Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття про дидактику.

Читайте также:
  1. Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу. Поняття про бюджет. Мета складання бюджетів
  2. Визначте зміст поняття «методи навчання». Обґрунтуйте роль цих методів в організації навчального процесу.
  3. Визначте спільне і відмінне між поняттями «мотив» і «стимул».
  4. Включення в поняття договору поставки вказівки про передання товарів "в обумовлений строк чи строки" дозволяє назвати ще ряд особливостей цього договору.
  5. Загальні поняття про бюджети та бюджетування
  6. Загальні поняття та термінологія
  7. Нормативно-правовий акт, його поняття та ознаки.

Важливим аспектом цілісного педагогічного процесу є володіння учнями тією частиною суспільно-цінного досвіду, яка включає життєво необхідні знання, практичні уміння та навички, способи творчої діяльності, що відбувається у процесі навчання.

Необхідність теоретичної розробки проблем навчання та освіти зумовила виникнення в межах педагогічної науки особливої наукової галузі – дидактики.

Термін “дидактика” походить від грецьких слів “didacticos” – навчання та “didasko” – вивчаючий.

Дидактика – це окрема галузь педагогіки, що досліджує теоретичні основи навчання та освіти.

Традиційно дидактика відповідає на питання: “Що вчити?” (зміст освіти), “Для чого вчити?” (мета освіти), “Коли, де і кого вчити?” (система освіти), “Як вчити?” (процес навчання).

Дидактика як наука описує існуючі системи навчання, досліджує навчальний процес з метою його удосконалення, розвиває нові прогресивні ідеї, впливає на педагогічний процес.

Отже дидактика- теоретична і нормативно-прикладна наука, вона виконує три функції:

1 – науково-теоретична (досліджує реальний педагогічний процес, встановлює певні факти, зв’язки, залежності, закономірності);

2 – нормативна (прогнозує наслідки навчальної діяльності, розробляє проект педагогічної діяльності педагога);

3 – прикладна (практична) - теоретичні знання повертаються до педагогічної практики у вигляді висновків і рекомендацій, що є підставою для визначення змісту, виробу методів навчання, організації керівництва навчальною діяльністю учнів.

Дидактика, як загальна теорія освіти і навчання, розглядає загальні положення і закономірності, властиві навчанню всіх предметів. Ці закономірності відображаються у викладанні конкретних навчальних дисциплін. Водночас викладання кожного предмета має свою, надзвичайно суттєву специфіку (наприклад, викладання біології, трудового навчання, української мови та літератури, фізичного виховання, музики, тощо). На цій підставі виділяються окремі дидактики або предметні методики.

Головні завдання методик:

1) на основі вивчення специфіки процесу навчання даної дисципліни розкрити закономірності, властиві її викладанню;

2) визначити вимоги до викладання навчального предмету вчителем та вимоги до пізнавальної діяльності учнів;

3) розробити специфічні засоби, методи і прийоми, форми навчання з урахуванням специфіки даного предмета та специфіки вікової групи учнів.

Зв’язок дидактики з іншими науками.

Процес навчання є об’єктом дослідження різних наук, з якими тісно пов’язана дидактика. Дидактика має вихід на дослідження соціальних, культуроутворюючих і людинознавчих процесів – певною мірою в ній використовуються знання філософії освіти, теорії виховання, соціології, психології, фізіології вищої нервової діяльності, шкільної гігієни, кібернетики (теорія і інформації, що досліджує процеси зберігання, передачі та переробки інформації).

Особливе значення має опора дидактики на філософію освіти, яка досліджує сутність освіти у зіставленні різних філософських систем. Філософського аналізу потребують питання:

- ідеологія та школа;

- культуротворчі функції освіти;

- освітні системи в різні історичні періоди;

- чинники формування особистості;

- вибір моральних та освітніх ідеалів.

Особливе значення має опора дидактики на філософію освіти, яка досліджує сутність освіти у зіставленні різних філософських систем. Філософського аналізу потребують питання:

- ідеологія і школа;

- культуротворчі функції освіти;

- освітні системи в різні історичні періоди;

- чинники формування особистості;

- вибір морфологічних та освітніх ідеалів.

У теоретичній розробці і реалізації всіх функцій освіти виняткову роль відіграє аксіологія – філософське вчення про природу цінностей.

Сучасний стан педагогічної теорії і практики потребує наукового обґрунтування двох систем цінностей:

1) тих, на які освіта має орієнтуватися сьогодні і на перспективу;

2) тих, які мають створюватися, формуватися в самому освітньому процесі.

Едукологія – міждисциплінарний комплекс інтегрованих знань про освіту.

Едукологія – інтегрує знання про освіту і виховання філософії освіти, історії освіти, порівняльної педагогіки.

Едукологія включає також цикл прикладних дисциплін – антропологію, психологію, економіку освіти, демографію, політологію, менеджмент, соціологію.

Завдання едукології – дати знання про найзагальніші тенденції освітніх систем.


Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 198 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Тема 1. Основи школознавства. | Структура процесу навчання. | Контрольно-регулювальний компонент. | Тема 1 Суть процесу виховання | МОРАЛЬНИЙ ВЧИНОК | Тематичний контроль по модулю I | Тематичний контроль по модулю II | за таблицею методи навчання, прийоми навчання, засоби навчання. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Модуль I| Розвиток дидактики як науки.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)