Роботу споруджень водопідготовки враховують регулярними

записами в журналах:

- технічної експлуатації (щодня реєструють об’єм оброблюваної води і води, витраченої на власні нестатки, витрату реагентів і їхньої дози, найменування споруджень і агрегатів, що знаходилися в роботі, чищенні, на ремонті, промиванні і т.д.);

- аналізів (щодня заносять результати аналізів вихідної води, якості води на окремих стадіях її обробки, очищеної води і т.п.);

- записів об’ємів реагентів, що надійшли, витрачених і що зберігаються на складі водопровідної станції).

Персонал водопровідної станції зобов'язаний:

- контролювати хід технологічного процесу і якість обробки води;

- регулювати об’єм води, подаваної на спорудження і чисту воду, що відводиться у резервуари;

- спостерігати за рівнями і рівномірністю розподілу води між окремими спорудженнями і їхніми блоками, рівнями води в резервуарах чистої води, опадів у камерах, відстійниках, реагентних баках, утратами напору у фільтрувальних спорудженнях, за нагромадженням осаду і т.п.;

- перевіряти правильність переключення окремих споруджень, їхніх секцій, трубопроводів і реагентних установок;

- містити в справності механічне устаткування, засоби виміру й автоматики, дросельні пристрої й інше устаткування;

- засвідчуватися в наявності запасу і якості реагентів і фільтруючих матеріалів, вести спостереження за правильністю їхнього збереження;

- стежити за своєчасною заготівлею реагентних розчинів необхідної концентрації; спостерігати за режимом дозування реагентів;

- перевіряти горизонтальність переливу води через крайки жолобів, лотків, водоприймальних, водорозподільних вікон і т.п.;

- вчасно проводити технічне обслуговування, що поточний і капітальний ремонти.

2. Перед пуском у спробну експлуатацію спорудження водопідготовки і комунікації промивають і піддають дезинфекційній обробці хлорною водою з концентрацією активного хлору 75...100 мг/л протягом 5...6 годин чи 40...50 мг/л протягом не менш 24 годин.

Спробну експлуатацію очисних споруджень проводять при передбаченому проектом експлуатаційному режимі (за витратами і технологією очищення води). У процесі спробної експлуатації перевіряють працездатність споруджень, їхніх елементів, комунікацій, запірно-розподільного і контрольно-вимірювального устаткування. Тривалість спробної експлуатації визначається часом досягнення якості води, що задовольняє вимогам ДСТ 2874-82, Подача води споживачам у період спробної експлуатації не допускається.

По закінченні спробної експлуатації спорудження водопідготовки дозволяється увести в тимчасову експлуатацію з подачею води споживачам при одержанні якості води, що відповідає вимогам ДСТ 2874-82, але не раніше чим через 24 години послу початку спробної експлуатації. Уведення в тимчасову експлуатацію оформляється актом.

У процесі тимчасової експлуатації необхідно зробити технологічне налагодження споруджень, відробити економічні експлуатаційні режими, уточнити дози застосовуваних реагентів, випробувати спорудження на проектну продуктивність і форсовані режими (на випадок аварії), виявити й усунути недоліки в роботі споруджень, комунікацій, запірно-регулюючого і контрольно-вимірювального устаткування.

Приймання закінчених чи будівництвом реконструйованих споруджень водопідготовки в постійну експлуатацію робить Державна приймальна комісія після їхнього уведення в тимчасову експлуатацію, проведення комплексних випробувань і введення споруджень на нормальний експлуатаційний режим з досягненням проектної продуктивності. З моменту підписання акту Державною приймальною комісією спорудження водопідготовки вважаються введеними в постійну експлуатацію.

3. Експлуатація реагентних цехів повинна забезпечувати своєчасне і якісне готування реагентних розчинів і задані режими їхнього безперебійного дозування в оброблювану воду.

При експлуатації реагентних цехів персонал зобов'язаний:

- вчасно готувати заданий об’єм реагентних розчинів необхідної концентрації;

- уводити реагенти в оброблювану воду з дотриманням установлених доз, послідовності й інтервалів часу;

- систематично спостерігати за справністю пристроїв для готування і дозування реагентів і контрольно-вимірювальних приладів;

- вчасно передавати замовлення на одержання реагентів з урахуванням установленого порядку їхньої витрати і місткості складів;

- вести систематичний облік і контроль витрати і якості реагентів, що надходять.

3.1. Збереження реагентів. На складах повинний знаходитися не менш чим 30-добовий, при обґрунтуванні — не менш чим 15-добовий, а при наявності централізованих (базисних) складів — не менш чим 7-добовий запас реагентів. При сухому збереженні висоту шару коагулянту приймають 2...3,5, вапна — 1,5...2,5 м. При мокрому збереженні концентрація коагулянтів у баках-сховищах повинна складати 15...20 %.

При збереженні реагентів необхідно враховувати, що вапно можна перешкодити в одному складі з коагулянтом. Хлорне вапно зберігають у дерев'яних бочках в окремому сухому, прохолодному і добре вентильованому приміщенні

При збереженні реагентів для фторування води слід дотримуватися особливих умов через їхню токсичність. Так, фторвміщуючі реагенти зберігають на складі при температурі не нижче 5°С у заводській тарі (сталевих чи фанерних барабанах, дерев'яних бочках масою нетто 50... 150 кг). Заповнювати тару порошкоподібним реагентом, а також розчиняти реагент водою слід в окремій кімнаті, ізольованій від приміщення хлораторної. Цю кімнату обладнають приточно-витяжною вентиляцією з 12-кратним обміном повітря протягом 1 години з урахуванням резервної вентиляції з 6-кратним обміном протягом 1 години.

Пакети і барабани з активованим вугіллям укладають по марках і датам надходження.

Поліакриламід і рідке скло щоб уникнути заморожування й усихання зберігають у критих приміщеннях при плюсовій температурі, але не вище 25°С. Технічний 8-процентний розчин поліакриламіду транспортують і зберігають у бочках, що містять 100-150 кг продукту. Для усунення витоків бочки встановлюють у вертикальне положення завантажувальним люком нагору. При дефектах тари чи при необхідності збереження розкритих бочок продукт заливають водою. Рідке скло зберігають у герметично закупорених дерев'яних чи залізних бочках або в цистернах.

Склади для збереження кислот обладнають відповідно до санітарних правил проектування, устаткування і вміст складів для збереження сильнодіючих і отруйних речовин з урахуванням правил пристрою і безпечної експлуатації судин, що працюють під тиском. Їх ізолюють друг від друга й інших складських приміщень. Необхідну кількість кислоти можна зберігати в приміщеннях з гарною витяжкою.

3.2. Концентрацію робочих розчинів реагентів і їхньої дози визначають згідно ДНіП 2.04.02-84 і уточнюють в об'єктовій лабораторії в залежності від якості вихідної води і реагентів. Параметри реагентів, що враховуються при їх дозуванні, слід приймати відповідно до даних табл. 2.

Таблиця 2

Розчинність речовин, %, застосовуваних при обробці води

У реагентнім цеху контролюють:

- масу чи об’єм реагенту, що завантажується — при кожнім розчині;

- періодичність і тривалість завантаження — позмінно;

- тривалість і інтенсивність перемішування, тривалість відстоювання розчину — у міру розчинення;

- концентрацію розчинів у реагентних баках — у міру розчинення реагенту чи розведення розчинів;

- рівні розчинів у баках — у процесі витрати розчинів;

- точність дозування розчинів — щогодини і частіше, у міру зміни режиму подачі води і концентрації розчину реагенту;

- роботу механічних дозаторів сухих реагентів — не рідше одного разу в зміну;

- періодичність і тривалість видалення опадів з реагентних блоків і бункерів — після 4...6 циклів готування розчинів реагентів чи частіше, у міру нагромадження осаду;

- стан дозуючих пристроїв — щокварталу або не рідше двох разів на рік.

Коагулянти розчиняють у розчинних баках. Тривалість повного циклу готування розчину (завантаження, розчинення, відстоювання, перекачування, очищення піддона) при температурі води до 10°С складає 10...12 годин. Коагулянт слід розчиняти швидко і максимально використовувати його активну частину. Для цього коагулянт попередньо роздрібнюють, а розчин інтенсивно перемішують. Для розчинення сірчанокислого алюмінію використовують теплу воду.

Час відстоювання приготовлених у баках розчинів приймають для очищеного коагулянту 1 годину, неочищеного — 3...4 годин. Концентрацію розчину реагенту можна визначати за щільністю ареометром.

При очищенні баків від нерозчинних домішок коагулянту осад випускають один раз у 10...12 днів (для очищеного коагулянту) чи після 4...6 замішувань (для неочищеного), що значною мірою підвищує ефективність використання реагенту.

В оброблювану воду реагенти вводять у визначеній послідовності, дотримуючи інтервалів між уведенням їхніх окремих видів.

При відсутності запахів і присмаків роблять первинне хлорування, а через 2...3 хвилин уводять коагулянт.

Якщо запахи і присмаки при хлоруванні не з'являються, то можливі наступні варіанти введення реагентів:

- коагулянт, потім озон перед фільтрами чи в профільтровану воду;

- первинне хлорування, через 10 хвилин - перманганат калію і через 2...3 хвилини — коагулянт;

- первинне хлорування, через 10...15 хвилин — активоване вугілля і через 10 хвилин — коагулянт;

- первинне хлорування, через 2...3 хвилин — коагулянт і активоване вугілля дозою до 5 мг/л перед фільтрами;

- первинне хлорування, через 10 хвилин — перманганат калію, через 10...15 хвилин — активоване вугілля і через 10 хвилин — коагулянт.

У випадку появи при хлоруванні хлорфенольного запаху воду обробляють аміаком, через 2...3 хвилини роблять первинне хлорування і через 2...3 хвилини уводять коагулянт або спочатку воду обробляють перманганатом калію, через 10 хвилин — хлором, потім через 10...15 хвилин вводять активоване вугілля і через 10 хвилин — коагулянт.

Флокулянти вводять через 2...3 хвилин після додавання коагулянту, звичайно наприкінці змішувача чи на початку камер утворення хлопу.

Підсмоктування повітря і надходження його в камери утворення хлопу не допускається. Система дірчастих труб, що збирає воду в змішувачі і камері утворення хлопу, повинна бути затоплена на 0,5...0,6 м, для того щоб не утворювалися завихрення і не підсмоктувалося повітря при вході води в отвори збірної системи. При виявленні підсмоктування повітря прикривають засувку на трубопроводах, що відводять воду від змішувача до камер утворення хлопу, для того щоб рівень води піднявся вище системи відводу на 0,5...0,6 м.

Періодично, один раз у 10 діб під час весняних паводків і один раз на місяць в інші періоди року, камери очищають від осаду, що нагромадився, не допускаючи засмічення розподільних систем і виносу осаду на наступні спорудження.

4. Спорудження для відстоювання води. Відстійники й освітлювачів зі зваженим осадом повинні забезпечувати необхідний ступінь освітлення води. Прозорість її повинна бути не менш 25 см по шрифті чи 80...90 см — по хресту, мутність— 8...15 мг/л, вміст залишкового алюмінію - не більш 35 % дози коагулянту (сірчанокислого алюмінію), кольоровість — не більш 20 град.

При експлуатації відстійників і освітлювачів необхідно:

- забезпечувати необхідну якість води після них;

- спостерігати за висотою шару осаду і його впливом на режим роботи споруджень (п'ять-шість разів між чищеннями);

- вчасно видаляти осад (частково чи цілком);

- контролювати час перебування і рівномірність розподілу води між окремими спорудженнями (один-два разу після пуску і в міру зміни режиму роботи);

- забезпечувати правильність розподілу води в самому відстійнику; вчасно усувати перекоси крайок лотків, жолобів і т.д.

4.1. При нормальній роботі відстійників основна маса суспензії осаджується в першій третині чи половині відстійника за напрямком руху води. Це свідчить про своєчасне формування міцного хлопу коагулянту в камерах утворення хлопу, а також про інтенсивне осадження й ущільнення їх у відстійниках. Такий розподіл осаду по довжині відстійників дає можливість працювати більш тривалий час без продувки. Терміни проведення продувок залежать від якості вихідної води і дози коагулянту.

Дата добавления: 2015-07-20