Непоміркованість в їжі і питті

Непоміркованим є той, хто їсть і п'є набагато більше, ніж це потрібно для організму, а також той, хто під час їди є занадто ласим або занадто вибагливим.

Непоміркованість виявляється перш за все як обжерливість (напр., як у євангельського багатія), пияцтво (як у Валтазара), ненаситність (як у Ісава), жадібність (напр., як у євреїв у пустелі, коли вони побивалися за м'ясом, яке мали в Єгипті) (Вихід 16, 3). До останнього гріха належить також слабість (уподобання) до ласощів. Ненаситний постійно зловживає їжею і схожий на хижого птаха, який, побачивши здобич, відразу кидається на неї. Якою ж нерозумною є людина, котра відгодовує себе для хробаків, які колись зжеруть її в гробі. Непоміркованість завдає великої шкоди. Врахуй, що прагнення поласувати забороненим плодом призвело до смерті усього роду людського (Люд. Гран.).

Непоміркований завдає шкоди своєму здоров'ю, втрачає душевні сили, людську повагу, маєток, умирає нещасним і зазнає вічного осуду.

Непоміркованість руйнує наше здоров'я. "Не один їсть, аби швидше вмер­ти" (Лев XIII). Той, хто забагато їсть і п'є, завдає шкоди своєму тілу і своїй душі. Наслідком обжерливості та пияцтва є різні хвороби; не один пияк божеволіє і закінчує своє життя у лікарні для божевільних. Непоміркованість стала причиною смерті багатьох людей. Що забагато, те нездорово. Непомір­кованість згубно впливає і на здоров'я потомства. Доведено, що майже поло­вина дітей — ідіотів мали батьків — пияків. Непоміркованість послаблює сили духа. Пияцтво затьмарює розум так само, як темрява — сонячне світло (св. Ніль). Непоміркований не може піднести свій дух до Бога, як ситий птах не може піднятися вгору (св. Іван Клим.). Непоміркованість послаблює волю; саме тому така людина не в змозі протистояти спокусі і скоює тяжкий гріх. Непоміркований втрачає свою гідність і шану. Так сталося з Ноєм, котрий забагато випив і лежав оголений (Буття 9). Непоміркований втрачає і маєток. Пияк розтринькує гроші, за один день позбувається місячного заробітку (св. Амвр.). Пияцтво робить його непрацездатним на довгий час. Робітник, котрий зловживає алкоголем, ніколи не стане багатим (Сир. 19, 1). Непомір­кованість стає причиною непристойної поведінки і призводить до безбожності. Непоміркований програє гроші, проклинає, свариться, говорить неправду, забуває молитися, не йде в неділю на Богослужения, стає скупим, робить борги і не сплачує їх, його поведінка призводить до незгоди у сім'ї. Згадаймо Ірода, котрий наказав відрубати голову Івану Хрестителю (Мар. 6), Валтазара, який, сп'янівши, поглумився над святим посудом (Дан. 5), євангельського багатія, котрий пошкодував окрайця хліба бідному Лазареві (Лук. 16). Як олія збільшує вогонь, так непоміркованість сприяє нечистоті. Нечистота тісно зв'язана з пияцтвом (св. Єр.). Остерігаймося непоміркованості, щоб не потра­пити у нечистоту (св. Авг.). Непоміркований стає безбожником; він зовсім не думає про останню мету, не може зрозуміти релігійного вчення. Тілесна людина не може зрозуміти речей Духа Божого (І Кор. 2, 14). Вибагливі люди, а особливо пияки, найчастіше вмирають раптово, тому нагадує нам Спаситель: "Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька" (Лук. 21, 32). Правду говорить приказка: яке життя, така й смерть. П'яному Олоферну відрубано глову (Юдит 13), Валтазара вночі вбито у власному ліжку (Дан. 5). Не один пияк топиться, замерзає в снігу, падає з воза і знаходить смерть під колесами; не один ласолюб давиться під час їжі. Але найбільшим нещастям для непоміркованого є те, що він умирає без каяття і без прийняття св. Тайн. Розпусники навертаються часто, пияки — дуже рідко (а якщо навер­таються, то на дуже короткий час). Багато священиків засвідчують це. Непоміркованого чекає вічний суд. Євангельський багач потрапив до пекла (Лук. 16). Христос виразно говорить: "Горе вам, що ситі нині" (Лук. 6, 25). Пияки не досягнуть Царства небесного (І Кор. 6, 10). "Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління" (Гал. 6, 8). Згадай про вогонь, і переможеш себе (св. Єр.). Отже, візьми собі за правило завжди молитися перед спожи­ванням їжі і після нього (найкращий засіб проти захланності), не бути вибагливим у їжі, врешті, не їсти багато.

ЧИСТОТА (невинність)

Чистим є той, хто оберігає тіло і дух від усього, що ображає невинність.

Св. Алойзій утікав, лише почувши непристойне слово; так само робили й інші Святі. Не один ладен був віддати своє життя і майно, аби лише не порушити чистоти, як це зробив Йосиф у Єгипті, св. Агнішка, св. Лукія, св. Урсула, св. Агата і інші. Чистота — чеснота Божого походження, бо Бог приніс її з неба на землю (св. Амвр.). Невинні, непорочні люди схожі на лілеї (Пісня піс. 2, 1). Як лілея наповнює приємним ароматом увесь дім, так і невинна людина своїм добрим прикладом оздоровлююче діє на оточуючих.

Люди, котрі ведуть праведне життя, схожі на св. Ангелів і надзвичайно приємні Богові.

Непорочні є Ангелами в людській подобі (св. Вас). Чистота — це ангельська чеснота, завдяки котрій людина уподібнюється Ангелам (св. Золот.). Праведні люди створюють ангельську родину, котру Ісус Христос започаткував на землі, щоб Ангели прославляли і величали Його не лише на небі, але й на землі (св. Єр.). Праведні душі перевищують Ангелів, бо вони змушені боротися з власним тілом, — Ангели позбавлені подібної боротьби. Як свідчать життєписи багатьох Святих, Ангели охоче приятелюють із непорочними людьми, дово­дячи, що вважають їх рівними собі. Непорочна людина є надзвичайно приєм­ною Богові. Ісус Христос найбільше любив чисті душі. Пречисту Діву обрав собі матір'ю, ангельської чистоти Йосифа — опікуном, Івана Хрестителя з моменту народження було освячено попередником (предтечею) Спасителя; невинного Йоанна Апостола Ісус любив більше від інших і під час Тайної вечері дозволив йому відпочити на Своїх грудях. Свідками Його смерті на хресті були дві чисті душі. Також Христос уподобав собі малих дітей за їх чистоту і невинність (Увергер). Хто любить чистоту серця, той буде мати приятелем Небесного царя (Прип. 22,11). Чисту душу Бог називає "сестрою", "приятелькою", "нареченою" (Пісня піс. 4, 6-8). Кожна чиста душа — це цариця, бо є подружена з Богом, Царем всіх царів (св. Амвр.).

Чисті люди користуються особливою шаною у ближніх. Ще в іновірців праведність була у великій шані. У великій пошані були у римлян жрекині — весталки, котрі зобов'язувалися не виходити заміж протягом своєї тридця­тилітньої служби в храмі. Коли вони з'являлися на вулиці, їм віддавали особливу шану; якщо ж вони випадково зустрічали злочинця, котрого вели на страту, то останнього відразу звільняли. Чи ж повинні ми, християни, легкодумно ставитися до дівчат, котрі відреклися від шлюбного життя задля вищої мети? (св. Амвр.).

Праведна людина краще пізнає Бога, має сильну волю, великий спокій душі, а на небі може сподіватися особливої нагороди.

Чистота серця — це здоров'я духу (св. Берн.). Чисті люди мають ясний розум, вони краще пізнають Бога. Саме їх стосуються слова Ісуса Христа: "Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога" (Мат. 5, 8).

Чистота духу, внутрішня краса і ангельська свобода творять учених і вчителів, філософів і богословів, а також всебічно освічених людей (св. Авг.). Бездоганна чистота стала причиною того, що Йоан Євангеліст зумів так глибоко зрозуміти таємниці релігії.

Чистота надає душам особливої відваги (св. Амвр.). Прикладом такої відваги є мужність слабкої жінки Юдити, котра під час облоги Ветулії прокралася у ворожий табір і стяла голову Олоферну.

Чисті люди легко виробляють у собі й інші чесноти. Чиста людина є щасливою вже на землі. Чистота містить у собі насолоду, є запорукою здорового тіла (св. Ізид.). Хто веде праведне життя, вже на цьому світі досягнув слави воскресіння (св. Капр.). Чистота — це прообраз вічної нетлінності тіл (св. Авг.). Чистота усьому людському тілу надає принадної краси (св. Єфр.). Непорочні люди відрізняються від оточуючих здоровим виглядом, вони доживають до глибокої старості. Коли ж така людина вмре передчасно, то, без сумніву, Бог допускає це з певною метою, а саме: щоб злоба грішників, серед котрих живе праведна людина, не перешкодила її розсудливості (Прем. 4, 11). Зрештою, досить довго жив той, хто жив добре. Праведну людину Бог відзначить колись на небі. Чисті душі будуть знаходитися на небі дуже близько від Бога; будуть стояти біля Агнця і йти за Агнцем, куди би Він не пішов. Вони будуть співати пісню, якої не зможуть співати інші Святі (Одкр. 14, 1-5). Бог увінчає на небі чисті душі (Пісня піс. 4, 8), тобто нагородить їх особливою славою порівняно з іншими Святими. Вічно радіє чистий рід із вінцем перемоги (Прем. 4, 2). "Чисті душі є повірницями Бога, бо Бог об'являє їм свої таємниці" (св. Тома Віл.). Часто дівичий стан називаємо "шлюбом з Богом" або "заручинами з Богом", бо чисті душі близькі Богові (Терт.). Бог завжди охоче вислухає молитви чистих душ. Як цариця Естер досягла усього, бо була відданою своєму чоловікові, так і небесний Наречений радо виконає будь-які прохання чистих душ.

Кожна людина строго зобов'язана вести непорочне життя аж до шлюбу.

Так наказує шоста Божа заповідь. У євреїв каменовано кожного, хто виступив проти чистоти (Второзак. 22, 21). Римляни живцем закопували своїх весталок, котрі сплямили чистоту. Отже, бачимо, що ще іновірці та євреї справедливо карали за порушення чистоти.

Для того, щоб зберегти в собі чистоту, необхідні, перш за все, поміркованість, часте приймання св. Тайн, уміння володіти собою, молитва до Матері Божої, роздумування над релігійними правдами, зокрема над всюдиприсутністю Бога. Треба також уникати непристойних товариств і надто вільної поведінки з особами іншої статі.

Найважче християнинові зберегти свою чистоту (св. Авг.). Давні греки, крім інших богів шанували також богиню — дівчину Мінерву, котру зобра­жали завжди у шоломі, зі щитом і списом. Це повинно було означати, що тяжко зберегти чистоту без боротьби (св. Єр.). Учителі Церкви називають чистоту мучеництвом- Це мучеництво безкровне, однак тяжче від кривавого. Криваве мучеництво триває лише кілька хвилин і відразу здобуває собі славу неба; а для збереження чистоти необхідна постійна боротьба, котра триває все життя. Щоб зберегти чистоту, необхідно вчитися володіти собою, переборювати в собі цікавість і балакучість. Балакучу особу не можна вважати чистою (св. Авг.). Через очі входить смерть до душі (Єр. 9, 20).

Піст також допомагає зберегти чистоту. Треба бути поміркованим, бо непоміркований швидше втрачає невинність, осягнену при Хрещенні (зга­даймо, як Ісав утратив право первородства) (св.Єфр.). Де непоміркованість, там нечистота (св. Амвр.). Не зловживайте алкоголем, бо в ньому розпуста (Еф. 5, 18). Бенкети розпалюють недобру пристрасть (св. Амвр.).

Приймаючи св. Тайни і молячись, здобуваємо Божу ласку, без якої тяжко навчитися володіти собою. "Помиляється той, хто вважає, що власними силами можна подолати пристрасть і зберегти чистоту" (св. Золот.). Тяжко стримувати себе, якщо це не дано Богом (Прем. 8, 21). Сповідаючись і причащаючись, людина загартовує свою волю, необхідну для того, щоб застерегти себе від гріха. Земне вино шкодить чистоті, зате вино небесне (Тайна Євхаристії) є засобом для збереження чистоти (св. Альф.). Із усіх молитов найкориснішою є молитва до Матері Божої. Проповідник Сенері розповідає, що одному розбещеному юнакові священик повелів під час сповіді щоденно вранці відмовляти три рази "Богородице Діво" для звеличення чистоти Матері Божої. Через декілька років, прийшовши до священика, юнак сказав йому, що своєму наверненню завдячує лише тій молитві. Роздумування над релігійними прав­дами відволікає нас від потягу до тілесних задоволень. "Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити" (Гал. 5, 16). Коли відчуємо радість у святій єдності з Богом, то все інше втратить для нас будь-яку вартість. Хто дістав задоволення від духовних почуттів, тому огидні будь-які тілесні насолоди (св. Альб. В.). Зокрема, той, хто зрозуміє й усвідомить те, що Бог всевидющий і всюдиприсутній, ніколи не вчинить такого, що б не подобалося Богові (св. Єр.). Прикладом цього є єгипетський Йосиф (Буття 39, 9). Не надійся на те, що твої гріхи залишаться непоміченими, бо Бог всюдиприсутній, ніщо не зостанеться поза Його увагою (св. Амвр.). У всіх своїх справах пам'ятай про останні речі, і повік не згрішиш (Сир. 7, 40). Коли в тобі підіймається вогонь нечистоти, нехай згасить його думка про вічний вогонь (св. Петро Дам.). Де Божа боязнь, там і чистота, а де відсутня Божа боязнь, даремно там шукати чистоту (св. Золот.). Переважна більшість сьогоднішніх кінофільмів є просто аморальною. Кіно є часто вчителем на одну годину, зате звабником на довгі роки (Мег.). Занадто вільна поведінка з особами протилежної статі також є

шкідливою для чистоти.

Дата добавления: 2015-08-21