Характеристика цілей реорганізації комерційних банків

Необхідність реорганізації визначається певними об'єктивними чинниками, якими є

- формування і розвиток ринкових відносин, банківської системи України та забезпечення її фінансової стабільності;

- зміна форм власності банків (від державної - до змішаної – до приватної або колективної);

- необхідність виконання банками вимог чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України;

- забезпечення платоспроможності, ліквідності комерційних банків.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» поняття «реорганізація» визначено як «злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам»

Відповідно до даного визначення метою проведення реорганізації банків є підвищення надійності і стійкості банківської системи України й окремого комерційного банку, забезпечення капіталізації банківської системи, переорієнтації діяльності банків та зростання довіри до цих банків (або новоствореного банку).

Основними принципами реорганізації є:

— пріоритетність інтересів суспільства, держави і банківської системи в цілому та вкладників перед інтересами окремого комерційного банку.— досягнення сегеративності - результативні показники діяльності новостворених банків мають бути кращі, ніж банків, що реорганізовуються.— застосування реорганізації як засобу активного оздоровлення проблемних банків.— підвищення фінансової стійкості банків.

— забезпечення безперервної роботи комерційних банків, які реорганізовуються.

— здатність банків - учасників реорганізації виконувати вимоги Національного банку України щодо формування статутного капіталу,

дотримуватись економічних нормативів, забезпечувати беззбиткову діяльність

Для підвищення ефективності роботи великих комерційних банків, а також за умов кризової ситуації виникає потреба розділення капіталу великих банків, а саме – реорганізації комерційних банків шляхом поділу, виділення (на макрорівні:

- необхідність виділення спеціалізованих банків, діяльність яких спрямована на обслуговування певних галузей, господарських комплексів (паливно-енергетичного, аграрно-промислового, соціального тощо) для реалізації конкретних програм, проектів;

1) на мікрорівні:

- наявність у значному обсязі проблемних кредитів та збитків, що ускладнює вихід комерційного банку з кризового стану і потребує виділення боргів держави та кредитів держави в окремий „критичний банк”;

- неякісний менеджмент, ускладнення прийняття оптимальних управлінських рішень і їх реалізації. Поділ капіталу та створення спеціалізованих банків для освоєння нових напрямів фінансової діяльності сприятиме підвищенню ефективності, прибутковості діяльності комерційних банків;

- конфлікт інтересів акціонерів, засновників [7, с. 132].

Варто зазначити, що на процеси реорганізації впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники, які обумовлюють специфіку і ефективність використання даних процесів комерційними банками. Вплив цих чинників безпосередньо залежить від тих цілей і завдань, які ставить перед собою банк. До внутрішніх чинників можна віднести розширення основного бізнесу, або його диверсифікація, публічне визначення як необхідний елемент виходу на світовий ринок.

У той же час на банківську установу впливають чинники зовнішнього середовища (конкуренція, динаміка продаж тощо). До них можна віднести і тенденції, які визначають макроекономічні процеси. У наукових роботах багатьох західних дослідників [28] піднімається питання про те, які макроекономічні показники впливають на обсяг ринку злиття та поглинання і на його динаміку. В Україні дослідження ринку злиття та поглинання фактично не проводяться.

Дата добавления: 2015-09-02