К.О. Неволін 12 страница

Формули в письмовій роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких зазначають довідкові й пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова "Примітка" ставлять крапку. Якість ілюстрацій має забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації мають бути виконані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. У письмовій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром меншим за формат А4 мають бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. У разі необхідності ілюстрації доповнюють поясненнями. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлювати у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій їх дано у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (•) і ділення (:).

Посилання в тексті письмової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "...зарезультатами досліджень [1—9]...".

Допускається наведення посилальна джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Список використаних джерел. Джерела можна розміщувати в списку:

· у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування);

· алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

· хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.

Додатки. Додатки оформлюють як продовження письмової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток____" і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначається як додаток А. Текст кожного додатка за необхідності можна поділити на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці й формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) — перша формула додатка А.

Опис джерел. Правила опису використаної літератури вимагають щоб щодо кожного документа подавалися такі відомості:

1. прізвище та ініціали автора; якщо книжка написана кількома авторами, то перелічують або всі прізвища (за таким порядком, в якому вони вказані в книжці), або лише прізвище та ініціали першого автора, після чого роблять приписку "та ін."; повна і точна назва книжки (без лапок); підзаголовок, який уточнює назву (якщо він позначений на титульному листку); дані про повторне видання; назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви вживаються скорочення: К., X., М.); назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів "рік" або скорочення "р."); кількість сторінок зі скороченням "с". Кожну групу відомостей відокремлюють одну від одної знаками "крапка" і "тире" (. —);

2. документи, які мають більше трьох авторів, описують за назвою, а у відомостях про відповідність наводять прізвища чотирьох авторів (якщо їх чотири) або трьох з припискою "та ін." (якщо їх п'ять і більше);

3. якщо на титульному аркуші немає прізвища автора (або авторів), то запис даних про книжку починають з назви книжки, після чого вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і всі останні елементи під прізвищем автора;.

4. у відомостях про твори видатних вчених, опублікованих в окремих збірниках праць, подають такі дані: прізвище та ініціали автора; повний заголовок твору; найменування видання, в якому міститься цей твір; номер тому і номери сторінок, на яких надрукований твір;

5. збірки статей, матеріали конференцій тощо;

6. відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, мають містити: прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого йде повна назва джерела, в якому містяться стаття (книжки чи збірника) за викладеними вище правилами, для періодичних видань — назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сторінки, а для газет — число і місяць.

Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви документа.

5.4.11. Рецензування, підготовка та проведення захисту письмової роботи

Рецензування письмових робіт. Відгуки та рецензії наукового керівника, консультанта та рецензента про письмову роботу, їх виступи на захисті письмової роботи є необхідним елементом її творчого та критичного обговорення, гарантом виконання встановлених вимог та об'єктивності оцінки.

У відгуках (рецензіях) встановлюються актуальність обраної теми, ступінь обґрунтованості наукових положень, сформульованих висновків і рекомендацій, їхня достовірність, повнота і новизна, надаються рекомендації щодо їх використання, а також робиться висновок про відповідність письмової роботи встановленим вимогам, вказується на її зв'язок з державними чи галузевими науковими програмами, пріоритетними напрямами розвитку науки й техніки, визначеними Верховною Радою України, тощо.

Об'єктивність оцінки обґрунтованості основних положень роботи, їх достовірності, новизни та значущості залежить від повноти висвітлення позитивних і негативних сторін роботи, зокрема аналізу ключових проблем, висновків і тверджень, шляхів використання результатів, завершеності змісту та якості оформлення дослідження.

Відгук наукового керівника роботи пишеться в довільній формі і зазначається рівень підготовки студента за цією навчальною дисципліною або до наукової діяльності чи виконання професійних функцій за спеціалізацією юридичної діяльності, а саме:

· ступінь самостійності у виконанні роботи;

· новизна поставлених наукових, навчальних та практичних питань, оригінальність шляхів їх вирішення;

· вміння використовувати нормативно-правові акти та правозастосовні рішення, наукову та навчально-методичну літературу;

· ступінь оволодіння методами дослідження;

· повнота і якість розробки теми;

· логічність, послідовність, аргументованість, літературна грамотність викладення матеріалу;

· відповідність вимогам державного стандарту освіти;

· можливість практичного застосування висновків, рекомендацій роботи;

· висновок про відповідність вимогам та оцінка роботи за чотирибальною системою: відмінно, добре, задовільно, незадовільно.

Для оцінки рівня наукової та практичної значущості результатів, розробок і рекомендацій, викладених у письмовій роботі, використовують рецензії юридичних установ та організацій, органів державної влади, громадських об'єднань, політичних партій.

У рецензії, крім питань, тотожних питанням змісту відгуку, звертається увага на визначення актуальності проблеми для правотворчої та правозасто-совної практики, врахування вимог відповідних керівних документів, висновки, пропозиції та рекомендації, можливості їх практичного застосування.

Якщо встановлено суттєві порушення вимог до підготовки та оформлення письмових робіт (запозичення чужих праць без посилань, невідповідність змісту письмової роботи обраній темі дослідження чи спеціалізації, спеціальності підготовки), у відгуку чи рецензії мають бути вказані конкретні причини, через які письмова робота не рекомендується до захисту.

Відгук (рецензія) не повинен складатися з короткого формального висновку про те, що письмова робота відповідає встановленим вимогам, або мати невизначений характер і містити формулювання подібні до "значний науковий інтерес", "суттєвий внесок", "крок до вирішення проблеми".

Відгуки (рецензії) особисто підписуються їх авторами, у разі необхідності офіційно засвідчуються.

Копії письмових відгуків (рецензій) видають студентам не пізніше як за десять днів до захисту письмової роботи.

Під час виступу на захисті письмової роботи, як правило, оголошують повний текст відгуку (рецензії).

Підготовка до захисту. Завершену письмову роботу разом з відгуками керівника і рецензента подають на кафедру, а в подальшому, залежно від виду письмової роботи, у Державну кваліфікаційну чи екзаменаційну комісію разом з довідкою деканату факультету про виконання студентом навчального плану та оцінками з теоретичних дисциплін, курсових робіт, навчальної практики, а також іншими матеріалами, які характеризують наукову та практичну цінність роботи (друковані статті з теми дослідження, тези наукових доповідей, акти впровадження результатів роботи в практику та ін.)

Після завершення роботи готують доповідь на захист, яка не повинна перевищувати за часом 12—15 хв і у якій висвітлюють:

· обґрунтування актуальності теми дослідження;

· мету, завдання, об'єкт, предмет, проблему та гіпотезу дослідження;

· методологію та результати дослідження;

· елементи новизни в теоретичних положеннях та в практичних рекомендаціях;

· труднощі, яких довелося зазнати в процесі дослідження; положення, гіпотези, які не знайшли підтвердження;

· відповіді на основні зауваження наукового керівника та рецензента.

На захист можна готувати на великих аркушах паперу власні схеми, таблиці, діаграми, графіки тощо.

Орієнтовний порядок проведення захисту письмової роботи. Захист розпочинається, як правило, доповіддю студента, яка може читатися з написаного тексту, але краще — розповідатися.

Після доповіді студентові задають питання члени комісій і присутні. Запитання можуть бути пов'язані з темою роботи, а можуть бути значно ширпіі від теми роботи, оскільки захист має на меті виявити не лише знання з теми дослідження, а й рівень загальної підготовки студента з навчальної дисципліни або випускника з обраної спеціальності.

Після відповіді на всі запитання голова комісії зачитує відгук про роботу та рецензію на неї.

Члени комісії чи присутні у своїх виступах висловлюють думку щодо письмової роботи та рівня підготовки студента.

На всі зауваження, викладені у відгуках та рецензіях, виступах під час захисту роботи, студент зобов'язаний дати вичерпні відповіді.

Хід захисту фіксують у протоколі засідання комісії.

Оцінку виставляють на закритому засіданні комісії, голова оголошує її студенту і всім присутнім на відкритому засіданні.

Кращі роботи можуть бути рекомендовані на конкурси і виставки, конференції, а також до друку в студентських збірниках.

Захищені курсові роботи зберігаються на кафедрі два роки, дипломні (кваліфікаційні) — п'ять років.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть види навчальних занять та самостійної роботи студента, що використовують у вищих закладах юридичної освіти? Які особливості підготовки студентів до кожного з них?

2. Яке значення мають контрольні заходи для удосконалення підготовки юристів?

3. За яких умов та в якому порядку здійснюють переведення студентів до інших вищих закладів освіти чи на інші напрями підготовки, спеціальності, форми навчання?

4. У яких випадках студент може бути відрахований з вищого закладу освіти?

5. Яким нормативно-правовим актом визначається порядок працевлаштування випускників державних вищих закладів освіти?

6. Назвіть види письмових робіт, що виконуються студентами під час навчання? Які основні вимоги до них?

7. Які основні заходи включають підготовка, виконання та захист письмових робіт?

8. Як визначають тему та предмет дослідження, здійснюваного студентом під час виконання письмових робіт?

9. Охарактеризуйте основні вимоги, що ставляться до структури та тексту письмової роботи.

10. Як здійснюються підготовка до захисту письмової роботи та її захист?

Література

1. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. — К., 1997.

2. Волков Ю.Г. Как написать диплом, курсовую работу, реферат. — М., 2001.

3. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). — К., 1994.

4. Дьяченко В.К. Организационная структура учебного процесса и ее раз-витие. — М., 1989.

5. Казаков ВА. Самостоятельная работа студентов: Учеб. пособие. — К., 1989.

6. Мангейм Джарол Б., Рич Ричард К. Политология. Методьі исследова-ния: Пер. с англ. — М., 1997.

7. Моключенко А.Г. Кваліфікаційна робота. — К., 1995.

8. Мороз І.В. Структура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення та захисту. — К., 1997.

9. Одерій Л.П. Оцінка в міжнародній системі освіти: Методологія та інструментарій. — К., 1995.

10. ПапковскаяПЛ. Методология научньїх исследований: Курс лекций. — М.,2002.

11. П'ятницька-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі. — К., 2003.

12. Францифоров Ю.В., Павлова Е.П. От реферата к курсовой, от диплома к диссертации: Практ. пособие. — М., 2003.

13. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідної діяльності: Підручник. — К., 2002.

14. Эильберглейт МЛ. Методика и техника подготовки курсових и дипломних работ. — Минск, 2003.

Свобода є правом чинити все, що дозволено законами, якби громадянин міг робити те, що цими законами забороняється, то в нього не було б свободи, оскільки те ж могли б робити її інші громадяни.

Дата добавления: 2015-08-18