Нечистота

Нечистим є той, хто ображає чиюсь чи свою невин­ність думкою, словом або дією.

Чиста людина подібна до білої пахучої лілії, нечиста — до колючої тернини. Спаситель пережив такі страшні страждання і дозволив увінчати Свою голову терням для того, щоб надолужити саме за людський гріх нечистоти.

Нечиста людина неприємна Богові, оточуючі теж зневажа­ють її. Нечиста людина подібна до худоби (св. Берн.). Гордість —

це гріх Ангелів, пожадливість — гріх людини, нечистота — гріх тварини (св. Берн.). Людина як вища істота, яка завдяки втіленню Христа стоїть поряд із Богом, повинна соромитися нечистих думок, прагнень, справ, які уподібнюють її до нижчих від Бога істот (св. Тома з Акв.).

Нечистий перестає бути схожим на Бога. Нечистий подібний до того, хто кидає образ Розп'ятого в болото, бо він кидає в болото образ Божества, який у ньому є (св. Вінк. Фер.).

Бог на початку існування світу був дуже терплячим до перших людей; Він вибачав їм їх грішні вчинки і навіть ідолопоклонство. Але те, що вони згрішили нечистотою і тонули в цьому гріху щораз глибше, обурило Бога, і Він пошкодував, що створив людей (Буття 6, 6).

Нечистих людей цураються люди, їх ніхто не поважає (Сир. 9, 10).

Нечисті люди роблять багато дурниць і грішних вчинків, чим накликають на себе суворе Боже покарання і вічний осуд.

Нечистота — як диявольські віжки, якими ведуть до загибелі тих, хто спробує спокусливу страву (св. Вас). Фінал цього гріха є гірким, як полин, і гострим, як двосічний меч (Прип. 5, 4). Гріх, котрий обіцяє тобі тілесну розкіш, — солодка отрута; не довіряй йому! Св. Дух залишає нечистого, отже, розум останнього зовсім затьмарюється. Нечисті — наче кінь і осел, котрі не мають розуму (Пс. 32, 9). Перед очима нечистого — густа завіса, через котру не видно безодні пекла (Корн. a Л.). "Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить" (І Кор. 2, 14). Через цей гріх цар Соломон утратив свою мудрість і настільки змалів розумом, що віддавав Божу шану статуям іновірських жінок (І Цар. 11). Воля нечистого також ослаблена; він не у змозі чинити добрі справи (Беда). Нечистий схожий на людину, яка сама наклала на себе залізні кайдани (св. Авг.). Нелегко звільнитися від нечистоти (св. Тома з Акв.). Отже, нечистий легко потрапляє у різні гріхи, а саме: стає заздрісним, жорстоким, марнотратником, убивцею і т. п. Тяжке покарання чекає нечистого. Передусім він втрачає спокій розуму. До нечистого звертається св. Золотоуст такими словами: "Нещасна людино, тобі можна хіба що поспівчувати, адже ти не маєш жодної спокійної години!" Грішна людина має нечисту совість, і врешті-решт гине (Корн, а Л.). Нечистота руйнує і здоров'я тіла. "Усякий гріх, що його чинить людина, є поза її тілом, а хто чинить розпусту, грішить супроти власного тіла" (І Кор. 6. 18). І хоча зовнішньо людина мила і приваблива, але душа її отруєна гріхом; отже, недовго жити красі тіла (св. Єфр.). Нечистота підточує цвіт молодості і призводить до передчасного старіння (Люд. Гран). Піди у лікарні, будинки для боже­вільних — і злякаєшся страшних наслідків цього гріха. Нечистих Бог карав особливими карами. Потоп був карою за нечистоту (Буття 6, 7); Содом і Гоморру знищив Бог вогнем за цей самий гріх (Буття 18, 20). Бог не карає сьогодні нечистих вогняним дощем лише тому, що для теперішніх грішників приготований вогонь набагато більший, і набагато суворіше покарання (св. Золот.). Нечисті не можуть успадкувати Царства Божого (І Кор. 6, 9), не мають місця в Царстві Христа (Еф. 5, 5). Ніщо нечисте не може увійти до Царства небесного (Одкр. 21, 27). Душа нечистого буде викреслена з числа живучих (Сир. 19, 3), "бо коли живете за тілом, то помрете" (Рим. 8, 13). Розкіш — миттєва, кара — вічна (св. Амвр.). Св. Альфонс говорить, що за цей гріх буде найбільше осуджених.

Найкращим засобом уникнення цього гріха є втеча.

Згадаймо єгипетського Йосифа (Буття 39). Існують й інші засоби, які допомагають уникнути цього гріха; це прийняття св. Тайн, молитви до Матері Божої, але найкращий засіб — втеча від спокуси (св. Альф.). Св. Апостол (І Кор. 6, 18) говорить, що треба чинити опір різним гріховним намірам, але від нечистоти треба втікати (св. Авг.). У боротьбі з чуттєвістю перемагають ті, котрі втікають (св. Фил. Н.). Втеча від спокус, від нечитоти не є соромом (св. Авг.).

Дбайте про добро для своєї душі!

Не забувайте про те, що ви постійно повинні щиро і наполегливо працювати над удосконаленням себе.

Ревність у цій справі повинна випливати з любові до Бога, бо інакше більше зашкодить, аніж допоможе (св. Франц Сал.). Нерозумно старанний схожий на людину, котра разом з куколем вириває і пшеницею (Мат. 13, 29). Сліпа старанність лише шкодить. Коли ми так ретельно піклуємося про те, щоб хоч трохи продовжити собі життя, то як же ж ми повинні дбати про те, щоб жити вічно! (св. Авг.). Ми повинні бути схожими на купців, котрі ніколи не вдовольняються набутим і завжди шукають нових прибутків (св. Берн.). Ми повинні наслідувати обережних мандрівників, які ніколи не оглядаються на пройдений шлях, а мріють про ту дорогу, по якій ще повинні пройти; тому що пройдена дорога ніякої користі їм не принесе, якщо не досягнуть своєї мети (св. Григ. В.). Той, хто прагне добра для своєї душі, часто звертається до Церковних засобів ласки. Прагнучий добра користується будь-якими засобами задля освячення своєї душі; ніколи не забуває про молитву, часто сповідається і причащається, часто слухає Боже слово або читає релігійні книжки і т. д. — Така людина використовує кожну нагоду для здійснення добрих справ: не залишить жодного убогого без милостині, добросовісно дотримується церковних постів, кожної вільної хвилини молиться. Людина, яка дбає про свою душу, охоче приносить Богові будь-яку пожертву. Радіє, коли її переслідують і висміюють за її віру; радіє стражданням, які посилає на неї Господь; готова віддати все, аби лише не згрішити; навіть готова віддати заради Христа своє життя, якщо б виникла така необхідність. Така людина щиро піклується про спасіння душ своїх ближніх. Вона стримує від скоєння гріха своїх підлеглих, приятелів і родичів, поучає їх і молиться за них; молиться навіть за чужих людей, людей іншого віросповідання та за грішників. Згадаймо, якими ревними щодо цього були Святі.

Якщо ми хочемо досягти спасіння, ми зобов'язані дбати про добро для нашої душі, бо здобути Царство Боже можна, лише доклавши великих зусиль.

Христос неодноразово давав зрозуміти, що людина повинна докласти чима­ло зусиль, щоб досягнути спасіння. Христос говорить: "Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! — ввійде в Царство Небесне" (Мат. 7, 21). Отже, не думаймо, що досягти спасіння дуже легко. Вічне щастя називається Царством, Божим Містом, Божим Домом, Раєм, Вінцем; такі речі здобуваємо лише у тяжкій боротьбі і високою ціною. Велику винагороду отримує лише той, хто вчився і працював протягом довгих років. "Та все ще Царство небесне є дуже дешевим; за нього платиться менше, ніж воно вартує" (св. Ант. Пуст.). Без певних зусиль узагалі не можемо здійснити нічого доброго. Бог допускає, що ми здійснюючи будь-яку добру справу, наштовхуємося на певні перешкоди (найчастіше з боку злого духа), і, долаючи їх, доводимо, що дійсно чинимо це з доброї волі. Той, хто не хоче нічим поступитися, тобто не виявляє ревності в досягненні добра для своєї душі, не може здійснити жодної доброї справи. Так само неможливо здобути без боротьби жодної чесноти.

Ми не повинні забувати і про те, що наша молитва буде вислухана лише тоді, коли молитимемося щиро і ревно, незважаючи на будь-які перешкоди.

Згадаймо про молитву сліпого по дорозі до Єрихону (Лук. 18, 35) і про молитву св. Моніки. Зрештою, зважмо, що й тут, на цьому світі, не можна здійснити нічого великого, не виявивши наполегливості. Всі славетні мужі були людьми надзвичайно працьовитими. "Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати" (Пс. 126, 5). Хто працює, той має.

ЛІНЬ

Лінивим називаємо того, хто боїться будь-якої тяжкої праці, котра необхідна для його ж тимчасового або вічного добра.

Лінь проявляється і в тому, що людина зовсім не хоче працювати, не хоче виконувати свої обов'язки, не дбає про добро для своєї душі і про її спасіння. У природі нема бездіяльності — навколо нас все рухається, все працює. "Іди, ледащо, до мурашки; приглянься до її звичаїв, будь розумним" (Прип. 6, 6). Лінивий будь-яку роботу відкладає на потім, бо прагне тільки розваг. Лінивий хотів би отримати нагороду від Бога, але нічого не хоче робити для Нього; бо він (лінивий) лякається всього, до чого треба прикласти хоча б найменші зусилля (Беда). Лінивий навіть не задумується над тим, що він служить дияволу.

Праведні люди бачать в інших тільки добро, ліниві ж не зважають на позитивні риси інших, але тільки на те добре, що є в них самих (св. Григ. В.). Вони схожі на учнів, котрі порівнюють себе лише з найлінивішими і найгір­шими, а не з найкращими товаришами. Саме тому ліниві ніколи не досягають досконалості.

Лінь є причиною багатьох грішних учинків, вона приводить до тимчасових нестатків і до вічного осудження.

"З безділля навчаються багато лихого" (Сир. 33, 28). Лінь — це вчитель недобрих вчинків (св. Вас). Тіло, зіпсоване лінню, стає оселею різних недобрих пристрастей (св. Берн.). Лінивий наражається на численні спокуси. Працьо­виту людину спокушає лише один диявол, а лінивого — сотні (св. Цез.) Птах є в безпеці доти, доки літає; як тільки сяде спочити, його можуть підстрілити. Подібна доля чекає людину, яка перестає працювати (св. Тома Віл.). Лінь накликає на людину тимчасову нужду. Лінивий стає убогим (Григ. 6, 11), розчаровується у житті і стає нещасним. Лінь накликає на людину вічний осуд. Ледар нікому не чинить добра, а це те ж саме, як би робив багато зла. Господар не триматиме в себе слугу, який не хоче працювати, — він прожене його і не заплатить за службу. Так само чинить і Бог (св. Золот.). Дерево, котре не плодоносить, буде зрубане і кинуте у вогонь (Мат. 7, 19). Слуга, котрий належним чином не використає даних йому від Бога талантів, потра­пить до кромішньої темряви, і буде там плач і скрегіт зубів (Мат. 25 ЗО). Ледарі не досягнуть неба, бо сказано: "Збери робітників і винагороди їх" (св. Просп.). Бог не обирає Собі приятелями тих, хто є приятелями вигоди (св. Тер.). Бог сам говорить, що Він зневажає тих, хто є ані холодним, ані гарячим, тобто літнім (ніяким) (Одкр. З 16). Бог — це всепоглинаючий вогонь; Він обрав собі слугами палаючих любов'ю Серафимів; отже, Бог ненавидить байдужості (Корн, а Л.). Бог є більш терплячим до невірного, ніж до байдужого християнина (св. Амвр.).

Лінивий повинен завжди пам'ятати про тимчасову і вічну нагороду за працьовитість; тоді швидше візьметься за роботу.

Ти завжди згадуєш труднощі, які довелося подолати, виконуючи ту чи іншу роботу, — пам'ятай також і про спокій і радощі, які Бог обіцяє тобі. Вони варті прикладених тобою зусиль (св. Авг.). Отже, добре робімо і не біймося втоми, бо прийде час жнив (Гал. б, 9). Жати може лише старанний,але не ледар.

Дата добавления: 2015-08-21