Становлення професійного мистецтва акторів в умовах ринкових відносин.

1. Жанр - это наш друг и помощник,если мы при его «выборе» не допустили ошибку, но жанр также может стать и нашим врагом, вредителем, если мы окажемся не очень-то разборчивы при знакомстве с ним. Значит, если искусство - это художественно-образное отражение действитедьностн, то жанр — это способ отражения действительности, угол зрения писателя/ режиссера, артиста на жизнь, «преломленный», запечатленный в художественном образе. жанр — не только признак формы. Еще - и содержания! Теоретические споры вокруг жанра - как его определять/ из чего при этом исходить?

Сейчас все знают:

- из природы литературного материала;

- из способа отбора предлагаемых автором обстоятельств;

- из способа отношения театра к зрителю.

Остановимся, разберемся.

Что значит «из природы литературного материала»? А кто создает эту«природу»? Автор. Следовательно, с чего надо начинать «выяснять» жанр, чтобы не ошибиться в его определении? Конечно же, с автора, с тщательного изучения его пьесы, сценария -литературного материала. Необходимо уяснить для себя, осознать, над чем, над кем и по какому поводу смеется автор, если ему смешно, или - в связи с чем автор негодует, разрывается его сердце? Значит/ необходимо (мы уже неоднократно об этом говорили), как можно больше узнать о самом авторе, досконально проанализировать его произведение: вскрыть и оценить поступки персонажей/ причины, мотивы,побудившие их именно к этим действиям, определить сверхзадачу, стремящееся к ней сквозное действие/ препятствующее ему контрдействие и т.д.Только после такой скрупулезной работы над литературным материалом,вы почувствуете (поймете) его «природу», только после этого начнете «угадывать» его жанр.А вот чтобы утвердиться в своих«жанровых догадках», вам еще предстоит освоить «способ отбора предлагаемых обстоятельств». Напоминаю:«авторский способ отбора». Ваша режиссерская и актерская фантазия забурлит позднее, а пока нужно какможно больше взять у автора, от автора: автор преище всего помогает нам в отборе предлагаемых обстоятельств с учетом жанровых особенностей его произведения.

Жанр -это:- способ отражения действительности, угол зрения автора,режиссера, артистов на отраженную ими действительность,их отношение к ней;

- признак формы и содержания;

- правила игры (средства выразительности), соответствующиеидее произведения, способствующие наиболее полному ее выражению.

2.Серйозні перетворення, що відбулися в політичній і економічній сферах російського суспільства, не могли не позначитися на сфері культури. Важливою особливістю існування її інститутів зараз є функціонування в умовах розвитку ринкових відносин. Твори культури стають предметом купівлі-продажу, а існування її творців пов'язано з попитом на їхню продукцію на ринку.
У нових умовах змінилися і театр, і глядач. Сьогодні культурні потреби відійшли на другий план, більшість населення стурбоване проблемою виживання, переважають домашні або пасивні форми проведення вільного часу. Подолання існуючих нині гострих протиріч в духовному житті країни вимагає мобілізації всіх внутрішніх сил суспільства, максимального використання самих різних факторів, що впливають на розвиток особистості. Одним з найсильніших у цьому ряді є мистецтво. Але сьогодні спілкування з театральним мистецтвом стає більш поверхневим, ніж у радянську епоху, слабшає його розвиває і посилюється розважально-релаксаційна роль. Якщо раніше театр був лідером громадської думки, то сьогодні для публіки першорядне значення має театр як місце відпочинку.
До початку перебудови існували тільки державні стаціонарні театри, суворо визначалися репертуар, кількість прем'єр, спектаклів для дітей, за творами класиків російської літератури і т.д. В даний час існують не тільки державні, а й приватні театри. З'явилася «нова» форма організації театральної справи - антреприза. Театр знаходиться на самоокупності, дотації з бюджету не покривають навіть витрат на заробітну плату. Працівники театру отримали більшу свободу творчості і самовираження, але втратили почуття стабільності, впевненості в завтрашньому дні.
Для того щоб міг реалізуватися весь потенціал театрального мистецтва, необхідно забезпечити відповідні умови для поширення і освоєння театральної продукції, яка має сприяти підвищенню якості дозвілля населення. Для вдосконалення діяльності інституту театру істотну роль відіграють соціологічні дослідження.
Дослідження в галузі театрального мистецтва мали місце в Росії вже в XIX столітті, після революції 1917 року вони стали більш систематичними. У 20-ті роки регулярні дослідження театру стали проводитися в театрі РРФСР під керівництвом В. Мейерхольда і в Театрі юного глядача в Ленінграді. З середини 20-х років вивченням глядачів стали займатися науково дослідні установи та організації. Відмінною рисою перших досліджень театру була їхня практична спрямованість на вивчення глядацького сприйняття вистави.
Після довгої перерви вивчення функціонування театру відродилося в період суспільного відлиги кінця 50-х років. На цьому етапі розвитку соціології театру акцент ставиться на вивчення взаємовідносин театру і публіки.
У 70-і роки функціонування театру розглядалася в контексті відбуваються соціальних процесів.
У сформованих умовах переходу сучасного російського суспільства до ринкових відносин, у світлі зміни соціальної ролі театру в житті суспільства, зміни типів взаємодії театру з іншими соціальними інститутами - політичними, економічними, освітніми, культурними і набуття нею нових соціальних функцій в умовах становлення соціальних відносин нового типу, вивчення соціокультурного інституту театру набуває особливої ​​важливості. Театр, що виконує ряд важливих соціальних функцій потребує суспільної та державної підтримки, в ухваленні закону про театр, у формуванні нової системи найму акторів і в розробці соціальної політики, що стосується всіх учасників взаємодії «театр - глядач».

Дата добавления: 2015-08-21