Урок 17

Відповідаємо на запитання читачів (XI)

Дієслово зазнавати з іменниками

“З якими іменниками найчастіше сполучається дієслово зазнавати?”

З іменниками поразка, крах, лихо, горе, нещастя, небезпека в розумінні “пізнавати на власному досвіді, переживати щось, стикатися з чимось”. Наприклад: “Усі ці дні, що він (капітан) уже вдома, мати тільки ним і живе, ласка її невичерпна, але іноді йому здається, що й рідній матері він був дорожчий отой – морський, буряний, той, що долав урагани, зазнавав небезпек, викликав тривогу за себе, а не цей безкрилий, тихий, домашній...” (Олесь Гончар). Уживаючись переважно з абстрактними іменниками, котрі передають негативний зміст, це дієслово може часом поєднуватися з лексемами, що мають позитивне значення. “Вже давно Єремія не зазнавав такої радості, такого спокою, який тепер злинув... неначе з рожевого неба, з цвіту троянд та подиху весни” (Іван Нечуй-Левицький). Зазнавати розкошів, зазнавати щастя. Крім зазнавати, з абстрактними іменниками синонімічного ряду лихо, горе, біда, нещастя може сполучатися дієслово спіткати. Скажімо, родина зазнала горя – родину спіткало горе. “Далі уже і робота хатня, легше б було, та мене лихо спіткало”. (Панас Мирний).

Поширена стилістична помилка полягає в тому, що в усному мовленні та на письмі замість зазнавати з іменниками поразка, лихо, біда, нещастя й іншими такого плану вживають дієслово терпіти. Треба: не терпіти крах, а зазнавати краху (невдачі, провалу, катастрофи в якійсь справі), не терпіти поразку, а зазнавати поразки. Зате в значенні “стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати” воно цілком доречне. “Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити. А ще краще, пане-брате, ні чинить, ні зазнавати” (Борис Грінченко).

У лексем терпіти і зазнавати є й граматичні відмінності. Перша з них може виступати з додатком у знахідному відмінку (терпіти біль) або без нього; друга – тільки з додатком у родовому відмінку (зазнавати – чого?).

* * *

Рослинна олія та оливкове масло

“Наші ЗМІ рекламують рослинну олію та оливкове масло. А чи правильні ці назви?”

Олія, як відомо, буває тільки рослинна, тому досить сказати олія, а оливкова, соняшникова, кукурудзяна – то вже види її. А що таке масло?

1. Харчовий продукт, який виробляють, збираючи вершки. Свіже масло.

2. Жирові речовини – продукти перегонки нафти, вугілля. Машинне масло. Мінеральні масла. А вживання словосполучення оливкове масло – помилкове.

* * *

Робити візит чи наносити візит?

Візит українці завжди робили й роблять і ніколи не наносили і не наносять. Скопійований з російської вислів наносити візит узагалі звучить карикатурно. Як і модний нині наносити удар. Таку моду підживлює недостатнє знання молодим поколінням літературної мови, тобто, кажучи відверто, малограмотність, яку залишила нам у спадок мовна політика СРСР. Між тим багато наших словників не рекомендують звороту наносити удар, а фіксують завдавати удару, підтримуючи давню українську традицію використовувати дієслово завдавати із значенням “заподіювати”, “спричиняти”. До спілки з ним охоче пристають іменники: завдавати жалю (“Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш” – Словник Бориса Грінченка), завдавати жаху (“Щоб більше жаху їй завдать...” – Леонід Глібов), завдавати муки (“Не завдавай мені молодому смертельної муки” – нар. пісня), завдавати сорому (“Він ламає завіти... та завдає їй сорому перед людьми” – Михайло Коцюбинський), завдавати туги (“Не завдавай, чорнявая, моєму серцю туги” – нар. пісня).

Інколи лексему завдавати поєднують також з іменниками, що мають позитивне забарвлення. “Слава та, я признаюсь, завдавала серцю втіхи” (Леся Українка).

* * *

Житель і мешканець

“Коли ставити слово житель, а коли – мешканець?”

Іменник житель означає “той, хто взагалі десь живе”. Наприклад: “На березі бухти товпилися жителі Севастополя” (Василь Кучер), “Килигея вже ждали кілька місцевих жителів” (Олесь Гончар). Поряд з цим у теперішній мовній практиці широко послуговуються синонімом мешканець, що запозичений із польської мови. Усталився він передусім як наймення особи, котра займає якесь приміщення: мешканці гуртожитку, мешканці квартири, мешканці поверху. Однак останнім часом таким словом називають і людину, яка живе в певному місці: мешканець столиці, мешканець Кагарлицького району.

Так можна сказати і про тварин, що населяють ту чи ту місцевість: мешканці лісу, мешканці морів (степів), мешканці пустелі. У цих значеннях у сучасній літературній мові слово мешканець майже витиснуло лексему житель.

* * *

Як правильно: за посадою чи з обов’язку?

Ось що пише з цього приводу мовознавець Святослав Караванський: “Цитую витяг із статті 131 Конституції: “До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного суду...” Щоб зрозуміти, що таке за посадою, багато хто з читачів подумки звернеться до російської мови: “Ага! Це по должности”. Іншими словами, український вираз стає зрозумілий через посередництво російської мови. Бо сполучення за посадою абсолютно важко зрозуміти одразу “просто з мосту”. Прийменник за у нас не скрізь можна вжити з успіхом там, де росіяни вживають по. Тому краще відійти від калькування і пошукати в нашому мовному фонді чогось рівнозначного і зрозумілого. Після пошуку наведена цитата звучатиме так: “До складу Вищої ради юстиції з обов’язку входять Голова Верховного суду...” Чи не краще? Зрештою, можна знайти і щось інше, але головне – не мавпувати”.

Дата добавления: 2015-10-21