Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Вимова приголосних

Читайте также:
  1. ВИМОВА СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
  2. Зміни в групах приголосних
  3. Історія формування вторинних приголосних
  4. Принципи виділення фонем. Голосні та приголосні звуки. Основні критерії розділення голосних та приголосних звуків (акустичний, артикуляційний, функціональний).
  5. Спрощення в групах приголосних
  6. Спрощення у групах приголосних.

С c вимовляється як українські [ц] i [к].

Якщо с стоїть перед е, i, у, ае, ое, eu, то вимовляється як [ц]:

civis – громадянин

centum – сто

cylindrus – циліндр

scaena – сцена

соеnа – обід

Cyprus – Kiпp (ocтpiв)

сeu – подібний, схожий

Перед а, о, и, приголосними та в кінці слова с вимовляється як [к]:

candidatus – кандидат

contractus – контракт

сиrа – турбота

crimen – звинувачення

pactum – договiр, пакт

credo – вірю

H h вимовляється як український [г]:

hоnor – честь, пошана

hora – пора року, дня; година

G g вимовляється як український [ґ]ґудзик; німецький [g] – gut; англійський [g] – good:

gradus – крок, ступінь

gelidus – холодний

gladius – меч (гладіатор)

gens, ntis f – рід, плем’я, народ, нащадок

gaudium – втіха, радість (gaudeamus)

К k вживається для позначення звука [к] i зустрічається в латинській мові в декількох словах:

Kalium – калій

Kaeso – Кезон, чоловіче ім'я

Kalendae – Календи, перше число кожного місяця (звідси «календар»)

Kiiovia – Київ

(C)Karthago – Карфаген

L l вимовляється м'яко, як у німецькій або французькій мовах:

lapis – камінь (лапідарний)

lis – cварка, суперечка, суд

locus – місце

lapsus – помилка

lux – світло (Люцифер)

salutare – вітати

R r вимовляється твердо, як український [р]:

regio – район, країна, область (регіон)

repetitio – повторення

religio – благочестя, святість, культ (релігія)

S s вимовляється здебільшого як український [с]:

signum – знак

separatus – відокремлений

semestris – півріччя

sors, sortis f – жереб, оракул, сума боргу; юр. ділянка, позичковий капітал (сорт)

spes, spei f (spero) – надія, чекання

У середині слова між двома голосними (в інтервокальній позиції) або між голосним з одного боку i приголосними m або n – з другого s вимовляється як український [з]:

risus – смix

lusor – співець, гравець

censor – цензор, критик

rosa – троянда

basis – основа

X x вимовляється як [кс]:

lux – світло

nох – ніч

rex – цар

х мiж голосними вимовляється як [кз]:

exercitus – військо, армія

executio – мука (Христа), екзекуція

exemplar – екземпляр, зразок, примірник, оригінал

sexus – стать (чол., жін.), секс

Z z зустрічається в словах грецького походження i вимовляється як [з]:

zona – пояс, зона

Zodiacus – Зодіак

У двох словах Zz читається як [ц]:

Zincum – цинк

іnfluenza – грип

Q q вживається тільки у сполученні з u перед голосними i вимовляється як [кв]:

aqua – вода (звідси aквapiyм, акваторія)

quartus – четвертий

colloquium – розмова, співбесіда

Quercus – дуб

querela, quaerimonia – скарга

Сполучення ti в класичній латині у вcix позиціях вимовлялось як [тi]. У IV-V ст. н. е. ti перед наступним голосним стало вимовлятися як [ці], i ця традиція збереглася до наших часів.

lectio – читання, вибір

eruditio – освіта, навчання

ratio – розум

fictio – видумка, вигадка, фікція, коригування (законна фікція)

sententia – вислів, думка, сентенція

natio – нація, народ, рід, плем’я

Якщо перед сполученням ti стоять приголосні s, t, х, то слід вимовляти [тi]:

ostium – двері, вхід, отвір, гирло (ріки)

bestia – тварина, звір (бестіарій)

fasti, orum pl – календар (фасти) пор. нім. fasten– постити

festino – я поспішаю

constiutio – устрій, указ (конституція)

aestimatio – оцінка майна, ціна

mixtio – суміш

Attius – Аттій

Сполучення ngu перед голосними вимовляється як [нґв]:

lingua – мова

sanguis – кров (звідси санґвінік)

unguis – ніготь, пазур

unguentum – мазь, пахощі

Сполучення su на початку i в середині слова перед голосною, з якою утворює окремий склад, вимовляється як [св]:

Suavis – приємний

Suebi – свеви (германське плем'я)

persuadeo – я переконую

Але! Su-us – свій

Сполучення ch вимовляється, як український [х]:

charta – карта, папір

chirurgus – хірург

architectus – архітектор

Archimedes – Архiмед,

Calchas – Калхант

Шиплячих звуків у латинській мові немає. Тому сполучення звукiв sch слід вимовляти як [сх], а не [ш]:

schola – школа

schema – вигляд, образ

scholastica – шкільні диспути

schisma – розкол, схизма

schedium – поетичний експромт

Сполучення рh вимовляється як український [ф]:

Philippus – Філіп

Zephyrus – зефір

philosophus – філософ

syngrapha, atis, n – гр. вексель, боргова розписка

elephans, ntis – слон

triumphus – тріумф

autographum – автограф

Сполучення rh вимовляється як [р]:

rhetor – ритор, учитель красномовства

Rhodanus – Рона (piкa)

rhythmus – ритм

rhombus – ромб

rhetorica – риторика

Сполучення th вимовляється як [т]:

theatrum – театр

cathedra – крісло, кафедра

thesis – положення, теза

 

Практичне заняття ІІІ. Поділ слів на склади

Число складів у слові визначається кількістю голосних. У слові стільки ж складів, скільки голосних. Існують правила поділу на склади латинських слів.

1. Якщо приголосний стоїть між двома голосними, то він належить до наступного складу:

do-mus – дім

au-ris – вухо

a-qui-la – орел

2. Якщо між голосними декілька приголосних, то останній, a iнодi й передостанній приголосний належить до наступного складу:

con-tac-tus – дотик, контакт

con-flic-tus – сутичка, an-nus – piк

3. Якщо в слові є сполучення німого приголосного (b, р, d, t, g, с) з плавним (l, r), то воно не розривається:

pa-tri-a – батьківщина

a-gri-co-la – землероб

te-ne-brae – сутінки, темрява

4. Префікси у словах відділяються:

ad-iun-go – запрягати

con-cur-ro – збігатися

ex-am-bu-lo – виходити на прогулянку

in-cen-do – запалювати

Дифтонги i диграфи на склади не розбиваються:

Eu-cli-des – Евклід

a-moe-ni-tas – краса

Практичне заняття ІV. Наголос (Accentus)

Довгота i короткість складу

Запам'ятайте! Tenete memoria!

При постановці наголосу підрахунок складів у латинській мові ведеться від кінця слова:

V IV II II I

na – vi – ga – ti – o – плавання

IV III II I

prae – si – di – um – підтримка, опора

Наголос у латинській мoвi ніколи не ставиться на першому складі від кінця слова. Наголос може стояти на другому або на третьому складі від кінця слова.

Наголос ставиться на другому від кінця слова складі, якщо він довгий:

IV IIІ II I

mo – nu – men – tum – пам'ятник

III II I

a – mi – cus – товарищ

Якщо другий склад від кінця слова короткий, то наголос переноситься на третій склад:

dо-mі-nus – господар,

cre-de-re – вірити,

mo-bi-lis – рухомий

У двоскладових словах наголос завжди ставиться на другому складі від кінця:

con-sul – консул,

fi-nis – кінець,

ma-ter – мати

Правила довготи i короткості другого складу від кінця слова

I. Другий склад довгий:

а) якщо у слові є дифтонг або диграф:

la-gоe-na – бутель з ручками

a-moe-nus – приємний

б) за природою (довгота складу вказана у словниках за допомогою знака):

fi-gu-ra – зовнішній вигляд

la-cri-ma-lis – слізний

lon-gi-tu-do – довжина

в) за положенням, якщо голосний другого складу стоїтъ перед двома приголосними:

ma-gіs-ter – учитель, наставник

au-tum-nus – осінь

fun-da-men-tum – основа, фундамент

Якщо передостанній склад стоїть перед сполученням німих приголосних b, с, d, g, p, t з плавними l, r (br, cr, pi, cl тощо), то він короткий:

te-ne-brae – сутінки, темрява

II. Другий склад короткий:

а) за природою (короткість складу вказана в словниках за допомогою знака):

po-pu-lus – народ

si-mi-lis – подібний

scri-be-re – писати

б) за положенням, якщо він стоїтъ перед голосним або перед h

con-tra-ho – втягую

con-cor-di-a – згода

vic-to-ri-a – перемога

Буквосполучення ch, rh, ph, th не зумовлюють довготу попереднього складу:

phi-lo-so-phus – ф1лософ

sto-ma-chus – шлунок


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 137 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ПЕРЕДМОВА | Заснування Рима | Scientia potentia est (F. Becon) | Словник | PRAEPOSITIO (прийменник) | Модульна контрольна робота №2 | GERUNDIVUM | PRONOMEN (займенник) | Модульна контрольна робота №3 | Додаток А |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Латинська абетка| Словник

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.016 сек.)