Урок 10

Часопис “Книжковий огляд”

З’явився часопис про літературу (феноменально – українською мовою!). Називається він “Книжковий огляд”. Але... Ось кілька прикладів, як там пишуть навіть не про саму літературу, а про торгівлю взагалі й літературою зокрема (число 3, 2002 р.)

“Навіщо, що називається, винаходити велосипед” – по-перше, краще, так би мовити; по друге, небажаний збіг: що-що, варто б і над таким міркувати; “Магазини приклали чималі зусилля” – доклали чимало зусиль (с.46); “цікавлячі його речі” – речі, що його цікавлять (с.47); “у п’ять хвилин ім’я нового члена занесуть до бази даних” – за п’ять хвилин; “по такій картці можна брати товари в кредит” – за такою карткою, на таку картку; “акція відноситься до позиціонування торгових марок” – належить (с.48). “Цей прийом... більш розповсюджений” – поширений; “Потрібно було зіскребти покриття...” – зішкребти; “пред’явивши в якості “лотерейного квитка” свій журнал” – як лотерейний квиток (с.49); “Працівники ж встигають і приготувати, і зазвати відвідувачів...” – закликати (с.50); “спеціаліст по зв’язкам із громадськістю” – по зв’язках; “В-четвертих”, “в-п’ятих” – по-четверте, по-п’яте (ст.54); “друкують на противному папері” – на гидкому, огидному (с.70); споживання паперу росте із швидкістю, приблизно в два рази перевищуючою швидкість росту споживання... “ – зростає із швидкістю, яка вдвічі перевищує зростання споживання...”; “Ми хочемо внести свій внесок... у процес зупинки...” – ми хочемо зробити свій внесок у процес припинення (с.72); “Але помріяти все рівно приємно” – все одно (с.73). Десятки помилок у кількох матеріалах. Стаття “Сучасна література на “зеленому папері” до того ж аж ряботить назвами видавництв і компаній, писаних англійською. З елементарної поваги до читача годилося б подавати хоч у дужках українську їх транскрипцію, а то й тлумачення (тут виняток зроблено лише для назви конференції “Папір і навколишнє середовище”). Прикро, що видавці так легковажно ставляться до редагування. Невже гадають, що через україномовний інформаційний голод і таке згодиться?

З нотаток на берегах:

“У зв’язку з ускладненням кліматичних умов”, – чуєш у радіопередачі про погоду на найближчі дні. Але ж клімат так хутко не міняється; треба було – “погодних умов”.

У журналу “Київ”, виявляється, є не передплатний індекс, а підписний. У ньому ж трапилася загадкова фраза: “А ще раніше, коли Франція, яка до Х століття називалася Галлією, тут хазяйнували римляни”. Не одразу й второпаєш, що тут зайве “яка” (разом з комою, звісно). Обидва ці ляпи з № 11 – 12 журналу, 2000.

В історичному романі Олеся Лупія “Лицарі помсти” (той-таки номер “Києва”) читаємо: “Врешті питання зброї обговорювалося на кожному засіданні генеральної старшини”. А йдеться ж про події середини ХVІІ століття, коли таких канцелярських “перлів” ще не було винайдено. То для чого їх вставляти у живе тло оповіді? Можна ж просто написати: “Про зброю говорили...”

Один письменник до іншого видання пише цілком серйозно: “Епілептична орбіта комети...” – мовби в неї психічна хвороба. А насправді ж – “еліптична”. У нього ж – “десертація”, замість “дисертації”. Сміх, панове, та й годі! “Натомість треба мати добросовісність і сумлінність у праці на славу Батьківщині” (“Слово Просвіти”, № 20, 17 – 23 травня 2002 р.). Обидва підкреслені слова говорять про одне й те саме, тільки перше – калька з російської, а друге – питоме наше.

* * *

Здається, хто мав би знати мову краще, аніж науковці? Люди не просто грамотні, а й освічені. Та, на жаль, чимало цих освічених теж щонайчастіше грішать проти мови, захоплюючись іншомовними запозиченнями. Ми з колегою назвали таку неперетравну мішанку дисертантським стилем. Ось кілька зразків. “Евентуально-віртуальні парадигми й дискурси сучасної поезії. Запоріжжя й Чернігів – найцікавіший транзит (тандем) України”. (Оголошення в “Українському слові” за 2003 р.). “Йдеться про домінантні символи народної самосвідомості, на підставі яких формується онтологічна та екзистенціальна життєва парадигма, передусім про архетип дерева, поза яким немислимий ні індивід, ні етнос, ні космос”. (Юрій Коваль. “Поетичний космос Василя Герасим’юка”, “ЛУ”, № 6, 6. ІІ.2003).

Щось уторопали? Тут, як мовиться, не тільки без півлітра не розберешся, а не в усьому й словник іншомовних слів зарадить!

* * *

З цікавістю прочитав у № 11 журналу “Київ” за 2002 рік матеріал професора Бориса Степанишина “Іншомовна лексика в українському мовленні. Чи можна (і чи треба) обходитися без чужомовних слів?” Автор пише: “Хто з нас не чув у виступах навіть високих посадових осіб, скажімо, речень такого типу: “Превалююча частина екзистенції сучасного соціуму – це абсолют неіндиферентного конгломерату різних уже заакцентованих факторів, що діють у приватному секторі інвестованих зарубіжними фірмами структур?” І запитує далі: “Якою мовою викладена ця тирада? За граматикою і стилістикою – це нібито українська мова. А от за лексикою – ні, хоча всі використані слова є в українських словниках. Це речення важко назвати українським через засилля іншомовних слів. Переважна більшість їх має автохтонні (автохтонний – грецького походження, означає той, що зародився на місці сучасного проживання, існування. – П. Ф.), українські відповідники, а саме: превалююча – переважаюча, екзистенція – сутність, соціум – суспільне середовище, абсолют – вершина, неіндиферентний – небайдужий...” Справді, можна тільки поспівчувати нашій бідній знехтуваній мові, та й такому мовцеві, бо наведена фраза скидається на пародію. Але, на жаль, так дуже часто пишуть, кажуть тепер...

Окрім усього, у статті професора мою увагу привернув іще й перелік іншомовних слів, “без яких легко обійтися”: адвокат – захисник, акомпанемент – супровід, базуватися – грунтуватися, бар’єр – загорожа, вахтер – сторож, бібліотека – книгозбірня, віртуозний – майстерний, вульгарний – брутальний тощо. Але ж ці та багато інших слів уже досить природно увійшли в наше мовлення так, що й не завжди помічаєш їхню ненашість. Про що свідчать, до речі, й пропоновані п. Степанишиним деякі “автохтонні” відповідники. До прикладу, майстерність – слово теж не нашого роду-племені, а запозичення, від німецького Meister, брутальний – від французького brutal...

Гірше з новочасною повінню іншослів’я, якій чомусь не хочуть ставити загати, шукати українські відповідники наші вчені-мовознавці – згадаймо хоч би й лексику, що стосується бізнесу та комп’ютерної справи, багатьох інших ділянок буття. А шкода, бо потоне, задихнеться наше слово у чужому потоці. А разом з ним і народна душа.

***********************************

Дата добавления: 2015-10-21