Скупість

Скупим є той, хто занадто упадає за грошима і май­ном, і не хоче поділитися з убогим своїм добром.

Дуже добре бути ощадливим, дбати про забезпечення себе і своєї сім'ї на випадок хвороби і на час старості. Однак, не треба бути надмірно ласим на гроші і майно, тобто не треба намагатися накопичувати більше, ніж потрібно нам і нашій сім'ї. Скупість проявляється, перш за все, в тому, що людина ніколи не задоволена тим, що має, і хоче мати ще більше. Скупим називаємо не лише того, хто намагається накопичити якомога більше добра, але також і того, хто не хоче поділитися з потребуючим надлишками своєї власності. Скупі зустрічаються не тільки серед багатих, але й серед убогих. Серед багатих можемо знайти гроші без скупості, а серед убогих — скупість без грошей (св. Авг.). Скупий є ідолопоклонником (Еф. 5, 5), бо його богом є гроші. Тому кумиру — грошам — він жертвує усі свої тривоги і думки, усі прагнення і дії, і, навіть, душу і спасіння (Терт.). Гроші І майно для скупого є не засобом для забезпечення свого життя та досягнення спасіння, а остаточною метою. Скупий обожнює гроші так, як обожнювала євреї золотого тільця. "Великим є гріх, котрий робить нас залежними від речей, створених для наших потреб" (св. Франц Сал.). Ти повинен панувати над грішми, а не служити їм (Сенека). Пам'ятай про те, щоб гроші були для тебе лише засобом для добродійства.

Скупий завжди незадоволенні, він легко грішить, ні в що, крім грошей, не вірить; він жорстокий у ставленні до себе самого і до ближніх; колись він буде вічно нещасним.

Скупість — джерело зла (І Тим. 6, 10). "... ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штов­хають людей у прірву та погибель" (І Тим.6, 9). Скупий втрачає внутрішній спокій, він живе у постійній тривозі за своє майно. Заради грошей скнара готовий згрішити, і навіть продати свою душу (Сир. 10, 10). Задля грошей Юда зрадив свого Господа і Учителя. Грошолюбство і пожадливість були причиною багатьох воєн, мільйони людей загинули, поклоняючись цьому ідолу. Скнара втрачає віру. "Найбільше зло, причиною якого є скупість, — втрата віри" (св. Лев В.). Постійно зайнятий думками про тимчасові справи,. скупий не має часу подумати про вічність. Не можна одночасно служити Богові і грошам (Лук. 16, 13). Скнара стає жорстоким щодо себе самого, тому що відмовляє собі у найнеобхіднішому. Скупий не наїсться досита, лише бідує (Сир. 14, 9). Скупі схожі на волів, які звозять снопи збіжжя до стодоли, а самі їдять солому (св. Авг.). Караюча Божа справедливість чинить помсту скупому строгим постом за сльози убогих (св. Амвр.). Скнара не раз потрапляє в нужду. Скупий є жорстоким і щодо ближніх. Він не співчуває стражденним, не допомагає убогим (св. Інок.). Скупий лише прагне брати від кожного. Скупий нагромаджує для інших, котрі згодом розтринькують його добро (Сир. 14, 4). Скупого усі ненавидять. Скнару чекає вічний суд; це випливає зі слів Ісуса Христа, які Він скаже в день суду тим, хто стоїть ліворуч (Мат. 25). Скупі не успадкують Божого Царства (І Кор. 6, 10). Зважмо також на такі слова Спасителя: "Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство" (Мат. 19, 24). — Скупість не приносить скнарі жодної користі. Із усіх багатств не залишається скупому після смерті нічого, крім покривала, маленького дерев'яного домика і ями в землі на домовину; своє майно повинен залишити зраділим спадкоємцям, котрі глузують з його ощадливості (Пс. 49, 11 і сл.). Всі зусилля скупого — це павутиння: тяжко воно сплітається, але легко його знищити (св. Бонав).

Якщо хочете перемогти в собі скупість, навчіться давати милостиню. Також добре часто роздумувати над убозтвом Христа І суєтністю земних благ. Хочете перестати бути скупими — станьте щедрими. Скупий повинен навчитися давати милостиню (св. Франц Сал.).

Що ж краще може вилікувати нашу скупість, аніж убозтво Божого Сина? (св. Авг.). Подумай, скнаро, над тим, що Господь твій і Бог, котрий зійшов із неба на землю, не хотів володіти жодним багатством, за яким ти упадаєш; що полюбив убозтво і тому обрав собі матір'ю убогу дівицю, а не могутню царицю; що не з'явився на світ у світлиці, а в стаєнці; що проповідниками свого вчення обрав не знаменитих мужів, а убогих рибалок. Чи ж буде бідна людина охоче прагнути того, чим знехтував Господь усіх створених речей? (Людв. Гран.). Зваж також, що у хвилину смерті змушені будемо залишити усі земні багатства. Ми нічого не принесли на цей світ, і нічого не можемо забрати з нього (І Тим. 6, 7). Не забувай, що у хвилину смерті залишиш все, і що твоє добро, можливо, потрапить у руки злих людей, котрі використають його з недобрими намірами, чим накличуть на себе вічний осуд (св. Франц Сал.).

Найкращий засіб проти хвороби скупості — щоденна думка про смерть (св. Авг.). Отже, замість грошей, прагни здобути якнайбільше доброчесностей (І Тим. 6, 11). Не земні блага, а доброчесності є справжнім багатством; це саме те добро, котре не викопають і не вкрадуть злодії, не знищить іржа (св. Берн.). Багатство минає, доброчесність лишається.

Дата добавления: 2015-08-21