Терплячість

Терплячим називаємо того, хто з любові до Бога охоче зносить життєві незгоди.

Однак є люди, котрі тільки здаються терпеливими; інші зносять терпляче лише частину страждань. Дехто, напр., терпляче зносить хворобу, але його непокоїть те, що через хворобу стає тягарем для інших. Така терплячість не є правдивою. Найкращим взірцем терпеливості є сам Ісус Христос. Бог Отець також є взірцем терплячості. Він зносить навіть таких грішників, як богохуль­ники і лжесвідки. Великою терплячістю відзначалися Йов і Товит. Теплячий наче скеля серед моря, об яку розбиваються хвилі.

Ми повинні терпляче зносити хвороби, нещастя, повернення до гріха, тяжкі службові обов'язки.

Хвороби й інші нещастя, які спадають на нас, не є справжнім злом. Навпа­ки, таким чином Бог виявляє Свою ласку до нас, бо зсилає їх лише для добра нашої душі. Тому ми повинні зносити їх терпляче і тішитися ними. Не повинно нас гнітити й те, що ми внаслідок своєї людської природи не можемо опиратися гріхам — згрішивши раз, повторюємо свій гріх; помилившись раз, помиляє­мося вдруге. Ми повинні бути терпеливими не тільки до інших, але й до себе. Наше терпіння обов'язково буде нагородженим.

Не повинні нас дратувати і часом занадто важкі чи неприємні службові обов'язки. Не поспішаймо, бо поспішність завжди шкодить. Намагаймося бути подібними до Ангелів, які служать людям, — вони завжди є погідними, спокійними, ніколи не поспішають. Терпляче чекаймо кінця життя і вічних розкошів (Рим. 8, 25).

Терпеливість виявляємо тим, що не гніваємося, не сумуємо надто, не нарікаємо.

Ніколи не треба гніватися. Гнів затемнює розум і часто є причиною несправедливості (Як. 1, 20). Не слід сумувати, коли щось не складається в житті. Сумувати можемо тільки тоді, коли усвідомлюємо, що втратили вічні речі. Тому говорить Ісус Христос: "Блаженні засмучені, бо будуть утішені" (Мат. 5, 5). Але тут ідеться не про звичайний смуток, а про смуток з приводу щодо втрати дочасних речей. Такий смуток є немилим Богові, "...смуток цього світу — смерть спричинює" (II Кор. 7, 10). Зі смутку не маємо жодної користі.

Ми не повинні нарікати, коли зазнаємо життєвих невдач. Надмірне нарі­кання на долю є ознакою самолюбства і боягузтва. "Тільки перед Богом можна скаржитися на свої терпіння так багато і так довго, як хто хоче, бо така скарга є взиванням до Бога за допомогою" (Мар. Лят.). Така скарга навіть є приємною Богові. Приятелеві може швидко надокучити розмова про твої нещастя, Бог завжди тебе вислухає і пошле таку потіху, що забудеш про свій біль. Тому каже Ісус Христос: "Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас" (Мат. 11, 28).

Деякі люди не є нетерплячими, але вони хочуть, щоб їх втішали і шко­дували у стражданнях, або щоб їх хвалили за терпеливість; така терпеливість є скритою гордістю (св. Франц Сал.). Якщо хтось цікавиться, то треба щиро і відверто розповісти про своє горе, не перебільшуючи його (св. Франц Сал.).

Завдяки терпеливості легко перемагаємо будь-які страждання і спокуси.

Якщо терпляче зносимо дрібниці, здобуваємо відвагу і силу для великих справ (св. Тер.). Лише завдяки терпеливості домігся Йов такої чудової стійкості у стражданнях. Терплячий наділений такою силою, як св. Мученики. Терпля­чість — це корінь і вартовий усіх чеснот; тому що, здійснюючи будь-яку добру справу, зустрічаємо перешкоди, котрі можемо перемогти лише великою терпеливістю (св. Григ. В.)- Терпеливість береже нас від гріха. Ісус Христос говорить: "Вашим стражданням ви спасете душі свої" (Лук. 21, 19). Не втратимо своєї душі, якщо озброїмося терпеливістю. А оскільки з терпеливістю пов'язані тимчасові утіхи, тому говоримо: хто терплячий, той щасливий.

Той, хто хоче терпляче зносити життєві незгоди, повинен чітко уявити собі страждання Христа, а також завжди пам'ята­ти про те, що терпіння є ласкою Бога.

Поміркуємо над стражданнями Христа. Христос страждав сам, щоб ми не боялися страждань (Теаф.). Думай часто про Розп'ятого; твої страждання неможливо порівняти з Його стражданнями (св. Франц Сал.). Згадка про хрест Спасителя робить людину терплячою. Терпіння — Божа ласка. Доказом цього є історія життя Йосифа єгипетського і старого Якова. Тому говорить Архангел Рафаїл Товитові: "Я був посланий до тебе, щоб випробувати тебе" (Тов. 12, 13). Без терпіння нема спасіння, бо "через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже" (Діян. Ап. 14, 21).

Отже, страждаючи, пам'ятай про вічні заслуги, і тоді будеш терпляче зносити будь-які страждання. — Порівняй себе з Мучениками і з тими, хто страждає більше, ніж ти, — тоді твої страждання здадуться тобі квітами (св. Франц Сал.). Однак, не треба у будь-якій дрібниці закликати на допомогу терпеливість (св. Франц Сал.). Врахуй також і те, що через свою нетерпеливість втрачаєш усі заслуги. "Хочеш, чи ні, ти повинен терпіти; якщо терпиш охоче, отримаєш нагороду; якщо терпиш неохоче, то твоє терпіння не зменшиться, а збільшиться" (св. Золот.).

Дата добавления: 2015-08-21