Миролюбність

Миролюбним (поступливим) є той, хто з любові до Бога охоче приносить жертву, щоб порозумітися з ближніми.

Авраам удовольнився гіршою землею, аби лише порозумітися із слугами Лота (Буття 13). Св. Франц Салезій знайшов собі кімнату в одному готелі над Тібором. Несправедливо вигнаний з нього, охоче пішов, шукаючи собі інше помешкання. Вночі страшна злива, знищила готель. Спокій — велике благо людини. Ангели в ніч народження Христа бажали людям спокою (Лук. 2, 14). Правдивий спокій обіцяє Спаситель Апостолам (Йоан 14, 27) і вітає їх, бажаючи спокою: "Мир вам" (Йоан 20, 26). Усі блага світу не втішать нас, якщо нема спокою; бо без спокою не можемо тими благами скористатися (св. Григ. В.). Миролюбні люди стають подібними до Бога. Бог є Богом миру, а не Богом незгоди (І Кор. 14, 33). Бог є Господом миру (II Сол. З, 16). Пророки провіщали прихід Спасителя як прихід "князя миру" (Іс. 9, 5).

Миролюбні люди користуються особливою опікою Бога і отримують стократну нагороду за все, від чого відреклися заради спокою.

Ісус Христос говорить: "Блаженні Миротворці, бо вони синами Божими назвуться" (Мат. 5, 9).

Розбійники напали не на Авраама, а на сварливого Лота. Св. Франца Сале-зія і св. Ігнатія Лойолу врятувала від усяких нещасть їхня поступливість. За те, що відрікаємося від чогось заради спокою, винагородить нас Бог стократно. Ісус Христос обіцяє стократну нагороду в цьому і в майбутньому житті за все, чого зречемося задля Нього (Мар. 10, 29). Згадаймо, яким багатим став поступливий Авраам. Краще солом'яна згода, ніж золота незгода.

Людина повинна бути готовою витерпіти будь-що для збере­ження спокою і згоди; вона повинна також сама, якщо це можливо, уникати всього, що могло б викликати незгоду.

Таке велике благо, як згода, вартує того, щоб окупити його малою жертвою.

Тому треба вміти терпіти задля згоди. "Носіте тягарі один одного" (Гал. 6, 2). Треба намагатися уникати всього, що могло б зруйнувати порозуміння. Зокрема, не треба чинити опір без вагомих причин. Це стосується перш за все сімейного життя. Члени сім'ї повинні бути подібними до очей, котрі завжди разом повертаються в один бік (св. Вінк. Фер.). Лише вдвох можна сваритися; коли ти поступишся, сварки не буде. Поступається той, хто мудріший (хіба що високі ідеї забороняють поступитись).

Однак, не можна задля порозуміння занедбувати справи, які Бог наказує робити, або робити те, що Бог забороняє.

Такої згоди Бог не хоче, тому Спаситель говорить: "Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч" (Мат. 10, 34). Є люди, з котрими неможливо жити у злагоді, хіба що підтакувати їм у їхньому гніві, а така злагода недозволена (св. Тома з Акв.). З такими людьми треба здобувати порозуміння мечем правди.

ГНІВ

Гнівливим є той, хто обурюється усім, що йому не подобається, хто здатний помститися.

Гнівливий втрачає людські якості, а набуває якостей дикого звіра (св. Вас). Гнівливий завжди носить гнів зі собою; він схожий на змію, котра носить зі собою отруту. Гнівливі люди часто шукають причину свого гніву в інших людях; та досвід показує, що вони гніваються не раз навіть тоді, коли лишаються самі (напр., під час роботи). — "Справедливим гнівом" найчастіше називаємо ревність у захисті Божої честі. Саме так справедливо гнівався Христос, коли виганяв із храму купців (Йоан 2); так гнівався і Мойсей, коли, спускаючись із гори, побачив, що ізраїльтяни вшановують золотого тільця (Вихід 32). Такий гнів щодо своїх синів повинен був проявити Ілля (св. Григ. В.). Справедливий гнів не є власне гнівом, бо він є дитям любові, тобто терплячим, як любов, добросердним без засліплення і ненависті (св. Франц Сал.). Справедливий гнів є дозволом.

Гнівливий завдає шкоди своєму здоров'ю, втрачає розум, здатність до розумних учинків, повагу в людей, ризикує втратити спасіння.

Гнівливий є нерозумним, бо карає себе за чужі помилки. Гнів знесилює людину і вкорочує їй життя. Заздрість і гнів укорочують життя (Сир. ЗО, 26). Гнів затьмарює розум. Як дим затьмарює зір, так гнів — розум (Арістотель). Гнівливому будь-яке зло видається більшим, аніж воно є насправді (Плутарх). Гнівливий знайде щось зле навіть у ласкавих словах. "Ніщо так не схоже на божевілля, як гнів" (Ціцерон). Тому св. Франц Салезій молиться за гнівливого: "Господи, прости йому, бо не знає, що робить". Коли гнів заволодіє розумом, людина перетворюється у звіра (св. Вас). Не дивно, що у гніві людина легко допускає несправедливість. Гнів людини правди Божої не чинить (Як. 1, 20). Гнівливу людину перестають поважати ближні, її обминають, як недоброго пса. З такою людиною важко по-справжньому заприятелювати. "З гнівливим не дружися, з гарячим не заводься" (Прип. 22, 24). Розум у поєднанні з гнівом породжує боязнь, а не любов (св. Франц Сал.). Гнівливий наражається на вічний осуд, бо позбавляє себе ласки. "Дух Божий не мешкає там, де є гнів" (св. Золот.) тому що гнів позбавляє серце спокою (тобто замикає оселю перед Св, Духом) (св. Григ. В.). Христос погрожує: "...кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові" (Мат. 5, 22). Коли Бог обіцяв небо покірним і доброзичливим, то гордовитим і гнівливим залишається лише пекло. Гнівливий уже тут, на землі, носить у собі пекло, а саме — постійний неспокій.

Переборювати в собі гнів ми можемо, перш за все, таким чином: якщо ми розгнівані, то не повинні нічого ні говорити, ні робити, а якщо це можливо, відразу повинні помолитися. Якщо когось в гніві образимо, то необхідно негайно цю людину перепросити.

Нехай кожна людина лінується багато говорити і лінується гніватися (Як. 1, 19). Мовчання — це акт терпеливості, завдяки якому здобуваємо перемогу (св. Клим.). Молитва проганяє гнів. Ми в гніві повинні наслідувати Апостолів, котрі під час бурі шукали захисту в Ісуса — тоді Бог угамує приступ гніву і настане тиша (св. Франц Сал.). Святі у таких випадках радили відмовляти "Богородице Діво" — таким чином відганяємо диявола, котрий нас спокушає. Або звикай говорити "Слава Отцю І Сину" і т. д. Не лінуйся відразу помо­литися. Якщо, розгнівані, ми когось образили, то повинні негайно ввічливо вибачитися (св. Франц Сал.). Апостол нагадує: "Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом" (Еф. 4, 26). Якщо відразу не порозуміємося з ображеним, то образа може перерости в довготривалу неприязнь. Учімося у св. Івана Милостивого, патріарха Олександрійського, котрий умів мирити найзапальніші уми. Краще жити зовсім без гніву, ніж гніватися розумно і помірковано (св. Франц Сал.).

Дата добавления: 2015-08-21