Номанклатура основних сировинних товарів на світовому ринку

Мінеральна сировина	Технічні культури і сировина	Продовольчі товари
· Боксити · Залізна руда · Марганець · Мідь · Олово · Фосфати	· Джут та вироби з нього · Жорсткі волокна та вироби з нього · Шкіряна сировина · Натуральний каучук · Тропічна деревина · Бавовна і пряжа	· Банани · Какао · Кава · М’ясо · Рослинні олії і насіння · Цукор · Чай

Як відомо, міжнародна торгівля базується на теорії порівняльних витрат виробництва, яку вперше було запропоновано Д. Рікардо наприкінці ХVІІІ –– на початку ХІХ століття. Тому в експорті мають переважати, як правило, більш капіталомісткі товари, а в імпорті — більш працемісткі, що характеризує порівняльні переваги альтернативного розподілу ресурсів.

Україна може розглядатись поки що як сировинний придаток країн ЄС, оскільки у структурі експорту домінують товари з низьким ступенем обробки та малою часткою валової доданої вартості, тобто, працемісткі товари.

Митна статистика свідчить, що найбільшу частку в обсягах українського експорту товарів до країн ЄС становлять чорні метали, енергетичні матеріали нафта та продукти її перегонки, одяг текстильний, котли, машини, апарати і механічні пристрої, деревина і вироби з деревини, продукти неорганічної хімії та ін.

Експорт та імпорт послуг може здійснюватись у різних формах: споживач може приїхати до країни виробника (наприклад, туризм); виробник може приїхати до країни споживача (наприклад, консультативні послуги); виробник і споживач можуть зустрітися за межами своїх країн (деякі транспортні послуги); сюди належать також послуги, що забезпечуються за допомогою комп’ютерних комунікацій та ін.

Звіт про експорт (імпорт) послуг за формою 9-3Е3 складається згідно з Класифікацією послуг зовнішньоекономічної діяльності за 99 розділами за Класифікаторами країн і валют всіма підприємствами-резидентами усіх форм власності господарювання, у тому числі і спільні, банки, біржі, комерційні структури, будівельні та транспортні організації, річкові та морські порти, готелі, підприємства ресторанного господарства, вищі навчальні заклади, туристичні бюро, пошти, страхові компанії та інші організації та установи, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. В експорті послуг, як показав аналіз, понад 80 % усього їхнього обсягу в Україні становлять транспортні послуги, передусім послуги магістральних трубопроводів.

Товарні структури експорту та імпорту товарів і послуг мають мало спільного. Для багатьох країн експорт зосереджується в кількох категоріях класифікації, тоді як імпорт поширюється практично на всю номенклатуру товарів. Здатність експортувати товар потребує набагато більшого «ноу — хау», у результаті чого експорт зосереджується в руках значно меншої кількості підприємств—виробників.

Аналіз даних про експорт товарів може свідчити про ділову активність вітчизняних виробників, конкурентоспроможність товару на світовому ринку. Аналіз даних про імпорт товарів дає змогу визначати потребу економіки в необхідних товарах, відкривати нові ніші ринку для вітчизняних виробників за наявності ресурсів або ж економити кошти внаслідок світового перерозподілу ресурсів.

10.3. Рівень експортних та імпортних цін. Порівнянність цін внутрішнього та світового ринків

Рівень цін на товари і послуги є предметом зовнішньоторговельних контрактів та угод. Статистична інформація щодо середнього рівня та зміни цін широко використовується в повсякденній діяльності товаровиробників, експортерів та імпортерів товарів і послуг, органів державного управління, що координують зовнішньоекономічну діяльність. При встановленні ціни товару у контракті визначаються: одиниця виміру, валюта ціни, спосіб фіксації ціни, базис ціни та рівень ціни.

Натуральні вимірники( тонни, штуки, кубометри, вагові, лінійні та іншіодиниці вимірювання) використовуються не тільки при визначенні ціни, а також при побудові балансів за окремими видами товарів. Валюта ціни за контрактом може бути виражена у валюті країни експортера, імпортера чи у валюті третьої країни, на практиці частіше — у валюті постачальника.

Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін: тверду, рухому, із наступною фіксацією, ковзну. При визначенні рівня ціни контрагенти орієнтуються на два види цін: на ті, які опубліковані (це, як правило світові) та розрахункові. У цілому існують Принципи міжнародних комерційних договорів, розроблені Міжнародним інститутом уніфікації приватної справи для визначення рівня ціни.

Українське законодавство вважає ціну суттєвою умовою договору купівлі—продажу. Проте варто мати на увазі, що за законом ряду країн дійсними визнаються договори, в яких ціну не зазначено (наприклад, США, Англія, Чехія та ін.).

Ціна може бути зафіксована у контракті на момент його укладання, або протягом терміну його дії, або на момент виконання платежу. Ціна може бути фіксованою від усієї маси товарів (фіксована паушальна ціна) або від вартості товарів, які постачаються, тобто від ціни одиниці продукції. Існують також тверді ціни і пункти контракту про «цінове коригування», яке залежить від конкретних змін за витратами, а не за обсягами поставлених товарів, за умови перевищення рівня ціни понад 2—3 %.

Базис ціни встановлює, чи включаються транспортні, страхові та інші витрати в ціну товару чи ні. Особливості базисних умов поставки товарів регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торговельна палата розробила «Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС» (International Commercial Terms). Подані в ІНКОТЕРМС торговельні терміни становлять універсальний набір умов, знання та застосуваня яких полегшує здійснення торговельних операцій.

Так, вживаний при позначенні базисних умов термін «франко» (від франц. — franco) походить від слова «вільно». Він означає, що покупець вільний від ризику й усіх витрат на доставку товару до пункту, позначеного після слова «франко» (морські та річні порти, залізничні станції, аеродроми, склади, біржі, аукціони тощо).

Залежно від ступеня розподілу зобов’язань між продавцем і покупцем щодо поставки товару та відповідності за ризик пошкодження чи втрати вантажу і пов’язаних із цим витрат усі умови ІНКОТЕРМС поділяються на чотири групи: E, F, C, D. Група Е регламентує зобов’язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко — завод. Ця умова передбачає мінімальні зобов’язання для продавця. Група F містить умови, які передбачають вибір перевізника покупцем, укладення з ним договору перевезення. Відповідно до цих умов продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання після того, як він передав товар перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. З описаних умов групи F у сучасній міжнародній практиці надається перевага ціні ФОБ — (FOB) Free on Board (вільно на судні), яка розуміється як експортна ціна товару. Група С містить умови, за якими продавець має оплатити всю вартість доставки товару до місця призначення, включаючи вартість перевантаження товару. У сучасній міжнародній практиці надається перевага умовам за ціною СІФ — CIF (сost, insurance, freight): ціна, страхування, фрахт. СІФ розуміється як ціна імпортованого товару.

Група D передбачає, що продавець або повинен отримати необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити митні збори та податки, або ні. Загалом умови групи D є найпривабливішими для покупця, оскільки продавець зобов’язаний доставити товар у зазна-чене місце, беручи на себе всі витрати та ризики щодо поставки товару. Тому контракти на D-умовах належать до групи «доставкових контрактів», а контракти на С-умовах називаються «відвантажувальними контрактами».

Вартість експорту проставляється за умовами поставки ФОБ на кордоні країни-експортера та складається за структурою ціни з таких компонентів:

· ціни виробника без урахування податку на додану вартість;

· торговельної націнки;

· витрат із транспортування товарів до кордону;

· витрат, сплачених із навантаження експортного товару на судно;

· податків на експорт (мито, акцизний збір).

Вартість імпорту заповнюється у звіті за умовами поставки СІФ, згідно яких у вартість товару включаються всі витрати з транспортування, фрахту і страхування.

Існує така залежність між цінами на продукти за умовами ФОБ і СІФ:

де Ц_сіф і Ц_фоб — ціни відповідно на імпорт та експорт продуктів з урахуванням транспортування на умовах СІФ та ФОБ; Ф — вартість фрахту (перевезення від порту відправлення до порту призначення); С — ставка страхування вантажу під час перевезення водним шляхом, %.

Держкомстат України один раз на два роки проводить обстеження щодо вартості фрахту і страхування в імпорті товарів і надає інформацію НБУ. За даними обстежень Держкомстату України розрахункова вартість фрахту та страхування в імпорті товарів не перевищує 4 % рівня оптової ціни виробника.

Підставою для визначення рівня експортних та імпортних цін на товари виступають світові ціни основних товарних ринків. Щоб обмін відбувався на еквівалентній основі, вони мають оцінюватися за цінами світового ринку.

Світова ціна — це грошовий вираз інтернаціональної вартості реалізовуваного товару. Інтернаціональна вартість — це суспільно необхідні витрати праці на виробництво товару при середньосвітових умовах виробництва і середньосвітовому рівні продуктивності праці. Фактично світова ціна — це ціна у вільно конвертованій валюті, за якою здійснюються великі експортні та імпортні угоди в основних центрах світової торгівлі на умовах, які є звичайними для більшості товарних ринків.

На практиці світовими цінами найчастіше вважаються експортні ціни основних постачальників товару та імпортні ціни в найбільших центрах споживання цього товару, а також ціни товарів на великих біржах чи аукціонах. Наприклад, на алюміній і пшеницю світовими є експортні ціни Канади, на пиломатеріали — експортні ціни Швеції, на нафту — експортні ціни країн — членів ОПЕК, на вугілля — імпортні ціни в портах західної Європи, на кольорові метали — ціни Лондонської біржі кольорових металів, на чай — ціни аукціонів у Калькутті, Коломбо і Лондоні.

При визначенні цін готових виробів вирішальну роль відіграють провідні світові фірми, які випускають та експортують аналогічні продукти.

В Україні однією з умов отримання експортних ліцензій на окремі товари є відповідність контрактних цін індикативним цінам, які встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, орієнтиром для учасників зовнішньої торгівлі при визначенні цін на свої товари слугує цінова інформація, яка здобувається з різних джерел. Але потрібно враховувати, що ціни в міжнародній торгівлі залежно від особливостей ринків, де вони застосовуються, поділяються на ціни вільного ринку і ціни закритих ринків. До цін вільного ринку належать довідкові (базисні) ціни, біржові котирування, аукціонні ціни, ціни міжнародних фірм, ціни фактичних угод, розрахункові ціни. Ціни закритих ринків поділяються на трансфертні ціни (ціни внутрішньофірмової торгівлі), регіональні та преференційні (пільгові) ціни.

У статистиці зовнішньої торгівлі облік експорту та імпорту товарів за формами статистичної звітності ведеться у вартісному та натуральному виразі, що дає змогу розраховувати середній рівень експортних та імпортних цін товару.

Середній рівень експортної (імпортної) ціни товару розраховується за такою формулою:

тобто це розрахункова середня ціна.

Великий діапазон зміни середніх цін призводить надалі до індексів, які можуть дати недостовірні результати щодо їх динаміки. Тому Євростатом після тривалого вивчення типових коливань цін, виявлених для сезонних та несезонних товарів, встановлено ширину порогових обмежень: якщо співвідношення середніх цін за поточний місяць до місяця базисного року виходить за межі рекомендованих Євростатом порогових обмежень (2––5,0 %), то такі товарні позиції виключаються з подальших розрахунків. У межах однієї групи товарів середня ціна кожної товарної одиниці також суттєво не повинна змінюватись, наприклад, у межах ±10 % відносно середньогрупового рівня ціни товару.

Наприклад, за даними вибіркового обстеження експортних цін, проведеного Держкомстатом України в 1997 році, середня ціна одного кілограма феромарганцю коливалась від 0,8 до 2,59 грн, сталі листової — від 0,47 до 0,90 грн, напівфабрикатів із заліза — від 0,34 до 0,50 грн; при цьому ціни на напівфабрикати із заліза були в середньому на 30 % нижчі за оптові ціни виробника. Аналіз середніх цін експорту і оптових цін виробника показав, що в цілому торгівля за деякими групами товарів (зернові, цукор, чорні метали і т. ін.) проводилась збитково для країни.

Важливо знати, наскільки середній рівень контрактних цін відповідає середньому рівню світових цін. Головними джерелами для проведення аналізу щодо співвідношення внутрішніх та світових цін є щомісячний бюлетень «Огляд цін українського та світового товарного ринків» Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків та мережа Інтернет.

Аналіз співвідношень внутрішніх цін до світових доцільно проводити за такими напрямами:

1) на скільки рівень внутрішніх цін відхиляється від світових за умов наявності інформації в єдиній валюті ціни, для чого розраховується коефіцієнт співвідношення внутрішніх цін до світових;

2) якщо інформації про рівень ціни в єдиній валюті немає, доцільно вибрати товар-еталон (наприклад, за найбільшою часткою в експорті), для якого світова ціна існує і виражена, наприклад, у дол. США, а внутрішня ціна виражена у гривнях. Тоді всі ціни на товари, які вибрані для аналізу, доцільно порівнювати з ціною товару-еталона на світовому і внутрішньому ринках, розраховуючи коефіцієнти співвідношень цін на товари з ціною товару-еталона для кожного товарного ринку.

Для тих товарів, за якими внутрішня ціна перевищила світовий її рівень, можна передбачати як продавцям, так і покупцям, що подальше зростання внутрішніх цін (за відсутності монополії і можливості імпортозаміщення) не відбуватиметься. І якщо в динаміці внутрішні ціни таких товарів не врівноважуватимуться рівнем світових цін, можна передбачати перехід таких груп товарів із експортованих до імпортованих. Так, нині на цукор рівень внутрішньої ціни вищий за світовий майже удвічі, і спостерігається значне збільшення його імпортних поставок внаслідок нижчої ціни, тобто інтенсивно йде вивіз капіталу. Крім того, знижується ефективність експорту за умови випередження темпів зростання оптових цін порівняно з темпами зростання споживчих цін, у результаті чого підвищується інфляція. Для тих товарів, на які рівень внутрішніх цін перевищує рівень світових, відбуватиметься скорочення обсягів експорту і навпаки. Перелік товарів, за якими рівень внутрішніх цін не тільки наближається до рівня світових цін, а й перевищує його, у національній економіці розширюється.

Продаж товарів на експорт зростатиме, якщо підвищуватимуться світові ціни на них, а також якщо знижуватиметься курс національної валюти порівняно з внутрішніми цінами на товари власного виробництва. Справджується, відповідно, і обернене твердження.

Імпорт зростатиме, якщо внутрішні ціни на товари зростатимуть, а світові ціни цієї самої товарної групи –– знижуватись. При цьому курс національної валюти, знижуючись, теж сприятиме зниженню імпорту. Правильним є, відповідно, і обернене твердження.

Нині на світовому ринку в основному склався певний рівень та сформувалася структура цін, які визначаються і підтримуються великими фірмами — виробниками та експортерами товарів, а середні та малі підприємства вважають за краще «іти слідом за лідером». Зі зростанням монополізації еластичність попиту від ціни знижується. Зміна у світі пріоритетів цінової конкуренції — від традиційної експансії до нетрадиційних форм конкурентної боротьби (реклама, післяпродажне обслуговування і т. ін.) — зумовлена усвідомленням учасниками ринку безпезперспективності політики «війни цін», від якої зазнають збитків усі учасники ринку.

10.4. Джерела інформації про світові ціни через мережу Інтернет

Мережа Інтеренет надає можливості навіть малому підприємству добиратися до ресурсів, покупців і постачальників по всій Земній кулі та успішно конкурувати на світовому ринку. Використання наданої в мережі Інтернет інформації та укладання прямо в мережі торговельних угод дає змогу знизити ціну товару в кілька разів за рахунок зменшення витрат на інфраструктуру ринку. Використання Інтернет важливе на підготовчих етапах прийняття рішення, для аналізу і збору маркетингової інформації.

Торговельні шляхи великого бізнесу перетинаються, насаперед, на товарних і фондових біржах.

Світова товарна біржа — це місце концентрації попиту та пропозиції на масові якісно однорідні біржові товари, на які торговельні угоди укладаються без обов’язкового завозу туди товарів. У результаті угоди відбувається перехід із рук в руки не товару, а документа, який підтверджує власність на товар. Технічних товарів на біржі немає, бо це якісно різнорідні товари, для яких характерна швидка зміна моделей. Таким чином, товарна біржа — це постійно діючий оптовий ринок однорідних товарів. На біржову торгівлю припадає понад 1/5 усього міжнародного товарного експорту.

Ціни на світових товарних біржах значною мірою визначають кон’юнктуру світового ринку. Наприклад, ціни Лондонської біржі металів традиційно є тим орієнтиром, який використовується при торгівлі товарами її асортименту: мідь, алюміній, алюмінієвий сплав, нікель, олово, цинк, свинець. При цьому вся цінова інформація, а також обсяги запасів на її складах надаються у відкритому доступі наступного дня за адресою в Інтернет: http://www.lme. com/. Про світовий ринок металів, у тому числі і з Лондонської біржі, а також багато даних щодо небіржових металів і металолому надається за адресою: http://www. metalprices.com/. Особливо цікава поточна інформація стосовно кольорових металів (ванадій, ніобій та інші леговані метали), роль яких у металургії значно зросла за останнє десятиріччя. Адреса: http://www. metalfinishing.com.

Велика кількість товарів продається корпораціями, спільними підприємствами та вітчизняними виробниками поза біржами, проте їхні ціни визначаються за котируванням відповідних світових товарних бірж.

Перелік адрес товарних бірж і товарів, якими на них торгують, наведено далі. Здебільшого інформація щоденна і безкоштовна.

Список адрес світових товарних бірж, які надають цінову інформацію в мережі Інтернет наведено в табл. 10.3.

Таблиця 10.3

Дата добавления: 2015-08-18