Визначення світоглядних універсалій нової теоретичної системи

Наступний крок у методологічному обґрунтуванні освітньої діяльності як метатеорії пов'язаний із визначенням світоглядних універсапій нової теоретичної системи, які в нашому пізнавальному досвіді, з одного боку, є категоріями, що зосереджують історично накопичений соціальний досвід і дають змогу оцінювати, осмислювати і переживати світ та формувати єдине світобачення усіх громадян, диференціюючи і систематизуючи їхній ментальний досвід, з іншого - відіграють роль своєрідних програм суспільної життєактивності зрілої особистості, котрі обумовлюють щеплення, відтворення і варіантність усього багатоманіття більш конкретних програм поведінки, діяльності, спілкування і вчиняння, характерних для певного типу соціальної організації. Іншими словами, універсали культури, наповнюючись суспільними, груповими та особистісними смисловими відтінками, передаються від людини до людини, від одного покоління до іншого, утворюють структурну схему свідомості особи конкретної епохи, формують світобачення і прийняту групою систему норм і цінностей. У результаті такого змістового наповнення кожного з квадратів матриці актуалізу­ється довершене попе соціокультурних форм презентації певного фрагмента етнонаціо- нального чи загальнолюдського досвіду, професійна освітня робота з якими у верти­кальному напрямку відповідно спричинює його: 1) добування з орієнтацією на критерій істинності наукового знання й активізацію внутрішніх резервів самопізнання; 2) збагачення завдяки особистої причетності учнів до еталонів майстерності та роз­витку в них самоповаги; 3) поширення з огляду на канони і правила доброчинності та позитивного самоствердження; 4) творення кожним довкілля, соціальних взаємин і самих себе за законами краси, гармонії, мудрості й у такий спосіб самореалізацію індивідом кращого природного та особистісного потенціалу. (35) Водночас професійне плекання в навчально-виховних закладах різновидів змісту розвивальної взаємодії за інноваційної освітньої системи гарантує досягнення учнями й студентами основних соціально-психологічних рівнів освіченості: а) гуманітарної, практичної, психосоціальної та ідейно-духовної грамотності-, б) теоретичної, практичної, проектної і світоглядної підготовленості; в) інтелектуальної, діяльнісної, соціально-нормотворчої й морально-етичної компетентності; г) розумової, ситуативної, вчинковоїта духовно-креативної вихованості. Звідси надзавдання повноцінної освітньої діяльності -забезпечити збереження та вдосконалення культури української нації, що може бути здійснене тільки в ситуації відновлювального збагачення духовних і духовно-практичних етно- нііціональних надбань підростаючим поколінням під час розгорнутого соціального і спілкування з представниками інших вікових поколінь, професій. Природно, що мста фундаментальної теорії освітньої діяльності інша - апріорним логічним слідуванням із вищеокреслених постулатів та умов забезпечити розуміння цієї діяльності в історично різних, особливих формах її функціонування, котре б дало імоіу продуктивно спрямовувати практичні зусилля всіх її суб'єктів (як індивідуальних, іак і групових) на формування культурних потреб шляхом рівноцінного розвитку їхніх адаптивних і творчих здібностей.

Дата добавления: 2015-09-02