Основні принципи системи фінансового моніторингу.

Основними принципами системи фінансового моніторингу банківської сфери, що забезпечують її ефективне функціонування є:

достовірність моніторингу - використання інформаційних даних і системи моніторингових показників (індикаторів), які найбільш повно і достовірно характеризують досліджуване явище;

оперативність - орієнтація на скорочення термінів збору і обробки інформації з метою можливості прийняття екстремальних управлінських рішень,якщо цього потребує ситуація;

систематичність - здійснення моніторингу впродовж більш чи менш тривалого періоду з визначеними інтервалами збору інформації. Відносно стратегічного планування довготривалість моніторингу повинна перевищувати період, на який розроблена стратегія, оскільки в завдання моніторингу входить не тільки поточне спостереження і оцінка реалізації стратегії, але й також оцінка результативності досягнення стратегічних завдань і виявлення нових проблем стратегічного характеру;

комплексність - одночасне відстеження динаміки показників, які характеризують різноманітні сторони розвитку (при цьому можливий як моніторинг кожного окремо взятого показника, так і зведення їх в інтегральний показник, який дозволяє судити про процес реалізації стратегії в цілому), незалежність і об’єктивність. Система моніторингу не повинна залежати від суб’єктивних факторів, серед яких можна розглядати політичні інтереси, оскільки в протилежному випадку не виконується вимога об’єктивності і достовірності;

вірогідність й порівнянність інформації, що дає змогу забезпечити результати, наближені до реальних;

імовірність помилок, що дозволяє відслідковувати помилки, що виникають у процесі оцінки або моделювання, а також у межах розробленої моделі оцінювати ризик можливої помилки та її наслідки, виробляти основні методи реагування на помилку;

відповідність міжнародним стандартам [21].

наукового обґрунтування і актуалізації застосованих в процесі моніторингу методик, що означає необхідність постійного удосконалення методичного забезпечення фінансового моніторингу;

врахування регіональної специфіки банківських секторів (фінансовий моніторинг повинен проводитись як у банківській сфері загалом, так і в регіонах країни - регіональних банківських секторах з виявленням існуючих відмінностей);

безперервності (збір і оцінка інформації повинні здійснюватись постійно, а не періодично);

- доступності висновків і результатів (необхідність розгляду і обговорення документально зафіксованих висновків фінансового моніторингу всіма зацікавленими користувачами інформації щодо банківської системи).

83. Суб’єкти первинного фінансового моніторингу.

Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є:

1. банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші

2. платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

3. товарні, фондові та інші біржі;

4. професійні учасники ринку цінних паперів;

5. компанії з управління активами;

6. оператори поштового зв’язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;

7. філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;

8. спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу.

84. Суб’єкти державного фінансового моніторингу.

Суб'єктами державного фінансового моніторингу є:

- Національний банк України,

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму,

- Міністерство юстиції України,

- центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах надання послуг поштового зв’язку та економічного розвитку,

- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,

- національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Суб'єктами системи фінансового моніторингу в банківській сфері є структурні підрозділи центрального банку та комерційних банків.

Система фінансового моніторингу дає суб'єкту управління інформацію не тільки ддя вибору тієї чи іншої альтернативи з наявного набору, але і дозволяє розробляти нові управлінські альтернативи, тобто формувати набір, а в подальшому надавати мотивований привід для вибору однієї з розроблених альтернатив.

Виокремлення центрального банку як суб'єкта системи фінансового моніторингу пов’язано з тісним взаємозв’язком проведення фінансового моніторингу банківської сфери з реалізацією основних функцій центральних банків, виконання яких визначається рівнем та якістю проведення ними фінансового моніторингу в окремо взятому комерційному банку.

Дата добавления: 2015-09-02