Рельеф дна Світового океану. Рух води у Світовому океані

Рельєф дна Світового океану. Для правильного уявлення про рельєф дна Світового океану треба виміряти його глибини. Вимірюють глибини різними способами. Мілководні басейни вимірюють за допомогою простого лота, який складаєся з довгого шнура з вантажем на кінці. Глибші ділянки можна виміряти глибоміром — особливим приладом, за допомогою якого спускають сталеву струну морського лота. Глибомір зроблено так, що довжина розмотаної струни вимірюється обертами колеса. У момент, коли лот торкається дна, лічильник, який відміає кількість обертів колеса, автоматично вимикається, показуючи досягнуту глибину. Для вимірювання глибин таким способом потрібно дуже багато часу.

В останні 40—50 років почали застосовувати новий спосіб ви-мірювання глибин за допомогою ехолота (звукового лота). Принцип роботи ехолота досить простий. Вібратор установлений у донній частині судна, подає в глибину короткі сигнали, а звукоуловлювач приймає їx відображення від дна. Звукова хвиля поширюється в yci боки рівномірно, але швидше вона дійде до дна по вертикалі. Час сигналу i час приходу відбитої хвилі на поверхню води засікають. Знаючи швидкість, можна вирахувати шлях проходження хвилі.

Для вимірювання глибин користуються також ультразву­ковими хвилями. Їх подають i уловлюють особливі прилади. Це дає змогу записувати глибини, над якими проходить судно.

Результати промірів глибин наносять на карту. Місця з однаковими глибинами сполучають лініями (i з о б а т а м и). На таких картах добре видно рельєф дна. На шкільних картах глибини наносять за допомогою розфарбування. За шкалою глибин можна визначити глибини в тій чи іншій частині океану.

Рельеф дна Світового океану дуже різноманітний: ripcькi си-стеми, що тягнуться на тисячі кілометрів; рівнини з великими плоскими височинами; западини з глибинами понад 6000 м. Як i на cyші, земна кора під океанами поділяється на стійкі обла­сті — п л а т ф о р м и, вкриті товстими шарами осадочних порід, i на pyxoмi ділянки — геосинкліналі. Геосинклінальні області простягаються вздовж східних 6epeгів Азії i Центральної Америки, а також вздовж західних берегів Північної i Південної Аме­рики. Вони являють собою величезні прогини, які заповнюються осадовими породами. У цих місцях спостерігається нестійкість земної кори i часті землетруси.

Pyx води в Світовому океані. Вода в Світовому океані пере-буває впостійному pyci. Розрізняють три види руху: к о л и в н i— хвилі, поступальні — океанічнї течії, м i ш а н i — припливи відпливи.

Хвилі. Головна причина виникнення хвиль на поверхні Світового океану — вітер. Окремі частники води при хвильовому рyci переміщуються по колових орбітах. У верхній частині орбіти частинки рухаються в напрямі руху хвилі, а в нижній — у зворотному напрямі. Ось чому кинутий предмет коливається на хвилях, а не пересувається погоризонталі. При вітрі на поверхні спочатку утворюються брижі, при посиленні вітру брижі переходять у хвилі. I чим сильніший вітер, тим більші хвилі. В окремих випадках на океанах хвилі досягають висоти 15—18 м i довжини до 1 км. З глибиною хвилі затухають.

Хвилі рухаються швидше до берега i повільніше від берега; гребені хвиль зсовуються вперед i обрушуються на берег.

При землетрусах виникають особливі хвилі, які поширюються на всю товщу води. Tакi хвилі називають ц у н а м i. Швидкість поширення їх від 150 до 900 км на годину, висота коло берегів досягає 20—30 м. Ці хвилі завдають величезних руйнувань не тільки на мopi, а й на берегах.

Припливи i вiдпливи. На берегах мopiв люди давно мітили що двічі на добу рівень моря піднімається коло крутих берегів i затоплює плоскі. Двічі на добу рівень води опускається і коло плоских берегів дно моря оголюеться. Два припливи i два відпливи за добу, причому припливи вишй, коли місяць новий або повний. Це дало вченим підставу пояснити припливи i відпливи. Англійський учений 1саак Ньютон на підставі встановленого ним закону всесвітнього тяжіння пояснив, що це явище відбувається внаслідок різного притягання, яке проявляе Місяць i Сонце на найближчі або віддалені від них частники води.

Земля обертаеться навколо oci, тому через 6 годин там, де був приплив, буде відплив. Ще через 6 годин тут знову буде при­плив. Таким чином, у кожній точці на поверхні океанів двічі на добу спостерігається приплив i двічі відплив. Висота припливної хвиліу відкритому океані близько 1,5 м, а коло берегів вона залежить від конфігурації берегової лінії. Найвищий приплив спостерігався в затоці Фанді (Північна Америка) — 16 м.

У басейні Тихого океану, в північній частині Охотського моря припливи досягають висоти 13 м. Деякі порти приймають великі Океанські судна тільки під час припливів, наприклад Гамбург.

О к е а н i ч н i т е ч i ї. Поступальнї рухи величезних мас океанічної води називають течіями. Внаслідок їх відбувається круговорот океанічної води. Останні дослідження показали, що переміщуються не тільки поверхневі, а й глибинні шари води. Основна причина виникнення поверхневих течій — вітер. Постійні за напрямом вітри здувають поверхневі шари води змушують їx переміщуватися, але напрям течій не сходиться з напрямом вітру, тому що діє відхиляюча сила обертання Землі (в умовах відкритого океану відхилення може досягнути 45°). На напрям течій впливае i конфігурація материків. 3 глибиною швидість течій зменшуеться i зміюється ix напрям.

По обидва боки від екватора пасати зумовлюють Північні i південні пасатні течії, які мають загальний напрям із сходу на захід. Зустрічаючи на своєму шляху береги материків, течії розгалужуються на дві частини, спрямовашні вздовж материків на північ i південь. Відхиляюча сила змінює напрям у північній півкулі праворуч, у південній — ліворуч. Доходячи до 30—35° широти, течії набувають оберненого напряму - з заходу на схід. Частина води надходить до західних берегів материків у цих широтах i омиває їх (Західна Європа,

Західна Канада).

Залежно від температури течії поділяють на теплі й холодні. Води теплих течій мають вищу температуру, ніж в навколишньому просторі, тому що вони переміщуються з нижчих ши­рот у вищі. Температура холодних течій нижча, ніж навколишньої води, тому що вони течуть з більш високих широт у більш низькі.

Значения морських течій для життя нашої планета дуже ве­лике. Вони є наче «опалювальними трубами» Землі. За їx допомогою екваторіальні i тропічні води перемішуються з водами помірних i полярних широт. Теплі й холодні течії сприяють перерозподілу тваринного світу й рослинності.

Відомо, що в тих місцях океанів, де відбуваеться зустріч холодних i теплих течій, надзвичайно багатий тваринний світ. Завдяки теплим течіям багато морських портів доступні для суден протягом цілого року.

Запитання i завдання. 1. Як вимірюють глибини Світового океану? Визначте за картою за допомогою шкали глибину найглибших і найменших частин океанів. 3. Які загальні закономірності рельефу дна океанів? Які види руху води в океанах i морях? 5. Як утворюються хвилі? 6. Чому буваються припливи i відпливи? 7. Розгляньте на карті океанічні течії. 8.Наведіть приклади впливу течій на природу на берегах морів і океанів.

Дата добавления: 2015-07-17