Примітки. 1.Він дуже рішуче захищає цей погляд у книжці «Kwestie narodowe w Europie srodkowo-wschodniej»

1. Він дуже рішуче захищає цей погляд у книжці «Kwestie narodowe w Europie srodkowo-wschodniej». – PWN, Warszawa, 1992. – C. 18-24.

2. Беру це слово в «лапки» з метою підкреслити різницю між класичним антикомунізмом, який протистоїть комунізмові як войовничій ідеології, що вірить у себе, та «антикомунізмом» політиків, які ототожнюють комунізм з деідеологізацією, пізньою формою реального соціалізму.

3. Поняття «громадянського націоналізму» останнім часом розвинула Л. Ґрінфелд, яка вважає модельним прикладом так витлумаченого націоналізму США (див.: Greenfeld L. Nationalism. Five Roads to Modernity. – Harvard Univ. Press, Cambridge. Mass., 1992). Цей висновок видається мені дуже спірним: Сполученим Штатам бракує живої історичної свідомості, яка є необхідним складником модельного націоналізму в кожному з можливих значень цього слова.

4. Див.: Brubaker R. Nation as Institutionalized Form, Practical Category, Con­tingent Event//Contention. – 1994. – T. 4. – № 1.

5. Gellner E. Narody і nacjonalizm. – PWN, Warszawa, 1991. – C. 9.

6. Там само. – С. 48.

7. Див.: Gellner E. Encounters with Nationalism. – Blackwell, Oxford, 1994. – С. 182-200.

8. Gellner E. Narody і nacjonalizm. – C. 123.

9. Там само. – С. 48.

10. Там само. – С. 71.

11. Див.: Gellner E. Conditions of Liberty. Civil Society and its Rivals. – Penguin Press, New York, 1994. – Розділ 13.

12. Там само. – С. 104-105.

13. Gellner E. Encounters with Nationalism. – С. 30.

14. Gellner E. Conditions of Liberty. – C. 107.

15. Dumont L. Essais sur l’individualisme. Une perspective anthropologique sur l’ideologie moderne. – Paris, 1983. – С 20-21.

16. Дуже переконливо пише про це ізраїльська дослідниця Яель Тамір,

ЧИ МОЖЛИВИЙ ЛІБЕРАЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ?

учениця Ісаї Берліна. Див.: Tamir Y. Liberal Nationalism. – Princeton, N. J., 1993. -С. 118-139.

17. Див.: Rawls J. Political Liberalism. – Columbia Univ. Press. – New York, 1993.

18. Див. програмну статтю Дмовського під назвою «Півполяки» (1902). (У кн.: Dmowski R. Dziela. – Т. 3. – Czqstochowa, 1938). «Півполяки», доводив Дмовський, це особи, які «втратили зв’язок з прагненнями нації»: «Вони тримаються на повідку завдяки фізичній і моральній тиранії, яку здійснює над ними здорова, оживлена моральним духом більшість. Коли цього примусу нема, вони розвивають свою діяльність» (С. 105 і 111).

Роман Дмовський був складною, багатогранною постаттю, яка не заслуговує на те, щоб зображати її виключно в чорних фарбах. У даному контексті важливо, однак, зазначити той факт, що визнання однієї партії винятковим представ­ником прагнень нації, ідея застосування «фізичної і моральної тиранії» щодо осіб, які недостатньо підпорядковуються (на її думку) отим прагненням, а також концепція «політичного зорганізування нації» є типовими рисами інтегрального націоналізму, який неможливо узгодити з націоналізмом ліберальним. Нація не може бути однаководумною, адже вона не плем’я і не секта. Як форму еволюційно вибудуваного спонтанного ладу її не можна також втиснути в рамки політичної організації, яка служить визначеним цілям.

19. Ricoeur P. Pamie_c – zapomnienie – historia. – У кн.: Michalski К. (ред.). Tozsamosc w czasach zmiany. Rozmowy w Castel Gandolfo. – Warszawa-Krakцw, 1995. – С. 22.

20. Rawls J. Political Liberalism. – C. XVII-XXVIII.

Дата добавления: 2015-07-17