Напрями щодо вдосконалення процесів реструктуризації банківської системи

З огляду на важливість реструктуризаційних процесів для економіки України взагалі й банківського сектора зокрема, а також зважаючи на тривалість фінансово-економічної кризи, для пришвидшення виходу економіки України з рецесії необхідно запровадити комплекс заходів, які б сприяли реструктуризації в банківському секторі.

З метою удосконалення процесів реструктуризації банківського сектору необхідно:

1. Удосконалити чинне законодавство про банкрутство таким чином, щоб максимально скоротити термін цієї процедури, витрати на її проведення та ефективність. Таким чином банкрутство дрібних банків може позитивно вплинути на довіру до центрального банку і свідчитиме про те, що центральний банк не буде йти на спасіння банків будь-якою ціною. В умовах України така практика є особливо доречною, оскільки не тільки акціонери, а й вкладники дрібних банків добре усвідомлюють той рівень ризиків, які вони несуть, вкладаючи кошти під відносно високі відсотки в банки з сумнівною репутацією.

2. Провести переоцінку активів банків з українським капіталом. «Особливістю» вітчизняної антикризової програми є проведення докапіталізації банків без переоцінки активів за їх реальною вартістю. Наслідком цього стане необхідність запровадження повторної докапіталізації, особливо у випадку подальшої депресії на ринках, що викличе продовження зниження реальної ціни на активи.

3. У банківському менеджменті необхідно строго дотримуватися позитивних гепів, тобто співвідношення в строках надання кредитів та розміщення депозитів. У разі недотримання позитивного розриву між строками надання кредитів та розміщення депозитів може настати ризик нестачі ліквідності і, як наслідок, неплатоспроможність банку.

4. Підвищити ефективність діяльності бюро кредитних історій. Незважаючи на те, що вони діють у державі близько п’яти років, разом з іншими об’єктивними і суб’єктивними причинами вони не пом’якшенню дії кредитних ризиків у банківському секторі. Джерелами отримання інформації для кредитних бюро є банки, страхові та лізингові компанії, а також кредитні спілки. Таку інформація, хоч і перевіряють, однак вона не завжди є об’єктивною, адже надходить у бюро лише зі згоди позичальника і може бути викривлена або прихована.

5. У разі реорганізації можуть виникнути такі три випадки: великий банк поглинає або зливається з рівнозначним за розміром банком; великий банк купує впливовий регіональний банк; великий банк купує малий банк

6. Покращити інвестиційну привабливість банківського капіталу, що являється одним з важливих шляхів капіталізації банків. Цьому сприятиме, перш за все, покращення показників рентабельності діяльності комерційних банків та забезпечення обов’язкової виплати дивідендів.

7. Спростити процедуру реєстрації капіталу і розміщення акцій, а також відмовитися від ряду обмежень, що знижують величину капіталу банківської системи:

не зменшувати розмір основного капіталу банків на розміщення в акції інших кредитних організацій;

враховувати в структурі капіталу загальні резерви та переоцінку основних засобів;

спростити умови договорів субординованого кредиту.

8. Створити і забезпечити відповідними ресурсами новостворені спеціалізовані державні установи, метою яких є реструктуризація активів банківської системи.

9. Зміцнити фінансову стійкість шляхом посилення вимог до коефіцієнта адекватності капіталу, введення однакових ставок оподаткування за фінансовими операціями та резервування за депозитами з метою стимулювання банків переключитися з фінансових і валютних спекуляцій на кредитування приватного сектору.

Реалізація вищеперерахованих заходів дозволить суттєво змінити конкурентне середовище, привнести на вітчизняний ринок нові технології, послуги, стандарти бізнесу, що, в свою чергу, сприятиме поступовій інтеграції українського банківського бізнесу на світовий фінансовий ринок.

Дата добавления: 2015-09-02