Статистичне оцінювання кон’юнктури товарного ринку

Ø Поняття кон’юнктури, показники та завдання статистики.

Ø Ринкові пропорції попиту і пропозиції. Місткість ринку.

Ø Методичні принципи оцінювання обсягів продажу споживчих товарів за усіма каналами реалізації для визначення місткості ринку.

Ø Статистичні методи оцінювання кон’юнктурних коливань.

12.1. Поняття кон’юнктури, показники та завдання статистики

Кон’юнктура ринку (від лат. — об’єдную, пов’язую) — це сукупність умов, що визначають конкретну економічну ситуацію на ринку на певний момент чи відрізок часу. Оцінювання та аналіз кон’юнктури є необхідною умовою комерційної діяльності на усіх рівнях управління, а також формування державної політики регулювання ринку за допомогою фіскальної та грошово-кредитної політики і розробки відповідних законів.

Кон’юнктура вивчається статистикою на мікро- та макрорівнях з метою забезпечення ефективності функціонування підприємств, галузей, регіонів і національної економіки в цілому. Жодне підприємство, велике чи мале, яке здійснює купівлю-продаж, не зможе прибутково функціонувати без оцінювання ситуації на ринку. Тому управлінські рішення мають прийматись на базі оцінювання кон’юнктури ринків.

Розрізняють, як правило, три рівні вивчення кон’юнктури ринку: економічний, галузевий і товарний. Товарна кон’юнктура — це складова економічної і галузевої кон’юнктури. Будуючи систему статистичних показників для вивчення економічної кон’юнктури, фахівці Держкомстату України намагаються досягти найбільшої порівнянності з показниками, прийнятими у статистиці світового господарства та практиці країн із розвиненою ринковою інфраструктурою [4].

Відома добре організована система моніторингу макроекономічних показників у Франції. Щоквартально Національний інститут статистики та економічних досліджень (INSEE) видає бюлетені, де подається не тільки докладний аналіз стану економічної кон’юнктури країни, а й прогноз на 2––3 квартали основних макроекономічних показників: ВВП за статтями доходів, обсягів виробництва за секторами, імпорту, експорту, інвестицій, споживання домогосподарств, цін тощо. Прогноз робиться на базі статистичної інформації та результатів кон’юнктурних опитувань, які проводяться INSEE щомісячно та щоквартально.

Національний інститут економічних досліджень Швеції (Konjunkturinstitutet), який не входить до її статистичної системи, регулярно публікує річні та квартальні прогнози таких макропоказників, як ВВП (за статтями доходів), безробіття, державний борг тощо. Статистична інформація збирається статистичною службою Швеції, але аналітичні матеріали публікуються обома організаціями: як Центральним статистичним бюро (SCB), так і названим інститутом.

Європейська комісія (директорат з економічних і фінансових питань) щоквартально видає матеріали, присвячені економічним перетворенням у країнах ЄС і Центральної та Східної Європи. На основі статистичних даних Європейська комісія докладно аналізує економічну ситуацію певних країн та подає прогнози щодо найближчого майбутнього. Крім цього, на основі статистичних даних та інформації з кон’юнктурних обстежень у країнах ЄС вона будує короткотермінові (1––3 квартали) прогнози макропоказників для країн –– членів ЄС.

Система діючих короткотермінових статистичних показників в Україні постійно вдосконалюється відповідно до системи показників світового рівня ООН, яка публікується в Щомісячному статистичному бюлетені статистики ООН (Monthly Bulletin of Statistics). Поки що лише половина українських показників економічної кон’юнктури відповідає Щомісячному статистичному бюлетеню ООН.

Важливими напрямами вдосконалення показників економічної кон’юнктури на рівні макроекономіки на ближчу перспективу є розробка методологічних основ визначення впливу сезонних коливань на відповідний показник, розробка методології агрегованого зведення всієї системи показників у великі групи: показники, що випереджають зміни економічної кон’юнктури; показники, що збігаються зі змінами економічної кон’юнктури; показники, що відстають від змін економічної кон’юнктури.

Особливої уваги заслуговують ряди динаміки. Це пов’язано з тим, що відповідно до міжнародних рекомендацій індекси повинні надаватись в порівнянні з 1985 роком, який взято за базовий. Багато рядів наведено як скориговані на сезонність, так і нескориговані. Якщо скориговані на сезонність дані не надано національними джерелами, то ряди динаміки самостійно коригує Секретаріат ООН.

Статистичне спостереження за станом товарного ринку ґрунтується на вивченні трьох ринкових партнерів:

· підприємств-виробників;

· підприємств-посередників (оптової і роздрібної торгівлі);

· кінцевих споживачів (як юридичних, так і фізичних осіб).

Тому оцінювання кон’юнктури товарного ринку включає в себе:

· визначення масштабу і типу ринку, які зумовлюють силу та розмах конкурентної боротьби;

· ділову активність;

· тенденції ринку;

· стійкість або сталість ринку;

· циклічність ринку;

· ринкові пропорції попиту і пропозиції.

Масштаб і тип ринку залежать від рівня монополізації і конкуренції. Його основними показниками виступають: кількість підприємств на ринку кожного товару, їх розподіл за формами власності і за спеціалізацією; обсяг реалізації товарів і послуг підприємством та його частка; форма власності; частка малих, середніх і великих підприємств у загальному обсязі ринку.

Залежно від масштабу і типу ринку розрізняють:

1) ринок чистої конкуренції;

2) ринок монополістичної конкуренції;

3) олігополістичний ринок.

До основних показників ділової активності відносять: портфель замовлень, ступінь завантаження виробничих і торговельних потужностей, зміну товарних запасів, швидкість і час обороту товарів, запасів та ін.

Кон’юнктура ринку може вивчатися як інтегровано в цілому, так і диференційовано за локальними ринками, у масштабах усієї держави і окремих регіонів, у цілому по усім товарам (послугам) і за кожним товарним ринком (ринком окремих послуг).

Кон’юнктура ринку товарів і послуг як складовий елемент економічної кон’юнктури тісно пов’язана зі станом і розвитком ринків інвестицій, цінних паперів та ін.

Завдання статистики кон’юнктури ринку зорієнтоване на формування взаємозв’язаних характеристик стану ринку в цілому та окремих його частин. Реалізація цих завдань здійснюється у два етапи. На першому — подається характеристика масштабів і типології ринку, стійкості його розвитку. Другий етап передбачає вищий рівень аналізу причинно-наслідкових зв’язків та умов, що визначають ринкову ситуацію і є основою для прогнозування кон’юнктури ринку товарів і послуг. Поєднуючи стратегічні і оперативні цілі кон’юнктурного аналізу, можна виділити такі основні завдання статистики:

¨ збір кон’юнктурної інформації та її обробка;

¨ кількісне і якісне оцінювання стану ринку, типологія ринкової ситуації;

¨ характеристика і аналіз масштабів ринкових операцій і ступеня ділової активності;

¨ характеристика стійкості ринку та прогнозування тенденцій його розвитку;

¨ аналіз циклічності і сезонності розвитку ринку;

¨ статистичне оцінювання регіональних особливостей ринку;

¨ характеристика інтенсивності конкуренції і монополізації ринку;

¨ аналіз комерційного ризику.

12.2. Ринкові пропорції попиту і пропозиції. Місткість ринку

Провідними показниками товарної кон’юнктури є попит і пропозиція. Тому основним завданням статистичного вивчення кон’юнктури ринку є визначення співвідношення між попитом і пропозицією. У статистиці обліковуються попит та пропозиція як реалізовані — обсяг реалізації та обсяг виробництва у натуральному та вартісному виразі. Суть дії ринкового механізму виявляється в намаганнях попиту і пропозиції зрівноважитись. Однак цей процес, маючи стохастичний характер, відбувається під постійним впливом великої кількості факторів, що зумовлює наявність постійних коливань і відхилень від основної тенденції ринку. Виявлення можливих диспропорцій між попитом і пропозицією попереджує про зміну ринкової ситуації. Оцінювання стану ринку має інформаційно-попереджувальний характер як для підприємців, так і для органів державного управління.

Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією на певний товар розрізняють «ринок продавця» і «ринок покупця». «Ринок продавця» формується тоді, коли попит (По) значно перевищує пропозицію (Пр): По > Пр. За таких умов для продавця збут не створює особливих складнощів, оскільки за наявності надмірного попиту (дефіциту) його продукцію буде реалізовано.

Інша справа –– «ринок покупця». Він можливий, коли пропозиція перевищує наявний попит: Пр > По. За такого співвідношення попиту і пропозиції свої умови диктує не продавець, а покупець. Така ситуація спонукає продавця витрачати значні зусилля на те, щоб реалізувати свої продукти [3].

Розглянуті дві ситуації на ринку різняться і тим, що активність виявляють в кожному випадку різні сторони. У першому випадку більш активним є покупець, у другому — продавець. Зауважимо, що під покупцем слід розуміти не звичайного роздрібного покупця, а сторону взагалі, яка купує товар; нею може виявитись будь-яке підприємство, організація, установа або фізична особа. Вивчаючи тенденції світової економіки, доходимо висновку про те, що «ринок продавця» — явище тимчасове, і неминуче йому на зміну приходить «ринок покупця».

Однак існує на ринку й ситуація, яку не можна віднести ні до «ринку продавця», ні до «ринку покупця». Вона виникає за відносної рівноваги попиту і пропозиції або коли пропозиція незначною мірою перевищує попит. У такому випадку попит покупця може постійно бути задоволеним завдяки стабільній пропозиції. Тому продавцю необхідно весь час турбуватися про те, щоб викликати інтерес покупця до свого товару, спонукати придбати саме його, а не товар конкурента. Це вимагає від продавця додаткових зусиль і витрат на підвищення якості товару, проведення комплексу рекламних і маркетингових заходів.

Співвідношення попиту і пропозиції називається місткістю ринку, яка зумовлює рівень ринкової ціни товару.

Розрахунок місткості товарного ринку вважається в маркетингу досить складним завданням, часто це пов’язано з важкодоступністю необхідної інформації і неоднозначністю трактування у спеціальній літературі категорій місткості ринку і методик її розрахунку. Але без оцінювання місткості ринку піддаються сумніву результати вибору цільових сегментів, організації збутової мережі і комплексу комунікаційних заходів.

Найчастіше з місткістю ринку в економічній літературі ототожнюють обсяг реалізації товару за певний проміжок часу. Проте такий підхід може призвести до помилкових результатів при аналізі можливостей ринку, неправильного планування маркетингових зусиль і аналізу їх ефективності (табл. 12.2) [5].

Таблиця 12.2

---

Дата добавления: 2015-08-18