиняли, чим завдавали” (Панас Мирний).

Задавати. Основне значення – пропонувати, давати щось для виконання, розв’язання або відповіді; показувати приклад”. “Коли учитель нам задає урок на завтра, я тихесенько з-під парти витягаю маленьку книжечку” (Павло Тичина), “Загрібний, той, що сидить ближче до корми, задає тон усій команді” (Вадим Собко). Задати жару, перцю, прочухана, хропака, чосу.

Рекордсмен – рекордист

Розрізняються семантичними відтінками.

Рекордсмен – спортсмен, котрий установив рекорд, досяг найвищих результатів у змаганні. “Анатолій Бондарчук став чемпіоном Європи та рекордсменом світу з метання молота” (з газети). Цей іменник використовується і переносно: “Жодна транспортна машина не може зрівнятися з ракетою – рекордсменом швидкості й висоти” (з журналу).

Рекордист – 1. Той, хто досягає найкращих показників у чомусь. “Гріш ціна рудникові, який хвастає одним рекордистом, а всі інші не виконують навіть своїх норм” (Юрій Мокрієв). 2. Високопродуктивна свійська тварина. “Те зерно жадібно клюють несучки-рекордистки на птахофабриках” (Микола Рудь). Корова-рекордистка з надоїв молока.

Наймит – найманець

Слово наймит колись означало людину, яка наймалася працювати в заможного хазяїна. “Опріч Гафійки, було ще два наймити” (Михайло Коцюбинський). Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. “Ваші господарі – наймити татарам, турецьким султанам” (Тарас Шевченко). Згодом у переносному значенні з’явилося нове слово – найманець. Сьогодні воно найчастіше вживається в розумінні “солдати й офіцери найманого війська”. “Не тільки чоловіки, а й жінки і підлітки брали активну участь у боротьбі проти німецько-фашистських окупантів та їхніх найманців” (Олесь Гончар).

Отже, в сучасній мові найманець у значенні “найманий сільськогосподарський працівник” не виступає. Навпаки, наймит не можна вживати на позначення вояка найманої армії.

***********************************

Кольоровий – різноколірний

З однаковими іменниками можуть поєднуватися обидва прикметники, але при цьому передавати різний зміст. Наприклад, словосполучення кольоровий папір означає, що він не білий і не чорний, а якогось іншого забарвлення. Різноколірний уживають, коли треба наголосити на його багатобарвності. “Через усю кімнату, від дверей до вікон, простягся легенький ланцюжок, зроблений з різноколірного паперу” (Олесь Донченко).

Однак у нас часом і в усному мовленні, й на письмі вдаються до слова різнокольоровий. “У вікна крізь різнокольорові шибки ллється м’яке райдужне світло, сповнюючи зали, фойє і коридори барвистим присмерком”. Безперспективність цієї форми очевидна. По-перше, семантика прикметника не дає можливості сполучати його з прислівником різно. По-друге, у всіх словах, до складу яких входить компонент з коренем -колір, фіксується форма -колірний, а не кольоровий. Приміром, багатоколірний, одноколірний, двоколірний, триколірний, безколірний. Тож немає рації забирати різноколірний з цього ряду.

Лідирувати чи лідерувати?

Дієслово лідирувати, що часто вживається в текстах на спортивну тематику, утворене за моделлю, яка дуже активна в російській мові: агитировать, акцентировать, анализировать, анулировать, дебатировать, депонировать, консервировать, конспектировать, контролировать, фиксировать, цементировать. У своїй структурі такі слова мають корінь переважно з латинської чи грецької мов і суфікс -ир (німецький з походження). Деякі з них спочатку виступали і в нас з цим наростком (бравірувати, мусирувати, шокірувати), але згодом їх витіснили закономірніші українські варіанти – бравувати, мусувати, шокувати. У сучасній літературній мові зберігаються дієслова компостирувати, репетирувати, курирувати, вже згадане лідирувати. Щодо перших двох мовознавці пояснюють це прагненням уникнути надмірної омонімії: є вже компостувати – перетворювати на добриво (компост) та репетувати – голосно кричати. Але багато мовців не сприймають лексем з -ир, які ріжуть слух. Замість репетирувати кажуть проводити репетицію, замість компостирувати – таки компостувати (в даному разі нема чого боятися звукового збігу з сільськогосподарським терміном, бо віддаленість двох понять і контекст допомагають уникнути непорозуміння) чи пробивати квитки, замість курирувати – опікуватися, наглядати. Вислови з лідирувати можна замінити синонімічними вести перед, бути попереду, бути лідером тощо. Або вживати дієслова лідерувати, лідерує. Адже твірним словом є іменник лідер.

Вежа – башта – вишка

Читачеві часом важко зорієнтуватися, де саме ставити кожен з іменників. Якщо глибше проаналізувати випадки, коли трапляються ці слова, то можна зробити висновок: вежа і башта виступають у значенні “складова частина фортеці, палацу або окрема споруда”. Фортеця з вежами, башта замку. Слово башта вживають здебільшого як військовий термін. Це верхня обертова частина корпусу танка, бронеавтомобіля; споруда на кораблі, в якій містяться гармати або кулемети. “Капітан стояв, висунувшись по груди з башти, і поглядав за шляхом, за рухом, за повітрям” (Леонід Первомайський), “Ой, дозволь, батьку отамане, нам на башти стати – не одному генералу з пліч голівку зняти” (історична дума). А ось там, де йдеться про будови, що втратили військове значення, або про архітектурні об’єкти, надто готичного типу, більше пасуватиме слово вежа. Так само на позначення технічних конструкцій, що мають спеціальне призначення, варто користуватися цією лексемою: телевізійна вежа, пожежна вежа. Вишка – переважно споруда для стрибків у воду або для розміщення чогось на певній висоті. Вишка для стрибків, сторожова вишка.

Необхідний – потрібний

Прикметника необхідний і його похідних – прислівника необхідно та іменника необхідність годі знайти у творах української класики, не чути їх і з уст народу. Це штучні слова, “ковані”, як казали раніше. Тим часом вони поширилися не тільки в нашій публіцистиці, а й у художній літературі, наголошував Борис Антоненко-Давидович. Наприклад: “Необхідною умовою успішного навчання є дисципліна”; “Ці правила необхідно пам’ятати завжди”; “У цьому нема ніякої необхідності”. Чи є в таких словах якась потреба, чи бракує в українській мові відповідників до російських необходимый, необходимо, необходимость? Звернімося до класики: “Розмова була... про подорож, про речі, потрібні для подорожі” (Леся Українка); “Почекаємо, побачимо, що і як, і коли буде потреба, є в нас шаблі й рушниці боронити своє” (Зінаїда Тулуб). Якщо слід посилити значення потреби, можна додати до прикметника потрібний та прислівників потрібно, треба слова конче, украй (край), аж-аж-аж: “Конче треба було довідатися, що тут сталось” (Василь Козаченко), “Позич макітри – аж-аж-аж треба!” (з живих уст). Або до самого іменника долучити означення гостра, конечна (доконечна), нагальна. “Дементій відчув гостру потребу щиро поговорити з Прищепою” (Сергій Воскрекасенко), “Дмитро відчув нагальну потребу побути на самоті” (Натан Рибак).

***********************************

Парламентарій – парламентер

Часто плутають ці іменники, підмінюють одного одним. А значення їхні такі. Парламентарій (парламентар) – член парламенту. “В Україну приїздять делегації керівних діячів і парламентаріїв з інших країн” (з газети).

Парламентер – особа, уповноважена однією з сторін, що воюють, вступати в переговори з іншою. “Якуб Собеський розумів небезпеку і вимагав від Хоткевича надіслати до турків парламентерів з пропозицією миру” (Зінаїда Тулуб).

Порскати – порськати

Розрізняються семантично.

Порскати – з силою прискати, вилітати, розсипатися (про бризки, іскри, дрібні часточки чогось). “Горіла хата. Завалювалися крокви, і в захмарене небо порскали снопи іскр” (Юрій Бедзик), переносно: “ – Коли б не сиве волосся, нізащо б не назвав обох старими – скільки бризків молодості порскає з-під їхніх примружених вій!..” (Юрій Яновський).

Зал – зала

Слова запозичені. Зал утворене від німецького der saal (чоловічий рід), а зала – від французького la salle (жіночий рід). Наприклад: “Пізній вечір. Зал чекання на вокзалі майже порожній” (Іван Кочерга), “Черговий збір влаштували у фізкультурному залі” (Олесь Донченко); “Ясна зала вся світлом палає” (Леся Українка), “Функціональним та композиційним центром палаців урочистих подій є обрядова зала” (з журналу).

Отже, наявність двох форм можна пояснити впливом мови-джерела, з якої лексема запозичена. У сучасній українській мові варіант чоловічого роду (зал) уживають частіше, ніж жіночого (зала).

У готелі “Україні” чи “Україна”?

Читачі цікавляться: чи треба узгоджувати прикладки, що складаються зі слова готель і його назви? Приміром: “Я живу в готелі “Україні” чи в готелі “Україна”?

Назва готелів – умовна. А прикладки, виражені умовними назвами, не узгоджуються. Тому слід написати: “Я живу в готелі “Україна”. Так само в готелі “Театральний”, а не в готелі “Театральному”, в готелі “Дніпро”, а не в готелі “Дніпрі”.

Газифікація, а не газофікація

Чому? Адже – газогенератор. В обох іменників корінь газ-. У слові газогенератор, яке є складним і компонентами має самостійні лексеми газ та генератор, звук о – сполучний голосний. У слові газифікація не може бути сполучного звука, бо в ньому тільки один корінь (газ-), а наступна його частина являє собою поєднання суфікса й закінчення. Суфікс – ифікаці(я) знаходимо в таких іменниках, як електрифікація, класифікація, ратифікація тощо.

Міць – моці

Від іменника міць походять міцність, міцний, міцніти, зміцнювати та ін. Під впливом форм із закритим складом з’явилася тенденція вживати і також у відкритому: “Постарів Головатюк – немає в тілі вже тієї міці, що була раніше” (з газети). Це груба помилка. Треба казати й писати міць, міццю, але моці, як ніч, ніччю, але ночі. Наприклад: “Безсмертен, хто прийшов у світ як первоук І міццю генія піднісся на вершини” (Максим Рильський), “Вітер дув, дув, аж із моці вибився, сердешний” (Євген Гребінка)

Дата добавления: 2015-10-21