Спрямовувати, а не направляти

Спрямовувати, окрім свого безпосереднього значення (“скеровувати рух автомашини, літака, човна тощо”), використовується переносно: надавати потрібного напрямку діяльності, вчинкам, розмові і т. ін.; зосереджувати зусилля, енергію, здібності на чомусь. “Розмова з роботи непомітно перескочила на спогади. А Микола слухав, інколи тільки запитаннями спрямовував та підганяв їх” (Юрій Збанацький).

Нерідко замість спрямовувати вживають направляти. Для такої заміни немає жодних підстав. Бо перше з дієслів – питоме українське, а друге – калька з російської. Те ж саме стосується похідних від них: не направлений, а спрямований. Рос. направлять ще перекладається скеровувати, напроваджувати на..., напучувати (доконаний вид напутити), (на працю) призначати, давати призначення, (лист) надсилати; направлять мысли (к кому) – повертатися думкою (до кого); направлять на путь истины – навертати на праведну дорогу (шлях).

***********************************

Висновок – заключення

Висновок – остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів. Прийти до висновку, дійти висновку, практичні висновки.

Часто замість висновок мовці невиправдано вживають віддієслівний іменник заключення. Його, як і слова заключати, нема в українській літературній мові. Неправильно: заключення першого розділу, в заключенні до книжки. Треба: висновки першого розділу, у висновках до книжки тощо. Договір, угоду не заключають, а укладають. І в багатьох інших випадках замість заключати, заключити слід ставити робити висновок, зробити висновок. “З досвіду минулого можна заключити (нормативно: зробити висновок), що до весни маємо готуватися ще взимку” (з газети).

Прикметник заключний, хоч він і потрапив до наших словників, є звичайнісінькою калькою з російського заключительный. Цю лексему потрібно замінювати такими українськими відповідниками, як завершальний, кінцевий, прикінцевий, підсумковий тощо. Наприклад, заключний концерт – завершальний концерт; заключне слово – кінцеве (прикінцеве) слово; заключні заняття – підсумкові заняття.

Злет – зліт

Злет, -у. На відміну від іменника зліт (зльоту), вживаного в багатьох значеннях (зліт літака, зліт творчої активності мас, зліт думки), використовується тільки переносно “розвиток чогось, рух уперед, поривання” і належить до поетичного стилю мови. “У законів є свої прикмети, Як в схід сонця подихи світань. Як в людини боротьба і злети На дорозі світлих сподівань” (Андрій Малишко).

Ні в кого – в нікого

Ні – 1. Заперечна, заперечно-підсилювальна частка. “ – Усте, ти нічого не чула?” – “Ні... – одкашлялась. – Ні, а що?” (Степан Васильченко). “На дорозі – ні пилинки” (Михайло Коцюбинський). 2. Підсилювально-єднальний сполучник. “Він не знає ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри” (з розмови).

Слід розрізняти не і ні в сполученнях: не один (багато) – ні один (жоден), не раз (часто) – ні разу (жодного разу).

Частка ні пишеться разом: а) із займенниками, якщо вона не відділена від дальшого займенника прийменником: ніхто, ніщо, нікого, нічого, ніякий, нічий; б) з прислівниками: нізащо, нінащо, ніяк, ніколи, ніде, нікуди, нізвідки, ніскільки, нітрохи. Пишеться окремо: а) у заперечних реченнях, коли ні вживається як сполучник чи підсилювальна частка. Я ні слова не скажу; не хоче ні їсти, ні пити; б) в деяких усталених зворотах: ні живий ні мертвий, ні риба ні м’ясо, ні се ні те, ні сяк ні так, ні вдень ні вночі, ні кола ні двора, ні пуху ні пера, ні слуху ні духу, ні сюди ні туди, ні пари з вуст, ні кроку назад; в) у займенниках, якщо за часткою ні йде прийменник: ні в кого, ні до кого, ні від кого, ні до чого, ні за що, ні з ким і т. ін. Ненормативними є вислови: в нікого, до нікого, до нічого.

***********************************

Читачі запитують – відповідаємо

У яких іменниках зміна закінчення впливає на значення слова?

Ось ці лексеми в родовому відмінку: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), акта (документ) – акту (дія), Алжира (місто) – Алжиру (країна), апарата (прилад) – апарату (установа), бала (одиниця виміру) – балу (святковий вечір), блока (частина споруди, машини) – блоку (об'єднання), бора (свердло) – бору (хімічний елемент), борта (одяг) – борту (судно), булата (зброя) – булату (сталь), буряка (одиничне) – буряку (збірне), вала (деталь машини) – валу (насип), елемента (конкретне) – елементу (абстрактне), інструмента (одиничне) – інструменту (збірне), каменя (одиничне) – каменю (збірне), клина (предмет) – клину (просторове поняття), листа (одиничне) – листу (збірне), листопада (місяць) – листопаду (процес), папера (документ) – паперу (збірне), пояса (предмет) – поясу (просторове поняття), рахунка (документ) – рахунку (дія), соняшника (одиничне) – соняшнику (збірне), терміна (слово) – терміну (строк), стана (технічне) – стану (муз. та ін.), фактора (маклер) – фактору (чинник) і т. ін.

* * *

Тим часом – тимчасом

“Чому в одних випадках вислів тим часом пишуть окремо, а в інших разом?”

Якщо це займенник з іменником, то, зрозуміло, вони не зливаються на письмі. “Доки діти готували домашні завдання, батько тим часом перевіряв їхні шкільні щоденники”.

Зате сполучник тимчасом – неподільне слово. Переважно виступає у поєднанні з прислівником як. “Вечір гумору не розпочинали, тимчасом як зал уже був переповнений”. Конструкцію можна замінити словами тоді як, але, проте, однак. Уживаючись зі сполучником а, посилює протиставлення. “Знаю, що мрія та могла б мене хтозна-куди завести, а тимчасом – не завела ж” (Павло Тичина).

* * *

Чи є різниця в значенні слів відсоток і процент?”

Ні, немає. Вони передають той самий зміст. Процент з італійської через німецьку перейшов у східнослов'янські мови, а відсоток – калькований вислів з латинізованого терміна, що буквально означає “за сто”, “наріст від ста”, звідси й “від соток”. Обома лексемами активно послуговувались у Західній Україні в минулому сторіччі. За радянських часів відсоток вважали мало не “націоналістичним словом” і нещадно вилучали з текстів, а сьогодні майже не вживають процент, хоча це також крайність. Бо він нормальний синонім. І як термін вельми потрібний науково-технічній сфері.

* * *

стаханови, ангеліни, чкалови?

“Пригадую, колись нас у школі вчили, що прізвища в множині пишуться з малої літери: стаханови, ангеліни, чкалови тощо. Тепер діє інше правило. Розкажіть, у чому його суть.”

Насамперед у тому, що прізвища (імена) людей, уживані як загальні, але які не втратили свого індивідуального значення і сприймаються в позитивному плані, треба писати з великої літери. Наприклад, “Нові появляються вчені з різних галузей науки і техніки – нові Мічуріни й Ціолковські” (Павло Тичина), “Потрібні нам і Гоголі, і Щедріни” (Петро Сліпчук).

Якщо ж прізвища викликають негативні емоції, то подаються з малої літери: квіслінги, бен ладени, плюшкіни. Таке написання поширюється й на деякі колишні власні імена, що стали загальними назвами людей та предметів і не мають зневажливого забарвлення: ескулап, меценат, робінзон, браунінг (пістолет), дизель (двигун), максим (кулемет), рентген (апарат), галіфе (штани), макінтош, френч (одяг).

* * *

Софійський собор, Софійський майдан, але Софіївський заповідник.

“Кажуть і пишуть Софійський собор, Софійський майдан, Софійська вулиця, але Софіївський заповідник. Чим це пояснити?”

Як наголошує мовознавець Євгенія Чак, різне морфологічне оформлення лексем пов'язане з тим, що софійський – прикметник від ім'я Софія, а софіївський – від іменника Софіївка.

* * *

Чи правильні вислови “Ви пішов”, “Ви сказала”?

“Чи правильні вислови “Ви пішов”, “Ви сказала”, “Ви засміявся”, “Ви зустріла” тощо?”

Якщо підмет виражений займенником, а присудок дієсловом, то вони неодмінно мають узгоджуватися в числі. Причому присудок завжди ставиться в множині, незалежно від того, чи такий займенник означає кілька осіб, чи одну. Отже, “Ви пішли”, “Ви сказали”, а не “Ви пішов”, “Ви сказала”.

* * *

“Як твориться інфінітив?”

Неозначена форма дієслова (інфінітив) твориться за допомогою суфікса -ти і вживається в усіх жанрах і стилях сучасної української літературної мови (писати, читати, стрибати, переживати). Скорочений варіант суфікса -ть використовується поряд з повним варіантом -ти лише в усному мовленні, а також у поетичних творах для збереження ритму.

* * *

Половинний і половинчастий

“Яка відмінність між словами половинний і половинчастий?”

Значеннєва. Адже половинний – це той, що дорівнює половині чогось, становить половину. Половинна цегла, половинний заробіток, половинна доза. А половинчастий – який складається зі стулок, стулковий, переносно – позбавлений цілісності, послідовності, компромісний. Половинчасті двері, половинчасті заходи, половинчасті рішення.

* * *

Дата добавления: 2015-10-21