Основні розміри вставки для заміни ж/б труб, мм

Dу	Dн	D1	D2

2. Дезінфекція трубопроводів. Після закінчення ремонтних робіт відновлену ділянку трубопроводу дезінфікують, потім промивають, заповнюють чистою водою з одночасним видаленням повітря і підключають до діючої водогінної мережі.

Для оперативного виконання дезінфекції трубопроводів застосовують пересувну хлораторну установку УХП-191, що виконана у виді одноосьового причепа до аварійної машини АВМ-53М. Установка забезпечує одержання концентрації хлору до 100 мг/л і працює за схемою (рис. 7). Вода з водопроводу під тиском 0,5 МПа по гнучкому шлангу надходить до хлоратора, де змішується з газоподібним хлором, потім у проміжну ємність, відкіля насосом подається у трубопровід.

3. Очищення водопровідних ліній від заростань. У водопровідних трубах найбільш поширені вапняні, мулисті, залозисті, і біологічні відкладення, що зменшують живий перетин труби і значно збільшують шорсткість внутрішніх стінок, що приводить до різкого зниження пропускної здатності трубопроводу. Для очищення труб від відкладень застосовують звичайне промивання ліній з підвищеними швидкостями руху води, а також гідропневматичний, гідромеханічний, хімічний і механічний способи.

Рис. 7. Схема пересувний хлораторної установки УХП-191

1 - ваги; 2 - балони з хлором; 3 - підведення води; 4 - грязьовик; 5 - хлоратор; 6 - ежектор; 7 - фільтр; 8 - бак із хлорною водою; 9 - насос; 10 - трубопровід для хлорної води.

Промиванням трубопроводів з підвищеними швидкостями руху води (рис. 8) видаляють мулисті, свіжі (пухкі) залозисті і біологічні відкладення.

Рис.8. Схема промивання труб водогінної мережі.

1 - стояк для відводу промивної води; 2 - дерев'яна куля; 3 - лебідка; 4 - трос; 5 – сальник.

При гідропневматичному способі очищення (рис. 9) у трубопровід разом з водою подають стиснене повітря, що, розширюючи, створює велику силу удару об стінки труб, що приводить до руйнування відкладень і виносу їх із трубопроводу. Довжина ділянки трубопроводу, що очищається, не повинна перевищувати 400 м. Подачу стиснутого повітря і видалення відкладень здійснюють через пожежні підставки.

Рис 9. Схема гідропневматичного промивання труб.

1 - труба діаметром 25...50 мм; 2 - вентиль; 3 - компресор; 4 - відвідний стояк; 5 - рукав; 6 - дошки; 7 - закрита засувка; 8 - підставка пожежного гідранта; 9 - ділянка, що очищається; 10 - відкрита засувка.

Очищення внутрішньої поверхні труб діаметром 100...1200 мм від відкладень і продуктів корозії доцільно робити гідромеханічним способом за допомогою пристрою (рис. 10), що пересувається по трубопроводу завдяки тиску води чи стиснутого повітря. Шарнірне з'єднання елементів дозволяє проходити трубопроводи різних діаметрів і здійснювати повороти в них на кут до 90⁰. Ножові голівки гідромеханічного снаряда притискаються до внутрішньої поверхні труб пружинами і при русі снаряда зрізують відкладення. Відстань між грязьовими випусками, залежить від діаметра трубопроводу, що очищається, і кількості відкладень. Орієнтовно ця відстань l = 7,2d_у - 0,32, де d_у — діаметр умовного проходу трубопроводу, що очищається, м. Гідромеханічний снаряд вводять у трубопровід, що очищається, і виймають після закінчення прочищення через спеціальні камери (рис. 11).

Хімічний спосіб очищення (рис. 12) застосовують для чавунних труб невеликої довжини діаметром 50...75 мм, тобто для будинкових уведень. Сутність способу полягає в наповненні трубопроводу, відключеного від водогінної мережі, 20-процентним розчином соляної кислоти з добавкою інгібітору, що зберігає металеві стінки труб від дії кислоти, що руйнує. Через 12...15 годин послу заповнення трубопровід промивають, видаляючи через гумовий шланг у каналізаційний колодязь розчин кислоти разом з відкладеннями.

Рис. 10. Схема гідромеханічного трубоочисного пристрою.

1 - трубопровід; 2 - напірна трубка; 3 - манжета; 4 - отвори; 5 - втулка; 6 - пружина; 7 - ножова голівка; 8 - голівка для центрування.

Рис. 11. Камера запуску (а) і прийому снаряда (б).

1 - водовід, що очищається; 2 - обвідна лінія; 3 - триходовий кран; 4 - засувки; 5 - патрубок спорожнювання; 6 - рухливий фланець (компенсатор); 7 - знімна котушка; 8 - оглядовий люк; 9 – шламовий випуск.

Рис.12. Схема хімічного очищення будинкового введення.

1 - гумовий шланг; 2 - каналізаційний колодязь; 3 - лійка для заповнення введення кислотою; 4 - труба діаметром 10...20 мм.

Промивання ведуть до повного зникнення слідів розчину кислоти, підтверджуваного хімічним аналізом.

Для збільшення пропускної здатності трубопроводів і запобігання корозії рекомендується наносити внутрішнє захисне покриття, головним чином з цементно-піщаного розчину.

Рис. 13. Пристосування для підключення відгалуження до діючого трубопроводу способом урізання.

1 - діючий трубопровід; 2 - патрубок; 3 – засувка; 4 - сферична заглушка; 5 - механізм вертикальної подачі; 6 - шланги високого тиску; 7 - шток; 8 - гайка; 9 - отвір; 10 - голівка, що ріже; 11 – свердло.

4. Підключення відгалужень до діючого трубопроводу без зупинки подачі води. Порядок урізання і принцип роботи пристосування, показаного на (рис. 13). До діючого трубопроводу в наміченому місці приварюють патрубок необхідного діаметра з фланцем, до якого кріплять засувку і встановлюють на неї пристосування. Для центрування пристосування і захоплення ділянки, що вирізується, у центрі патрубка до трубопроводу приварюють гайку, у яку по закінченні монтажу при відкритій засувці вставляють шток. Пристосування підключають до маслосистеми, потім механізмом вертикальної подачі голівку, що ріже, опускають до зіткнення свердла зі стінкою трубопроводу. При включенні маслонасоса трактора в гідродвигун подають масло під тиском 4...6 МПа, приводячи в дію свердло. Після в стінку труби свердло повільно подається по окружності за допомогою механізму кругової подачі. Швидкість різання — 20...25 мм/хв. Тиск трубопроводу в камері, утвореної патрубком, засувкою і сферичною заглушкою, врівноважується внаслідок рівчака рідини через щілину, що утворилася, що виключає перекіс і заклинювання. Вирізана ділянка разом зі штоком автоматично піднімається нагору за рахунок різниці площ. Після цього закривають засувку і через вентиль скидають тиск, що контролюють по манометрі.

Інститутом електрозварювання разом з ВУВКГ м. Києва розроблена й успішно застосовується на ряді підприємств з експлуатації водогінних мереж технологія підключення відгалужень до діючого сталевим трубопроводам без зміни режиму роботи з використанням енергії вибуху (рис. 14). У центрі наміченого отвору приварюють гайку, до якої кріплять направляючий шток. Щоб послабити вплив вибухової хвилі на робочу трубу, паралельно відвідному патрубку приварюють захисний екран. Потім до трубопроводу приварюють відвід із засувкою, до якої кріплять прийомну камеру. Під дією спрямованого кумулятивного струменя вирізують отвір у трубопроводі. Під тиском води в ньому вирізаний елемент разом з направляючим штоком переміщають у прийомну камеру, і засувку закривають. Після цього прийомну камеру демонтують.

Рис. 14. Схема приєднання відводів до діючої водогінної мережі за допомогою енергії вибуху кумулятивним зарядом без припинення подачі води.

1 - відвідний патрубок із фланцем; 2 - екран; 3 - засувка; 4 - електропровід; 5 - шток; 6 - заглушка з чепцевим пристроєм; 7 - прийомна камера; 8 - приварна гайка; 9 - сідлоподібний подовжений кумулятивний заряд.

Упровадження цієї технології дозволяє в 20 разів зменшити терміни провадження робіт, скоротити непродуктивні втрати матеріальних і технічних ресурсів, а також значні витрати води питної якості.

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ВОДОНАПІРНОЇ МЕРЕЖІ І

НАПІРНО-РЕГУЛЮЮЧИХ СПОРУДЖЕНЬ

1. Склад і задачі експлуатаційних служб.

2. Профілактичні огляди водопропускної мережі.

3. Профілактичне обслуговування мережі.

4. Особливості експлуатації в зимовий час.

5. Експлуатація напірно-регулюючих споруджень.

1. Експлуатацію водопропускної мережі здійснюють служби, що у залежності від її довжини можуть бути організовані у виді експлуатаційних ділянок, управлінь, служб мережі, а для особливо великих міст у виді самостійних експлуатаційно-аварійних підприємств, що у свою чергу, можуть поділятися на районні експлуатаційні ділянки. Загальна довжина водогінної мережі одного району не повинна перевищувати 350 км, а відстань від диспетчерського пункту до найбільш вилученої точки мережі — не більш 10 км.

Загальна чисельність робітників для обслуговування водопропускних мереж і ліквідації на них аварій залежить від їхньої довжини.

Таблиця 1

Дата добавления: 2015-07-20