Читайте также:
|
|
У сиву давнину, коли людина почала замислюватися над різними проявами свого психічного життя, було помічено, що поведінка людей різна за своєю динамікою—деякі люди повільні й спокійні, інші — швидкі й нестримні або запальні й рухливі. Це пояснювали домінуванням однією з чотирьох стихій: вогню, повітря, землі і води.
Гіппократ у трактаті "Про природу людини" сформулював своє бачення цієї проблеми. Він вважав, що тіло людини складається з чотирьох елементів — гуморів, соків: крові (тепло), слизу (холод), чорної жовчі (вологість) і жовтої жовчі (сухість)- Сполученням соків, красисом, вважав він, і пояснюються всі особливості організму. Так, флегматичний склад Гіппократ пояснював переважанням слизу (флегми, лімфи); сангвінічний — крові; меланхолічний — чорної жовчі й холеричний — домінуванням жовтої жовчі. У домінування певного соку полягають, за Гіппократом, причини хвороб, зокрема психічних.
Пізніше послідовники "батька медицини" пов'язали з поняттям красиса і типологічні особливості людини. Через кілька століть вчені античного Риму позначили поняття нервово-конституціонального типу словом "темперамент" (потрібне, правильне співвідношення). К. Гален збільшив кількість темпераментів до тринадцяти. Проте вчення про соки як основу властивостей людини залишалося непорушним.
Особливу увагу привертає трактування темпераментів, запропоноване видатним німецьким філософом І. Кантом. За Кантом, сангвінічний темперамент характеризується швидкою зміною емоцій при незначній їх глибині та силі, холеричний — гарячковатістю, запальністю, поривчастістю вчинків, меланхолічний — глибиною і тривалістю переживань, флегматичний — повільністю, спокійністю і слабкістю зовнішнього виразу почуттів. Органічні основи темпераменту Кант пов'язував з властивостями крові.
Зазначимо, що було ще багато спроб учених пов'язати темперамент людини з її морфологічними особливостями: згідно з формою черепа — френологія (рис. 72), і формою кисті та лініями складок па долоні — хіромантія, з рисами обличчя — фізіономістка.
Рис. 72. На думку френологів, поведінка людини пояснювалася на явністю горбиків на голові в певних місцях
Суттєвий прогрес у науковому розумінні сутності поведінки відбувся в XIX ст. То був час, коли започаткувалася наука про біологічні основи психічної діяльності, зумовленість психічної діяльності й поведінки людини фізіологічними процесами, що відбуваються в головному мозку. У цей час проводили досліди та спостереження за поведінкою тварин і людей такі вчені, як Ф.Гольц, В.М. Бехтерев, В.Я. Данилевський, І.М. Сеченов та ін. Та найвагомішеслово сказав І.П. Павлов.
І.П. Павлов розкрив механізми взаємодії середовища та організму, показав, що поведінка вищих істот завжди має своє пояснення й зумовлена природними (біологічними) потребами організму і можливостями середовища, котрі можуть задовольнити ці потреби. Учений вважав, що вища нервова діяльність — це те саме, що й поведінка, тобто він не розривав діяльності мозку і зумовленої нею цілеспрямованої рухової активності. Своїми працями з проблем вивчення психічної діяльності І.П. Павлов започаткував фізіологію вищої нервової діяльності (ВНД) як науку, а також обґрунтував природу темпераменту.
Темперамент — це індивідуальна особливість людини, що проявляється у силі емоційних реакцій, а також у збудливості, врівноваженості, швидкості, ритму та інтенсивності психічних процесів.
І.П. Павлов на підставі багаторічного вивчення особливостей утворення і перебігу умовних рефлексів у тварин виділив основні типи вищої нервової діяльності. В основу поділу на типи він поклав три основних показники:
1) силу процесів збудження і гальмування;
2) взаємну врівноваженість, тобто співвідношення сили процесів збудження і гальмування;
3) рухливість процесів збудження і гальмування, тобто швидкість,
з якою збудження може змінюватися гальмуванням, і навпаки.
На підставі виявлення цих трьох властивостей І.П.Павлов виділив 4 основних типи вищої нервової діяльності:
перший тип — сильний неврівноважений — характеризується достатньою силою нервових процесів, але збудження переважає над гальмуванням, надмірно збудливий, метушливий, рухи поривчасті;
другий тип — сильний зрівноважений рухливий — має достатню силу і рухомість нервових процесів, добру їх зрівноваженість. Рухливий, легко орієнтується в новій обстановці, швидко реагує на кожний новий подразник;
третій тип — сильний врівноважений малорухливий — визначається малою рухливістю, застійністю нервових процесів при достатній їх силі і врівноваженості. Спокійний, бережно реагує на нові подразники, важко переробляє навички;
четвертий тип — слабкий — нервова система слабка, легко гальмується різними зовнішніми подразниками, має низьку працездатність, швидко стомлюється.
І.П. Павлов вважав, що основні типи вищої нервової діяльності, виявлені на тваринах, збігаються з чотирма темпераментами, встановленими у людей грецьким лікарем Гіппократом, який жив у IV ст. до н.е. Слабкий тип відповідає меланхолічному темпераменту; сильний неврівноважений тип холеричному темпераменту; сильний врівноважений, рухливий тип - сангвінічному темпераменту; сильний врівноважений, і малою рухливістю нервових процесів — флегматичному темпераменту.
Особливості типів темпераменту
Таблиця 16.
Тип темпераменту | Сила збудження | Врівноваженість процесів збудження та гальмування | Рухливість Процесів збудження та гальмування | Тип нервової діяльності (за І.П.Павловим) |
Сангвінічний | Сильний | Врівноважений | Рухливий І | (жвавий) |
Холеричний | Сильний | Неврівноважений | Рухливий II | (нестійкий) |
Флегматичний | Сильний | Врівноважений | Малорухливий III | (спокійний) |
Меланхолічний | Слабкий | Неврівноважений | Малорухливий IV | (слабкий) |
Особливості типів темпераменту наведено в табл. 16. Особливості (позитивні та негативні боки) сприйняття навчальної інформації учнів залежно від типів темпераменту подано в табл. 17.
Таблиця 17.
Особливості сприйняття навчальної інформації учнів залежно від типів темпераменту
Позитивні боки | Негативні боки |
Сангвінік | |
Інформацію сприймає швидко, позитивно, оптимістично | Певна поверховість у навчанні та праці, поспішність у прийнятті рішень (можливі помилки). Очікує швидкого результату від затрачених зусиль. У разі відсутності швидкого ефекту може розчаруватися, знизити темп занять, або зовсім відмовитися від них. |
Холерик | |
Інформацію сприймає швидко, критично переосмислює її. Намагається досягти самостійного успіху. | У навчанні (праці) часто не знає міри, постійно кудись поспішає, йому завжди бракує часу, майбутнє його цікавить більше, ніж сьогодення. Не може контролювати себе у так званих емоціогенних ситуаціях. |
Флегматик | |
Дуже працьовитий, завзятий і наполегливий у навчанні. | Ретельно перевіряє та аналізує достовірність аргументів і фактів. Інформацію засвоює поволі, неквапливий у прийнятті рішень.Важко переключається від однієї справидо іншої, навіть тоді, коли це потрібно зробити терміново. |
Меланхолік | |
Чуттєво сприймає нову інформацію, емоційно реагує на свіжу інформацію, аргументи й факти. | Нерішучий, невпевнений у своїх діях, силах. Кожну невдачу сприймає як трагедію. Боїться труднощів. Характерне швидке виснаження нервової системи, що може призводити до втрати працездатності. |
Залежно від взаємодії, врівноваженості сигнальних систем І.П. Пав- лов поряд з чотирма спільними для людини і тварин типами виділив спеціально людські типи вищої нервової діяльності:
1) Художній тип — характеризується перевагою першої сигнальної системи над другою. Сюди належать люди, які безпосередньо сприймають дійсність, широко користуються почуттєвими образами.
2) Мислительський тип. Це люди з переважанням другої сигнальної системи, люди з вираженою здатністю до абстрактного мислення.
3) Середній тип поєднує роботу обох сигнальних систем.
Більшість людей належать до середнього типу
Ґрунтуючись на дослідженнях із застосуванням об'єктивних методів, А.Г.Іванов-Смоленський виділив чотири основних типи нервової системи у дітей шкільного віку:
1) Збудливий тип. У дітей цього типу швидко і легко утворюються умовні рефлекси, але важко і повільно виробляються гальмівні реакції. Такі діти не можуть, сидіти спокійно, постійно рухаються, неуважні.
2) Лабільний тип. У таких дітей швидке замикання і зміцнення позитивних і гальмівних рухових умовних зв'язків. Вони добре орієнтуються в іншій для них обстановці, спокійні, точно викопують уроки.
3) Інертний тип. У дітей такого типу утруднене, повільне утворення будь-яких умовно рефлекторних зв'язків Попи мовчазні, мало проявляють інтерес до навчання, намагаються залишатись на самоті, погано виконують уроки
4) Гальмівний тип. У дітей цього гину повільне замикання позитивних умовних реакцій і більш легке утворення гальмівних установок. На уроках і під час перерв вони ведуть себе спокійно, зосереджено.
Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 483 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Динамічний стереотип | | | Особливості вищої нервової діяльності дитини |