Річки та робота їx

Погляньте на фізичну карту півкуль. Ви бачите велику кількість темно-синіх звивистих ліній. Це річки. P і ч к а — це природний доступний водотік у зниженні рельєфу, де є похил. Умовно річку відрізняють відструмка, під яким розуміють водотік, що не чинитъперешкоди для пішохода (звичайно довжина його не більша 20км, ширина до 3 м). Початок річкам дають джерела, які виходять на земну поверхню, багато які річки беруть початок в озерах, болотах, на схилах гip та з-під льодовиків.

Тимчасові потоки, струмки i річки утворюють на поверхні води, роль яких дуже велика у формуванні рельєфу ( яріврічкових долин). Текучі води зносять продукти руйнування гірських порід у знижені місця, заповнюють їx i в решті решт вирівнюють поверхню. Значения текучих вод велике в господарській діяльності людини, тому що джерела, струмки i річки — основні джерела водопостачання. Вздовж річок розміщені населенні пункти, річки використовують як шляхи сполучення, для вилову риби, одержання електроенергії. У посушливих областях вода річок іде для зрошення. Кожна річка має в и т i к — місце, де вона бере початок; русло — заглиблення, по якому тече річка; гирло — місце її впадіння в іншу річку, озеро, море. Головна piчка з yciмa її притоками утворює річкову систему. Для головної річки звичайно характерна більша довжина, водність, більш старий геологічний вік долини. Але не завжди цi ознаки проявляються, у деяких назва «головна» склалася i закріпилась історично, наприклад Волга несе води менше, ніж Кама при впадінні в неї. Але Волгазаселена раніше, ніж Кама. У інших річок деякі притоки ніж у головної річки: Miccypi довша від Micciciпi, Іртиш—від Обі.

Кожну річкову систему характеризують протяжність ycix piчок складають, площа басейну, густота piчкової сітки i звивисть річок. Під басейном річкової системи розуміють площину, з якої річки одержують живлення. Басейни річок відокремленівід одного вододілами. Лінії вододілів найчастіше проходять по височинах, в окремих випадках — по рівнинних заболочених місцях.

Живляться piчки за рахунок піддземних вод, які виходять на поверхню у вигляді джерел, а також від атмосферних опадів дощів і снігів. Вгірських областях річки в основному живлятьс водами від танення льодовиив. Отже, за способом живлення pічки земної кулі можна поділити на ті, які одержують живлення від дощів,— piчки екваторіального, тропічного i субтропічного поясів (Амазонка, Конго, Ніл, Янцзи); які одержують живлення вів танення снігів i льодовиків,— річки, що беруть початок у високих горах i течуть по районах Крайньої Півночі (Амудар'я, Сирдар'я, Кубань, Юкон); річки, які одержують живлення від підземних вод та iз схилів rip у посушливому поясі (невеликі piчки північногo схилу Тянь-Шаню); річки мішаного живлення в помірному поясі з яскраво виявленим стійким сніговим покривом (Волга, Днтро, Об, Енісей та ін.).

Від характеру живлення залежить рівень води в piчках Найбільший підйом води в більшості річок на території СНД cnocтерігається при таненні снігу під час в е с н я н о ї п о в е н i. Такими річками є, наприклад, Волга, Єнісей та ін. Амур має два розливи: весняний, менший, i сильний у кінці літа під час мусонних дощів. Літній розлив мають i рйчки районів Крайньої півночі, тому що сніги в цих місцях тануть влітку. Більшість річок Середньої Азії й Кавказу, які беруть початок у горах, розливаються також улітку, за рахунок посиленого танення в цей час снгiв льодовиквв на високих горах.

Спостереження за рівнем річок дали змогу виділити періодиз найбільш високою i низькою водою. Вони називаються «межень», «повінь» i «паводок». Межень — найнижчий рівень води в річці. У cepeдній смузі Pociї межень спостерігаеться в кінці літа, а також у кінці зими у зв'язку з відсутністю поверхневого живлення. Повiнь — це щорічний підйом води, який приходить до розливу piчок в один i той самий сезон. Паводок короткочасний неперіодичний підйом води в piчкax, наприклад при сильних тривалих дощах. У нашій країні проведено величезні роботи по урегулюванню стоку i наявності води в річках за порами року. На piчкax збудовано величезні водосховища, які вміщують весняні й паводкові води. Завдяки цьому економно витрачається вода протягом року.

Робота piчки виявляеться в е р о з i ї, тобто руйнуванні (розмиві) порід, по яких протікає piчкa, у перенесений матеріалу, в його акумуляції (накопиченні в якому-небудь місці).

Ерозію розрізняють глибинну, спрямовану на поглиблення русла, i б i ч ну, спрямовану на руйнування берегів річки. Русла річокзвивісті. Один берег підмивається, руйнується, інший намивається, наростає. Цей процес постійний. Пухкий матеріал piчка переносить i відкладає. У верхів'ях річок переважае глибинна ерозія. Відкладання починається при уповільненні течиї piчки. Спочатку відкладається крупніший мaтepiaл — каміння, галька, крупний пісок, а нижче за течією — дрібний — пісок, мул та iн.

У гирлах piчок принесений матеріал накопичуеться. Утворються острови, мілини, протоки між ними. Такі утворення називають дельтами (Волга, Лена, Ніл та ін.). Є річки, в яких немае дельт. Вони впадають у море у вигляді розширеного гирла без носіїв. Такі гирла називають воронкоподібними, або естуаріями (Темза, Рейн та багато інших наших piчок впадають у Північний Льодовитий океан).

В результаті роботи річку утворюються p і ч к о в i д о л и н и — звивисті витягнуті зниження з певним похилом, по дну яких протікає piчкa.

У річкових долинах розрізняють такі елементи: русло, заплаву, тераси, корінні схили. Русло — найнижча частина долини, по якій тече piчкa. Заплава — частина долини, яка заливається під час повеней i паводків. Поверхня її нepiвнa, великі витягнуті зниження чергуються з невеликими піщаними височинами. Найчастіше високі місця спостерігаються вздовж 6eperiв (береговi вали), звичайно вони вкриті багатою рослинністю. Т е р а с и являють собою вирівнянi площадки, які простягаються вздовж долини у вигляді східців. Це колишні заплави річки, яка раніше текла на більшвисокому piвнi. На великих piчкax спостерігається по кілька терас. Починають рахувати їх від заплави (перша, друга i т. д.). На Волзі простежується4 тераси, а на piчкax Cxiдного Сибіру – до 20.

Отже, річкова долина створена річкою. Сформувалася вона під впливом багатьох факторів тектонічних процесів, які визначили напрям, а й іноді форму долини; гірських порід, їx складу положения верств; вивітрювання гірських порід, змиву атмосферними опадами пухких матеріалів, сповзання ґрунтівтощо. Тому, форми річкових долин piзноманітні.

Т i с н и н и (ущелини) створені майже самою глибинною ерозією. Цідолини мають прямовисні схили, складені звичайно міцними гірськими породами. Дно долини в усю ширину зайняте руслом piчки. Поширені вони у високогірних країнах на Кавказі, Памірі в Альпах, Андах та в інших горах.

К а н ь й о н и — глибоко врізані гірські долини, дно яких в усю ширину зайняте руслом, але вони відрізняються від тіснин східчастими схилами. Такі долини звичайно формуються в країнах з горизонтальним заляганням верств різної міцності. Каньйони i каньйоноподібні долини зустрічаються в Дагестані, Вірменіїi, Криму. Найглибший каньйон має річка Колорадо (штат Арізона), глибина якого доходить до 2 км.

З а п л а в н і д о л и н и відзначаються наявністю широкої заплави, а русло займає тільки частину її. Таких долин багато на рівнинах. Ширина заплав у великих річок досягає десятків кілометрів, а вся долина з терасами іноді має ширину 100 км і більше. Ширина заплави Нижньої Волги досягає 40 км, а Амазонки – понад 100 км.

Дата добавления: 2015-07-17