Технічна характеристика контейнерів.

При експлуатації хлораторної апаратури варто дотримувати правила промислової санітарії. ГДК хлору у повітрі приміщень— 1 мг/м³. У хлораторній підтримують температуру в межах 15...25°С. Протигази і спецодяг зберігають у шафах, що встановлюють у тамбурах чи перед входом у хлораторну. Поруч з ними передбачають включення висвітлення і вентиляції.

При пуску хлоратора включають вентилятор, надягають протигаз і, ввійшовши в приміщення, перевіряють, чи немає витоку газу. Для цього використовують газоаналізатори УГ-2, підкрохмалені папірці, змочені в дистильованій воді (здобувають синє фарбування при наявності хлору в повітрі) вату (ганчірку), що змочують нашатирним спиртом і підносять до тих місць, де можливий витік (поява білого диму вказує на витік хлору).

Переконавшись в тім, що регулюючий і інші вентилі хлоратора закриті, повільно відкривають запірний вентиль у голівці балона, а також вентиль на трубі, що підводить. Після цього газ буде надходити через фільтр у редукційний клапан. Манометр високого тиску повинний показувати тиск у балоні близько 0,6 МПа. На шляху від балона до хлоратора перевіряють відсутність витоку хлору. Потім відкривають запірний кран (якщо він є) на трубопроводі, що відводить хлорну воду, і запірний вентиль на трубі, що підводить воду до ежектора. Відкривають вентиль для води і пускають її через змішувач у трубопровід, що відводить хлорну воду. Плавно відкривають пусковий вентиль у редукційного клапана для хлору.

У приміщенні хлораторної повинна бути дегазаційна ємність, заповнена 10-процентним розчином тіосульфату натрію, гіпосульфіта кальцинованої соди або вапна, а також аварійний контейнер довжиною 2 м, виконаний із труби діаметром 250...350 мм. Один кінець труби наглухо заварений, а другий має фланцеву заглушку, установлювану за допомогою відкидних болтів. Ушкоджений балон поміщають в аварійний контейнер, з якого і роблять знімання хлору до повного спорожнювання балона.

Витік газу з балона чи контейнерів припиняють постановкою хомутів, заливанням місця витоку водою, накладенням на нього мокрої ганчірки чи зануренням балона (контейнера) у дегазаційну ємність. Згодом хлор з ушкоджених контейнерів зливають у вільні бочки, що поміщаються в приямок глибиною не менш 1,5 м, у який подають розчин тіосульфату натрію.

6.2. Електролізні установки. При експлуатації електролізних установок (табл. 17) обслуговуючий персонал зобов'язаний:

- суворо дотримувати вимоги, викладені в інструкції заводу-виготовлювача;

- підтримувати заданий режим роботи установок і подачу розрахованих доз гіпохлориту;

- періодично оглядати і не рідше одного разу в рік ремонтувати елементи струможивлячої мережі, станції керування і випрямних агрегатів.

Таблиця 17

Експлуатаційна характеристика електролізних установок

Приміщення електролізних установок необхідно систематично вентилювати.

6.3. Озонаторні установки. Щоб виключити закупорку сорочки озонатора з'єднаннями заліза, що утворюються через корозію трубопроводів, що подають охолодну воду, рекомендується періодично промивати її великим обсягом води. Ротаметри від з'єднань заліза очищають розведеним розчином соляної кислоти.

Для усунення небезпечних концентрацій озону в приміщеннях необхідно встановлювати аварійну додаткову вентиляцію з 6-кратним обміном повітря в годину. В озонаторній повинні бути індивідуальні засоби захисту: фільтруючий протигаз з поглиначами і захисні рукавички.

Роботи з ремонту озонаторів і озонних комунікацій виконують тільки після продувки їх повітрям протягом 0,5 годин для видалення залишків озону.

6.4. Бактерицидні установки. Експлуатація бактерицидних установок зв'язана з контролем за роботою бактерицидних ламп, що здійснює обслуговуючий персонал візуально через оглядове вікно. При автоматизації водопровідної станції режим горіння бактерицидної лампи контролює диспетчер за допомогою світлової і звукової сигналізації. Розрахункову витрату води, що проходить через установку, враховують за допомогою водоміра чи за заздалегідь установленій подачі насоса, що нагнітає воду на установку. Для безпосереднього контролю за ефектом знезаражування проводять бактеріологічні аналізи вихідної води і води, що виходить з установки після опромінення. На підставі результатів аналізів визначають оптимальну продуктивність установки, що забезпечує необхідний ефект знезаражування при наявному бактеріальному забрудненні води, що надходить із джерела, і її фізико-хімічних властивостях (кольоровості, мутності).

Умовами нормальної експлуатації установки є періодичне чищення зовнішньої поверхні кварцового чохла від осідання, що утвориться на ньому, і заміна бактерицидної лампи після витікання розрахункового терміну служби. Розрахунковий термін служби бактерицидної лампи (зниження бактерицидного випромінювання до 70 % номінального) визначається в 1200 годин безупинного чи сумарно-періодичного горіння. Після цього випромінювання стає нижче розрахункового, і лампу заміняють новою.

Перед пуском в експлуатацію, а також після ремонтних робіт, зв'язаних з розкриттям камери, що примикає, трубопровід (у межах першої засувки) і камеру бактерицидної установки ретельно промивають і обробляють хлорною водою. Щоб виключити руйнування окремих елементів камери від дії хлору, його концентрація не повинна перевищувати 5...10 мг/л при часі обробки 1...2 годин. По закінченні хлорування камеру і трубопроводи промивають водою. Після цього установку можна пустити в спробну експлуатацію зі скиданням води у водостік. Протягом спробної експлуатації відбирають проби знезараженої води для контрольних бактеріологічних аналізів. Першу пробу відбирають через 30 хв. після включення ламп. При сприятливих результатах бактеріологічних аналізів не менш чим у трьох пробах, узятих послідовно через 5...10 хв, бактерицидна установка вважається готовою до роботи.

Пуск бактерицидної установки в експлуатацію виконується з дозволу місцевих органів санітарно-епідеміологічної служби. Обслуговуючий персонал повинний пройти спеціальну підготовку, у тому числі з загальних і додаткових правил техніки безпеки.

Для вимикання установки припиняють подачу в неї води, закривши вентиль на вихідному і вхідному патрубках, відключають електроенергію, що живить установку. На нетривалий час живлення відключають тумблером на пусковому пристрої; при цьому камеру від води звільняти не обов'язково. При вимиканні установки на тривалий термін (більш доби) у ремонт виключають тумблер і відключають штепсельну вилку з розетки, а камеру звільняють від води.

7. У процесі експлуатації споруджень водопідготовки питної води, виникають різного роду несправності і порушення їхньої нормальної роботи. Своєчасне виявлення несправностей і уживання відповідних заходів з їхнього усунення дозволяє значно підвищити ефективність очищення води і її гігієнічні показники.

Таблиця 18

Дата добавления: 2015-07-20