Урок 36

Відповідаємо на запитання читачів (XXVII)

Впроваджувати і запроваджувати

“Яка семантична відмінність між дієсловами впроваджувати (упроваджувати) і запроваджувати?”

Розрізняти значення лексем допомагають їхні російські відповідники. Впроваджувати – це рос. “внедрять”. Упроваджувати нові технології. “Що ж, люди однаковими не можуть бути. Один сам культуру впроваджує, другого треба наштовхнути на те” (з журналу). А запроваджувати – “вводить”. Запроваджувати в життя, в практику. “ – Чому б нам не запровадити на класних зборах дуже корисний для нас огляд газет” (Олесь Донченко). Хоча можливе також запроваджувати у виробництво, запроваджувати машини.

Таким чином, запроваджувати – і “внедрять”, і “вводить”, а впроваджувати – лише “внедрять”.

* * *

Що означає “непересічний”, а що – “пересічний”?

Перше слово – синонім до винятковий, особливий, самобутній, неординарний. Найчастіше сполучається з іменниками людина, особа, натура, митець, письменник, талант і т. ін. Непересічний національний митець.

Пересічний – 1. Який не перевищує середнього рівня; не гарний і не поганий; посередній. “Задовольнятися пересічною, посередньою поезією – значить не поважати читача, його зрослих естетичних смаків” (з газети).

2. Середній, одержаний шляхом поділу загальної суми кількох величин на їхню кількість; типовий, нормальний для певної групи явищ.

Непересічна подія, скажімо, має протилежний зміст щодо вислову пересічна подія, тобто рядова, звичайна, яка нічим не вирізняється з-поміж інших.

* * *

Як визначати рід невідмінюваних іменників?

Про це можна дізнатися з навчального посібника “Стилістика ділової мови” (видання Міжрегіональної Академії управління персоналом – МАУП).

1. Зрозуміло, що назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: прибулий месьє, військовий аташе, люб’язний портьє, справедливий рефері, відомий шансоньє, елегантний маестро, заповзятий папараці.

2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміхнена фрейлен, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс.

3. Родова належність деяких найменувань осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це так звані іменники спільного роду. Ваш протеже – ваша протеже, справжній хіпі – справжня хіпі.

4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, галасливий жако, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду. “Шимпанзе годувала малюка”, “Поні не відходила ні на крок від дитини”. Винятком є іменники цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), котрі належать до жіночого роду.

5. Субстантивовані (тобто такі, що стали виконувати функцію іменників) невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане “так”, останнє “вибач”, суворе “цить”, лагідне “добраніч”, улесливе “мерсі”.

6. До середнього роду також належать невідмінювані іменники, що називають неістот: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв’ю, світлове табло, смачне канапе.

Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать невідмінювані сироко, памперо, майстро, грего та інші назви вітру, сулугуні (сир), шимі (танець), кабукі (театр), кавасакі (бот), бефстроганов (від прізвища Строганов), багі (гоночний автомобіль), бенді (хокей з м’ячем), кантрі (стиль у музиці), жакоб (стиль меблів), барбекю (різновид шашлику). Іменниками жіночого роду є слова авеню (вулиця), бере (груша), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), страдиварі (скрипка), альма-матер (буквально “мати-годувальниця”).

7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви певних грошових одиниць (екю, ескудо), танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники есперанто (мова), афгані (грошова одиниця). Слово бієнале (б’єнале) словники подають як іменник чоловічого і середнього роду.

8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику в різних значеннях: альпака – ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне – ч. р. (сорт винограду) та с. р. (вино), контральто – с. р. (голос) і ж. р. співачка), сопрано – с. р. (голос) і ж. р. (співачка).

9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо): гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небезпечний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається в різних родових формах: Гаїті проголошена незалежною 1804 року (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів.

10. За родовою назвою визначається і рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо. “Про це повідомила “Торонто стар” (газета); “Темпо” подав цікаві публікації про футбольний чемпіонат” (журнал); “Наполі” перемогла у фінальному матчі з рахунком 3:1” (команда); “Мебіл ойл” заснована 1882 року” (монополія); “Прадо” відомий колекціями іспанського мистецтва” (музей).

11. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова. “У районі відкрита нова АЗС” (автозаправна станція); “Наш НДІ уклав кілька перспективних договорів” (науково-дослідний інститут). У деяких випадках відзначається родова варіантність абревіатур. Наприклад, слово ВАК (Вища атестаційна комісія) вживається як невідмінюваний іменник жіночого роду і як відмінюване слово чоловічого роду: 1992 року розпочала роботу ВАК України; ухвалено рішення ВАКу про затвердження дисертації. Відмінювана форма чоловічого роду властива розмовній мові, невідмінювана форма є літературною.

***********************************

Любий – любимий – улюблений

Любий. Якщо наголос у цьому слові на першому складі, то воно означає “милий, дорогий, коханий”. Якщо на останньому, знайте: такої лексеми немає в українській літературній мові. Відповідник російському любой – будь-який, усякий, кожний, перший-ліпший, про що вже йшлося в одній з попередніх публікацій.

Любимий. У мовному вжитку трапляються вислови з цим дієприкметником, котрий містить у собі відтінок пасивності, наприклад, “Мою першу, любиму й досі, вчительку звали Олена Северинівна” (Степан Олійник). Протиставлення пасивності активному станові особливо виразно проступає в зіставлювальних формах: “Зараз для мене щастя – любити вас і бути любимим” (Іван Кочерга). Орудний відмінок підкреслює пасивність, і тому сполучення типу любимий кимось (“Любимий киянами парк”) підтримує таке слововживання, хоча саме воно непродуктивне в нашій мові, якоюсь мірою суперечить її граматичній системі.

Відчуття системної невідповідності спричинило поширення іншої форми з тим самим значенням – улюблений. “Улюбленим заняттям Антосі було малювання” (Олесь Донченко). З погляду сучасної лексичної і граматичної норм перевагу треба надавати висловам улюблена справа (а не любима справа), улюблена книжка, улюблений письменник, улюблені місця, улюблений колір і т. ін.

Неправильний – невірний

Неправильний – “помилковий”. Неправильні методи, неправильні уявлення. Хибним є вживання в цьому значенні слова невірний, яке має інший зміст. Невірна відповідь. Треба: неправильна відповідь. А прикметники вірний, невірний ставлять там, де мовиться про відданість, стійкість.

Дата добавления: 2015-10-21