Урок 13. Відповідаємо на запитання читачів (VII)

Відповідаємо на запитання читачів (VII)

Мати рацію чи бути правим?

Коли йдеться про визнання слушності міркувань або дій, українська мова використовує фразеологічний зворот мати рацію. Він наявний у творах багатьох класиків нашої літератури минулого і сучасного, наголошує мовознавець Олександр Пономарів. Наприклад: “Ех ви, ясновельможні дикуни! Боїтеся Кармелюка – і маєте рацію!” (Степан Васильченко). Синонім цього звороту – ваша (твоя) правда. “Твоя правда: я завалив вступні іспити, бо не готувався до них” (з живих уст). Натомість прихильники зближення чи навіть злиття мов обстоювали й обстоюють калькований з російської вислів ви праві, хоч основними значеннями слова правий (наголос на першому складі) у нас є “справедливий, праведний, безгрішний, невинний”, а не “слушний”. Ще менше пасують до згаданого фразеологізму омонім правий (протилежне поняття до лівий) та омограф правий (наголос на останньому складі): “рівний, прямий”. “Рубайся, дерево, криве і праве” (Матвій Номис). Отже, повноцінні українські відповідники російського вислову вы (ты) правы (прав) – ви (ти) маєте (маєш) рацію; ваша (твоя) правда.

* * *

Винятково і виключно

Чи можна замінювати прислівник винятково прислівником виключно?

Замість того, щоб використовувати синонімічні прислівники на позначення високої міри ознаки – винятково, дуже, надзвичайно, зловживають штучно створеним словом виключно. Правильні вислови: винятково (дуже, надзвичайно) здібний студент, винятково (дуже, надзвичайно) щастить і неправильні: виключно здібний студент, виключно щастить. У ролі частки бажано замість виключно вживати звичні слова тільки, лише. Уміти говорити і не лише словами; допомогу подаватимуть тільки тим, хто перебуває за межею бідності.

* * *

Оберега та оберіг

“Яка різниця між іменниками оберега та оберіг?”

У Словнику за редакцією Бориса Грінченка та деяких інших знаходимо форму оберега. Цим словом називають усе те, що оберігає від лихого, недоброго. Оберегою є певні дії, обряди (скажімо, замовляння, нашіптування тощо), спрямовані проти різних чвар, хвороб, зурочення. Оберега – це талісмани, ладанки, амулети, що, за віруванням, протидіють недугам і будь-якому лихові. Поширена в сучасній українській мові й варіантна форма чоловічого роду оберіг. Від обох згаданих форм утворюється множина обереги.

* * *

Староста в родовому відмінку множини

“Яке закінчення має іменник староста в родовому відмінку множини?”

У родовому відмінку множини він виступає у двох формах: старост і старостів. Перше слово означає відповідальну особу в якійсь групі (староста курсу, староста класу, староста гуртка); друге – дійову особу весільного обряду, свата. В останньому випадку закінчення слова та перенесення на нього наголосу (у формах множини) відіграють розрізнювальну роль, розмежовуючи омоніми: старост (гуртків), старостів (сватів). “Сиділо тут і кілька поліцаїв та старост, та їм таки було легше, ніж отаким, як Калинка, бо вони хоч знали, що завинили, їх не пекла, не душила, не гризла образа – ця найпекельніша мука з усіх людських мук” (Анатолій Дімаров), “Сказала Настя, стоячи під яблунею: – Піду за тебе, присилай старостів” (Михайло Коцюбинський).

* * *

Дата добавления: 2015-10-21