Християнська досконалість або святість

Справжній будівничий ніколи не залишить незакінченої будівлі: якщо почав будувати дім — не відпочине, доки не збудує його. Подібно повинен чинити і християнин; почавши працювати над спасінням душі, запобігши Божої ласки, він повинен намагатися вибудувати будівлю чеснот і стати правдивою подобою Бога. Сьогодні бути кращим, аніж учора — ось що нехай буде твоєю метою на землі.

Ми повинні прагнути до християнської досконалості, бо цього бажає Господь Бог.

Пам'ятаймо, що хто не йде вперед, той залишається позаду.

Прагнути до досконалості нас зобов'язує заповідь любові до Бога. Бог жадає, щоб ми любили його якнайбільше. Чи це не означає, що ми повинні прагнути постійного вдосконалення? "Хай праведний ще творить правду, і святий ще освячується" (Одкр. 22, 11). Христос учить: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий" (Мат. 5, 48).

Той, хто не прагне християнської досконалості, наражається на небезпеку вічної загибелі. Хто не йде вперед, залишається позаду; на дорозі доброчесності немає проміжної стоянки (св. Берн.). Хто відпочиває, той Іржавіє. В момент, коли відчуєш самовдоволення і скажеш: "Тепер досить", — ти пропав (св. Авг.). Ми повинні прагнути до найвищого ступеня досконалості.

Найвищим взірцем християнської досконалості для нас є Христос.

Навіть у світських справах людина шукає для себе взірець, ідеал. Добрий християнин, котрий прагне бути доброчесним, звертає свій погляд і думки до Христа і Святих і намагається йти по їхніх слідах. Христос сказав про себе: "Я путь, істина і життя!" (Йоан 14, 6). Коли багатий юнак спитав Ісуса, що повинен робити, щоб досягти досконалості, отримав відповідь: "Іди за Мною" (Мат. 19, 21). Св. Павло вчить нас: "Вдягніться у Господа Ісуса Христа" (Рим. 13, 14). Учень спостерігає за працею вчителя, щоб навчитися працювати так, як він; так само й ми повинні уважно придивлятися і прислухатися до Христа, нашого Учителя. Саме тому Святі постійно роздумували над життям і страстями Ісуса Христа. Христос є взірцем для всіх. Цей взірець створений Божественним Учителем так мудро і розумно, що кожний повинен сказати собі: "Цей взірець для мене цілком відповідний" (Люд. Гран.).

Взірцем досконалості є і Святі.

Святі наслідували Христа; отже, все їхнє життя є відбитком життя Ісуса Христа.

Тому говорить св. Павло християнам, щоб вони наслідували його самого (І Кор. 4, 16) і Святих (Свр. 6, 11). З якою ж метою св. Церква протягом року святкує пам'ятні дні Святих? Очевидно, тому, щоб спонукати нас наслідувати їх. Наслідувати святих — легша річ, ніж наслідувати Христа (Вієра). Коли роздумуємо над життям Святих, бачимо, як вони боролися зі своєю неміччю, і це є для нас наукою, і одночасно, заохоченням. Однак, треба враховувати, що майже кожний Святий відзначався якоюсь одною, притаманною лише йому доброчесністю (св. Франц Сал.). Певні справи окремих Святих стосуються відповідних суспільних відносин: стану, маєтку, фізичної сили, вдачі і т. д Тому треба наслідувати, перш за все, лише Святих того самого стану і звання, що й ти, але і їх не в однаковій мірі, — треба завжди зважати на конкретні життєві ситуації чи суспільні відносини.

Християнська досконалість полягає в любові до Бога і до ближнього і в цілковитому відокремленню серця від світу.

Любов є виконанням закону (Рим. 13, 10) і зв'язком досконалості (Кол. З, 14). Одній людині, котра запитала, в чому полягає святість життя, св. Августин відповів: "Люби Бога і роби, що хочеш" (бо той, хто любить Бога, не зробить нічого, що було б неприємним Богові). "Немає іншої досконалості, ніж любити Бога від щирого серця, а ближнього свого, як себе самого; кожна інша досконалість є неправдивою" (св. Франц Сал.). Святість — це правдива відданість Богу (св. Тома з Акв.). Досконалість полягає не в тому, що ми відвідуємо церкву чи часто приймаємо св. Тайни, ретельно дотримуємось посту чи обдаровуємо неімущих милостинею; усе це — лише засоби для досягнення досконалості. Досконалістю не є також цілковита безгрішність; навпаки, вона (досконалість) проявляється саме в постійній і рішучій боротьбі з гріхом. Бог дозволяє, щоб і Святі деколи грішили, щоб утримати їх в покорі; згадаймо падіння Петра. І вже зовсім не є доказом досконалості здійснення надзвичайних справ, яким дивується світ. Чи здійснювала такі справи Матір Божа або св. Йосиф, опікун Христа? Серед Святих зустрінемо більшість таких, котрі нічим не відзначилися в очах світу.

Їх життя було приховане з Христом у Бозі (Кол. З, 3). Любов до Бога завжди поєднується з відразою до грішного світу, тобто до грішних тілесних розкошів і радощів світу. "Коли хтось любить світ, в тому немає любові Отця" (І Йоан 2, 15). Чим більше людина любить Бога, тим більшу огиду вона відчуває до світу, "Любов до Бога знаходить у серці тим менше місця, чим більше панує в ньому земних пристрастей" (св. Альф.). Із збільшенням любові зменшується пристрасть (св. Авг.). Прагнучи наблизитися до вершини досконалості, ми повинні, наскільки це можливо, віддалитися від земних речей (св. Золот.).

Християнської досконалості може досягти людина будь-якого стану і звання.

Святість не є привілеєм окремих станів; серед Святих зустрічаємо представ­ників найнижчих соціальних верств. Адже кожен може любити Бога і ближ­нього. "Легко любити Бога, бо з цим не пов'язана жодна кривда і це не є обтяжливо. Немає нічого приємнішого для нашого серця, ніж любов до Бога" (св. Бонав,). Щодо інших добрих справ, то завжди можна знайти якесь виправдання. Не один може сказати: "Не можу постити" і т. п., але ніхто не може сказати: "Не можу любити" (св. Єр.) Усі прагнення, заняття і обов'язки кожної окремої людини повинні базуватися на канонах побожності. Той, хто щиро прагне християнської досконалості, досягне її неодмінно, хоча, звичайно, не відразу.

Христос говорить: "Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться" (Мат. 5, 6). Прагнення досконалості і щире бажання досягти її веде до досконалості (св. Берн.). Значну частину успіху складає саме прагнення досконалості, котре примножує наші сили, зменшує труднощі, розслаблює ворога, — людина стає приємною Богові і здобуває ласку (св. Лавр. Ю.). Коли хтось спитав св. Тому з Аквіну, хто може стати святим, він відповів: "Той, хто схоче". Ніхто не досяг святості, не маючи до цього великого бажання, так само, як не досяг досконалості в науці або мистецтві той, хто гаряче не бажав цього (св. Альф.). Однак, досягти християнської досконалості можна лише поступово. Наша святість не є справою одного дня. Ніколи не можна досягти досконалості за короткий проміжок часу, хіба завдяки особливій ласці Бога (св. Тер.). Розрізняємо три категорії людей, які стали на шлях поступу до досконалості: початкуючі (котрі ще здатні скоїти тяжкий гріх) ті, котрі виправляються (але ще прив'язані до земних речей і не можуть стрима­тися від скоєння легких гріхів; вони ще не досягли цілковитого спокою); досконалі (котрі вже повністю позбавилися усього тимчасового і звернулися до Бога; вони вже досягли цілковитого спокою) (Вен. XIV). Дорогу до доско­налості називаємо також шляхом очищення, освячення і єднання з Богом. Ці три ступені надприродного життя відповідають трьом ступеням природного (фізичного) життя: дитячому віку, який є віком немочі тіла і душі, юнацькому віку, який є віком розвитку, і зрілому віку (св. Тома з Акв.). Початкуючі повинні роздумувати над останніми речами людини; ті, котрі виправляються (удосконалюються) — над страстями Христа, а досконалі — над добротою Бога і насолодою неба (св. Ігн. Л.) На дорозі до досконалості, не можна зупинятися, бо любов до Бога безмежна. Хто є праведним, нехай чинить правду, а хто є святим — нехай ще освячується (Одкр. 22, 11). Людина у своєму поступі до досконалості може дійти так далеко, що вже на землі повністю наблизиться до стану блаженних духів на небі.

Дата добавления: 2015-08-21