Перша зустріч з гоблінами

Вони сиділи на старій лавці у дворі. Вайлет і Джеред ніяк не могли оговтатись.

Вони і не здогадувались, що за ними стежать. Краще і не думати хто б то міг бути, адже це може бути той хто тебе з’їсть.

Саймон і Вайлет почули шелест листя.

- Що то було? – спитала Вайлет.

- Не знаю? Може білка? – припустив Саймон.

- Після того, що я сьогодні побачила, мені так не здається.

Минуло кілька хвилин і Саймон сказав.

- Зачекайте мене тут я зараз прийду.

- Ти куди Саймоне? – спитав Джеред.

- Я у обсерваторію. Мені потрібно де що запитати у Репечіпа. – пояснив Саймон. – Я не довго.

Саймон узяв книгу і поклав її в портфель. За тим встав з лавки і пішов у будинок.

Джеред побачив якусь істоту схожу на білку і вирішив поглянути по ближче.

- Ти куди? – спитала Вайлет.

- Я хочу подивитися на білку. – пояснив Джеред.

- Це небезпечно! А ну назад поки, що я тут старша. – наказала Вайлет.

Саймон в цей час забіг у обсерваторію і побачив як Репечіп розмовляє з якоюсь істотою. Та істота була того ж зросту, що й Репечіп, але одіта була у коричневу жилетку, порвану і брудну сорочку та в чорних коротеньких штанях. Він був увесь зелений і мав негарну зовнішність. Це був ельф-ліхтароносець.

- ТИ ДУРЕНЬ РЕПЕЧІП. ЯК ТАК МОЖНА БУЛО НЕ ВГЛЕДІТИ ЗА ЦІЄЮ ДУРНУВАТОЮ КНИГОЮ!?

- Але Проміннику я сумлінно виконую свою роботу. – виправдовувався перед ним ельф-домовик.

А в цей час Джеред вишукував білку в кущах, але тут трапилося непередбачуване… З-під землі вискочили гобліни(ті самі яких Саймон бачив у книзі).

- А,А,А,А,А,А,А,А… - заволав Джеред.

Він хутко вибіг з кущів і побачив, що навколо Вайлет теж багато гоблінів. Вони не знали, що їм робити, адже вони, ще ніколи з таким не стикалися. Вайлет відбивалась чим тільки могла. До гоблінів приєднався і їх господар. Це була істота схожа на них, але одіта як пірат. Це був Голрак.

- Ви дурні безголові вони вас бачать! – заверещав Голрак.

Гобліни зрозуміли, що до чого і вмить стали невидимими.

- О ні їх уже не видно тепер! – перелякалася Вайлет.

Щось почало її кусати і дряпати, а її брата Джереда узагалі ледь не роздирали на шматки як якусь їжу.

Саймон і не здогадувався, що там діється. Але тут ельф-ліхтароносець замітивши хлоп- ця розвернувся і заверещав.

- То це ти поцупив книгу бовдуре. Тобі хто давав право лізти до неї недоумку! Тепер ти мусиш убити Еорліна. Ти навіть не можеш простежити за своїми друзями.

- Ти про, що?

- Твої друзі зараз б’ються, а ти стоїш тут. – відповів ельф.

Саймон підійшов до вікна і побачив, що гобліни напали на Джереда з Вайлет, а вони їх не бачать.

- О, Господи потрібна моя допомога. – сказав Саймон і вибіг з обсерваторії.

Джереда схопив за ногу один з гоблінів і поволік його у ліс. Джеред верещав як навіжений. Саймон вибіг з будинку і біжучи за Джередом кричав:

- Залишайся тут, я врятую його.

Вона нічого не змогла сказати у відповідь. У неї на плечі з’явився ельф-домовик.

- Без діла сидіти неможна. Напевне їм потрібна допомога твоя? – припустив він.

- А-але чим я зможу допомогти? – спитала вона.

- Захисне поле зробимо ми з тобою.

-Але я не вмію я тільки сьогодні дізналася, що є ельфи і гобліни, що вони можуть бути невидимими і тому в них ніхто не вірить. – сказала Вайлет.

-Не переживай дорогенька, скоро ти звикнеш, як це зробив Саймон. – лагідно сказав ельф намагаючись підбадьорити.

-Можливо7 – припустила вона.

-То, що по сіль пішли. Гобліни можуть напасти у будь яку мить. – сказав Репечіп.

-Так ви праві. – сказала Вайлет і побігла у дім.

Розділ 8.

Дата добавления: 2015-07-26