Методи розрахунку ВНП

ВНП = ВВП + Сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону або переданих за кордон (до таких першим доходах зазвичай відносять оплату праці, доходи від власності у вигляді дивідендів)

Існують 3 способи вимірювання ВНП (ВВП):

1. За витратами (метод кінцевого використання).

2. За доданою вартістю (виробничий метод).

3. За доходами (розподільчий метод).

При розрахунку ВНП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, що використовують ВНП (домогосподарств, фірм, держави та іноземців). Фактично мова йде про сукупний попит на вироблений ВНП.

Сумарні витрати можна розкласти на декілька компонентів:

ВНП = Y = C + I + G + NX,

· C - особисті споживчі витрати;

· I - валові приватні внутрішні інвестиції.

· G - державні закупівлі товарів і послуг

· NX - чистий експорт. Він дорівнює різниці вартісних обсягів експорту та імпорту.

Валові інвестиції = Чисті інвестиції + Амортизація. Зростання запасів враховується зі знаком «+», а зменшення зі знаком мінус.

Дане рівняння ВНП називають основною макроекономічною тотожністю або тотожністю національних рахунків.

При підрахунку ВНП виробничим методом підсумовується вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.

Додана вартість (ДВ) - це різниця між вартістю продукції, виробленої фірмою, і вартістю проміжних продуктів, придбаних фірмою.

Величина ВНП у цьому випадку представляє собою суму доданої вартості всіх фірм виробників. Цей метод дозволяє врахувати внесок різних фірм і галузей у створення ВНП. ВНП = Σ Додана вартість + Непрямі податки - Державні субсидії. Для економіки в цілому сума всій ДС повинна дорівнювати вартості кінцевих товарів і послуг. При розрахунку ВНП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів (зарплата, рента,%), а також 2 компонента, що не є доходами: амортизаційні відрахування і чисті непрямі податки на бізнес (податки мінус субсидії).

Існує зв'язок між показниками ВНП і ВВП:

ВНП = ВВП + чисті факторні доходи з-за кордону.

46. Економічне зростання: зміст, типи, чинники

Економічне зростання визначається з двох позицій:

1) як поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або національного доходу (НД) за рахунок збільшення обсягів використовуваних ресурсів і (або) кращого їх використання без порушення рівноваги у короткострокових періодах;

2) як реальний приріст ВВП (ВНП чи НД) на одну особу.

Отже, економічне зростання - це кількісне збільшення і якісне удосконалення національного продукту і факторів його виробництва.

Розрізняють три типи економічного вростання:

екстенсивний, який здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів;

інтенсивний, який здійснюється шляхом ефективнішого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;

змішаний, який поєднує інтенсивні й екстенсивні типи. Оскільки в економіці, як і в інших системах, чистих форм майже не існує, то будь-яке економічне зростання можна вважати змішаним. Залежно від того, які фактори превалюють, можна говорити про переважно інтенсивний чи екстенсивний типи.

використовується тоді, коли визначають економічну могутність країни, її воєнно-політичний потенціал. А при порівнянні рівнів життя використовується показник динаміки реального ВВП або національного доходу на душу населення. Саме цей показник свідчить про справжнє

Проблемі економічного зростання у кожній країні надається першорядне значення. Воно само по собі розглядається як важлива мета країни.

По-перше, збільшення ВВП у розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя, бо зростання реального продукту веде до збільшення числа товарів та послуг, що є основою матеріального достатку населення країни. Зростаюча економіка має більшу здатність задовольнити нові потреби людей.

По-друге, економічне зростання створює сприятливі умови для розв'язання соціальних проблем суспільства, таких як освіта, охорона здоров'я, соціальний захист населення, житло.

По-третє, розширення виробничих можливостей створює основу для розв'язання проблеми зайнятості, збільшення кількості робочих місць і удосконалення умов праці.

По-четверте, економічне зростання дає змогу розробляти і здійснювати програми охорони навколишнього середовища, створює можливості для розв'язання проблеми обмеженості природних ресурсів.

По-п'яте, економічне зростання, збільшуючи економічну могутність, створює базис для зміцнення ролі країни на світовій арені.

47. Сукупний попит та сукупна пропозиція: цінові та нецінові фактори.

Сукупний попит (AD)- загальний обсяг вітчизняних товарів попит на які за певного рівня цін виявляють як вітчизняні так і закордонні покупці.

AD= C+I+G+Xn

Ø C- попит споживача

Ø I-інвестиція

Ø G- попит держави

Ø Xn- чистий експорт

Цінові чинники:

1. Ефект майна (Багатства)- при підвищ. рівні цін купівельна спроможність фін. активів скорочує обсяг попиту на реальний національний продукт.

2. Ефект процентної ставки- якщо обсяг грошової маси вважати постійним, то більш високий рівень цін збільш. попит на гроші, що призводить до скорочення попиту на продукт.

3. Ефект обмінного курсу.

Сукупна пропозиція- це загальна кількість кінцевих товарів і полуг, вироблена в економіці. Це поняття часто використовується як синонім ВВП.Сукупна пропозиція в основному залежить від потенційного обсягу виробництва.

Потенційний ВВП - це обсяг ВВП, який виробляється в країні за умов повної зайнятості.

Цінові чинники:

1. Індивідуальні середні витрати

2. Структурні зміни і природні умови

3. Зовнішньоекономічні чинники

4. Інституційні чинники

Нецінові чинники:

1. Зміна цін на ресурси

2. Зміна ефективн. праці

49. Безробіття: причини виникнення та види.

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.

Дата добавления: 2015-08-18