Особливості вищої нервової діяльності дитини

Аналіз електроенцефалограм дітей різного віку показує, що підкіркові структури, які є найбільш філогенетично давніми утворен­нями мозку і відіграють дуже важливу роль в забезпеченні життєво важливих функцій, визрівають значно раніше, ніж вищі відділи центральної нервової системи. Повільна активність в електроенцефалограмі, яка відображує їхнє функціонування, практично сформована уже в грудно­му віці і реєструється уже в новонароджених дітей.

Структурно-функціональне дозрівання кори великого мозку і на­буття нею головної ролі в кірково-підкірковій взаємодії є надзвичайно важливим у поведінкових реакціях дитини. Зростання гальмівного впливу кори на підкіркові структури сприяє наростанню стриманості, контрольованості і усвідомленості вчинків. Посилення організуючої ролі кори великого мозку, яке спостерігається протягом тривалого індивідуаль­ного розвитку дитини, є основою для формування процесів уваги і зосе­редження.

Ознаки елементарної, так званої мимовільної уваги, або орієнту­вальної реакції, які зумовлюються раптовими подразниками, можна спостерігати уже в перші місяці життя дитини. Вони виражаються в вегетативних і поведінкових реакціях: зміни дихання, частота серце­вих скорочень, повороті голови, очей, припиненні іншої діяльності. Уже в дитячому віці відмічається втягнення кори великого мозку в реак­цію на зовнішні сигнали, що виявляється в деякій зміні ритмічної елек­тричної активності мозку. Проте цей кірковий компонент орієнтуваль­ної реакції в дитячому віці дуже істотно відрізняється від того, що спостерігається в дорослих.

Дитина народжується з порівняно невеликою кількістю природже­них безумовних рефлексів. В реакцію-відповідь на подразники вклю­чається весь організм, що пов'язане з широкою іррадіацією збудження в центральній нервовій системі. На ранніх стадіях розвитку дитини, коли морфологічний розвиток кори великого мозку ще не досяг достатньої зрілості, спостерігаються генералізовані реакції, які регулюються ні/цирковими структурами мозку.

У новонароджених дітей виражений сисний рефлекс у відповідь на подразнення рецепторів губ, шкіри, біля ротової області, щік, слизової оболонки язика. Із захисних рефлексів добре розвинутий миготливий рефлекс. У немовлят виражений хватальний рефлекс на дотик до долоні і хватальний рефлекс ноги на подразнення передньої частини підошви.

Впливаючи на шкіру новонародженого, можна викликати рефлек­си на больові і температурні подразнення, на зміну положення тіла, ус­тановчий лабіринтний рефлекс голови.

На звукові подразнення новонароджені реагують загальними реак­ціями типу здригання, загального рухового занепокоєння із зміною час­тоти дихання і серцевих скорочень. Це примітивний орієнтувальний реф­лекс. Орієнтувальний рефлекс з різних аналізаторів уже в перші дні життя дитини, в той період життя, коли ще відсутні пристосувальні реакції типу умовних рефлексів, є біологічно важливою формою пристосувальної діяльності організму, яка забезпечує елементарний аналіз подразнень. Орієнтувальний рефлекс, як і інші безумовні рефлекси, у дітей ран­нього віку стимулює відповідь організму на зовнішні подразнення і сприяє утворенню умовно рефлекторних зв'язків.

До 10—12-го дня житія під впливом умов навколишнього середо­вища змінюється характер безумовних рефлексів новонародженого. Звужуються рефлексогенні зони ряду безумовних реакцій, пригнічуєть­ся або перебудовується багато з них. В цій перебудові природжених рефлекторних реакцій основну роль відіграють, умовно рефлекторні зв'яз­ки, які формуються.

У дітей з перших днів умовно рефлекторне значення мають тільки інтероцептивні імпульси, які пов’язані з процесами дихання, травлення.

Протягом перших 3 - 4 тижнів життя більшу чистину часу дитина спить, утворення умовних рефлексів обмежене коротким часом неспання і потребує великої кількості поєднань з безумовним рефлексом. Умовні рефлекси, вироблені протягом 1 міс. життя, нестійкі. Умовні рефлекси на харчові подразники виробляються раніше і виявляються міцнішими, ніж на захисні і на подразнення екстерорецепторів.

У грудному віці всі аналізаторні системи дитини досягають значної досконалості і включаються в утворення умовно рефлекторних зв’язків.

У зв'язку з низькими функціональними можливостями нервових клітин діти цього віку легко поринають у позамежне гальмування і сон. Безумовне гальмування виявляється уже в перші дні життя дитини. Умовне гальмування у грудних дітей уже починає вироблятися, але через слабкість збуджувального процесу, вираженості орієнтувального реф­лексу перебіг цього процесу важкий, з великими індивідуальними відмінностями.

Чітке диференціювання штучних зорових і слухових подразників спостерігається в 3 - 4- місяці. Ще пізніше виробляється запізнювальне гальмування.

У другій половині першого року життя період неспання дитини зро­стає до 10 годин на добу. Це приводить до вироблення значної кількості нових умовних рефлексів, розвивається запізнювальне гальмування. Важливу роль у цьому віці відіграє зовнішнє гальмування, яке затримує, гальмує небажані реакції у дитини дією інших подразників, що зумов­люють орієнтувальну реакцію.

Уже порівняно рано (з 1,5 місяця) дитина реагує на слова, вимов­лені оточуючими. Розвиток моторної мови починається з 1,5-місячного віку. На кінець першого року життя для дитини значущими стають ком­плекси екстерн рецептивних подразнень, і серед них слово.

Поведінка дитини 2 - 3-го року життя характеризується яскраво вираженою дослідницькою діяльністю. Істотно змінюються умовно реф­лекторна діяльність дитини цього віку. На другому році життя із уза­гальненого світу, що оточує дитину, починають виокремлюватися деякі предмети як відокремлені комплекси подразнень. На другому році життя у дитини формується велика кількість умовних рефлексів на показники величини, маси, віддаленості предметів, починається посилений розвиток мовлення, засвоєння дитиною граматичної будови мови.

Вік від 3 до 5 років в розвитку вищої нервової діяльності дитини істотно відрізняється від попереднього періоду. Насамперед змінюється характер орієнтувальних реакцій. Зростає сила нервових процесів — це видно по зниженню тенденції до генералізації збудження і по розвитку чітких індукційних відношень, між процесами збудження і гальмування.

Зовнішнє гальмування перестає відігравати таку велику роль, як це було раніше. Все більшого значення набуває внутрішнє гальмування, хоч міцність одержаного гальмівного ефекту все ще невелика. Діти цього віку виробляють велику кількість динамічних стереотипів. Можливості перероблення стереотипів до 5 років зростають.

Від 5 до 7 років у зв'язку з інтенсивним морфофункціональним доз­ріванням кори великого мозку істотно зростають сила і рухливість не­рвових процесів.

До семирічного віку завершується в основному диференціювання нервової тканини в корі великого мозку. Нервові клітини набувають ха­рактерної форми і стають схожими на клітини дорослої людини. Поси­лено розвиваються асоціативні волокна, які зв'язують різні відділи кори великого мозку.

Нервові процеси мають уже значну силу і врівноваженість. Досить добре виражені всі види внутрішнього гальмування. Диференціювання подразників відбувається легко, швидко змінюються умовно рефлекторні (в'язки. Проте внутрішнє гальмування, як і раніше, потребує вправлян­ня, тренування з метою підсилення.

Отже, дошкільний і молодший шкільний вік характеризуються особливостями мимовільної уваги зумовленими незрілістю фізіологічних механізмів, які визначають становлення цієї психічної функції. Формування механізмів мимовільної уваги є надзвичайно важливим фактором забезпечення оптимальних умов прийому зовнішньої інформації, а отже, і процесу навчання. Але ще важливішим для здійснення процесів сприйняття в умовах величезної кількості зовнішньої інформації і її різкого збільшення в шкільному віці є становлення механізмів довільної уваги, які забезпечують відбір найхарактерніших сигналів, що відповідають інтересам дитини, її намірам і завданням, які стоять перед нею.

Сприймання і первинний аналіз зовнішніх сигналів у проекційних відділах кори, де закінчуються провідні шляхи від периферичних апаратів, відбувається на дуже ранніх етапах розвитку. Уже в новонароджених і немовлят у цих відділах кори реєструються відповіді, які змінюються при зміні характеру подразника, що свідчить про можливість прийняття якісно специфічної інформації у ранньому дитячому віці. Ці дані становлять великий інтерес для розв'язання однієї з найважливі­ших педагогічних проблем — питання про строки початку сенсорного виховання.

В реалізації процесу сприйняття беруть участь також інші непро- екційні, так звані асоціативні зони кори, функцією яких є взаємодія сиг­налів, що надходять з різних аналізаторних систем.

У шкільному віці участь непроекційних зон посилюється і удоско­налюється. Це найбільшою мірою характерно для лобних відділів кори великого мозку Збільшення ступеня участі в процесі сприйняття лоб­них зон відмічається в старшому шкільному віці.

Із включенням лобних зон кори у процес сприйняття пов'язане фор­мування довільної уваги. Це визначається роллю лобних зон в аналізі словесних сигналів, прийнятті рішення і організації діяльності. Саме лобні відділи кори є тим апаратом, що забезпечує складні форми активації, які зумовлюються мовними інструкціями і лежать в основі довільної уваги.

Становлення функцій цеп гральної нервової системи процес трива­лий, який охоплює весь шкільним вік. Особливості функціонування ви­щих відділів центральної нервової он теми у дітей молодшого шкільно­го віку значною мірою визначають специфіку таких найважливіших пси­хічних функцій, як сприйняття і увага. Формування фізіологічних ме­ханізмів, які лежать в основі реалізації цих функцій, пов'язане з визрі­ванням різних відділів кори великого мозку, становленням її головної, регулюючої ролі в кірково-підкірковій взаємодії.

У період морфо функціонального дозрівання вищих відділів цент­ральної нервової системи дуже велика пластичність мозку.

Інформація, яка надходить із зовнішнього світу, є тим вирішальним фактором, який приводить в дію пластичні механізми і сприяє прогре­сивному морфо функціональному розвиткові мозку, реалізації тих коло­сальних потенціальних можливостей, які дає мозок. В шкільному віці, коли завершується морфо функціональне визрівання кори і складаються характерні для дорослих кірково-підкіркові взаємовідносини, відновлюються характерні для цього індивіда типологічні особливості. Проте, хоч якості нервових процесів генетично визначені наперед, у процесі життєдіяльності під впливом зовнішніх дій вони можуть бути істотно змінені. В процесі діяльності можна підвищити швидкість перебігу не­рпових процесів, їхню рухливість і їхню силу. Спрямовані впливи на основні якості нервових процесів в дитячому віці найбільш ефективні, вони можуть істотно впливати на формування типологічних особливостей і па характер поведінки дитини.

У поведінці підлітків відмічається очевидна перевага збудження. Реакції за силою і характером часто неадекватні подразникам, які їх зумовили. З'являється широка генералізація збудження: всі реакції суп­роводжуються додатковими супутніми рухами рук, ніг і тулуба. Процес утворення умовних зв'язків на словесні сигнали утруднюється, що зму­шує припускати послаблення вищого функціонального рівня кіркової діяль­ності другої сигнальної системи. Різкі порушення вегетативних функцій, серцебиття, судинні розлади, задишка, є показником посилення підкіркових впливів і послаблення тонусу кори великого мозку. В період статевого дозрівання спостерігається послаблення всіх видів внутрішнього гальмування. Для юнацького віку характерні високий ступінь функціональної досконалості нервової системи, велика рухливість нервових процесів.

Дата добавления: 2015-07-18