Механізм реалізації основних видів банківських послуг в сучасних умовах.

БАНКІВСЬКА ПОСЛУГА - це кінцевий результат діяльності банку, спрямований на оптимальне забезпечення потреб клієнтів й отримання прибутку банком.

надання банківських послуг пов'язане з використанням грошей у різних формах (готівковій та безготівковій);

абстрактність (послуги не відчутні на дотик, а також складність для сприйняття);

купівля-продаж більшості банківських послуг характеризується тривалістю в часі.

банківські послуги не є лише монополією банку, їх можуть надавати і парабанківські установи.

РИНОК БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ - це сукупність економічних взаємовідносин, що забезпечують реалізацію попиту на банківські послуги з боку клієнтів та пропозицію цих послуг банками на основі сформованої ціни.

За продуктовою ознакою ринок банківських послуг поділяють на

· Ринок кредитних послуг

· Ринок розрахунково-касових послуг

· Ринок депозитних послуг

· Ринок консультаційних послуг

Субєктами ринку банківських послуг є

· Центральний банк

· Комерційн банки

· Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути

· Юридичні та фізичні особи

необхідними умовами функціонування ринку банківських послуг є

· регулювання та регламентація ринкових відносин на ринку банківських послуг законодавчими актами

· наявність портфеля різноманітних послуг

· ринок ціноутворення на банківські послуги

· прозорість інформації про стан та тенденції розвитку ринку банківських послуг.

66. Обслуговування банками корпоративних суб’єктів економічного господарювання.

Головний принцип, яким керується кожний клієнтський менеджер корпоративного бізнесу, - не просто продати банківський продукт клієнту, а побудувати з ним такі стратегічні партнерські відносини, які сприятимуть розвиткові бізнесу обох партерів та ґрунтуватимуться на взаємній повазі, довірі та готовності разом відповідати на виклики сьогодення.
До корпоративних клієнтів банку належать суб'єкти малого, середнього та великого бізнесу, підприємства різних галузей економіки України, у тому числі виробництва, послуг, оптової та роздрібної торгівлі, будівництва, небанківські фінансові установи. Банківські установи пропонують корпоративним клієнтам індивідуальні умови обслуговування та високий рівень банківського сервісу, а широкий продуктовий ряд дає можливість здійснювати повне комплексне обслуговування своїх клієнтів. На прикладі Публічного акціонерного товариства «Ранффайзеи Банк Аваль» можна розглянути основні види послуг корпоративним клієнтам: 1. Управління грошовими операціями: Відкриття рахунків; Система електронного банкінгу; Платежі в національній та іноземній валюті; Касові операції та інкасація грошових коштів; Купівля продаж та конвертація іноземної валюти; Спеціальні послуги Кеш Менеджменту; Послуги з використанням платіжних карток. 2.Депозити: -Депозитні пропозицїі. «Поточний» дозволяє клієнту користуватися розміщеними коштами з незначним мінімальним залишком, передбачає можливість поповнення вкладу, а також дострокове (до дати закінчення вкладу) часткове або повне зняття коштів. «Класичний» — проценти сплачуються в день закінчення вкладу. При цьом) часткове або повне повернення коштів і поповнення вкладу до закінчення строку дії договору не передбачені. 3.Фінансування бізнесу: фінансування поточної діяльності; інвестиційне фінансування; документарні операції; факторинг; лізинг. 4.операції з цінними паперами: купівля та продаж цінних паперів; купівля та продаж цінних паперів за дорученням клієнтів; організація випуску облігацій на внутрішньому та зовнішньому ринках та андерайтинг. 5.Послуги зберігача цінних паперів: Резидентам України та не резедентам України. 6. Платіжні картки: Еквайрінг - діяльність кредитної організації, що включає здійснення розрахунків з підприємствами торгівлі (послуг) за операціями, що здійснюються з використанням банківських карт, і здійснення операцій по видачі наявних грошових коштів утримувачам банківських карт, що не є клієнтами даної кредитної організації. Корпоративні картки поєднують функції міжнародної платіжної картки бізнес-класу та електронної чекової книжки. Картки для приватних підприємців; Зарплатні картки.

67. Надання та реалізація банківських послуг приватним клієнтам.

Приватні особи - це фізичні особи та фізичні особи-підприємці. Діючі акції банку: Система “ Райффайзен Онлайн ” – Інтернет-банкінг для приватних осіб; депозитні та поточні рахунки; грошові перекази; платежі населення; кредитування; оренда індивідуальних сейфів; чеки; Послуги зберігача цінних паперів; платіжні картки. Мобільний бонус МТС; Програма лояльності ФІШКА; пакет “Преміальний”; пакет “Оптимальний”; отримання пенсій та грошової допомоги у “Райффайзен Банку Аваль”; продаж заставного майна; Купівля-продаж валюти. Картка ідентифікації клієнта; Безпека обслуговування.

68. Сутність та класифікація банківських інновацій.

Інновації у фінансовій сфері, в тому числі банківські інновації, посідають особливе місце в розвитку банківських установ. За визначенням, яке вже стало класичним, банківська інновація, або сукупність нових банківських продуктів і послуг – це результат діяльності банку, спрямованої на отримання додаткових доходів у процесі створення сприятливих умов формування та розміщення ресурсного потенціалу за допомогою нововведень, що сприяють клієнтам в одержанні прибутку. У вузькому значенні, банківські інновації – це впровадження нових або суттєво вдосконалених банківських продуктів і послуг, які відповідають існуючим або потенційним фінансовим потребам клієнтів, власним інтересам банку та вимогам банківського законодавства, надають зацікавленим сторонам додаткові вигоди й є результатами банківської діяльності. У широкому розумінні банківські інновації визначаються як процес створення додаткової цінності для клієнтів, працівників та власників банку шляхом внесення якісно нових змін в усі сфери його діяльності – продукти, послуги, процеси, бізнес-моделі та стратегії, що стали результатом практичної реалізації нових ідей, знань та стороннього досвіду. Найголовнішою внутрішньою причиною впровадження інновацій є, безумовно, необхідність забезпечення прибуткової діяльності банку, причому не тільки у короткостроковій, а й у довгостроковій перспективі, що, зрештою, має на меті зростання вартості бізнесу. Класифікація:

- За предметом та сферою застосування: - продуктові: - продукти й послуги: у сфері традиційної діяльності банків; у нових сферах діяльності; інструменти фінансових ринків: пов’язані з передачею ризику;пов’язані з підвищенням ліквідності;спрямовані на збільшення можливостей запозичень;спрямовані на зростання акціонерного капіталу; - процесні: - інновації технологічних процесів; інновації бізнес-процесів; сервісні інновації; маркетингові: - ринкові; інновації у маркетингових комунікаціях; інновації у каналах збуту: інновації дизайну приміщень. - організаційні: - управлінські; концептуальні.

- За ступенем новизни: інновації на рівні окремого банку; інновації на національному банківському ринку; банківські інновації світового масштабу.

- За масштабами впровадження: - локальні; системні.

- За умовами виникнення: - стратегічні; реактивні.

- За характером потреб, що задовольняються: - орієнтовані на існуючі потреби; орієнтовані на формування нових потреб.

- За характером ідеї: - винахідницькі; імітаційні.

- За методикою розробки: - розроблені власними силами; створені у рамках концепції «відкритої інновації».

- За формою захисту прав інтелектуальної власності: - запатентовані; інновації, торговельна марка яких реєстрована; захищені авторським правом; інновації, що є комерційною таємницею; інновації, щодо яких не застосовувався захист прав інтелектуальної власності.

69. Стратегія інноваційної діяльності як складова стратегічного управління комерційним банком.

Аналізуючи проблеми стратегічного управління банком та наголошуючи на необхідності його практичного втілення, слід мати на увазі, що менеджмент сучасного банку – це, насамперед, управління його розвитком через постійне вдосконалення продуктового портфелю, процесів обслуговування клієнтів, технологій, організаційної структури, бізнес-моделей, що становить зміст інноваційної діяльності. Сучасні підходи до формування уявлення про стратегію інноваційної діяльності полягають у розумінні того, що вирішення стратегічних завдань, що стоять перед банками, можливе двома шляхами: на основі вже освоєних, традиційних методів або зміни існуючих та створення нових. Останнє передбачає впровадження інновацій, які є інструментом адаптивного пристосування до умов зовнішнього середовища, що змінюються, а також засобом постійного вдосконалення процесів в організації, спрямованих на зростання ефективності її діяльності. Таким чином, у системі прийняття стратегічних рішень інновації є одним з двох варіантів реагування на ймовірні майбутні зміни ситуації. З іншого боку, за своєю природою, як процеси цілеспрямованої діяльності, всі інновації, до якої би сфери вони не відносилися, мають багато спільного та підпорядковуються єдиним закономірностям виникнення і розвитку. Знання цих закономірностей дозволяє достатньо впевнено передбачати потребу у діях, необхідних для ефективного здійснення нововведень. Саме це підпорядкування інноваційних процесів певним закономірностям й є об’єктивною передумовою можливості стратегічного управління ними. Таким чином, стратегію інноваційної діяльності банку, слід визначати як комплекс управлінських дій, що окреслює напрями, вид та масштаби інноваційної діяльності, яка є адекватною потребам споживачів та змінам зовнішнього середовища й яку повинен здійснити банк для виконання стратегічних та оперативних цілей, враховуючи можливості ефективного використання наявних ресурсів. Отже, відповідно до комерційних банків, необхідним є розгляд типів інноваційних стратегій, які класифікуються залежно від видів інновацій: продуктові (впровадження нових депозитних, кредитних, розрахункових, інвестиційних продуктів, інструментів фінансових ринків); сервісні (орієнтація на розробку інноваційних методів обслуговування клієнтів); технологічні (розвиток дистанційного банкінгу, платіжних інструментів та систем, внутрішньобанківських інформаційних технологій); організаційно-управлінські (стратегії розробки та застосування нових форм організації діяльності, принципів й методів управління, бізнес-моделей); маркетингові (стратегії здійснення інноваційних змін у каналах збуту, маркетингових комунікаціях тощо). З’ясування тенденцій запровадження комерційними банками інноваційних продуктів й послуг доцільно, на наш погляд, проводити за напрямами бізнесу, що формуються за групами клієнтів, які розрізняються фінансовими потребами, механізмами взаємодії з банком, підходами до обслуговування, зрештою, специфікою впливу на фінансові показники діяльності банківських установ. Стосовно останнього варто зазначити, що саме впровадження продуктових інновацій дозволяє банку отримувати, як правило, додаткові комісійні доходи.

70. Аналіз продуктових інновації та їх вплив на результати банківської діяльності.

Продуктові інновації означають впровадження товару або послуги з новими або суттєво покращеними якостями або способами їх використання. Інноваційні продукти й послуги поділяють на такі, що пов’язані з традиційної діяльністю банків як фінансових посередників (депозитною, кредитною, розрахунковою), та ті, що відображають їх проникнення в інші сфери фінансової діяльності – страхову, інвестиційну, кастодіальну, довірчого управління тощо. Продуктові інновації часто супроводжуються маркетинговими та технологічними і складають переважну більшість банківських інновацій, оскільки успіх банківської установи на ринку прямо залежить від запропонованого нею спектру продуктів та послуг.Класифікація продуктових інновацій: - продукти й послуги: у сфері традиційної діяльності банків; у нових сферах діяльності; інструменти фінансових ринків: пов’язані з передачею ризику; пов’язані з підвищенням ліквідності; спрямовані на збільшення можливостей запозичень; спрямовані на зростання; акціонерного капіталу. Поняття "новий продукт" використовується як для визначення вдосконалення та оновлення існуючих продуктів, так і для продуктів, які вперше пропонуються споживачам та можуть задовольняти їхні потреби більш раціональним способом, або можуть приводити до виникнення нових потреб. Новий банківський продукт - це банківська послуга, що вперше пропонується на ринку, або є новою для банку при наданні її своїм клієнтам. При цьому новим продуктом вважається також модифікація вже існуючого продукту стосовно технології надання, або інших параметрів, які споживач вважатиме значущими для себе і які можуть привести до можливості продажу новим типам клієнтів. Новий банківський продукт повинен відповідати таким основним вимогам: відповідність існуючим і потенційним запитам споживачів; забезпечення додаткових доходів банку; вищі якісні параметри продукту на ринку над аналогічними продуктами; відповідність продукту стратегії розвитку банку. У комерційному банку практично можливі два підходи до організаційного забезпечення розробки і впровадження нових продуктів: 1. В банку функціонує окремий достатньо великий підрозділ, основною функцією якого є розробка нових продуктів. Реалізація нових продуктів і контроль за їх проходженням на стадіях життєвого циклу є функцією вже інших галузевих підрозділів; 2. В банку функціонують галузеві підрозділи, однією із функцій яких є також розробка і впровадження нових продуктів. Даний підхід отримав найбільше поширення у практичній роботі комерційних банків. Процес розробки і впровадження нових банківських продуктів передбачає такі етапи:

1. Пошук і відбір ідей. 2. Визначення економічної ефективності продажу нової послуги. 3. Розробка технології нової банківської послуги. 4. Встановлення стандарту якості банківської послуги. 5. Визначення маркетингових складових надання послуги. 6. Визначення ризиків нового продукту. 7. Етап випробування продукту. 8. Виведення нового продукту на ринок. 9. Моніторинг життєвого циклу нового продукту.

71. Оцінка технологічних, організаційно-управлінських та маркетингових інновацій банків.

Технологічні інновації – це інновації, пов’язані з розвитком технічних можливостей функціонування банку У сучасних умовах розвиток банківського бізнесу нерозривно пов'язаний з автоматизацією, впровадженням новітніх технічних засобів і передових банківських технологій по просуванню на ринок банківських продуктів і послуг, а також з пошуком інструментів, що підвищують привабливість банківських послуг, чому сприяють інновації. У світовій банківській практиці зараз відбуваються наступні технологічні інноваційні зміни: - «багатоканальна діяльність» при поєднанні нових і традиційних технологій і інструментів: самообслуговування, дистанційного обслуговування, використання Інтернету, індивідуальні консультації, телефонні центри; - віртуальні банківські і фінансові технології: управління банківським рахунком, готівкові розрахунки, електронний підпис, укладення договорів, фінансові організації (біржі, банки); - розосередження і організаційне розділення банку на три елементи: поширення послуг, виробнича частина і портфельний банк; оптимізація банківської мережі: сегментація, зміни у філіях і філіальній мережі; - комплексне використання нових інформаційних і комунікаційних технологій для електронного і змішаного (традиційного і нового) маркетингу (клієнт сам вибирає форму обслуговування); - нові банківські продукти (послуги) на базі нових технологій, нові автомати самообслуговування (моно - і багатофункціональні, інформаційні). Організаційними інноваціями, за міжнародними стандартами, вважається впровадження нових методів у бізнес-практику фірм, організацію виробничої діяльності та у відносини із зовнішнім середовищем (публічними інституціями, дослідницькими організаціями, клієнтами, постачальниками тощо). Для того, щоб вважатися інноваціями, ці зміни повинні бути результатом стратегічних рішень, прийнятих керівництвом компанії. У межах організаційних інновацій необхідно виділити: - управлінські інновації, що стосуються змін організаційної структури банку, механізмів планування, контролю, управління персоналом, стимулювання тощо; - концептуальні інновації, які втілюються у змінах моделей та стратегій діяльності комерційних банків.
Маркетингові інновації – це впровадження нового маркетингового методу, що стосується суттєвих змін у дизайні або упаковці продукту, його просуванні на ринку, рекламі або встановленні ціни. Ці інновації призначені для забезпечення кращої відповідності виробництва потребам споживачів, нового позиціонування продукту на ринку, для відкриття нових ринків з метою зростання продаж. Серед маркетингових інновацій, котрі, як відомо, пов’язані із вдосконаленням чотирьох «пі» комплексу маркетингу – product, place, promotion, price, - для банківської діяльності найактуальнішими є такі їх види: - ринкові інновації, що пов’язані з виведенням вже існуючих продуктів на нові ринки або застосуванням відомих процесів для обслуговування інших клієнтських груп; - інновації у маркетингових комунікаціях (реклама, програми лояльності, ребрендинг, зв'язок з громадськістю); - інновації у каналах збуту банківських продуктів, що включають розвиток нових організаційних форм та нової філософії діяльності банківських відділень.

72. Інноваційна культура як елемент удосконалення діяльності банківської установи.

Умовою реалізації стратегій інноваційної діяльності банку визнано існування у ньому інноваційної культури, яка є частиною загальної корпоративної культури банківської установи й поняття якої складають відповідні цінності, норми поведінки, традиції. Інноваційна культура неможлива без її цілеспрямованого формування, для чого необхідні інноваційність вищого керівництва та кваліфікований, творчо налаштований персонал. Обґрунтовано, що складовими інноваційної культури банку є канали акумуляції інноваційних ідей, система мотивації інноваційної активності працівників та внутрішні й зовнішні інноваційні комунікації.

Інноваційна культура на рівні організації є складовою корпоративної культури, тому її можна охарактеризувати як сукупність цінностей, традицій, норм та стереотипів поведінки (ментальних моделей) у сфері інноваційної діяльності, на які орієнтуються співробітники при виконанні своїх професійних обов’язків. Саме інноваційна культура визначає міру сприйняття працівниками нових ідей, їх готовність та здатність підтримувати і впроваджувати нововведення за всіма напрямами діяльності банку. З цієї точки зору, функції інноваційної культури у процесі функціонування банківської установи можна визначити таким чином: - рефлексивна, яка полягає в оперативному й конструктивному реагуванні на проблеми, що виникають у процесі розробки та впровадження різноманітних інновацій; - регулятивна, що означає формування стійкої традиції постійної інноваційності, активної участі працівників у нововведеннях як соціальної норми; - трансляційна, яка передбачає передачу новим членам колективу стимулів з метою участі в інноваційній діяльності;

- селективна, що полягає у відборі до колективу тих людей, чия система цінностей відповідає вже сформованій у банку.

Присутність інноваційної культури в окремої особистості та суспільства, у цілому, слід вважати тільки передумовами формування інноваційної культури організації. Її створення може бути наслідком лише свідомих дій керівництва банку. Але для виконання таких дій

саме керівництво повинно відрізнятися високим рівнем інноваційної культури,

мати бажання сформувати її у колективі, а також володіти навичками щодо її

створення. Отже, говорити про можливості формування у комерційному банку

певного рівня інноваційної культури доцільно при існуванні таких умов:

- інноваційно налаштованого керівництва, яке цілеспрямовано запроваджує у колективі відповідні цінності та принципи поведінки; - працівників, які мають достатній кваліфікаційний і творчий потенціал та плідно використовують його у рамках інноваційному процесу. Ознаками наявності у банку інноваційної культури слід, на нашу думку, вважати утворення таких її організаційних складових: - каналів акумуляції та відбору інноваційних ідей, пропозицій працівників банку, а також експертних оцінок нововведень, що пропонуються;

- ефективної системи мотивації інноваційної поведінки персоналу;

- інноваційних комунікацій, що забезпечують рух потоків релевантної

інформації.

73. Корпоративне управління в банківських установах.

Корпоративне управління — це система відносин, яка включає взаємини між керівництвом банку, радою директорів, акціонерами й іншими зацікавленими сторонами, контроль за діяльністю банку, процеси визначення цілей компанії і засобів їх досягнення, створення механізмів зацікавленості ради директорів та керівництва у досягненні поставлених цілей. У банку виокремлюють внутрішню і зовнішню підсистеми корпоративного управління. Внутрішня підсистема складається з власне органів управління самого банку, а зовнішня підсистема складається з чотирьох груп, так званих «зацікавлених сторін», а саме: клієнтів і постачальників; регулятивних органів; інвесторів; суб’єктів, що впливають на репутацію банку. Найбільш впливовим групами є клієнти і регулятивні органи, наявність яких й визначає специфіку банківської галузі й поведінку регулятора банків. Моделі корпоративного управління можна розділити на три категорії відповідно до окремих ознак класифікації: 1.за ступенем концентрації власності (інсайдерська і аутсайдерська); 2.за функціональним призначенням ради директорів (англо-саксонська, континентальна і японська); 3.за структурою спостережних і виконавчих органів корпоративного управління (унітарна модель і модель подвійних рад).

Згідно інсайдерської моделі корпоративного управління, структура власності має високий ступінь концентрації, тобто акціонерами корпорації є невелика кількість власників. Аутсайдерська модель корпоративного управління ґрунтується на непрямому регулюванні зі сторони незалежних членів ради директорів, товарних і фондових ринків. Аутсайдерська система управління передбачає досить велику розпорошеність акціонерного капіталу в руках значної кількості осіб. Фактором розвитку корпоративного управління в США є забезпечення незалежності у розробці, прийнятті та контролі за виконанням відповідних стратегічних рішень радою директорів. Роль незалежних директорів та комітетів ради директорів є визначальною для належної організації корпоративного управління в корпораціях США. Основними рисами німецької системи корпоративного управління, на відміну від американської (англо-саксонської), є взаємна участь в акціонерному капіталі, домінування комерційних банків на ринку корпоративного контролю й участь трудового колективу в корпоративному управлінні, закріплене на законодавчому рівні. Японська школа корпоративного управління характеризується високою питомою вагою банків і різних корпорацій у складі акціонерів, що відповідає німецькій практиці корпоративного управління. Ради директорів японських банків складаються переважно з “внутрішніх” учасників. В межах системи загального права, поширеної у США, Великобританії та інших країнах діяльністю корпорації керує унітарна рада директорів. Закони майже не диференціюють розподіл функцій між виконавчими директорами, тобто директорами, які є одночасно і менеджерами корпорації і незалежними директорами, запрошеними особами, які не мають інтересів у корпорації, а здебільшого визначають відповідальність ради в цілому за справи корпорації.. Рада директорів німецької корпорації складається з двох органів: спостережної ради, що складається з не виконавчих директорів і виконавчої ради (правління), що складається з менеджменту корпорації.

74. Основні принципи корпоративного управління.

Корпоративне управління в банках — це керівництво їх діяльністю, яке здійснюється радами директорів і менеджерами вищої ланки та визначає методи, за допомогою яких банки встановлюють цілі свого бізнесу, до яких належить і створення вартості для власників банків; здійснюють щоденні фінансові операції; враховують у своїй роботі позиції зацікавлених сторін (співробітників, клієнтів, громадськості, регулювальних органів і держави); здійснюють корпоративні дії відповідно до правил забезпечення надійності банківського бізнесу і вимог нормативно-правових актів; захищають інтереси вкладників. Для банківського бізнесу надзвичайно важливе функціонування на основі принципу “стримань і противаг”. Система взаємних обмежень містить у собі контроль на чотирьох рівнях: а) рада директорів; б) спеціально уповноважені особи, які не мають відношення до керівництва щоденними операціями; в) підрозділи, що несуть пряму відповідальність за різні сфери діяльності банку; г) служби управління ризиками і внутрішнім аудитом, що функціонують незалежно від бізнес-напрямків і бізнес-одиниць банку. Корпоративне управління у банку базується на наступних принципах: принцип справедливості; принцип відповідальності; принцип прозорості; принцип підзвітності. Принцип справедливості полягає у дотриманні прав акціонерів й однаковому ставленні до всіх власників акцій, включаючи дрібних та іноземних акціонерів. Принцип соціальної відповідальності стосується участі в управлінні фінансовою установою зацікавлених осіб із метою збільшення суспільного багатства, створення робочих місць і забезпечення фінансової стійкості банківського сектору. Принцип прозорості ґрунтується на вимозі надавати достовірну інформацію про всі істотні аспекти діяльності банку, включаючи відомості про фінансовий стан, склад власників і структуру управління. Принцип підзвітності наголошує на обов'язку ради директорів забезпечувати стратегічне управління бізнесом, контролювати роботу менеджерів і звітувати перед акціонерами. В Україні основні напрями та принципи корпоративного управління в банках сформовано НБУ у 2007 р. в «Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України». Вони висвітлюють такі питання корпоративного управління у банках: роль акціонерів у захисті вкладників та інших зацікавлених осіб; професійна поведінка і чесність працівників банку; розподіл повноважень, компетенції та відповідальності між акціонерами, спостережною радою і правлінням; стратегія розвитку банку і контроль за її реалізацією (включаючи розвиток системи ефективного планування, ризик-менеджменту та систем внутрішнього контролю); розкриття інформації та прозорість Від створення належної системи корпоративного управління в банківському секторі виграють усі зацікавлені сторони: 1.банки підвищать ефективність своєї діяльності; 2.банківська система в цілому залучить нових вкладників, позичальників, інвесторів і інших контрагентів; 3.акціонери банків отримують впевненість у забезпеченні захисту і підвищенні прибутковості своїх інвестицій; 4.держава зможе розраховувати на підтримку банківського сектора у своїх зусиллях по зміцненню конкурентноздатності національної економіки і боротьбі із шахрайством і корупцією.

75. Напрями розвитку корпоративного управління у банку.

Корпоративне управління в банках — це керівництво їх діяльністю, яке здійснюється радами директорів і менеджерами вищої ланки та визначає методи, за допомогою яких банки встановлюють цілі свого бізнесу, до яких належить і створення вартості для власників банків; здійснюють щоденні фінансові операції; враховують у своїй роботі позиції зацікавлених сторін (співробітників, клієнтів, громадськості, регулювальних органів і держави); здійснюють корпоративні дії відповідно до правил забезпечення надійності банківського бізнесу і вимог нормативно-правових актів; захищають інтереси вкладників. Створюючи ефективну систему корпоративного управління, банки зіштовхуються з необхідністю вирішувати безліч специфічних питань на додаток до тих, з якими мають справу акціонерні товариства. Зовкрема: 1.відносини між власниками і менеджерами у банківському бізнесі набагато складніші, ніж у промисловості або торгівлі. Це пояснюється серйозністю інформаційної асиметрії, тобто нерівномірністю розподілу інформації між різними учасниками ринкових відносин унаслідок жорсткого регулювання з боку наглядових органів, великої питомої ваги державного капіталу в банківських системах багатьох країн, інституту банківської таємниці; 2.Для виконання функції фінансового посередництва банкам досить відносно низької, у порівнянні з нефінансовими компаніями, частки власного капіталу у структурі пасивів. Основними напрямами корпоративного управління у банку є: розподіл повноважень, питань компетенції та підпорядкованості між органами управління, організація ефективної діяльності Правління та Наглядової ради; встановлення та затвердження стратегії розвитку банку та контроль за її реалізацією (включаючи формування ефективних систем планування, управління банківськими ризиками та внутрішнього контролю); попередження конфліктів інтересів, які можуть виникнути між акціонерами, членами Наглядової ради, членами Правління, службовцями, кредиторами, вкладниками, іншими клієнтами та контрагентами; визначення правил та процедур, що забезпечують дотримання принципів професійної етики; визначення порядку та контролю за розкриттям інформації про банк.

Відповідно до документів Базельського комітету, ефективна система корпоративного управління в сучасному конкурентноздатному банку базується на основі: цінностей корпоративної культури, зафіксованих у кодексі корпоративної поведінки й інших стандартів ділової етики, а також системи, що забезпечує прихильність цим цінностям на практиці; ясно сформульованої стратегії розвитку, відповідно до якої оцінюються результати роботи усього банку й окремих осіб; чіткого розподілу прав, у тому числі визначеної ієрархії прав у сфері прийняття рішень і обов’язків; ефективного механізму взаємодії і співробітництва між радою директорів, топ-менеджментом і аудиторами; надійної системи внутрішнього контролю; постійного моніторингу ризиків у визначених напрямках банківського бізнесу, що характеризуються високою ймовірністю виникнення конфліктів інтересів; сукупності фінансових і кар’єрних стимулів, що створюють умови для належної роботи менеджерів і інших співробітників; системи інформаційних потоків, що забезпечує внутрішні потреби організації і необхідний для зовнішніх контрагентів рівень прозорості банку.

76. Інформаційно-комунікаційні технології в банківській діяльності.

Сучасні банки, одними з перших почали застосувати у своїй діяльності комп’ютерні й телекомунікаційні засоби. Інформаційні системи істотно впливають на прибутковість кредитних організацій, їх конкурентоспроможність і привабливість для клієнтів. Технологічні інновації дозволяють скоротити час отримання та оброблення інформації, провести комплексну автоматизацію банківської діяльності, розробити механізми дистанційного банківського обслуговування клієнтів, запропонувати новий асортимент фінансових послуг. Серед широкого застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, безперечне лідерство належить глобальній мережі Інтернет. Глобалізація спонукає банківські установи використовувати у своїй діяльності мережу Інтернет для здійснення широкого спектра банківських операцій та надання фінансових послуг. Серед них такі, як: проведення валютних операцій, роздрібних операцій з обслуговування поточних і депозитних рахунків фізичних та юридичних осіб; замовлення платіжних карток; встановлення і зміни лімітів; блокування/розблокування платіжних карт; оплата комунальних платежів; SMS і e-mail-повідомлення про операції за рахунками; консультації фахівців банку в режимі он-лайн (on-line); оплата послуг операторів мобільного зв’язку; грошові перекази; внутрішньобанківські та міжбанківські перекази на рахунки фізичних і юридичних осіб. Переважна більшість експертів вважає Інтернет одним із найефективніших інструментів просування банківських продуктів, що зумовлене як значним розширенням кола користувачів самої системи, так і активною позицією самих банків. Перевага для клієнта: вік веде переговори лише з комп’ютером, через який передає накази про проведення різних операцій. Що стосується банку, то він отримує подвійну вигоду. По-перше, рівень витрат у дистанційного банку нижчий, ніж у традиційного. По-друге, дистанційна система є дуже ефективним інструментом продажу і маркетингу послуг. Вона дозволяє: зробити контакти банку з клієнтами частішими (в середньому 2-3 рази на місяць); точно розрахувати прибутковість операцій з кожним клієнтом за кожним окремим продуктом або послугою; передбачити запити клієнтів і дуже швидко адаптувати пропозицію послуг і ціни на них відповідно до попиту. Крім того, аналіз бази даних дистанційних банків використовується для прогнозування своєї діяльності, розроблення і впровадження нових продуктів і послуг, які будуть потрібні клієнтам у майбутньому. Використання Інтернет-технологій значно спрощує роботу банків, оскільки уможливлює автоматизацію роботи касирів і операціоністів, що особливо важливо для великих фінансових установ, де проводиться значна кількість трансакцій, до того ж використання он-лайн технологій дає змогу банкам збільшувати клієнтську базу. Сучасні Інтернет-технології дозволяють банкам істотно прискорити і спростити документообіг, скоротивши обсяг паперової роботи. Існуючі ризики: нові технології, змінюючи характер взаємин банку з клієнтом, значно спрощують процедуру зміни клієнтом обслуговуючого його банку; непродумана стратегія впровадження нових технологій може спричинити серйозні негативні наслідки;

нові технології сприятимуть зміні правил конкурентної боротьби в традиційній банківській сфері.

---

Дата добавления: 2015-09-02