На даху

Гелен і Джаред палицями билися зі зграєю розлючених гоблінами. Орбін споглядав на них сидячи на дереві. Він був трішки боязким.

- А вона доволі хоробра. – сказав він дивлячись на маму Саймона.

Гобліни повискакували з-під підлоги і нещадно боролися проти Саймона і Вайлет. Генерал Голрак бився на шпагах з Вайлет і був готовим її заколоти.

- Здавайтеся! Книга усе одно буде моєю. – кричав Голрак.

- І не подумаю! – відповіла Вайлет і штрикнула Голрака шпагою у серце на смерть.

- Мінус один. – сказала вона маючи на думці, мінус один гоблін.

Голрак упав до долу і в жовтому сяйві зник. У такому сяйві вмирали гобліни.

Саймон боровся проти них за допомогою одного, звичайного, вуличного ліхтарика. Саймон поглянув скільки їх тут і сходами побіг до обсерваторії. А було їх не менше сотні! Але нажаль на перешкоді став Еорлін, що вискочив з-під східців.

- Книга моя! – крикнув він.

Саймон упав на підлогу, але миттю звівся на ноги.

Вайлет помчала у кухню. Там вона перевернула каструлю, що була поруч з нею, на гоблінів. Виявилось, що то було зілля яке Джаред і Репечіп готували коли її не було. Від нього гобліни заверещали і погнили. Видовище було не для слабкодухих. Вайлет побігла у свою кімнату, там у неї була, ще одна шпага. По дорозі на неї накинулося, ще троє гоблінів. Бій був просто кривавим. Ціле військо гоблінів проти трьох дітей. Але Вайлет зуміла перемогти тих трьох. Крізь сяйво вона побігла до кімнати.

- Скільки ж їх тут? – спитала у себе вона.

І коли вибігла у коридор то помітила, ще більше ніж було раніше.

- Їх тут незлічена кількість! – заявила вона.

Вайлет побігла у свою кімнату. Зайшовши у середину вона побачила Репечіпа.

- Що ти тут робиш? Допоможи нам битись. – попросила вона.

Репечіп довго вагався і не знав, що сказати, а тому відповів.

- Як скажете міс.

З стіни вилізли, ще гобліни і їм довелося битися.

Джеред і Гелен і досі билися. І за кількістю гоблінів можна було зрозуміти, що вони програють.

- Ми з тобою програємо. – голосно сказала Гелен.

- Я знаю. – відповів Джеред.

- Нам не справитись у двох. Потрібен, ще хтось. – сказала вона.

- Більше вже нікого немає. – відповів Джеред.

- Є! – крикнув Орбін з пригнувши з дерева. Він узяв палицю і допоміг їм битися.

Саймон був у халепі. Він бився з Еорліном.

- Віддай книгу! – крикнув він.

- Я тобі ніколи її не віддам. – відповів Саймон.

- Якщо тобі дороге життя, то віддаси! – прохрипів Еорлін.

Саймон побіг у кухню. Еорлін помчав за ним у слід. Саймон схопив столового ножа і кинув у Еорліна. Той закричав. Саймон не втрачаючи ні хвилини, побіг на другий поверх.

- Дурний хлопець. – образився Еорлін.

Він насупившись побіг за ним. Саймон не знав, що робити? Він страшенно боявся, але тут згадав слова тітоньки Жозефіни. Він вибіг на другий поверх і відчинив двері які вели до обсерваторії. Жах! Жах коївся навкруги. А в слід за Саймоном обсерваторію увірвався і Еорлін.

- Стій дурню! – крикнув він.

- Ти ніколи не отримаєш Серпантарія! – сказав Саймон.

- Віддай книгу і я залишу тебе живим. – збрехав Еорлін.

- Ніколи! – крикнув Саймон і через вікно вибрався на дах будинку. Він поклав книгу у портфель і поліз вище.

- Звичайний дурень. – сказав Еорлін і попрямував за ним.

Саймон виліз на широку площадку на даху. Еорлін услід…

Гелен побачила свого сина на даху.

- О, Господи, що він там робить? – перелякалась Гелен.

- Саймоне навіщо ти туди виліз? – спитав тихо Джеред дивлячись на Саймона, що був на даху.

- Хоробрий хлопець. – казав Орбін.

Усі троє побігли у дім. А Саймон дивився на Еорліна прямим поглядом.

- В останнє кажу, дай цю кляту книгу! – розгнівався Еорлін.

- В останнє відповідаю, ніколи! – сердито відмовив Саймон.

- Вона все одно буде моя! – сказав упевнено Еорлін.

- Ніколи вона не буде твоєю, і не мрій! – сказав Саймон.

- Тоді ти помреш! – крикнув Еорлін і напав на Саймона.

- А,А,А,А,А,А,А,А…

Він відскочив від удару гобліна і пригнув йому на руку., але той хутко його скинув.

Гелен, Джеред і Орбін забігли у кімнату Вайлет.

- Добра робота. Гоблінів ми перемогли. - сказав Репечіп.

- Але не всіх. – сказала Вайлет. – а де Саймон?

- Він на даху з Еорліном! – відповів Джеред.

Вайлет миттю вибігла з кімнати і подалась у обсерваторію. Ельф з пригнув з її плеча. Вона зайшла у обсерваторію і через вікно залізла на дах. Згодом вона вийшла на площадку де був Саймон і Еорлін. І тоді Вайлет підрізала Еорліну ногу і той не очікувавши заверещав.

- Вайлет? – здивувався Саймон.

А та підрізала Еорліну і іншу ногу і той упав з даху. І через те відбулося миттєве, але сильне земле трясіння.

- Він загинув? – спиталася Гелен.

- Ще ні. – відповів Орбін.

Саймон підійшов до Вайлет.

- Дякую. – подякував він. – Тепер мій хід.

- Що? – запитала Вайлет, але згодом зрозуміла. – Ні.

- Немає іншого виходу. – сказав Саймон.

- Не будь дурнем ти можеш загинути! – сказала Вайлет.

- Але я винний у цьому! – сказав Саймон.

Він відійшов від Вайлет і підійшов до краю даху.

- Стривай. – сказала вона.

- Що таке? – спитав Саймон.

- Я тебе люблю. – відповіла вона.

Саймон не очікував цього і тому помовчав і по ліані, що звисала з даху спустився до першого поверху і з пригнув. У Вайлет потекла сльоза. А Саймон підійшов до зграї гоблінів і підняв книгу над собою. Усі вони збіглися до нього і тут книга засяяла і пройшла невидима хвиля по лісу. Усі гобліни і Еорлін у сяйві зникли.

У кожній казці є початок. І у

кожній він різний. У нашій казці

хлопчик Саймон і його друзі Джеред і його

сестра Вайлет і не підозрювали, що

з ними трапиться через одну

єдину книгу! діти і не здога-

дувались, що під кожним листочком

у цьому дивовижному лісі є окремий

світ в якому живуть най неймовірніші істоти

У тому лісі троє героїв

зустрічають най неймовірніших істот

деякі з них не раді їхньому візиту.

Якщо ви любите таємниці то ця

книга для Вас.

Дата добавления: 2015-07-26