К.О. Неволін 10 страница

Всі засідання державної комісії протоколюють. До протоколів вносять оцінки, одержані на державних екзаменах або при захисті дипломного проекту (роботи), записують питання, що ставились, особливі думки членів комісії, вказують здобуту кваліфікацію, а також державний документ про кваліфікацію (з відзнакою чи без відзнаки), який видається студенту-випускни-ку, котрий закінчив вищий навчальний заклад.

5.2.5. Навчальний час студента

Навчальний час студента визначається кількістю облікових одиниць часу, відведених для здійснення програми підготовки на конкретному освітньому або кваліфікаційному рівні. Обліковими одиницями навчального часу студента є академічна година, навчальні день, тиждень, семестр, курс, рік2.

Академічна година — це мінімальна облікова одиниця навчального часу. Тривалість академічної години становить, як правило, 45 хвилин. Дві академічні години утворюють пару академічних годин.

Навчальний день — складова навчального часу студента тривалістю не більш як 9 академічних годин.

Навчальний тиждень — складова навчального часу студента тривалістю не більш як 54 академічні години (18 кредитів).

Навчальний семестр — складова навчального часу студента, що закінчується підсумковим семестровим контролем. Тривалість семестру визначається навчальним планом.

Навчальний курс — завершений період навчання студента протягом навчального року. Тривалість перебування студента на навчальному курсі включає час навчальних семестрів, підсумкового контролю та канікул. Сумарна тривалість канікул протягом навчального курсу, крім останнього, становить не менше ніж 8 тижнів. Початок і закінчення навчання студента на конкретному курсі оформляють відповідними (перевідними) наказами.

Навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Навчальні дні та їх тривалість визначаються річним графіком навчального процесу, який складається на навчальний рік з урахуванням перенесень робочих та вихідних днів, погоджується і затверджується в порядку і в терміни, встановлені вищим навчальним закладом.

Навчальні заняття у вищому навчальному закладі тривають дві академічні години з перервами між ними і проводяться за розкладом. Розклад має забезпечити виконання навчального плану в повному обсязі щодо навчальних занять. Допускається у порядку, встановленому вищим навчальним закладом, вільне відвідування студентами лекційних занять (для студентів третього та наступних курсів). Відвідування інших видів навчальних занять (крім консультацій) є обов'язковим для студентів.

5.2.6. Форми навчання

Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами — денна (стаціонарна), вечірня, заочна (дистанційна), екстернат1.

Денна (стаціонарна) форма навчання є основною формою здобуття певного рівня освіти або кваліфікації з відривом від виробництва.

Вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Екстернат2 є особливою формою навчання осіб (екстернів), які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень, для здобуття ними певного рівня вищої освіти шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.

Екстернат:

· організовується у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації і може застосовуватися на різних рівнях вищої освіти з усіх напрямів підготовки і спеціальностей;

· тривалість екстернату для здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня не регламентується нормативною тривалістю навчання, визначеною навчальним планом;

· обсяг, структура і якість знань, умінь та навичок екстерна мають відповідати вимогам державного стандарту освіти, встановленого для відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

· лекційні, практичні, семінарські та лабораторні заняття в екстернаті не застосовують, але екстернам може бути надана можливість відвідувати заняття та виконувати інші види навчальної роботи під керівництвом викладачів на умовах, визначених вищим навчальним закладом;

· екстерну, який виконав усі вимоги навчального плану, захистив дипломну роботу, склав державні екзамени, присвоюється відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень та видається державний документ про освіту;

· навчання в екстернаті здійснюється на основі договорів між вищим навчальним закладом та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Екстернат відкривається за дозволом Міністерства освіти і науки України в акредитованих вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку фахівців за денною формою навчання з відповідного напряму підготовки "Право" чи спеціальності "Правознавство".

До екстернату зараховують громадян України, які мають повну або неповну (для вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації) загальну середню освіту, середню професійну освіту, а також особи з незакінченою або закінченою вищою освітою без обмеження віку. Зарахування до екстернату проводить приймальна комісія у терміни та за порядком відбору екстернів, що визначені Правилами прийому до вищого навчального закладу.

Навчання екстерна здійснюється за індивідуальним навчальним планом, складеним на основі навчального плану з дотриманням наступності та структурно-логічної послідовності вивчення навчальних дисциплін, що визначають зміст освіти відповідного напряму підготовки "Право" чи спеціальності "Правознавство". Індивідуальний навчальний план екстерна складається на кожний навчальний рік протягом першого місяця навчального року і погоджується з відповідними кафедрами (предметними або цикловими комісіями), затверджується деканом факультету (завідувачем відділення).

Екстерн має право користуватися бібліотечними фондами, навчальними програмами та методичними матеріалами вищого навчального закладу, навчально-лабораторним обладнанням, технічними засобами, отримувати консультації на умовах, визначених вищим навчальним закладом.

Атестація екстернів включає заліки, екзамени та інші форми семестрового контролю з навчальних дисциплін в обсязі навчальних програм, затверджених для певного напряму підготовки відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, а також державну атестацію. Заліки й екзамени екстерни складають, як правило, в період екзаменаційної сесії комісії у складі трьох осіб, призначеній завідувачем відповідної кафедри (головою предметної або циклової комісії). За умови успішного виконання індивідуального навчального плану екстерн може бути переведений у групу студентів, які навчаються на загальних підставах.

5.2.7. Науково-методичне забезпечення навчального процесу

Науково-методичне забезпечення навчального процесу:

· включає підготовку навчальної і наукової літератури, навчально-методичної документації та забезпечення нею вищих навчальних закладів;

· має відповідати змісту навчання, визначеному стандартами вищої освіти;

· здійснюється Міністерством освіти і науки України, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади (наприклад, Міністерством внутрішніх справ України тощо), науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161, науково-методичне забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах складається:

· зі стандартів вищої освіти;

· навчальних планів;

· навчальних програм з усіх нормативних і вибіркових навчальних дисциплін;

· програм навчальної, виробничої та інших видів практик;

· підручників і навчальних посібників;

· інструктивно-методичних матеріалів до семінарських, практичних і лабораторних занять;

· індивідуальних семестрових завдань для самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін;

· контрольних завдань до семінарських, практичних і лабораторних занять;

· контрольних робіт з навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу;

· методичних матеріалів для студентів з питань самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових робіт і дипломних проектів (робіт).

Інші характеристики навчального процесу визначаються викладачами, кафедрами (предметними або цикловими комісіями), вищими навчальними закладами.

5.3. Переведення, відрахування, поновлення та працевлаштування студентів

5.3.1. Загальні положення

Питання переведення, відрахування та поновлення студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та магістр у вищих закладах освіти незалежно від підпорядкування та форм власності регулюється Положенням про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 р. № 245.

Ректори вищих закладів освіти мають право розглядати, як виняток, питання переведення з одного вищого закладу освіти до іншого або з однієї форми навчання на іншу студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліст та магістр, тільки за умови переведення на ті самі спеціальності, за якими здійснювалась їх підготовка. Переведення студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліст та магістр, з однієї спеціальності на іншу не допускаються.

5.3.2. Переведення студентів

Переведення студентів можливе:

· з одного вищого закладу освіти до іншого незалежно від форми навчання, напряму підготовки фахівців з вищою освітою та спеціальності;

· з одного напряму підготовки фахівців з вищою освітою на інший, з однієї спеціальності, за якою здійснюється підготовка молодших спеціалістів, на іншу або з однієї форми навчання на іншу в межах вищого закладу освіти.

Переведення студентів здійснюють ректори (директори) відповідних закладів освіти за умови наявності вакантних місць ліцензованого обсягу та, як правило, під час літніх або зимових канікул. Особливі умови переведення діють для студентів, які навчалися:

· за рахунок коштів державного бюджету;

· в державному вищому закладі освіти на договірній основі з оплатою за рахунок коштів місцевого бюджету, галузевих міністерств, відомств, підприємств, організацій, установ та фізичних осіб;

· в акредитованому або неакредитованому недержавному вищому закладі освіти;

· за двосторонніми (студент і підприємство, організація, установа) або тристоронніми (студент, заклад освіти і підприємство, організація, установа) угодами.

Порядок переведення студентів передбачає:

· подання студентом заяви про переведення до іншого закладу освіти на ім'я ректора (директора) вищого закладу освіти, в якому він навчається;

· за умови одержання його письмової згоди звернення з цією заявою до ректора (директора) того вищого закладу освіти, до якого він бажає перевестись;

· позитивний розгляд заяви ректором;

· ліквідацію академічної різниці;

· видання ректором (директором) вищого закладу освіти наказу, згідно з яким студент допускається до занять;

· направлення запиту до закладу освіти, в якому студент навчався раніше, щодо одержання поштою його особової справи;

· видання ректором (директором) вищого закладу освіти, в якому студент навчався раніше, за умови отримання запиту, наказу про відрахування студента у зв'язку з його переведенням до іншого вищого закладу освіти;

· пересилання особової справи студента на адресу вищого закладу освіти, від якого надійшов запит;

· залишення у вищому закладі освіти, в якому студент навчався раніше, копій академічної довідки, навчальної картки студента, залікової книжки та списку пересланих документів;

· видання ректором вищого закладу освіти, до якого переводиться студент, після одержання особової справи, наказу про його зарахування.

Переведення студентів на перший курс вищих закладів освіти забороняється. За умови виняткових обставин ці питання можуть розглядатись міністерствами або відомствами, які мають у своєму підпорядкуванні вищі заклади освіти.

5.3.3. Відрахування студентів

Студент може бути відрахований з вищого закладу освіти:

· за власним бажанням;

· у зв'язку з призовом на строкову військову службу (крім студентів вищих закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації);

· у зв'язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти;

· за станом здоров'я на підставі висновку ЛКК;

· за академічну неуспішність (невиконання вимог навчального плану та графіка навчального процесу, незадовільне складання іспитів і заліків протягом сесії);

· за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти (появу на заняттях у навчальному корпусі, бібліотеці, гуртожитку в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсикологічного сп'яніння, одноразове грубе порушення навчальної дисципліни або Правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти);

· за вироком суду, що набирає законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого належить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Студенту, якого відраховано з вищого закладу освіти, видають академічну довідку1 та оригінал документа про повну загальну середню (базову загальну середню) освіту.

До особової справи студента вкладають: копію академічної довідки, підписаної керівництвом вищого закладу освіти і скріпленої гербовою печаткою, завірену деканом (завідувачем відділення), залікову книжку, студентський квиток і скріплену печаткою за підписом декана (завідувача відділення) навчальну картку студента із зазначенням виконання студентом навчального плану.

5.3.4. Поновлення у складі студентів

Поновлення у складі студентів здійснюється з урахуванням здатності претендента успішно виконувати графік навчального процесу, незалежно від тривалості перерви в навчанні, причини виключення, трудового стажу, форми навчання.

Рішення щодо поновлення на навчання приймається ректором протягом двох тижнів на підставі заяви студента, якому повідомляють причину відмови або умови зарахування на навчання, зокрема порядок та терміни ліквідації академічної різниці. Студенту, якого поновлено у вищому закладі освіти, видається залікова книжка з проставленими перезарахованими предметами з відповідними оцінками, одержаними в іншому навчальному закладі. Пере-зарахування предметів здійснює декан факультету (завідувач відділення).

5.3.5. Працевлаштування випускників

Випускники1 вищих закладів освіти мають право на вільний вибір виду діяльності та місця роботи відповідно до здібностей і професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб (окрім випадків, передбачених чинним законодавством: пільговий прийом, особливі вимоги до професійної діяльності тощо)2.

Випускники та студенти вищих закладів освіти мають право звертатися щодо працевлаштування:

· до вищих закладів освіти — під час навчання;

· державної служби зайнятості за місцем постійного проживання — після закінчення навчання;

· власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації незалежно від форм власності (далі — замовника) — як протягом навчання, так і після закінчення навчального закладу.

Працевлаштування випускників, які навчалися за договорами на підготовку спеціалістів з вищою освітою, здійснюється згідно з умовами визначеними договорами (генеральними, прямими, цільовими). Зокрема, прямий і цільовий договори на підготовку та працевлаштування спеціалістів з вищою освітою, як правило, повинні передбачати такі основні зобов'язання сторін:

1. Замовник — надати випускникові роботу на період не менш як три роки відповідно до його спеціальності, кваліфікації і професійної підготовки з урахуванням вимог кваліфікаційної характеристики, а також у разі необхідності забезпечити молодого спеціаліста жилою площею відповідно до чинного законодавства.

2. Випускник — оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченої відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника строк, визначений договором.

3. Вищий заклад освіти — забезпечити якість та рівень підготовки спеціаліста з вищою освітою.

Інші зобов'язання та відповідальність сторін визначають при укладенні договору. Замовники незалежно від форм власності згідно з цільовими договорами можуть за рахунок своїх коштів надавати студентам матеріальну допомогу та послуги, сплачувати надані студентові грошові кредити, а також виплачувати студентам підвищену стипендію або провадити доплати до державної стипендії, установленої для відповідної спеціальності, курсу, навчального закладу.

З метою сприяння працевлаштуванню випускників вищий заклад освіти:

· підтримує зв'язок з державною службою зайнятості, центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями;

· створює банк даних місць роботи, розробляє рекомендації щодо зміни обсягів та структури підготовки спеціалістів на підставі проведеного службою зайнятості аналізу й прогнозування попиту та пропозицій на ринку праці;

· забезпечує випускників достовірною, повною й оперативною інформацією про можливість працевлаштування на підставі договірних замовлень, надання випускникам допомоги в пошуках роботи, в укладанні цільових договорів та працевлаштуванні;

· надає допомогу замовникам у доборі необхідних їм спеціалістів;

· забезпечує в межах компетенції соціально-економічний та правовий захист випускників;

· оформляє та веде облік укладених договорів, здійснює контроль за виконанням договірних зобов'язань під час навчання студентів та розгляду питання про направлення на роботу випускників;

· сприяє студентам у пошуках тимчасової роботи;

· підтримує зв'язки з випускниками, бере участь в організації роботи щодо вивчення їх трудової діяльності тощо.

Спірні питання, що виникають між вищим закладом освіти та випускником, вирішує комісія у складі: керівника (його заступника) вищого закладу освіти; завідувача кафедри, що випускає спеціалістів, (завідувача відділення); представників факультету; органів студентського самоврядування. До складу комісії можуть також включатися представники замовників, для яких в основному готуються спеціалісти в цьому навчальному закладі.

У разі самостійного працевлаштування випускники вищих закладів освіти можуть звернутися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості за місцем постійного проживання згідно із Законом України "Про зайнятість населення".

Вручення випускникові диплома (свідоцтва) про закінчення навчального закладу, посвідчення про направлення на роботу або довідки про надання можливості самостійного працевлаштування та видача коштів (якщо вони перераховані до навчального закладу замовником), що йому належать, здійснюється не пізніше як п'ять днів після закінчення ним навчального закладу.

Випускникам, які одержали направлення на роботу після закінчення вищого закладу освіти, надається відпустка тривалістю один календарний місяць незалежно від того, коли вони мали останні канікули в навчальному закладі.

За час відпустки випускникам вищих навчальних закладів, які одержали направлення на роботу, виплачується допомога у розмірі місячної стипендії за рахунок замовника, до якого їх направлено на роботу. Випускникам, які одержали довідки про надання можливості самостійного працевлаштування, допомога за час відпустки не виплачується.

Безробітним із числа випускників вищих закладів освіти виплачується допомога по безробіттю згідно із Законом України "Про зайнятість населення".

5.4. Курсові, кваліфікаційні, дипломні та магістерські роботи

5.4.1. Загальні положення

Специфіка навчання у вищих навчальних закладах вимагає продуманої організації самостійної роботи студентів, яка б забезпечувала успішне оволодіння не тільки програмовим матеріалом, а й навичками дослідження, творчої діяльності.

У світлі цього положення винятково важливе значення має такий вид самостійної діяльності студентів, як виконання курсових робіт та робіт, що виконуються на завершальній стадії підготовки бакалавра, спеціаліста та магістра.

Згідно з навчальними планами студенти виконують:

· протягом періоду навчання — курсові роботи;

· на випускних курсах навчальних закладів І і II рівнів акредитації — кваліфікаційні роботи;

· на випускних курсах навчальних закладів III і IV рівнів акредитації — дипломні та магістерські роботи1.

Особливістю письмових робіт є те, що в процесі їх підготовки та захисту мають досягатись як науково-дослідні, навчальні цілі, так і фахові завдання.

Виконуючи письмові роботи, студенти із застосуванням сучасних наукових методів самостійно досліджують певні проблеми, вивчають нормативні та правозастосовні документи, набувають навичок їх правильного розуміння та тлумачення, вчаться аналізувати наукову та навчальну літературу, критично оцінювати її, полемізувати з авторами статей, висловлювати власні думки, аргументувати та обстоювати власні думки, робити правильні наукові, теоретичні та практичні висновки.

Письмові роботи мають реферативний або дослідницький характер:

1. реферативні виконують на основі аналізу й узагальнення нормативних, наукових та навчально-методичних джерел: законів, підзаконних нормативно-правових актів, їх роз'яснень, монографій, брошур, статей, методичних рекомендацій тощо. При цьому даються описи їх змісту, його аналіз, узагальнення, оцінка, її обґрунтування, власні аргументовані висновки;

2. дослідницькі виконують на підставі використання нормативних, наукових та навчально-методичних джерел, узагальнень юридичної практики, а також власних спостережень, досліджень емпіричних фактів, результатів експериментів, висунення власні гіпотези і т. ін. Письмова робота такого типу, як правило, має містити теоретичну частину (ЗО—40 % загального обсягу), аналіз і узагальнення наукових даних та висновки.

Основні вимоги2 до письмових робіт такі:

· актуальність тематики, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та перспективам її розвитку, практичним завданням фахової підготовки;

· вивчення та конструктивний критичний аналіз відповідних нормативних джерел, матеріалів юридичної практики, монографічної і періодичної літератури;

· дослідження та характеристика історичних аспектів, сучасного стану, перспектив розвитку проблеми;

· використання власного досвіду;

· чітке визначення та повна й обґрунтована характеристика предмета, мети і методів дослідження, опис та аналіз проведених емпіричних досліджень чи експериментів;

· узагальнення та обґрунтування результатів, висновки та практичні рекомендації.

5.4.2. Організація і контроль процесу підготовки та захисту письмових робіт

Загальна організація і контроль процесу підготовки та захисту письмових робіт, як правило, покладають на завідувачів кафедр, а безпосереднє керівництво здійснюють наукові керівники з числа професорсько-викладацького складу, а також, за необхідності, консультанти наукових чи юридичних установ (організацій), на базі яких студенти проводять свої дослідження.

До основних заходів з підготовки, виконання та захисту письмової роботи належать такі:

1. Вибір проблеми дослідження, наукового керівника, теми, затвердження їх та конкретизація завдання на проведення дослідження.

2. Підготовка організаційного плану виконання письмової роботи, його узгодження і схвалення науковим керівником.

3. Підготовка та узгодження розширеного плану-конспекту письмової роботи.

4. Підготовка чорнового варіанта роботи для першого читання науковим керівником.

5. Усунення зауважень, реалізація рекомендацій наукового керівника, подання чорнового варіанта на друге читання.

6. Урахування рекомендацій наукового керівника, доповнення роботи додатковими дослідженнями.

7. Оформлення роботи, її подання науковому керівникові та рецензенту, отримання рецензії.

8. Доопрацювання та дооформлення роботи з урахуванням рекомендацій рецензента і наукового керівника, подання її науковому керівникові для підготовки відгуку.

9. Написання відгуку науковим керівником, доповідь щодо завершення роботи.

10. Підготовка до захисту та захист роботи.

5.4.3. Вибір проблеми дослідження, наукового керівника, теми, затвердження їх та конкретизація завдання на проведення дослідження

Проблему дослідження та тему письмової роботи студент обирає самостійно, як правило, за відповідною тематикою, що розробляється на кафедрах навчального закладу, виходячи з актуальності наукових та практичних проблем, особливостей фахової підготовки, власних навчальних інтересів, сучасного стану розвитку наукових досліджень тощо.

При розробці та виборі тем та тематики письмових робіт, крім того, враховують інтереси й інших кафедр, особливості майбутньої діяльності, а також проблемний зв'язок різних видів письмових робіт між собою.

Будь-яка письмова робота є за своєю сутністю хоча й невеликим, початковим, але науковим дослідженням, тому при її виконанні застосовують наукові форми та методи їх організації та проведення. Зокрема, процес виконання письмової роботи складається з таких етапів:

1. обґрунтування теми, вибір об'єкта, предмета та визначення мети дослідження;

2. висунення гіпотез та відпрацювання теоретичних засад дослідження;

3. розробка програми і методики дослідження, його проведення, обробка й аналіз результатів, формулювання висновків.

4. оформлення письмової роботи і підготовка до захисту.

5.4.4. Обґрунтування теми, вибір об'єкта, предмета та визначення мети дослідження

Якщо об'єкт дослідження — все те, що протистоїть досліднику, є для нього джерелом необхідної інформації, предмет дослідження — це тільки ті компоненти, зв'язки та відношення між ними, які підлягають безпосередньому вивченню в конкретному дослідженні, є для дослідника головними та визначальними, тобто предмет дослідження вужчий, ніж його об'єкт. Правильне, науково обґрунтоване визначення об'єкта та предмета дослідження покликане зорієнтувати дослідника на виявлення місця і значення предмета дослідження в більш цілісному і широкому понятті та явище, яким є об'єкт дослідження, а також їх адекватний опис за допомогою домінуючих у дослідженні знакових систем та правил.

Предметом досліджень можуть бути цілі діяльності у сфері права, її види, зміст, форми, методи організації та здійснення, шляхи удосконалення, система забезпечення, охорони, правового регулювання взагалі тощо. Наприклад, для порівняльно-правових досліджень:

1. загальними об'єктами є:

· національні правові системи, окремі їх компоненти (галузі права, його інститути, норми), типологізація цих компонентів, тобто об'єднання у правові сім'ї;

· системи правових норм міжнародного співробітництва або правопорядку;

· ідеологічні національні правові системи, що включають правові теорії, вчення, концепції, методологію досліджень, у тому числі історія, соціологія, філософія права;

· міжнаціональна правова ідеологія (теорії права), яка охоплює загальновизнані принципи, погляди, теорії щодо розуміння права як надбання людства;

2. об'єктами нормативних (юридико-догматичних) порівняльно-правових досліджень є:

· нормативно-правові акти: конституції, закони, інші акти вищих органів; державні договори і угоди; міжнародні договори; нормативно-правові акти президентів держав; за необхідності — урядові та інші підзаконні нормативно-правові акти (залежно від теми та інформаційно-технічних можливостей);

· правові інститути, підгалузі, галузі, міжгалузеві комплекси;

· конкретні правові норми;

· застосування правил законодавчої техніки, нормативно-правова термінологія, процедури підготовки і прийняття нормативно-правових актів тощо.

Аналіз об'єктів здійснюють з урахуванням таких вимог:

1. Аналізу підлягають нормативно-правові акти, прийняті у державах з одних і тих же питань.

2. Мають ураховуватися положення, які містяться в угодах з міжпарламентського співробітництва у правовій сфері, про зближення законодавства з економічних питань, а також інших питань, які становлять взаємний інтерес.

3. Крім того, мають ураховуватися практика застосування законодавства, обставини і причини прийняття зазначених вище нормативно-правових актів, ставлення до них практиків і громадян.

Дата добавления: 2015-08-18