Ви зробила, Ви зателефонував

“Чи правильні вислови “Ви зробила”, “Ви зателефонував” і таке інше?”

Ось що писала відомий мовознавець Євгенія Чак. Якщо в реченні присудок виражений дієсловом, а підмет – займенником, то вони мають неодмінно узгоджуватися, хоч би йшлося про одну особу: “Ви говорили”, “Ви приїхали” (а не “Ви говорила”, “Ви приїхав”).

Дієслівний присудок часом помилково не узгоджують у числі з підметом-займенником за аналогією до випадку, коли присудок виражений прикметником. За нормами літературної мови при підметі-займеннику, який означає одну особу, але стоїть у множині, присудок-прикметник здебільшого вживається в однині: “Ви молода”. Однак це стосується тільки присудків, виражених прикметниками, а на присудки-дієслова не поширюється. Дієслівні присудки обов’язково узгоджуються з підметом-займенником і стоять у множині, незалежно від того, чи такий займенник означає кілька осіб чи одну: “Ви розповідали”, “Ви згадували”. Так само “Ви зробили”, “Ви зателефонували” (а не “Ви зробила”, “Ви зателефонував”).

* * *

Якого відмінка вимагає після себе дієслово дякувати?

У сучасній українській літературній мові воно вживається тільки з давальним відмінком – дякувати (кому? чому?). “Хазяїн... став дякувати Трохимові, що він такий вірний” (Григорій Квітка-Основ’яненко), “Схиливши білу головку, наче дякував (первоцвіт) золотому сонечку, що воно першому дало спроможність побачити веселе свято весни” (Михайло Коцюбинський).

Побудовані за російським зразком звороти дякую вас, дякую тебе тощо, якими користується дехто з мовців, з погляду літературної норми помилкові.

* * *

Всезагальний, віднайти, допоки – словесні покручі

“Мене дратують слова всезагальний, віднайти, допоки, які звучать по радіо, з екрана, трибун і, що найгірше, зі сторінок літературних творів, газет. Кажуть, що це нібито неологізми – “свіжа кров” мови. На мій погляд, то звичайнісінькі словесні покручі. А що думають про них українські лінгвісти?”

Олександр Пономарів переконаний, що для існування незафіксованої жодним словником кальки всезагальний немає ні підстав, ні потреби.

Святослав Караванський наводить приклад: “Полотно митця прикувало всезагальну увагу”. Чи ж не буде досить тут прикметника загальний: “Полотно митця прикувало загальну увагу”? Нащо розтягати висловлювання: всезагальний довше, ніж загальний. Знову-таки маємо справу з калькуванням: російське всеобщий обертається на всезагальний, зауважує мовознавець. Чудовий стиліст, письменник і педагог Василь Латанський прочитав якось в оповіданні: “Вона віднайшла нарешті дочку”. І був обурений: чому віднайшла, а не просто знайшла? Адже дієслово віднайшла сприймається так, наче жінка вже раніше знаходила дочку, потім загубила, а тепер знайшла ще раз. І як висновок Латанський подає слова, почуті колись із уст сивенької бабусі на його рідній Черкащині: “Таке рече, що ні лізе, ні тече”.

Прислівника і сполучника допоки “Словник української мови” (СУМ) фіксує зі значенням “поки, доки” та ремаркою діалектичне. То, може, й справді нехай виступає як діалектизм у певних текстах, а не надавати йому такої популярності, яку спостерігаємо нині?

* * *

Письменники і поети

“Чи не дивує ведучого “Уроків державної мови” отаке несполучуване словосполучення, як письменники і поети?”

Дивує й прикро вражає. Насамперед тим, що його незрідка вживають і самі трудівники пера, не замислюючись над змістом висловленого. Варто заглянути до словника літературознавчих термінів, щоб упевнитися: письменник – людина, яка пише художні твори, професійно займається літературною діяльністю. Залежно від основного роду творів розрізняють письменників: прозаїки, поети, драматурги. Тобто поети – це і є письменники. Тому словосполучення письменники і поети – неправильне, надумане

Дата добавления: 2015-10-21