Психоаналіз як учення про неврози та універсальний метод аналізу

Психоаналіз, за визначенням Фройда, є вченням про неврози. Для розуміння неврозу важливими є такі ідеї:

лібідо (енергія сексуальних потягів) — рушійна сила психіки;

невротичні симптоми породжуються лібідо і свідчать про його ненормальне застосування («Людина тільки тоді захворює на невроз, коли її Я втратило спроможність давати собі раду з лібідо»);

відхилення у формуванні цілісного сексуального потягу в ранньому дитинстві закладає основу для неврозу в дорослому віці.

Спершу поняття «невроз» стосувалося нервових зах­ворювань. Фройд психоаналітичне витлумачив його: невроз він розглядав як психічний конфлікт, надавши йому універсального значення в культурі.

Невроз (грец. пеиrоп — жила, нерв) — поняття психоаналітичної теорії на позначення конфлікту між Я та сексуальністю; є похідним явищем від зіткнення культури з інстинктом (культурного свідомо­го з некультурним несвідомим).

Вважаючи, що сексуальність формується в ранньому дитинстві, Фройд деміфологізував ідеальне уявлення про дитину, яку, на його думку, невиправдано вважають «чистим, безневинним створінням». Психологічні експе­рименти доводять, що діти наділені андрогінністю (дво­статевістю). Маючи риси обох статей, вони схильні до всіх сексуальних збочень, а у культурному розвитку їм ще потрібно ступити «на дорогу до чистості».

Ранньоінфантильну сексуальність Фройд аналізу­вав як «збочену сексуальність». Дитина, подолавши підготовчі етапи ранньоінфантильної сексуальності, розвивається до так званої «нормальної» сексуальності, проходячи оральну (сексуальний потяг зосереджений на вустах), анальну (сексуальний потяг зосереджений на анусі), фалічну (сексуальний потяг зосереджений на фалосі чи його заміннику), генітальну (єдиний сексуаль­ний потяг об'єднує часткові сексуальні потяги) фази.

Знання про ранні стадії інфантильної сексуальності дуже важливе для розуміння неврозу, розвиток якого, за Фройдом, пов'язаний із відхиленнями та розладами в роз­витку сексуальної функції. Наприклад, цілісний сексу­альний потяг, який формується на шляху до «нормаль­ності», може розпастися: якісь його елементи можуть залишитися на попередніх стадіях розвитку, інші — роз­виватися надто швидко. Затримання в розвитку частко­вого сексуального потягу на одній із попередніх стадій Фройд назвав фіксацією (франц. fixation — закріплюван­ня) лібідо. Інша небезпека сексуального розвитку полягає в тому, що елементи, які пішли далі у своєму розвитку, легко можуть повернутися на одну з попередніх стадій. Такий процес Фройд називає регресією (лат. Regressio — повернення). Регресія лібідо може бути двох видів:

- Відступ до першого об'єкта, що має інцестну природу (наприклад, перший об'єкт орального компонента сексуального інстинкту — материнські груди, тому мати вважається «першим об'єктом кохання»).

- Відступ сексуальної організації загалом на попередні стадії розвитку.

Сама собою регресія до попереднього об'єкта або фік­сація могли б спричинити збочення, але не невроз; він виникає через те, що до цих процесів додається згнічення. Саме згнічення Фройд розглядав як ознаку, власти­ву неврозам, підкреслюючи такі причини невротичного захворювання: патогенний вплив відмови в сексуально­му задоволенні, фіксація лібідо, патогенний конфлікт між Я та сексуальністю.

Оскільки люди захворюють на неврози за відсутнос­ті змоги задовольняти своє лібідо, то вимушена стрима­ність є зовнішнім випадковим чинником, що спричи­нює неврози. Однак відмова в сексуальному задоволенні стає патогенною (хвороботворною) лише тоді, коли осо­ба позбавлена саме того єдиного способу задоволення, на який вона здатна. Післяпатогенного впливу відмови фіксація лібідо вважається другою причиною, внутріш­нім чинником невротичного захворювання. Адже неза­вершений розвиток лібідо полишає численні фіксації на ранніх фазах та варіантах вибору об'єкта, внаслідок чого лібідне задоволення стає реально неможливим. Третім чинником неврозу є патогенний конфлікт між інстинктами Я та іншими сексуальними інстинктами, тобто між бажаннями, схваленими Я, і бажаннями, що породжують його протест. Етіологію (грец. аіtilа — причина) неврозів Фройд обґрунтовував так: «Пер­шою, найзагальнішою передумовою є вимушена стримливість, далі йде фіксація лібідо, що спрямовує його в певні напрямки, і, по-третє, схильність до кон­фліктів, спричинена розвитком Я, що не прийняло певні напрямки лібідо».

Оскільки кожна людина долає етапи так званої збоченої сексуальності, приховуючи в собі умови для фор­мування невротичних симптомів, про що свідчать, зок­рема, щоденні сновидіння, Фройд доходив висновку, «що всі ми хворі, тобто невротики», і тільки усвідомлю­ючи власну невротичність, здобуваємо психічне здо­ров'я. Недаремно у психоаналітичній теорії невроз роз­глядають також як позитивний процес, що є своєрідним попередженням психіки про можливість катастрофіч­ного вторгнення інстинктів, тобто про бажання несвідо­мого заволодіти свідомістю, що стала на перешкоді за­доволенню. Коли несвідоме, яке є значно могутнішою енергетичною силою, почне підкоряти свідомість, то у всій психічній структурі людини ймовірне настання то­тальної катастрофи — психозу, або божевілля.

Психоз (грец. psyche — душа) — катастрофічний стан психіки, в якій до влади прийшло Воно, революційна фаза перебудови всієї психічної структури, повний розрив із зовнішнім світом і створен­ня нової реальності.

У статті «Втрата реальності при неврозі і психозі» Фройд зазначав: якщо при неврозі Я прагне відновити зв'язки з реальністю, то при психозі конфлікт уже не є актуальним: на місці покинутої реальності створюєть­ся нова. Через можливу катастрофу психічної структури метою психоаналізу стає зворотне завоювання — підкорення пристрастей свідомістю. «Розвиток Я, — писав Фройд.у праці «Я і Воно», — іде від визнання інстинктів до панування над ними, від їх підкорення до їх гальмування. Над-Я, що утворилося частково як реакція на інстинктивні процеси у Воно, значною мірою бере участь у такому процесі. Психоаналіз є інструментом, призначеним для прогресивного завоювання Воно».

Отже, психотерапевтична процедура полягає в підтриманні ослабленого внутрішніми конфліктами Я. Психоаналітик допомагає йому, об'єднуючись із ним проти інстинктивних вимог Воно та аскетичних вимог Над-Я. Завдання психотерапевта полягає в тому, щоб повернути Я попереднє панування над втраченими сфе­рами психічного життя. Задля цього він має проаналізу­вати, який неусвідомлений матеріал пригнічується, і да­ти істинне знання для Я про його неусвідомлене Воно. Психоаналітичний метод зміцнює ослаблене Я завдяки розширенню його знань про психічну ситуацію та через їх позитивну інтеграцію. Участь у психотерапевтичному сеансі вимагає від пацієнта мужності й чесності, спону­кає подивитися в очі власному злу. Хоча й не кожна лю­дина може прийняти про себе правду, доступну їй лише після уважного аналізу інстинктивних вимог і бажань.

Фройд зазначав, що психоаналіз характеризує не матеріал, а методи його роботи з ним. Оскільки метою і досягненням психоаналізу є «відкриття неусвідомленого в психічному житті», то психоаналітичні методи «можна з не меншим успіхом застосувати до історії культури, релігієзнавства, міфології, як і до вчення про неврози». Саме так чинив Фройд, аналізуючи історію релігії, літературу тощо. Завдяки цьому психоаналіз як учення про неврози став універсальним методом, спрямованим на виявлення пригнічених неусвідомлених процесів, що на шляху пізнання та самопізнання робить людство по-новому свідомішим. Література, що фіксує становлення, розвиток і розв'язання невротичного кон­флікту, а також приборкування божевілля, є унікаль­ним матеріалом, який дає змогу успішно застосувати психоаналітичні методи.

Фройд також акцентував на зв'язках психоаналізу з гуманітарними науками, не властивих для таких вузьких дисциплін, як психологія і психіатрія. Вико­ристовуючи можливості суміжних наук, психоаналіз «виробляє наукові методи й погляди, застосування яких виявляється плідним в усіх інших царинах». То­му в дослідженні феномену несвідомого структурується теорія метапсихологічна (грец. meta — префікс, що оз­начає рух у просторі), що займає проміжне становище в системі гуманітарних наук, вільно проникаючи у філо­софію, літературознавство тощо.

Дата добавления: 2015-08-18