Не простив, а застудився

Українське дієслово простити вживається у розумінні “відпустити комусь гріхи; помилувати когось; рідше – вибачити комусь” і змістово пов’язується з такими іменниками, як прощення, проща (де маємо закономірне чергування звуків ст – щ): “Прости і помилуй нас, Боже!”, “Господь простить”, “Ганні здалося, ніби в голосі його вже звучить прохання помилувати, простити, але ні прощати, ні забувати щось вона не збирається” (Вадим Собко).

У російській мові є схожі за вимовою слова простыть і простить, які виступають з різними значеннями: простыть – застудитися; простить, прощать – простити, вибачити. Якщо хтось із українців каже: “Я простив (простила), вже підскочила температура”, то ця людина втратила здатність відчувати слово, глуха до мови. Треба: “Я застудився (застудилася)”.

Голова – глава

На позначення частини тіла в літературній мові вживають обидва слова, але останнє сприймається як застаріле і виступає в плані урочистому або іронічному. “Верба сріблиться, наче борода Чи шевелюра на главі пророчій” (Максим Рильський).

Стилістичні труднощі у виборі одного з цих іменників виникають, коли використовують їх у переносному значенні. Як правильно: голова чи глава делегації, уряду, науково-теоретичної школи, сім’ї тощо?

Тут маємо керуватися ось чим. Насамперед слово голова застосовують, щоб означити виборного керівника засідання, зібрання; виборного або призначеного керівника колегіальної установи. Голова (а не глава) зборів, голова виборчої дільниці, голова екзаменаційної комісії. Навпаки, до лексеми глава вдаються здебільшого тоді, коли йдеться про особу, котра стоїть на чолі якогось угруповання, громадського руху, напряму в мистецтві, науці і т. ін. Глава делегації, глава парламентської опозиції, а також – глава сім’ї.

Цікаво зазначити, що це слово може бути вжите й стосовно офіційної особи, якщо її пост чи посаду називають не повністю: глава держави, але Президент України, глава уряду, але Голова Кабінету Міністрів.

Мимохідь – мимохіть

Розрізняються значенням.

Мимохідь. Минаючи когось, щось. Переносно: не зосереджуючись на чомусь; між іншим; побіжно. “Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив” (Григорій Тютюнник), “Мимохідь приголублений хлопець почервонів до сліз” (Олександр Ільченко).

У прямому й переносному значенні це слово часом варіюють з мимоходом. “Колись, – сама знаєш, – ах, я забула, що ти в наших колах не оберталась, – шпигнула вона Олену так, мимоходом, – одні свята тривали цілими тижнями, а тепер що?” (Ірина Вільде). Однак мовознавці не рекомендують використовувати прислівник мимоходом як синонім мимохідь. У вимові й графічно мимохідь іноді плутають із мимохіть, яке передає інший зміст. А саме – без певного наміру; несвідомо; мимоволі. “Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна” (Дніпрова Чайка).

Мимохіть ще вживають із значенням “з потреби”. “Директорові мимохіть довелося вдатися до адміністративних заходів” (з газети). Отже, прислівники мимохідь та мимохіть не синонімічні й не взаємозамінні.

Серцевий – сердечний – сердешний

Виражають різні поняття.

Серцевий – який стосується серця, призначений для його лікування. Серцеві ліки.

Тільки сердечний уживається в значеннях: 1. Пов’язаний із почуттями, настроями, переживаннями людини. “Його тягне звідсіль геть... від тої душної хати, що була свідком його думок гірких, його болів сердечних” (Михайло Коцюбинський). 2. Добрий, чулий; любовний. Сердечні люди, сердечні таємниці.

Тільки сердешний означає “той, що викликає співчуття, бідолашний”. “Вітер осінній реве і лютує. Дивлюся: під тином сердешна дитина, хлоп’ятко маленьке, – вся в латках свитина” (Борис Грінченко).

Програмний – програмовий – програмований

Ці три слова, маючи спільний корінь, відмінні семантично. Дуже часто в усному мовленні (а інколи й у писемному) плутають перші два – програмний і програмовий. Щоб не припускатися помилок, треба знати значення лексем.

Програмний – який містить у собі програму, сам є програмою. “Ілля Репін, вважаючи Мурашка одним з найобдарованіших своїх студійців, дозволив йому самостійно знайти тему для програмної картини” (з журналу). Окрім того, програмний означає “такий, що виражає широкий план, перспективу дальшого розвитку; передає ідеї, котрими керуються особа чи група людей у своїй діяльності”. “Вимога правди в мистецтві, яка так настійливо повторювалася в усіх програмних поезіях Шевченка, це разом з тим вимога дії, боротьби” (з журналу). Останнім часом у зв’язку з розвитком техніки поширилося словосполучення програмне управління.

Програмовий – який міститься в навчальній програмі. Програмовий матеріал, програмові вимоги.

Програмований – який здійснюється за допомогою програмування. Програмована система. Термін програмований пов’язаний з розвитком кібернетики і застосуванням її в різних галузях науки і техніки, у різних сферах життя. Зокрема, увійшов у вжиток зворот програмоване навчання. Він полягає у використанні для цього спеціально запрограмованих машин і пристроїв.

***********************************

Керівництво – керування – управління

Запам’ятайте, коли в літературній мові вживають кожне з цих слів. Керівництво переважно виражає спрямувальний характер діяльності людей, котрі очолюють певний колектив. “Під керівництвом адміністрації за півтора року здійснено технічне переоснащення комбінату” (з газети); керівництво державою. Крім того, керівництво виступає ще як збірне поняття, означаючи керівний склад установи, організації тощо. “Глянувши на Кузя, в якого раптом на обличчі проступила поштивість, Дорош відразу зрозумів, що появився сторонній і, напевно, із сільського або й районного керівництва” (Григорій Тютюнник).

На відміну від іменника керівництво, який позначає настановчу, часом законодавчу діяльність, слово керування передає керівну дію виконавчу, регулювальну, здійснювану в межах системи, структури, куди входить керований об’єкт. Вона вужча, ніж керівництво, і масштабами, і сферою. Керування автомобілем, керування польотом, керування термоядерною реакцією. Керування – це і сукупність приладів, за допомогою яких управляють машинами, механізмами і т. ін. Автоматичне керування, дистанційне керування, ручне керування.

Як музичний термін, коли йдеться про конкретне виконання твору, треба вживати тільки керування (диригування оркестром, хором), без варіанта керівництво. Навпаки, якщо мовиться про загальне відання художньо-виконавською діяльністю якогось інструментального ансамблю чи вокального колективу, про очолювання його, тоді годиться застосовувати лексему керівництво. Наприклад: “Оркестр народних інструментів працює під керівництвом заслуженого діяча мистецтв Петра Смаглія” (тобто художній керівник оркестру Смаглій) і “Нові твори виконав оркестр народних інструментів під керуванням Петра Смаглія” (тобто під час концертного виступу диригував Смаглій).

До іменника керування значеннєво дуже близьке управління. Часто ці слова виступають як дублети – майже без відтінків. Це буває, коли йдеться про прилади, що керують роботою машин, механізмів.

Але назва установи, адміністративної одиниці, що відають певною галуззю господарської, наукової, військової та іншої діяльності, не варіюється: вживають тільки управління. Житлове управління, управління метеослужби. Порівняйте: керуючий справами Кабінету Міністрів і Управління справами Кабінету Міністрів.

Становище безвихідне чи безпорадне?

Незрідка чуємо й читаємо: “Потрапив у безвихідне становище”, “Нема виходу з мого становища”, “Як вийти зі скрутного становища?”

Жодного з таких висловів не знайдете ні в українській літературній класиці, ні у фольклорі. Натомість потрапляємо на фрази: “Побачу ще, як там буде; коли не дам ради, то тоді вже, певне, треба іти в найми знову” (Тарас Шевченко), “Хлопець був безпорадний” (Кость Гордієнко), “Рідний брат так не зарадив би в тій скруті, як Іван” (з народних уст).

Із цього випливає, що наведені на початку приклади слід подати в такому вигляді: “Потрапив у безпорадне становище (стан)”, “Нема ради в моєму становищі”, “Як дати собі раду в скрутному становищі?” або “Як зарадити собі в скруті?” Отже, завжди маємо шукати відповідні зразки у нашій мові, не вдаючись до сумнівних кальок.

Дружний – дружній

Щоб не плутати цих прикметників у вживанні, треба чітко знати, яку думку кожен із них виражає.

Дружний – пов’язаний взаємною прихильністю, згодою, довірою, відданістю; одностайний. Протилежне – розрізнений, роз’єднаний. Уживається зі словами: загін, колектив, народ, рід, сім’я, сміх, спів, весна, праця, робота, звучання, сходи озимини і т. ін. Похідне – дружно.

Дружній – приязний, приятельський, доброзичливий, дружелюбний. Протилежне – ворожий. Уживається зі словами: контакт, зв’язки, взаємини, стосунки, армія, країна, рука, усмішка, візит, жарт, погляд, тон, шарж, допомога, зустріч, критика, обстановка, порада, розмова, вітання, листування, почуття, слово, переговори тощо. Похідне – дружньо.

Опівдні, а не ополудні

“Ополудні стомлені хлопці витягли з рюкзаків харчі й сіли перекусити”, – повідомляє газета. Замість ополудні (час, коли сонце стоїть у зеніті) тут доречне питоме українське слово опівдні. “Опівдні піски так розпеклися, що обпікали босі ноги до пухирів” (Зінаїда Тулуб). Антонімом до опівдні є лексема опівночі. “Ніч зірки посвітила. Тихо так опівночі” (Павло Тичина). До рідковживаних в українській мові ополудні та ополуночі вдаються часом у своїх віршах поети.

Дата добавления: 2015-10-21