Урок 24

Відповідаємо на запитання читачів (XVII)

Мова і мовлення

“Яка різниця між поняттями мова і мовлення?”

Мова – основний засіб спілкування та взаємного розуміння в суспільстві; здатність людини говорити. “Не дадуть дитині до мови дожить” (Тарас Шевченко).

Мовлення – реалізація мови як системи, мовна діяльність, манера говорити. Розвиток мовлення, культура мовлення, усне мовлення, ділове мовлення, сценічне мовлення, радіомовлення, телемовлення, стилістика мовлення.

* * *

Продажні ціни

“Чим можна замінити невдалий зворот продажні ціни?”

Словосполученням ціни продажу. Також точніше звучить продаж чобіт (чи ще чогось), аніж відпуск чобіт.

* * *

Шульга

“Навіщо оголошувати застарілим і викидати з мовного вжитку питоме українське слово шульга?”

Фіксуючи його як застаріле, деякі словники чомусь надають перевагу лексемі лівша. А тим часом скільки ж прізвищ утворилося від “скривдженого” іменника: Шульга, Шульженко, Шульженчук, Шульгін! Скільки разів ми натрапляли на нього в класичній літературі та живій народній мові, навіть у сучасного письменника Олександра Ільченка, доброго знавця української мови, читаємо: “Він, шаблюку вхопивши по-татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто”. Навряд чи є підстави виводити це слово “за штат” і не послуговуватися ним у нашій літературній мові.

* * *

Чому неправильні вислови музикальна школа, музикальне училище?

В українській мові є паронімічна пара музикальний – музичний, слова якої чітко розрізняються за змістом. Музикальний згідно з літературними нормами виступає у двох значеннях: а) “обдарований здатністю тонко сприймати музику, відчувати музичні твори, виконувати їх” (музикальний слух, душа, дитина, родина, народ); б) “мелодійний; приємний звучанням”. Музикальний голос, музикальний вірш.

Російська мова в цих двох значеннях знає лише слово музыкальный, тому в мовленні якоїсь частини українців можливі ненормативні словосполучення музикальне училище, музикальна школа. Треба: музичне училище, музична школа. Музичний – той, що має стосунок до музики як виду мистецтва. Музичний (а, е, і) інструмент, студія, магазин, знання, виховання, вікторина, товариство, критик і т. ін.

Слід, проте, брати до уваги, що, обираючи один з розглядуваних прикметників – музикальний чи музичний, маємо неодмінно враховувати контекст, бо з деякими словами вони обидва вільно поєднуються. Приміром, музикальний твір і музичний твір. “Усім сподобався романс “Гаї шумлять” – один з музикальних творів Георгія Майбороди” й “У концерті виконувалося кілька нових музичних творів”. У першому прикладі вжито музикальний, оскільки мовиться про мелодійність творів, приємність для слуху; в другому – музичний, адже визначається належність їх до виду мистецтва (музики). Практично в складних випадках можна орієнтуватися на таку ознаку: якщо перед словосполученням, яке викликає сумнів, можна поставити прислівники дуже, надзвичайно або утворити ступені порівняння цього прикметника, слід ужити якісний прикметник музикальний (“Усім сподобався романс “Гаї шумлять” – один з дуже (надзвичайно) музикальних творів Георгія Майбороди”; коли ж контекст не дає змоги цього зробити, використовуємо музичний.

* * *

Вантажівка чи грузовик?

Слово вантажівка останнім часом дедалі частіше вживають засоби масової інформації. Імовірно, своїм походженням іменник зобов’язаний художній мові. Наприклад, його часто використовував у творах письменник Борис Харчук. Вантажівка стала гідним замінником кальки з російської грузовик. Мовознавці рекомендують послуговуватися лексемою в усіх сферах, залишаючи для розмовного стилю варіант вантажка.

* * *

У тому числі чи зокрема?

Повсюдно чуємо в тому числі, хоч цей канцелярський вислів, запозичений з мови північного сусіда, успішно замінюється словом зокрема або його дуже рідко вживаним відповідником зосібна.

* * *

Користуватися успіхом чи мати успіх?

“Нова книжка письменника користується успіхом”, – пишуть критики, рецензенти, не замислюючись над тим, що читачеві, який звик думати по-українському, такі рядки, за висловом Бориса Антоненка-Давидовича, “відгонять обвинуваченням”. Справді, дієслова користуватися чи користати, походячи від іменника користь, означають “діставати якусь вигоду”. Але яку, власне, вигоду має нова книжка письменника, про котру критик пише, що вона “користується успіхом”? Ніякої. Тому й слід було вдаватися до інших слів, наприклад: “Нова книжка письменника має успіх” (або “зажила успіху в читачів”).

Отож запам’ятайте: дієслова користуватися, користати передають поняття “робити щось, дістаючи від того вигоду”, і ці лексеми годиться вживати тільки в їхньому безпосередньому значенні.

* * *

Дата добавления: 2015-10-21