Радикальний націоналізм

1. Радикалізм. Радикал має з анархістом спільну схильність до пе-рервності як у своїх закликах до крутих або революційних змін, так і в своєму переконанні, що його нація – виняткова. Але на відміну від ірра­ціонального, інтроспективного анархіста, радикал набагато реалістич­ніший і полюбляє приділяти особливу увагу конкретному: він ставить перед собою високі цілі, будує сміливі плани й закликає до екстремаль­них дій. Якщо природний анархіст узагалі не довіряє суспільним конст­рукціям, то радикал прагне перебудувати суспільне життя й «поставити суспільство на нові підвалини». Поведінка радикала раціональна, він ана­лізує, оцінює й прагне контролювати події в їхньому найближчому, спе­цифічному контексті. Я не включаю сюди того, що іноді претендує нази­ватися «радикальним», але насправді є всього лише екстремістським зав­зяттям в оболонці ксенофобії та шовінізму.

Радикальна антиномія може виявлятися діахронно, пропагуючи різку заміну колишньої суспільної практики новою (як-от загальне чо­ловіче голосування, яке запропонував Ч. Джеймс Фокс 1797-го та фран-

Про «хороші» та «погані» націоналізми

цузькі радикали напередодні 1848 року, чи широкі соціальні реформи, до яких закликав Клемансо та радикально-соціалістична партія на зламі XIX і XX сторіч). Проте радикалізм може виявлятися й через структурні антитези, як у випадку Марксової концепції «класової боротьби».

2. Радикальний націоналізм. Одним із найвідоміших представників
радикального націоналізму є, либонь, Микола Данилевський, праця яко­
го «Росія та Європа. Дослідження культурних і політичних відносин між
слов’янським і германо-латинським світами» обґрунтовує панславізм,
заснований на глибинній ворожнечі між російською нацією (яка, мов­
ляв, уособлює вищу расу, обраний народ, ведений єдиною правильною
релігією – право-слав’ям) та Західною (германо-латинською) Європою.
Ця ідея обраного народу, котрий начебто вивищується над усіма інши­
ми й має здійснити божественну або історичну місію, аж ніяк не є моно­
польним винаходом слов’ян. Вона входила до світогляду найпередові-
ших західних націй та імперій, – чи то була Мілтонова або Блейкова
Англія («новий Єрусалим»), збадьорювана знаменитим «Rule, Britan­
nia...», чи Німеччина з її невідпорним «Deutschland, Deutschland ьber alles»,
чи ті ж таки Сполучені Штати, чия рішучість стати лідером цивілізова­
ного світу триває вже півтора століття. На зламі століть Вільям Джеймс,
опанований гірким передчуттям, так писав про цю надмірну одержимість
своєю високою місією:

«Ми маємо справу з дуже дивним явищем, а саме, з вірою в те, що наша національна доля має бути «великою» хай там що, і, з якоїсь нез­багненної причини, вважається ганебним не мати такої віри або відки­нути її. Ми повинні, мовляв, стати місіонерами цивілізації та завдати собі на плечі «тягар білої людини», хоч би яким він був нелегким. Ми повинні розповсюджувати наші ідеали, насаджувати наш порядок, накидати на­шого Бога. Індивідуальне життя нічого не варте. Нас ведуть наш обов’я­зок і наше високе призначення, цивілізація повинна тривати».

3. Підставовий троп радикального націоналізму. Підставовим тро­
пом радикалізму та відповідної версії націоналізму є антитеза; іден­
тичність визначається через відмінність і контраст. Антитеза вводить нову
форму перервності, замість спонтанно-символічної автономності анар­
хізму – цілковиту відокремленість через розрізнення й протиставлення.
Таким є Мілтонове горде зображення Англії в «Ареопагітиці» (1644),
засноване на антитезах і патетичних гіперболах:

«Нація не млява й тупа, а наділена жвавим, винахідливим і гострим розумом... спроможна досягти найвищої точки, яка тільки приступна людським здібностям. Тому розвідки в найглибших науках були такими давніми й такими змістовними тут, у нас, тому й старі добрі класики,

Богдан Стефанеску

наділені проникливістю суджень, були переконані, що навіть школа Піфа-гора та перська мудрість узяли початок від стародавньої філософії на­шого краю. А мудрий і цивілізований римлянин на ім’я Юлій Аґрикола, якого колись Цезар настановив тут владарювати, віддавав перевагу при­родній кмітливості британців перед вимученою вченістю французів».

Дата добавления: 2015-07-17