Схема співставлення показників кон’юнктури товарного ринку

Показники	Характеристика кон’юнктури
Індекс виробництва	Індекс продажу	Індекс запасів
Зростання	Без змін	Зменшення	Зростання	Без змін	Зменшення	Зростання	Без змін	Зменшення
+	+	+		+	+	+			Знижена
+	+			+		+	+		Низька
+			+				+	+	Висока
	+	+	+	+			+	+	Підвищена

12.3. Методичні принципи оцінювання обсягів продажу споживчих товарів за всіма каналами реалізації для визначення місткості ринку

Споживчий ринок в Україні набуває різноманітних форм. Утворюються нові канали реалізації товарів населенню, торговельні об’єкти недержавного сектору стають більш різноманітними, продаж товарів у значних масштабах здійснюється фізичними особами. На споживчому ринку можна виокремити такі канали реалізації товарів:

1. Офіційно зареєстровані підприємства.

2. Організований ринок із продажу:

2.1. Продовольчих товарів;

2.2. Непродовольчих товарів.

3. Неформальний ринок.

З метою отримання більш повної інформації про стан споживчого ринку на державному та регіональному рівнях Держкомстат України проводить економічне оцінювання та розрахунки, які характеризують продаж товарів населенню за всіма каналами реалізації.

Методика оцінювання загального обсягу продажу споживчих товарів розроблена Держкомстатом України в 1998 році і ґрунтується на базі даних суцільного спостереження, вибіркового спостереження об’єктів, одноразових обстежень, матеріалів вибіркових обстежень умов життя домогосподарств, що проводяться органами статистики, а також даних державних податкових органів.

Офіційно зареєстровані підприємства — це підприємства (юридичні особи) усіх форм власності та господарювання (торговельні, промислові, сільськогосподарські та інші неторговельні), що здійснюють роздрібну торгівлю та ресторанне господарство як через спеціально організовану торговельну мережу (магазини, аптеки, палатки, кіоски, автозаправні станції, інша стаціонарна роздрібна торговельна мережа, розвізна, розносна торгівля, їдальні, кафе, бари, ресторани, інші підприємства ресторанного господарства), так і поза торговельною мережею (стосується неторговельних підприємств, організацій, установ у частині продажу через касу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, закуплених на стороні або одержаних за бартером). Облік обсягу роздрібного товарообороту офіційно зареєстрованих підприємств через спеціально організовану торговельну мережу проводиться органами статистики з використанням методу суцільного спостереження і базується на державній статистичній звітності за формою 1-торг (місячна) «Звіт про товарооборот, продаж та запаси товарів». Виторг від продажу населенню споживчих товарів і товарів виробничо-технічного призначення промисловими, сільськогосподарськими та іншими неторговельними підприємствами (з оплатою через касу підприємства) обліковується за формою 1-послуги (місячна) «Звіт про обсяг реалізації платних послуг населенню». До обсягу цього виторгу включається продаж безпосередньо населенню як продукції власного виробництва (продовольчих товарів, товарів виробничо-технічного призначення, відходів виробництва, малоцінного інвентаря і т. ін.), так і споживчих товарів, закуплених на стороні або одержаних за бартером. Виторг щодо зазначеного продажу відображається у статистичній формі в розмірі фактичної оплати товарів населенням. Частка роздрібного товарообороту офіційно зареєстрованих підприємств становила 1998 року в Україні 61,6 % загального обсягу продажу споживчих товарів. Стосовно цього каналу реалізації в цілому статистичні управління щомісяця звітують за формою 1-торг «Загальний обсяг роздрібного товарообороту» та формою 3-торг (річна). Додавши роздрібний товарооборот малих підприємств, які не звітують за формою 1-торг щомісячно, до роздрібного товарообороту підприємств, які заповнюють дані цієї форми щомісячно, одержимо роздрібний товарооборот по повному колу підприємств.

Організований ринок з продажу продовольчих товарів охоплює: а) реалізацію на міських ринках селянами та іншими громадянами, колективними і фермерськими господарствами сільськогосподарської продукції; б) інших продовольчих товарів (як вітчизняного виробництва, так і імпортних).

Товарооборот міських ринків сільськогосподарської продукції визначається за даними щомісячної форми Б-2 «Звіт про продаж і ціни сільгосппродуктів і худоби господарствами, селянами та іншими громадянами», форми 6 «Обчислення індексів цін і продажу на міських ринках» та 12-торг «Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції на ринках і стан їх матеріально-технічної бази». Розрахунки проводяться так.

На ринках вибіркового кола міст статистичні органи разом з працівниками ринків (обліковцями-статистиками) ведуть щоденні спостереження за об’єктами завозів сільськогосподарської продукції і періодично здійснюють реєстрацію цін. Дані заносяться у спеціальні блокноти. На підставі цієї інформації по даному колу міст визначаються кількісні і вартісні показники продажу продукції за місяць (форма Б-2). Товарооборот по усіх міських ринках регіону визначається розрахунковим шляхом на підставі даних статистичної звітності за формою 12-торг, за якою один раз на рік звітують усі ринки.

Щоб отримати оборот усіх продовольчих товарів на організованих ринках, визначається за квартальними даними обстежень домогосподарств питома вага інших продовольчих товарів, які не входять до переліку сільгосппродуктів (це хліб, макаронні вироби, овочеві, фруктово-ягідні, м’ясні і м’ясорослинні, молочні і рибні консерви, морозиво, маргарин та інші жири, цукерки, шоколад, печиво, торти, чай, кава натуральна, майонез, оцет, гірчиця, хрін, перець, сіль, безалкогольні і алкогольні напої, інші продукти харчування) і дораховується їх обсяг. У середньому по Україні сума купівель вищеперелічених товарів у загальній вартості купівель продуктів харчування на міських організованих ринках за 1998 рік становила 17,0 %.

Організований ринок з продажу непродовольчих товарів охоплює реалізацію на речових і змішаних ринках (розташовані у спеціально відведених місцях і зареєстровані місцевими органами влади) в основному громадянами (фізичними особами) товарів як вироблених у державі, так і завезених із держав далекого і близького зарубіжжя. Обсяг продажу непродовольчих товарів на організованих ринках розраховується на основі спеціального суцільного обстеження речових ринків, яке останнім часом проводиться раз на рік. Для розрахунків відшукується питома вага продажу товарів на речових та змішаних ринках у загальному обсязі продажу споживчих товарів за всіма каналами реалізації, яка в 1998 році становила 15,4 %.

Неформальний ринок — це переважно фізичні особи, що офіційно не зареєстровані в державних податкових органах і здійснюють торгівлю споживчими товарами в заборонених місцях. Оборот неформального ринку може бути визначений на підставі квартальних даних обстежень домогосподарств порівнянням обсягів витрат населення на придбання товарів у громадян на неформальних ринках. У середньому по Україні у 1998 році питома вага обороту неформального ринку в загальному обсязі продажу споживчих товарів населенню за всіма каналами реалізації становила 6 %.

Таким чином, якщо, наприклад, продаж м’яса та м’ясопродуктів через торговельну мережу і мережу ресторанного господарства дорівнював в Україні 1998 року 260 тис. т, то це становило лише 25 % усього продажу. Для визначення продажу за всіма каналами реалізації необхідно 260 тис. т помножити на 1,75. Тоді обсяг продажу м’яса та м’ясопродуктів за всіма каналами реалізації дорівнюватиме 455 тис. т, який потрібно використати для визначення місткості ринку.

Розрахунки обсягів продажу споживчих товарів за всіма каналами реалізації проводяться Держкомстатом України на регулярній основі як у цілому, так і за окремими товарами і регіонами.

12.4. Статистичні методи оцінювання кон’юнктурних коливань

Стан ринку на даний момент часу завжди пов’язаний із ситуацією попереднього відрізка часу. Тому в дослідженнях кон’юнктури одну з найважливіших ролей відіграє виявлення тенденцій, стійкості та циклічності на ринку. Розвиток будь-якого ринку має стохастичний характер, відбувається під постійним впливом багатьох факторів, що й зумовлює наявність постійних коливань та відхилень від основної тенденції.

Коливальні процеси поділяються на необоротні, які відбуваються в одному напряму, і оборотні, які повторюються через певний проміжок часу або через певну амплітуду коливань. За характером амплітуди коливань в економічній літературі розрізняють цикли кон’юнктури: великі (тривалістю до 54 років), середні (8––13 років) і малі (2––5 років). Вважається, що великі цикли кон’юнктури, насамперед у сфері виробництва, пов’язані з процесом нагромадження капіталу і розвитком науково-технічного прогресу. Розкриття механізму середніх циклів зводиться, в основному, до пояснення того, яким чином взаємодіють динаміка обсягів виробництва, рівня прибутковості та інноваційна діяльність підприємств. Розкриття механізму малих циклів кон’юнктури, на нашу думку, має пояснити взаємодію динаміки цін споживчого та оптового ринків, відсоткової ставки на кредити, цін акцій підприємств і спорідненого товару (наприклад, акції АТ «Екскаватор» і ціна екскаватора і т. ін.), вплив факторів сезонності на рівень ціни тощо.

Залежно від довжини циклу будувалися різні моделі кон’юнктури: двофазні (підйом — спад або рецесія), трифазні (прискорення — стабілізація — рецесія), чотирифазні (депресія — пожвавлення — підйом — спад) і т. д.

Наступний етап в розвитку кон’юнктури пов’язаний з розробкою в 30-х роках XX століття американськими вченими Й. Шумпетером та С. Кузнецом ділових циклів. Вважається, що ділові цикли мають причинно-наслідковий зв’язок між обсягами виробництва та інноваційною активністю підприємців. У цілому будь-які стійкі коливання кон’юнктури за визначеною системою показників мають бути пояснені законами нагромадження капіталу і отримання прибутку.

На рівні малих циклів із внутрішньорічними коливаннями міжнародними рекомендаціями пропонується часовий ряд показників кон’юнктури подавати у двох виглядах: а) показник за фактичними рівнями; б) показник, який звільнено від сезонності і випадкових коливань.

Тому загальні коливання ряду динаміки У будь-якого показника кон’юнктури можна розкласти на такі складові:

де T — коливання за рахунок тренду; C — коливання за рахунок сезонності; E — коливання за рахунок випадкових факторів.

Вивчення варіації (коливань) показників кон’юнктури має велике значення для оцінювання стійкості ряду динаміки, виявлення тренду, сезонних коливань і обґрунтування вибору методів прогнозування [1].

Для вимірювання коливань рівнів ряду використовуються абсолютні і відносні показники варіації:

1. Амплітуда коливань R_y (розмах варіації), яка характеризує різницю між найбільшим і найменшим значенням рівня ряду: R_y = y _max — y _min.

2. Середнє квадратичне відхилення:

,

де n — кількість рівнів ряду, — середній рівень ряду

3. Коефіцієнт варіації:

4. Коефіцієнт стійкості (або сталості) ряду динаміки:

Чим більше цей коефіцієнт наближається до 100 %, тим стійкіші рівні ряду, тим менша варіація.

З урахуванням сезонних коливань загальну суму квадратів відхилень фактичних рівнів ряду динаміки від середнього рівня за весь період можна розкласти на такі складові (див. підрозділ 4.5):

а) суму квадратів відхилень за рахунок тренду:

;

б) суму квадратів відхилень за рахунок сезонності:

;

в) суму квадратів відхилень за рахунок випадкових факторів:

.

Отже, маємо таку адитивну модель часового ряду:

.

Тоді структуру часового ряду можна розрахувати так.

dT — частка коливань за рахунок тренду Т:
dC — частка коливань за рахунок сезонності С, де :
dВ — частка коливань за рахунок випадкових факторів Е:

Оцінку впливу різних факторів на формування варіації рівнів динамічного ряду на прикладі ринку мінеральної води в Україні наведено в табл. 12.5.

Таблиця 12.5

Дата добавления: 2015-08-18