Культура скіфо - сарматського періоду.

У VII ст. до н.е. в степах Північного Причорномор'я з'являються племена скіфів. Джерелом наших знань про культуру скіфів є твори античних авторів (насамперед Геродота) і археологічні розкопки.

За культурно-господарським типом скіфська культура належала до кочової (точніше - напівкочової) скотарської. Лісостепова зона скіфських часів була заселена різноетнічними племенами: неври на Правобережжі, гелони і будини на Лівобережжі. Геродот згадує про кал ліпідів – елліно - скіфів, тобто, змішане греко - скіфське, не кочове плем'я. У середині V ст. до н.е,, після підкорення лісостепу і вздовж Дніпра вже мешкали напівскіфські етноси - скіфи-орачі та скіфи-землероби. Різниця між ними полягала в тому, що перші культивували злаки для власного споживання, а другі - на продаж.

На формування синкретичного характеру скіфської культури вплинули контакти цих племен з грецькими містами-державами, що з'являються в VII ст. до н.е. в Північному Причорномор'ї, а також з Китаєм і Персією.

Третя чверть V - кінець IV ст. до н.е. - період розквіту скіфської держави, що тривав майже століття і закінчився наприкінці IV ст. до н.е. глибокою кризою.

Вже на початку IV ст. до н.е., на поселеннях степового Подніпров'я фіксуються постійні житла. Це двокамерні напівземлянки з округлими приміщеннями. Основним матеріалом для виготовлення цих будівель були глина і дерево. До наших днів дійшли відомості про одяг скіфів. Чоловіки носили куртку з поясом та штани на взірець шаровар, м'які чобітки, шапки з гострим верхом, жінки - широку довгу сорочку, яка доповнювалася різними деталями, прекраси - браслети, перстні, гривни, оздоблені пояси носили не тільки жінки, а й чоловіки.

Вірування скіфів відносились до політеїзму, тобто існувала віра в багатьох богів. Геродот називає сімох скіфських богів, яких він ототожнював із грецькими богами. На чолі Пантеону стояла богиня Табіті (Гестія) - охороняла вогнище та житло (саме ім'я означає "та, що зігріває").

Високого рівня у скіфів досягло ювелірне мистецтво. На парадному посуді, головних уборах та одязі бачимо характерні зображення - ведмедя, рисі, бика, коня чи кози. Саме зображення тварини чи характерних для них частин тіла, дало назву особливій течії в декоративно-прикладному мистецтві "звіриний стиль". Основним матеріалом для виготовлення скіфського мистецтва були кістка, ріг, бронза, срібло, золото, залізо тощо. Сьогодні чи не найвідомішим у світі зразком мистецтва скіфів є золота пектораль із кургану Товста Могила - нагрудна прикраса ритуального характеру. Розділена на 3 смуги - зооморфну, рослинну і антропоморфну пектораль є яскравим прикладом греко - скіфського ювелірного мистецтва.

До наших днів дійшли взірці скіфської скульптури - виконані з граніту, пісковику чи вапняку, воїни у бойовому обладунку. Цей образ володаря причорноморських степів у ІІІ-ІІ ст., до н.е. ставили на могилах у Степовій Скіфії.

У III ст. до н.е. на території сучасної України з'являються іраномовні кочові племена сарматів.

Спочатку культура сарматів була близька до скіфської, пізніше ця близькість зберігалася лише в західних сарматів. Подібно до будь-якого кочового суспільства, сарматське також було насамперед воєнізованим. Дослідники називають сарматів народом-військом, де все чоловіче населення було воїнами.

Чоловіки носили короткий каптан, що підперезувався поясом та застібався фібулами, шаровари та короткі м'які чоботи. За головний убір правив башлик. Костюм доповнював плащ. Жінки одягали довгу сукню із рукавами до зап'ястя, зверху носився розпашний халат, шаровари оздоблювалися на литках бісером. На озброєнні сарматського воїна були мечі та кинджали, списи, лук і стріли. Певну роль відігравав захисний обладунок (панцирі, шоломи). Сарматська кіннота в ті часи вважалася однією з найкращих.

Для сарматського мистецтва тих часів характерний так званий звіриний бірюзово-золотий стиль. Так само, як у скіфів, стиль цей являє зображення реальних чи фантастичних звірів, найчастіше у боротьбі між собою. Але характерною рисою цього стилю є інкрустація постатей тварин (очей, вух, м'язів, хвостів) бірюзою, сердоліком та іншими камінцями або емаллю. Найкращими творами мистецтва сарматів є золоті вироби з Запорізького (поясні пряжки) та Ногайчинського (Крим, нагрудні прикраси) курганів.

Отже, культура скіфських та сарматських племен, які мешкали з VII ст. до н.е. до ІУ ст. н.е. на території сучасної України, є невід'ємною складовою стародавньої культури нашої Батьківщини.

Дата добавления: 2015-07-20