Основні галузі, категорії, методи і функції політології.

Більшість дослідників розглядають політологію як єдину інтегровану науку, хоча і внутрішньо диференційовану на субдисципліни.

Залежно від проблематики, що вивчається, вона містить у собі такі напрями:

· політичну філософію, яка досліджує ціннісні аспекти політики, ідеали і норми, на основі яких функціонує політика та влада; крім того, політична філософія формує понятійний апарат науки, її методологічну базу;

· теорію політики; це більш конкретна дисципліна, що вивчає політику і владу, механізми функціонування останньої, вона має свої внутрішні структурні ланки: теорія політичної системи, теорія влади, теорія демократії, теорія еліт тощо;

· політичну соціологію, яка акцентує увагу на соціальному обґрунтуванні влади: вплив соціальних груп і в цілому громадянського суспільства на політику;

· політичну психологію, котра досліджує роль установок, переконань, мотивів і несвідомих факторів на політичну поведінку; ця дисципліна розглядає як масові форми участі в політичних процесах, так і психологічні аспекти феномену лідерства;

· історію політичних учень, що вивчає етапи еволюції уявлень про політичне життя і її компонентів у різні політичні епохи;

· політичну антропологію, яка вивчає вплив соціобіологічних якостей людини на політику, а також зв'язок політики із культурою та національно-психологічними особливостями того чи іншого народу;

· теорію міжнародних відносин, яка розглядає проблеми світової політики і взаємовідносин держав; всередині напряму виділяють геополітику, що розглядає використання державами просторових факторів для досягнення політичних завдань.

Це далеко не повний список субгалузей, що входять у структуру політології. За різними оцінками, в єдину систему політичної науки об'єднуються від 20 до 40 дисциплін, що відображають процес поглиблення спеціалізації політичного знання.

А друга структура політології передбачає розмежування її фундаментальної теоретичної (часто її називають загальною) і прикладної політології. Один напрям відрізняється від іншого завданнями, дослідницькими процедурами та зв'язками із практикою. Теоретична політологія ставить завданням отримання нового знання, пояснення та розуміння політичної реальності, розробку нових концептуальних моделей реальності. Проте її вплив на практику носить опосередкований характер. Навпаки, прикладна політологія безпосередньо орієнтована на досягнення реального політичного ефекту. Вона вивчає способи впливу на сфери політичної реальності. Кінцевою метою досліджень у цій сфері є прогнози, рекомендації, поради учасникам політичного процесу. Даний напрям має безпосередній зв'язок із практикою. Про практичний напрям прикладної політології свідчить й сфера її уваги: це технології виборчих кампаній, вивчення суспільної думки, електоральна поведінка, технологія організації влади, прийняття політичних рішень, політичне прогнозування, а також моделювання політичних процесів тощо. Два напрями політології доповнюють один одного. Теоретична політологія дає прикладній загальну концептуальну модель та методологію дослідження, але у своїх узагальненнях вона спирається на емпіричний матеріал, зібраний практиками-політологами.

Як й будь-яка інша наука має свої категорії, тобто загальні, фундаментальні поняття, котрі відображають найбільш істотні, закономірні зв´язки та відносини реальної дійсності та пізнання, їхня специфіка полягає в тому, що вони розкривають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві.

У політології базовою є категорія "політична влада". Влада взагалі – вольове відношення між людьми, тобто таке відношення, за якого одні люди здатні і мають можливість нав´язувати свою волю іншим. Засобом здійснення політичної влади є політика, котра також виступає однією з базових категорій політології. Політика, як заснована на владі суспільна діяльність, реалізується якраз у просторових рамках політичної системи. "Політична система суспільства" теж є центральною категорією політології. Вона органічно поєднує в собі, з´єднує в систему решту категорій цієї науки. Зокрема, інституціональна підсистема політичної системи об´єднує політичні інститути: державу, її структурні елементи, політичні партії, групи інтересів, органи місцевого самоврядування тощо. Комунікативна же підсистема політичної системи ґрунтується на політичних відносинах, зв´язках між багатоманітними соціальними спільностями людей та їхніми організаціями, котрі складаються із приводу влади. "Політичні інститути" та їх конкретні вияви – "держава", "політичні партії", "групи інтересів" тощо, "політичні відносини" належать до основних категорій політології.

Політична система містить також "політичну культуру", а значить, її складові: це – "політична свідомість", "політична поведінка", "політичні цінності", "політичні норми", "політична соціалізація" тощо, котрі є категоріями політології. "Політична культура", як і "політична система", також є інтегративною категорією політології, яка поєднує в собі багато інших понять цієї науки.

Формою функціонування політичної системи суспільства, яка еволюціонує у просторі й часі, є "політичний процес" – це є одна із основних категорій політології. Політичними процесами називаються відносно однорідні серії політичних явищ, пов´язаних між собою причиновими й структурно-функціональними залежностями. "Політичне явище" як одна із найбільш загальних категорій політології є сукупністю усіх чинників та явищ, пов´язаних із здійсненням політики.

Сучасна політологія використовує різнобічні теоретичні, філософські, а також загальнологічні та емпіричні методи дослідження. Метод – це сукупність прийомів і операцій практично-теоретичного освоєння дійсності. Кожна наука використовує ту чи іншу сукупність методів – конкретні різновиди залежно від об´єкта, предмета, характеру (теоретичного або емпіричного), мети дослідження. Сукупність методів дослідження, що їх застосовують у тій чи іншій науці, називається методологією.

I. Серед методів теоретичного пізнання, тобто прийомів дослідження, способів узагальнення і формування системи знання, як правило, виділяють такі:

a. інституціональний метод, який передбачає, що в центрі дослідження повинні знаходитися політичні структури, властивості і взаємозв'язки, а також фіксовані норми, на основі яких функціонують ці інститути;

b. соціологічний метод, який орієнтований на виявлення соціальної обумовленості політики, вплив на неї економіки, культури, ідеології та соціальної структури;

c. історичний метод, який розглядає політичні явища в процесі їх становлення в минулому та розвитку в теперішньому;

d. системний метод, що застосовується при дослідженні складних багаторівневих об'єктів (політичні системи, інститути); об'єкт розглядається як цілісність, що формується взаємодією елементів та знаходиться в багатогранних зв'язках із зовнішнім середовищем;

e. порівняльний метод передбачає співставлення однотипних об'єктів (політичних систем або їх окремих структурних компонентів, моделей політичних режимів у різних країнах) у різних народів з метою виявлення подібностей і відмінностей;

f. структурно-порівняльний метод, який полягає у розгляді внутрішньої структури системи з позиції функціонального призначення кожного її елементу;

g. антропологічний метод, котрий пояснює політику, виходячи із природи та універсальності родових якостей людини;

h. психологічний метод, який спрямований на вивчення психологічних механізмів політичної поведінки;

i. біхевіоралістський метод, який розглядає політику як поведінку індивідів і груп, що мають певну мотивацію та установки; як уже зазначалося, цей підхід вимагає емпіричної перевірки всіх висновків;

j. нормативно-ціннісний метод оцінює політичні процеси з погляду оптимального варіанту, ідеалу.

II. У другу групу входять філософські і загально-логічні методи:

a. діалектичний метод, який передбачає розгляд політичних явищ з урахуванням їх постійної зміни, взаємозв'язку частин, компонентів і внутрішнього протиріччя;

b. метод сходження від абстрактного до конкретного;

c. аналіз і синтез;

d. індукція і дедукція;

e. узагальнення.

III. Поряд з теоретичними в політології застосовуються емпіричні методи збору і аналізу інформації, запозичені з природничих наук, кібернетики і соціології:

a. опитування – один з найпоширеніших методів збору політичної інформації; воно може проводитися у формі розмов, інтерв'ю, анкетування, що дозволяє виявити стан суспільної думки з того чи іншого питання;

b. спостереження, котре дозволяє безпосередньо відслідковувати політичні факти; спостереження буває двох типів: невключеним і включеним; у першому випадку події і факти відслідковуються зі сторони, у другому випадку – передбачається безпосередня участь спостерігача в якій-небудь події або діяльності організації;

c. статистичні методи, з через них здійснюється накопичення і систематизоване узагальнення різнобічних емпіричних даних, що характеризують стани об'єкта;

d. математичні методи, які відкривають можливість для моделювання політичних процесів;

e. метод моделювання: модель – схематичний зразок об'єкта, що вивчається, який відображає його сутнісні якості. Моделювання дозволяє перевірити гіпотези, скласти прогнози, пояснити чи описати які-небудь політичні явища і процеси.

Призначення політології розкривається в функціях. У суспільствознавстві під функцією розуміють роль, котру виконує певний соціальний інститут або ж процес стосовно цілого. Оскільки ця роль реалізується за багатьма напрямами, то звичайно виокремлюються кілька функцій того чи іншого інституту або процесу. Відповідно, функціями політології є основні напрями її впливу на суспільство.

· Теоретико-пізнавальна: реалізується внаслідок вивчення, систематизацію, пояснення, аналіз, узагальнення й оцінку політичних явищ. Політологія в цій функції презентує себе як сукупність взаємозв’язаних теоретичних концепцій, що спираються на виявлені закономірності суспільного розвитку;

· Методологічна – визначає порядок аналізу закономірностей, методів, способів і принципів теоретичного дослідження політики та практичної реалізації отриманих знань. Методологічна функція політології полягає в тому, щоб озброїти людину ефективними засобами пізнання політичної реальності;

· Світоглядна: стверджуються цінності, ідеали, норми цивілізованої політичної поведінки, політичної культури соціальних суб’єктів (сприяють досягненню певного консенсусу в суспільстві, оптимальному функціонуванню політичних інститутів. Вивчення політології дає змогу зрозуміти, чиї інтереси виражають ті чи інші партії, суспільні групи, лідери та державні структури. Ця функція впливає на розвиток політичного мислення, уміння оцінювати політичні події в контексті їхніх зв’язків з історичними умовами, які реально існують у даний конкретний період;

· Аналітична функція – всебічний аналіз політичних процесів, оцінка діяльності інститутів політичної системи;

· Прогностична функція – вироблення наукових прогнозів подальших змін у політичній сфері, виявлення тенденції розвитку суспільних процесів, а також моделювання політичних процесів і відносин;

· Інструментально-практична функція: розробка рекомендацій удосконалення яких-небудь сторін політичної практики;

· Політична соціологія – формування громадянської культури.

Політичне знання допомагає зрозуміти людині свою роль у світі політики, озброює її політичним досвідом і усвідомленням своїх прав та можливостей.

Дата добавления: 2015-07-17